Уляна Вітюк: «Українцям у Польщі більше потрібна інформаційна допомога, ніж натхнення чужими історіями успіху»

Онлайн-видання Ukrayina.pl працює для українців, які переїхали до Польщі, рятуючись від війни.  Контент для нього створюють медійники та медійниці з газет «Експрес» і Gazeta Wyborcza. Спершу журналісти цих видань створили для українців у Польщі спецвипуск газети. Ініціатива переросла у повноцінний проєкт. «Детектор медіа» поспілкувався з головною редакторкою видання (вона ж головна редакторка «Експресу») Уляною Вітюк про причини, з яких вона вирішила робити цей проєкт; чим він відрізняється від тих медіа для українців у Польщі, які існують давно; про протидію російській пропаганді та місію журналістики в умовах війни.

— Уляно, розкажіть, будь ласка, коли з’явилася ідея медіа для українців в Польщі? Як швидко вдалося налагодити всі процеси й запуститися?

— Вже у перший тиждень великої війни «Експрес» і Gazeta Wyborcza створили спецвипуск газети для біженців, які тікали від війни до Польщі. Цю газету безкоштовно роздавали українцям на кордоні. За кілька днів «Експрес» разом із Gazeta.pl (Wyborcza i Gazeta.pl — медіапроєкти компанії Agora) вирішили створити медіа, яке писатиме про все те, що важливо для українців у Польщі.

У нас не було часу на тривале обговорення і планування проекту: потрібно було діяти швидко, адже кількість біженців із кожним днем зростала. За два тижні ми мали платформу, на якій могли розміщувати новини і більші тексти. Я швидко організувала команду. З першого квітня ми почали працювати повноцінно.

— Чи з’явилося б таке медіа, якби не було війни й такої кількості біженців з України? Адже українців в Польщі було й до цього багато.

— Якщо є аудиторія — може існувати і медіа для цієї аудиторії. До війни в Польщі було близько трьох мільйонів українців. Є кілька сайтів, які пишуть для них. Ми ж зосередились власне на допомозі біженцям: у них дещо інші права і можливості, ніж в українців, які приїхали до Польщі до 24 лютого 2022 року.

— У Польщі вже є україномовні медіа, які існували десятки років. На ваш погляд, чи відреагували вони на події війни й чим ваше медіа відрізняється від них?

— Так, ці медіа писали і пишуть про війну. Наша відмінність у контенті: ми охоплюємо більшу кількість подій. Крім цього, у нас щодня є двомовні тексти: українською та польською. Поляки охоче читають історії, новини з України власне в подачі українських журналістів.

— Які теми, на які пише ваше видання, зараз є найактуальнішими та найчитабельнішими? Для чого найчастіше вони заходять на ваш сайт?

— Є дві категорії найпопулярніших текстів: фінансова допомога українцям у Польщі і новини, які стосуються перетину кордону. Щодо першого: звісно, більшість біженців мають хитке фінансове становище, тож гроші від польського уряду і міжнародних організації — це для них актуальні теми. Щодо кордону теж все очевидно — люди хочуть знати всі нюанси про перетин; як проходитиме ця процедура тощо. Також актуальні соціальні теми: про оренду житла, про біржу праці, навчання,  влаштування дітей у садок чи школу, отримання медичної допомоги… А ось особисті історії менш популярні. За нашими спостереженнями, українцям у Польщі більше потрібна інформаційна допомога, ніж натхнення чужими історіями успіху.

—    Чи читають ваше медіа люди, які зараз в Україні, можливо, для того, щоби дізнатися, як живуть українські біженці в Польші? Чи відстежували ви свою аудиторію в різних країнах? Якщо так, то звідки читачів більше — з України, чи з Польщі?

— Ми створювали Ukrayina.pl як медіа для українців, які приїхали до Польщі через війну в Україні. Втім наш контент зацікавив ширшу аудиторію. Зокрема, нас читають українці в Україні, які або повернулися з Польщі додому, або планують виїхати до Польщі, або мають родичів у Польщі. Нас читають і біженці з інших країн ЄС: Німеччини, Чехії, Італії, Іспанії, Франції, Британії. З кожним місяцем відсоток аудиторії «з України» зростає, адже велика частина людей повернулися з Польщі на батьківщину, але не відкидають можливості знову поїхати до Польщі. Тому новини з цієї країни для них актуальні. Станом на серпень аудиторія ділилася так: Україна – 56 відсотків, Польща — 29, Німеччина – 4. Ще 11 — інші країни.

— У Чехії, до прикладу, запрацювало «Радіо Україна», яке мовить українською для біженців. У штат радіостанції взяли українських медійників, які теж вимушено виїхали в Чехію. Як із цим у вас? Хто створює контент для цього видання?

— Приблизно 60 відсотків нашої команди працює з України. Частина в Польщі — здебільшого поляки. Я зобов'язана сказати, що це найкращі люди, які роблять неймовірні речі у такий важкий час.

— З якими складнощами стикнулася ваша команда при створенні медіа?

— Більшість команди не володіла польською в березні. Тож на початку було складно, попри схожість української і польської мов. Зараз ми всі вивчаємо польську, маємо певні успіхи. Крім цього, у кожній медіакорпорації є свої формати подачі новин. Для нас, української частини команди, було викликом швидко перехопити формулу створення новин від польських колег. Але й тут ми впоралися.

—    Чи важко налагоджувати комунікацію із польськими інституціями? Чи охоче вони йдуть на контакт та дають коментарі?

— Поки що в нас лише позитивний досвід співпраці з польськими інституціями. Там працюють поляки, а вони, як ви знаєте, готові допомагати українцям.

— Власне українці, біженці, історії яких ви записуєте й розповідаєте, готові говорити зараз? Як відкрито вони комунікують?

— Наведу такий приклад: влітку в деяких українців виникли проблеми з перетином кордону по закінченні 90 днів безвізу (якщо коротко: українці, які приїхали до Польщі після початку великої війни, мають право перебувати в Польщі 18 місяців і виїжджати до України безліч разів не більш як на 30 днів, утім іноді прикордонники «завертають» таких людей і не пропускають у Польщу, посилаючись на вичерпану кількість безвізових днів). Ці люди щиро обурювалися в соцмережах, розповідали журналістці свої історії, але були проти того, щоби ці історії потрапили до тексту на сайті. Схоже на те, що люди просто боялися проблем із прикордонниками. Загалом біженці бояться відкрито критикувати, навіть коли є за що. А просто поділитися історіями успіху, допомоги — це будь ласка, з цим проблем не виникає.

— Чи звертаються вони до вас по пораду?

— Так, час від часу отримаємо такі листи: де отримати безкоштовну психологічну допомогу, де знайти роботу, куди звернутися, аби отримати нічліг... Допомагаємо, як можемо.

— Російська пропаганда поширює меседжі, що Польща хоче відтяти собі частину України. Ще один меседж: українські біженці набридли полякам, вже заважають їм. Чи реагуєте ви на такі теми?

— Так, ми писали про спроби Росії кинути яблуко розбрату між поляками й українцями. Цей текст, до речі, багато читали поляки. Загалом ми стараємося підтримувати цю дружню мелодику у відносинах українців і поляків. Наприклад, ми писали, чим наші нації схожі, а чим різняться; як українцеві бути другом для поляка, як українці і поляки разом дали відсіч Росії у битві над Віслою… Це наша відповідь російській пропаганді: вона хоче посварити нас, а ми зміцнюємо дружбу.

— Як довго існуватиме проєкт і що з ним буде далі?

— Ми існуватимемо доти, доки існуватиме потреба в такому медіа. Зараз потреба велика. Ми маємо намір збільшити кількість рубрик і контенту вже найближчим часом. Плануємо адаптувати сайт на технічному рівні до двомовної версії. Ймовірно, в нас буде власний подкаст. Маємо мету: 10 мільйонів відвідувань за місяць. У серпні було 4,3 мільйони. Тож ще маємо над чим працювати.

— Дещо патетичне питання, яке потребуватиме такої ж відповіді: якою ви бачите місію україномовного медіа в Польщі зараз?

— Місія журналістики — допомагати людям. Цю місію ми маємо і в Ukrayina.pl. Допомагаємо людям, чиє життя змінила війна, хто опинився в чужій країні, хоч раніше цього не планував, хто ще вчора мав дах над головою, а сьогодні змушений шукати його закордоном.

Крім цього, наші тексти читають і поляки: ми показуємо їм правду про війну, розповідаємо історії людей, постраждалих від війни, щодня нагадуємо, що війна триває, і вона дуже страшна. Віримо, що ця наша праця збільшує обсяг допомоги, які отримує Україна від поляків, польського уряду, сприяє порозумінню між нашими народами.

Нам удалося зібрати більше мільйона гривень (у польських злотих) завдяки продажу на аукціоні п'ятьох марок «Русскій воєнний корабль» з підписами відомих українців. За ці гроші ми купили автомобіль швидкої допомоги для військового шпиталю в Україні. Тож допомагати, доносити правду — це наша місія, наш обов’язок. Перед українцями і перед Україною.