Співробітник Нацради пройшов бої у Києві, Ірпені та Харкові

Головний спеціаліст управління контролю та аналізу телерадіомовлення Ілля Фещенко всього два місяці працював у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. Цю посаду він здобув за підсумками конкурсу, однак у кінці лютого вже вирушив до військомату. Його історію та світлини з місць бойових дій опублікували на сайті регулятора.

Перша рота тероборони, до складу якої увійшов Ілля, формувалась у Центрі комплектування Солом’янської районної державної адміністрації Києва. Після цього роту розмістили на Борщагівці. Там захисники охороняли склади й убли напоготові зустріти ворога з боку Кільцевої дороги. «У ті дні ми були, радше, як поліція. Крім охорони стратегічного об’єкта, допомагали в районі підтримувати порядок ловили наркоманів, нетверезих, у перерві тренувалися, а також пристрілювалися, вчилися кидати коктейлі Молотова», – розповів Ілля.

27 лютого він побачив над своїми позиціями повітряний бій.

У березні тероборонівців запитали: «Хто хоче йти далі?». 30 побратимів, серед яких був також Ілля, створили ротно-тактичну групу. Їх перекинули до Ірпеня та Бучі. 19 березня захисники зразу ж потрапили під жорсткий обстріл.

Всюди у цій місцевості були свідчення злочинів росіян. В Ірпені поруч з житловим комплексом «Green Yard» росіяни облаштували катівню. Іллі разом із побратимами довелося ховати замучених та розстріляних людей. Ті ж, хто вижив в окупації, виходили до українських військових з підвалів у шоковому стані. «Я таких очей у людей ніколи не бачив. Те, що пережили місцеві – не дай Бог комусь пережити. Безчинство було у кожному домі», – каже Ілля. В

Ірпені він перебував два тижні. Крім допомоги місцевим, військові постійно тренувалися.

Наступним етапом війни для Ілля Фещенка став Харків. Зокрема, його підрозділ захищав Салтівку, Цвіркуни.

Одного разу військові отримали завдання зайняти позицію. Ішли пішки, бо не можна було привертати увагу. Для Іллі, за його словами, це був марш-кидок із гранатометом, трьома снарядами до нього і зверху ще 50 кілограмами вантажу.«Зрозуміти на чиїх позиціях ми, рашистів чи наших, було дуже важко, – розповів захисник. – Орієнтувалися по розкиданих сухпайках. Бійцям вдалося підібратися до рашистів дуже близько. Чули, як вони сигналять, перемовляються. Дзвонить телефон, ти сіпаєшся, а то в росіян».

Зараз Ілля є учасником контрнаступу на Харківщині. «Коли буває зв’язок, обов’язково пише, що і як із ним, а колектив Національної ради підтримує його – дружньо і по-волонтерськи», – йдеться у публікації Нацради.