Три дні ленд-лізу: дайджест пропаганди за 3 жовтня

Естафету Конституційного суду РФ із «приєднання нових територій» підхопила Держдума, але ще більше заплутала усіх з їх кордонами. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 3 жовтня.

1. «Технічний збій» Держдуми
2. Росія заплуталась у своїх «нових кордонах»
3. Брехня про «референдум у Техасі»
4. Як росіяни «гасили» Starlink в Україні

«Технічний збій» Держдуми  

Наступного дня після того, як Конституційний суд РФ «узаконив дірку від Запоріжжя», за справу взявся законодавчий орган російської влади – Державна дума.

На своєму засіданні 3 жовтня думці схвалили ратифікацію «договорів про включення «ДНР» та «ЛНР», а також Херсонської та Запорізької областей до складу Росії». «Рішення прийнято одноголосно», – проголосив спікер Держдуми В’ячеслав Володін.

НАСПРАВДІ, навіть в цьому, суто декоративному моменті (ніхто ж не вірить, що хоч один депутат виступив би проти?), Москва збрехала. За «приєднання» в усіх чотирьох випадках проголосувало більше депутатів, ніж фізично було на засіданні. За даними попередньої реєстрації, всього до Держдуми третього жовтня прийшли лише 408 депутатів. 42 були відсутні в залі.

Коментуючи ці дивні результати, Володін заявив, що стався «технічний збій». «Звертаюся до наших колег з Донбасу та Новоросії. Однозначно висловлена ​​одностайна підтримка: не рахуйте голоси –  один «плюс» або один «мінус». Потім, як правило, депутати пишуть заяву, що був технічний збій або хтось не встиг».

Відзначимо, подібні підрахункові ігри при проведенні фейкореферендумів на окупованих українських територіях стаються не вперше.

До речі, при ратифікації «договору про приєднання Криму до Російської Федерації» у 2014 році рішення було ухвалено не так одностайно: «за» тоді проголосували 443 депутати (з 450 можливих), 6 не голосували. Один був проти – Ілля Пономарьов.

Цікаво, що тоді він не ставив під сумнів легітимність «волевиявлення» в окупованому Криму і те, що український півострів має бути у складі РФ: «Для мене немає жодних сумнівів в устремлінні більшості жителів Криму і більшості жителів Росії. Крим – російський, і справедливо повинен знаходитися у складі РФ».

Пономарьов тоді вважав, що «необхідно було визнати незалежність Криму, а після цього трохи почекати, доки вщухнуть пристрасті, і всі переконаються, що це не агресія Росії, а справедливий, вільний і усвідомлений вибір, після чого можна було б здійснювати наступний крок».

Правда пізніше «особлива думка» коштувала депутату порушенням проти нього кримінальної справи в Росії, Пономарьов був змушений емігрувати.

Росія заплуталась у своїх «нових кордонах» 

У будь-якому разі вже наочно видно, що українська кістка стає поперек російського горла. Навіть з точки зору географії. В Росії й досі не визначилися, де ж закінчуються її кордони на «нових територіях». Протягом лише 3 жовтня пролунало два взаємовиключні пояснення.

Пєсков сказав, що «ЛДНР» прийняли до складу РФ у «адмінкордонах», а з межами Херсонської та Запорізької областей ще не визначилися.

«Херсон і Запоріжжя – по кордонах ми продовжимо радитися з населенням цих областей», – відповів він на пряме питання про межі «територій, що приймаються» до складу РФ.

НАСПРАВДІ, навіть цікаво, як це має виглядати в умовах наступу ЗСУ? Мабуть, приблизно так, як вже кепкують в блогосфері.

«- Алло, це село Любимівка? – Так. – У вас там українських військ ще немає? – Чекаємо на них, сказали будуть до вечора. – Ну от на «до вечора» ми вас до себе і запишемо».

Отже, Кремль відверто завиляв, і це не приховати навіть від росіян.

Натомість депутат Держдуми РФ Павло Крашенінніков заявив, що місто Запоріжжя разом з усією Запорізькою областю також тепер є «частиною РФ». Ба більше, у «російську» Херсонську область записали ще й два райони Миколаївської! 

По-перше, м’яко кажучи, не всі території цих двох областей контролюються російськими військами. Третина Запорізької області ніколи не була окупована росіянами. Не був окупований і обласний центр Запоріжжя. До лютневого вторгнення в місті проживало понад 43% всього населення області.

По-друге, Донеччину і Луганщину ще з часу визнання «незалежними» у лютому 2022-го Росія вважає своїми в адміністративних межах областей. Хоча понад 43% Донецької області з того часу залишається під контролем Києва, і ЗСУ продовжують визволяти Донецьку і Луганську області.

У підсумку: гауляйтер Сальдо зазіхає на неконтрольовані РФ території Херсонщини, паралельно анексуючи окуповані частини Миколаївщини. Держдума вже «розширила» кордони Росії. Кремль лише збирається «радитися з населенням», де ж вони закінчуються.

І після всієї цієї маячні та плутанини Росія навіть з трибуни ООН намагається переконати світ, що усе відбувається прозоро і згідно з міжнародними стандартами.

Брехня про «референдум у Техасі»

Щодо міжнародного визнання фейкореферендумів Росія ще заздалегідь намагалася підстелити солому про нібито вже існуючі історичні прецеденти. І наводить приклад, що США та інші країни світу, наприклад, не визнавали Радянську Росію тривалий час, але зрештою зробили це. Мовляв, і цього разу «стерпится – слюбится», наводячи кілька «переконливих», на її думку, прикладів з історії.

НАСПРАВДІ, жоден із визнаних Заходом референдумів, на які посилаються кремлівські пропагандисти, не проходив за підтримки окупаційних військ. Такі порівняння взагалі нерелевантні, адже комедія з «приєднання до РФ» у п’яти актах апріорі не може вважатися референдумом. Оскільки останній передбачає вільне волевиявлення населення, яке просто неможливе під наглядом загарбників зі зброєю у руках.

Якщо ж проводити історичні паралелі, то для путінських референдумів можна знайти більш доречні аналоги, вважає кандидат історичних наук Владислав Бурда.  Наприклад, у 1938 році нацисти провели плебісцит, який мав підтвердити аншлюс Австрії.

Питання у бюлетені тоді було лише одне: «Чи згоден ти з об’єднанням Австрії з Німеччиною, яке відбулося 13 березня 1938 року, і чи голосуєш за список нашого фюрера Адольфа Гітлера?».

За офіційними даними, тоді «за» проголосували 99,7%. Однак цей кейс у переліку московських пропагандистів чомусь відсутній.

А щодо республіки Техас, яка так їм полюбилася в якості прецеденту, то історія проголошення ним незалежності та приєднання до США теж не має нічого спільного із окупендумами в Україні.

США ніколи не окупували Техас. Місцеві американські переселенці фактично самотужки розбили мексиканські війська і вибороли незалежність у 1836 році, яку згодом визнали, наприклад, Франція, Бельгія, Нідерланди та Велика Британія. Американський уряд двічі (у 1837 та 1844 роках) відхиляв прохання Техасу про приєднання до США і лише в 1845 році він нарешті увійшов до них у якості 28-го штату.

Більш того, Техас під час входження до США залишив у власності свого народу всі землі та надра. Чи є щось подібне в російських суб’єктах «федерацій»? 

Можливо, саме тому економіка Техасу на $ 400 млрд більше ніж всієї Російської Федерації. А ВВП на душу населення в цьому штаті – $58 тисяч доларів, тоді як у Росії – $8.700.

До речі, фактично одночасно з Техаською революцією Російська імперія вела кровопролитну війну з метою остаточного підкорення народів Північного Кавказу. «Референдумів» для визначення ставлення місцевих народів до такого ходу подій, царські генерали, звісно, не проводили.

Як росіяни «гасили» Starlink в Україні 

І наостанок не про Ілона Маска. Хоча його дивні пропозиції увечері 3 жовтня щодо майбутнього завершення війни між Україною та Росією наробили багато галасу не тільки в медійному середовищі, а й бізнесовому – через різке падіння акцій Tesla на фондовому ринку.

Російські фейкомети також негайно відреагували на цю новину. Вони повідомили, що образившись, Маск дав команду відключити всі Starlink на території України.

НАСПРАВДІ, будь-які повідомлення такого штибу зараз в Росії сприймаються як рятівний жилет. Тим паче з США, які вже третій день працюють за програмою ленд-лізу для України.

Коротка хроніка американської допомоги: 

1 жовтня Байден схвалив екстрену допомогу Україні на суму понад $12 млрд

2 жовтня Сенат США затвердив виділення $350 мільярдів на відновлення України.

3 жовтня анонсовано новий пакет військової допомоги у $625 млн – він матиме чотири системи HIMARS (які будуть передані негайно), боєприпаси, міни та протимінні транспортні засоби.

З приводу ленд-лізу Анатолій Амелін з Ukrainian Institute for the Future нагадує:

• це пакет на $40 млрд, більше половини якого призначено для військової допомоги та пов’язаних з нею витрат.
• закон про ленд-ліз дозволяє надавати Україні військову техніку в оренду або лізинг, відповідно до спрощених процедур експортного контролю.
• програма ленд-лізу передбачає повернення коштів за отримане обладнання, в той час як інші програми, в рамках яких США надають допомогу Україні, такі як USAI (Ініціатива сприяння безпеці України) та програма президентських повноважень, не передбачають повернення.
• фізично, з урахуванням термінів початку роботи ленд-лізу, терміни постачання озброєння в Україну можуть бути не раніше листопада — грудня 2022 року.
• за аналогією з ленд-лізом часів Другої світової війни, Україна може  розраховувати ще й на отримання невійськового обладнання — сільськогосподарської, будівельної та цивільної техніки, локомотивів та багато іншого. Але це все в борг, крім втраченого у боях.

Отже, лекала ленд-лізу для Байдена були нарізані заздалегідь історією Другої Світової війни. Дивно, що у Москві зрозуміли це лише зараз. Останні надії на те, що Байден перекриє «шланг із киснем» для України, не виправдалася. Тому у безсиллі все, що залишається – це «гасити» Starlink.