Корупція у час війни: продаж водійських прав, псевдоліки, фіктивне оцінювання нерухомості. Як із цим бореться громадськість?

Корупційні оборудки в Україні нікуди не зникли після російського вторгнення. Наприклад, квітне ринок продажу водійських посвідчень, на якому щороку заробляють півтора мільярда гривень. В аптеках повно ліків, які насправді не лікують. У сфері оцінювання нерухомості без зайвих проблем можна ухилятися від сплати податків. Одна з організацій громадянського суспільства, які системно воюють із подібними «схемами», — громадська організція «Разом проти корупції». Її виконавчий директор і експерт коаліції «Реанімаційний пакет реформ» Михайло Серебряков розповів, як зробити, аби боротьба з корупцією залишалася «на часі».

— Пане Михайле, водійські права досі продаються? Чому?

— Головні загрози: лазівки в правилах прийому водійських іспитів та умови роботи автошкіл. Завдяки й нашим зусиллям, з 2019 року акредитація автошкіл стала безстроковою, але кожна автошкола постійно перебуває під «ковпаком» акредитаційних комісій сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ. Будь-який заклад із підготовки водіїв можна закрити навіть за найдрібніші порушення, наприклад, за відсутність навчального плаката, неповний штат викладачів чи автопарк. Тому фіктивні автошколи залишаються і продають свої фіктивні послуги, а доброчесні — вимушені платити хабарі, аби їх не закрили, а їхніх учнів не завалювали.

Але найбільша проблема не в акредитації, а в іспитах. Можливість купити їхні результати — головне джерело прибутків фіктивних автошкіл. За останні місяці були точкові позитивні зміни. Нещодавно МВС анонсувало впровадження комп’ютерної програми для складання теоретичної частини іспиту, яка має блокувати віддалений доступ для його складання сторонніми людьми. Але банальне підказування екзаменаторами правильних відповідей тим, хто заплатив, ніхто не скасовував. А трансляцій чи доступу до відеозаписів іспитів, щоби моніторити можливі шахрайства, ні в кого немає. Та й за ідеально чесного теоретичного іспиту найбільша корупція зараз зосереджена на практичному іспиті. Відеозапис ведеться тільки всередині салону, без відеофіксації дороги, тобто користі від нього немає. А головні точки «підстраховування» учня — нижня частина керма (підкермовування) та рухи ніг — взагалі не фіксуються. Тому славнозвісні 200 доларів за іспити течуть повноводною корупційною рікою.

— Як можна змінити ситуацію?

— По-перше, змінити екзаменаційні маршрути так, щоби можна було проводити  відеозйомку під час іспиту без загроз національній безпеці (маршрути мають бути погоджені з військовими адміністраціями). По-друге, робити відеофіксацію нижньої частини керма, рухів рук і ніг тих, хто сидить на передньому сидінні. По-третє, надати автошколам і профільній громадськості доступ до моніторингу відеозаписів практичних іспитів учнів будь-якої автошколи. Коли всі бачать усе — це запорука саморегуляції ринку.

— Чи є якась реакція на ваші пропозиції від влади?

— Ми вже подали до МВС наші пропозиції змін до ключових інструкцій, де розписані рішення десятків головних проблем галузі на сотні сторінок, і скоро має розпочатися їхнє постатейне обговорення. Але представники сервісних центрів уже виступили проти доступу незалежних фахівців до відеозаписів іспитів. Хоча технічно та юридично втілити цю ідею можливо. Подивимось, яка буде позиція МВС, сподіваємось на конструктив.

— У яку суму можна оцінити цей тіньовий ринок із продажу водійських посвідчень?

— Якщо взяти за основу, що серед 400 тисяч людей на рік хоча б половина заплатила за іспити, і середній розмір хабара — 200 доларів, то річний обіг корупційної схеми — мінімум півтора мільярда гривень на рік.

— Яка ситуація з допуском лікарських засобів на український ринок?

— До прикладу, якщо препарат продається в аптеках, скажімо, з 1990-х років, а таких багато, то зараз ці ліки вже можуть не відповідати сучасним стандартам якості, безпечності та ефективності. Здебільшого перегляд відповідності раніше зареєстрованих ліків в Україні сучасним вимогам не відбувається. Також на ринок потрапляють неякісні та небезпечні ліки, або такі препарати, ефективність яких не доведена клінічними випробуваннями. Здебільшого допуск цих препаратів здійснюється за хабарі.

— Чи були спроби вплинути на ситуацію?

— Спроби були і є, але поки що без особливого успіху. У 2018 році під шаленим тиском громадськості ухвалили закон, який мав зробити публічними всі матеріали доклінічних досліджень та клінічних випробувань ліків, що дало б змогу незалежним фахівцям оцінити якість, безпечність і ефективність ліків. Але через бюрократичні маніпуляції ці матеріали де-факто закриті та вимога закону не виконується. Замість звітів Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я із середини 2021 року з трирічним запізненням публікує вкрай обмежену інформацію про «відповідність звітів матеріалам реєстраційного досьє». І це стосується виключно нових препаратів, щодо раніше зареєстрованих навіть такої урізаної інформації немає. МОЗ аргументує небажання публікувати дані до 2018 року тим, що закон зворотної сили не має. Але така позиція є повним абсурдом — інакше як би СБУ розсекречувала архіви КДБ? Це ідентичні ситуації.

— Фіктивні ліки — це досі актуальна проблема для нас?

— В Україні є низка лікарських засобів, які змінюють своє медичне застосування залежно від «віянь моди». Спочатку це були ліки проти грипу, потім — від коронавірусу, а завтра — від наступної новомодної болячки (діюча речовина залишиться та сама). Вживання цих ліків не є нормальним лікуванням і становить небезпеку для пацієнтів. Тому повністю довіряти державному регулятору ми не можемо — потрібні зовнішні спостерігачі, які б контролювати процес допуску ліків на український ринок. Це зробило б ринок прозорим для громадськості, ЗМІ, фармкомпаній та професійної спільноти, що сприяло б саморегуляції та самоочищенню ринку від «фуфломіцинів».

— Чи ведете ви діалог із МОЗ?

— Від МОЗ нещодавно ми отримали чергову відписку. Інші профільні організації також успіху не мали. Треба залучати до комунікації міжнародні організації та ставити питання безпосередньо міністру, адже є перешкоди на рівні середньої ланки та профільного директорату.

— А чи є перешкоди для потрапляння якісних ліків на український ринок?

— У Кримінальному кодексі є стаття № 321–2, яка передбачає до 5 років позбавлення волі за порушення порядку доклінічних, клінічних досліджень і процедури реєстрації ліків. Реєстраційні процедури — це сотні сторінок, вірогідність помилки є високою. Тобто найдрібніше порушення може завершитися кримінальним переслідуванням. Правоохоронці на цьому непогано заробляють, але навіть із такою драконівською відповідальністю «фуфломіцини» з ринку нікуди не ділись. А на міжнародні компанії ця регуляція відлякує: вони заходять на наш ринок хіба що через посередників.

Періодично чиновники та великий бізнес ставлять питання про скасування цієї статті або перетворення її на адміністративну. Але, на нашу думку, необхідно конкретизувати цю норму, щоби її застосовували тільки за справжні злочини.

— Що зараз відбувається на ринку оцінювання нерухомого майна?

— Після ліквідації славнозвісних «майданчиків Яценка» головною проблемою на цьому ринку стали недоброчесні оцінювачі, які за доплату занижують вартість нерухомості при її продажу. Адже що нижча вартість, то менше податків треба сплачувати. Але тоді значно менше грошей надходить до бюджету. Такі занижувачі можуть «штампувати» десятки чи навіть сотні звітів на день щодо об’єктів нерухомості по всій країні. А чесні оцінювачі залишаються без замовлень. Фонд держмайна може позбавити занижувачів їхніх кваліфікаційних свідоцтв, але це відбувається із запізненням у декілька місяців, коли ті вже встигають зареєструвати нову юридичну особу й наплодити сотні оціночних звітів.

— Скільки всього таких недоброчесних оцінювачів?

— За дослідженням 2020 року, 100 з понад 6 000 оцінювачів виконували майже 50 % всіх оцінювань. А у 2018 році, коли Фонд держмайна під нашим тиском уперше відкрив інформацію з оціночних звітів, з’ясувалося, що один оцінювач робив кожен десятий звіт у країні. Це було до того, поки ця інформація не стала публічною й не відбувся шалений скандал

— Чи можна вирішити цю проблему діджиталізацією?

— Оцінювання з 2021 року є автоматичним — можна самому, без оцінювача, отримати електронну довідку про вартість майна. А якщо тебе не влаштовує результат, замовити традиційне оцінювання. Але програма видає просто неадекватні цифри: або вкрай низьку вартість, або вкрай високу. Тому цією програмою майже ніхто не користується. Для визначення вартості тієї ж квартири (це найпоширеніший об’єкт продажу) враховується понад 30 параметрів: від адреси до стану об’єкта, який є одним із визначальних факторів у формуванні ціни. Але земельний кадастр і реєстр майнових прав дуже недосконалі, а інформації про стан об’єктів немає в жодній базі даних. Тобто зараз запровадити об’єктивну автоматичну оціночну вартість майна технічно неможливо. Від цього інструмента треба якомога швидше відмовлятися.

— Тоді що ж робити?

— По-перше, скасувати автоматичне оцінювання. Законопроєкт ми вже розробили, після невеликого аналітичного дослідження ми плануємо його реєструвати та адвокатувати разом із небайдужими народними депутатами.

По-друге, дозволити екзаменаційній комісії при Фонді держмайна проводити дистанційні засідання та, відповідно, збиратися частіше та швидше позбавляти занижувачів кваліфікаційних свідоцтв. Проєкт наказу про це ми з Фондом держмайна розробили, і зараз він на погодженні.

По-третє, внести зміни до порядку ведення Єдиної бази даних звітів про оцінювання та затвердити перелік порушень, за які можна блокувати доступ до реєстрації чи рецензування звітів: коли для обману програми квартиру називають «житловим приміщенням» чи фальсифікують її розташування, коли файл звіту умисно пошкоджений або захищений паролем, коли у звіті про об’єкт зазначені одні ключові дані, а в таблицях, які перевіряє програма, зовсім інші, коли збудований об’єкт позначений як об’єкт незавершеного будівництва тощо. Зміни до законодавства також розроблені та перебувають на погодженні.

Ну й нарешті — модернізувати базу даних. Наприклад, щоби вона показувала виконавця кожного звіту, що  за законом є відкритою інформацією. Зараз публічна лише назва оціночної компанії. Також треба заблокувати можливість заповнювати в базі кілька таблиць для реєстрації кількох звітів із різних комп’ютерів одночасно, впровадити тільки одну одночасну сесію, аби до бази мали доступ якомога менше сторонніх. Фахівці стверджують, що ці зміни можна впровадити за лічені дні та безкоштовно. Необхідне лише політичне рішення.

Фото: Muhaylo Serebryakov/Facebook