"Привіт, я Ерік": велике інтерв'ю з Кантона

"Привіт, я Ерік": велике інтерв'ю з Кантона.

ua представляє інтерв'ю Еріка Кантона відомому порталу The Athletic.

У вітальні готелю в Касабланці очікує Ерік Кантона.

З голеною головою та бородою, він залишається такою ж грізною особистістю, якою був за часів кар'єри.

Він вищий і ширший, ніж можна було очікувати.

Верхні ґудзики його білої сорочки розстібнуті.

Видно волосся на грудях.

Сорочка поєднується з привабливими червоними брюками чинос.

Він відпиває келих вина — марокканського червоного, Chateau Roslane.

"Привіт, я Ерік", — каже він, вітаючи журналіста кулаком.

Чи може Ерік Кантона ще бути Еріком Кантона? 56-річний француз залишив професійний футбол у віці 30 років, повісивши бутси на цвях.

Відтоді він став актором, знімаючись у фільмах, телевізійних драмах і театральних постановках, зрештою заслуживши повагу театральної спільноти.

В англійському футболі Кантона зберігає статус пророка.

І коли Ерік виголошує проповідь, виникає відчуття, що він може просто розповідати вам щось, чого ви не знаєте про світ, так само, як ми колись сподівалися, що він покаже нам те, чого ми раніше не бачили на футбольному полі.

Погожого вересневого вечора він пристрасний, але водночас спонукає до роздумів.

Розмова переносить нас у Катар, де Кантона, який уже заявив, що бойкотуватиме цьогорічний чемпіонат світу з футболу, висловлює свою точку зору, коли його запитують про спонсорську угоду його колишнього партнера по команді Девіда Бекхема щодо просування країни Перської затоки, яка коштує десятки мільйонів фунтів стерлінгів.

Він виступає проти "дешевих овець" сучасної культури знаменитостей, які рідко ризикують, коли їх запитують про соціальні причини.

Він висловлює свою думку про право власності родини Глейзерів на Манчестер Юнайтед, а також показує, що клуб нещодавно відхилив його пропозицію повернутися в якості "президента футболу".

"Я зустрічався з ним (нині колишнім виконавчим віце-президентом Юнайтед Едом Вудвордом) кілька разів.

Але вони мене не прийняли.

Я все ще думаю, що у "червоних дияволів", неважливо чи це буду я чи хтось інший, повинен бути хтось для футболу.

Це має бути хтось із клубу, хто добре знає та розуміє внутрішню кухню".

У форматі інтерв’ю він надихає.

Він розповідає, як грав, викладаючи репліки з такою ж владною майстерністю, як і на полі.

Його також практично неможливо контролювати.

Деякі цитати про Кріштіану Роналду були б корисними.

Кантона про Роналду? Уявіть собі активність соціальних мереж.

Але бувають періоди, коли пристрасть настільки виражена, що втручатися стає нежиттєздатним.

Кантона веде розмову в набагато глибших напрямках, від китайського візуального художника та борця за демократію Ай Вейвея до конфліктів у Ємені та Палестині.

Пізніше, за вечерею в ресторані на даху готелю, особистість Кантони відступає.

Він стає радше слухачем, ніж оратором.

Він каже, що його дідусь якось сказав йому, що ми маємо два вуха й один рот не просто так.

Під час їжі тапас він рекомендує відвідати пляжі на карибському острові Гваделупа та наполягає на тому, щоб журналісти з присутніми подивились оскароносний документальний фільм Netflix "Мій учитель-восьминіг", де чоловік зав’язує підводну дружбу з восьминогом.

Перш ніж почати це інтерв'ю, Кантона має закінчити зйомки.

Він перебуває в марокканському місті Касабланка, щоб зняти рекламний матеріал для своєї туристичної компанії Looking FC.

Кантона керує виробничою компанією під назвою Canto Bros разом зі своїми двома братами і сестрами, Жан-Марі та Джоелем.

Після створення серії документальних фільмів, таких як "У пошуках Ріо" (2014) та "У пошуках Манчестера" (2010), у яких він досліджує культурну історію футбольних клубів та їхніх міст.

Концепція виникла, коли 33-річний марокканський підприємець Чараф Ель Мансурі зв’язався з Еріком через Інстаграм, щоб дізнатися, чи бажають вони співпрацювати з його стартапом Dharma, який створює туристичні бренди для того, що вони називають "економікою пристрасті".

Looking FC запустився у січні та проводить чотириденні тури містами, зокрема Манчестером, Ліверпулем, Лісабоном, Мадридом, Міланом, Буенос-Айресом і Касабланкою, частково розроблені Кантона, під час яких вболівальники зустрічаються з місцевими фанатськими групами, відвідують стадіони, знайомляться із культурою країни.

І тому Кантона тут, його заохочують зіграти в гру асоціацій слів, щоб допомогти просувати свій бренд у соціальних мережах, де його просять сформулювати першу відповідь, яка спадає йому на думку, коли йому пропонують слово чи термін.

"Грифи", — відповідає він.

Зйомка ненадовго призупинена, оскільки з-за будівлі лунає заклик до молитви.

Кантона міркує: "Не зупиняйтеся, продовжуйте, це справжнє життя".

Послухайте колишніх одноклубників француза по Манчестер Юнайтед, і вони майже виключно його хвалять.

Кантона прибув на Олд Траффорд з Лідс Юнайтед у листопаді 1992 року після перемоги в чемпіонаті минулого сезону на Елланд-роуд, і його вплив був вирішальний для епохи.

У своєму дебютному сезоні Юнайтед виграв свій перший титул вищого дивізіону з 1967 року.

За п’ять років у клубі МЮ взяв чотири титули Прем’єр-ліги та два Кубка Англії.

Ерік забив 82 голи і віддав 62 асисти у 185 матчах.

Під час змагань за титул у сезоні-1995/96 років у березні та квітні було проведено шість ігор, у яких Кантона забив єдиний гол у чотирьох матчах, зрівняв рахунок на останній хвилині в іншому та відкрив рахунок у дербі Манчестера (3:2).

Менеджер Юнайтед, сер Алекс Фергюсон, обожнював його.

Навіть у моменти, коли його найбільше критикували публічно, Фергюсон підтримував свого нападника.

У 1995 році Кантона відповів на жорсткі вигуки з трибун Селхерст-парку, стрибнувши в натовп, щоб ударити ногою Меттью Сіммонса в стилі кунг-фу.

Кантона отримав дев'ятимісячну дискваліфікацію від Футбольної асоціації.

Він також отримав 14 днів тюремного ув'язнення, яке було скорочено до 120 годин громадських робіт.

Фергюсон їздив до Парижа і їхав на Harley-Davidson, щоб таємно зустрітися з Кантоною і відмовити його покинути англійський футбол.

Ймовірно, у кожному інтерв'ю Кантону запитували, чи шкодує він про легендарний удар.

Одного разу він сказав, що шкодувує, що не вдарив його сильніше.

Ерік заявив суду, що Сіммонс образив його матір.

З'ясувалося, що Сіммонс раніше відвідував мітинги ультраправих Британської національної партії та Національного фронту.

У 1992 році Сіммонс був засуджений за спробу жорстокого пограбування на автозаправній станції.

Цього разу, перш ніж питання про жаль навіть повністю зникло з вуст журналіста, Кантона відповів: "Я ні про що не шкодую; ні про той випадок на стадіоні Крістал Пелас, ні це інтерв'ю, ні вино — нічого».

Кар'єра Кантона до Юнайтед була всіяна суперечками.

Французькі ЗМІ охрестили його "Le Brat".

Він грав за шість клубів між 1985 і 1991 роками.

У 1987 році, граючи за Францію, він був оштрафований за те, що вдарив Бруно Мартіні, свого одноклубника.

У Монпельє він кинув бутси в обличчя партнеру.

Граючи за Нім у 1991 році, він кинув м’яча у суддю.

На наступному слуханні він отримав заборону і у відповідь назвав членів дисциплінарної комісії "ідіотами".

Кантона вже публічно заявив, що піде на пенсію, коли футбол перестане живити його розум, і тому в 1991 році він вперше спробував це зробити.

Поїхав з родиною кататися на лижах.

Довелось втручатися Мішелю Платіні, тодішньому тренеру збірної Франції, який припустив, що агент може відвезти його до Англії.

"Я більше не хотів грати у Франції чи середземноморській країні", — пояснює Кантона.

"Тому я пішов на пенсію і відійшов від футболу на два місяці.

Але я думав, що Англія може бути хорошою країною для мене.

Мені потрібна була така енергія, такий футбол.

Футболом в Англії був Кевін Кіган, це був Джордж Бест.

Це були зірки рок-н-ролу".

В Англії Кантона знайшов зв'язок.

"Тоді я дещо знайшов", — пояснює він.

"Я зрозумів, що раніше очікував від людей занадто багато.

Я думав, що люблю таких людей і хотів, щоб вони любили мене.

Тоді я зрозумів, що ти стаєш полоненим цієї ідеї.

Тому я спробував знайти рішення.

Я знайшов слова.

Французькою це означає: "Je suis de passage" (я в дорозі).

Це дуже допомогло мені як людині та гравцеві".

Першим досвідом для Кантони в Англії була перевірка в Шеффілд Венсдей, а потім підписання контракту з йоркширським Лідсом.

Приєднавшись до Манчестер Юнайтед, Кантона вирішив жити в готелі.

Він каже, що йому сподобалася ідея одного разу мати можливість передати картку-ключ і, клацнувши пальцями, піти.

"Перед тим, як покинути Францію, я сказав, що зі мною щось не так", — визнає Кантона.

"Я трохи емоційний.

Я подумав: "Чому він не дивиться на це так? Чому він цього не каже?".

Але мені стало байдуже.

Життя в готелі, це був спосіб перебувати "в дорозі".

Я прибув до Англії транзитом, і це дало мені свободу висловлюватися.

Якби я залишився з тим же менталітетом, що й раніше, я не думаю, що досяг би успіху на Альбіоні.

"Манчестер Юнайтед" це дуже добре розумів, бо сказав: "Якщо Ерік хоче піти, він може піти".

Фергюсон справді це сказав? "Я думаю, це був Мартін Едвардс.

Кантона додає: "Тож якщо ви мені це скажете, я залишуся, тому що тоді я почуваюся вільним.

Якщо ти скажеш: "Гей, Еріку, будь обережний, ти підписав контракт на три роки, отже, ти повинен залишитися на три роки", тоді я стаю в’язнем усього, мені скрізь стає тісно і погано".

Він стає драматичним, стискаючи руками груди, як ескаполог, який намагається вибратися з гамівної сорочки.

На Олд Траффорд Кантона потурав своєму менеджеру.

Йшлося не лише про напад на вболівальника.

Це були маленькі, повсякденні речі теж.

Його колишній напарник по команді Райан Гіггз, наприклад, пригадав один громадський захід, коли команді наказали виступити в офіційному одязі з чорною краваткою, а Кантона з’явився в "білому лляному костюмі та червоно-білих (Nike) кросівках Tiempo.

Губи Кантони кривляться, і з’являється легка усмішка.

"Але — і ви можете запитати про це гравців — я дуже наполегливо тренувався, і коли я грав, я дуже старався та викладався, що є найважливішим у професії".

Фергюсон погодився та якос сказав: "Ніщо з того, що Ерік робив у матчах, не означало для мене більше, ніж те, як він відкрив мені очі на незамінність тренувань".

Кантона киває.

"Це найважливіше.

Фергюсон чудовий психолог.

Він знав, що для мене мати пару кросівок з костюмом не було великою проблемою.

Ми б не зруйнували наші стосунки заради такого".

"Проте", — каже він, роблячи паузу.

"Я зробив це не для провокації — я зробив це, тому що вважаю, що це виглядало красиво!".

Молоді гравці Юнайтед того часу — Бекхем, Гіггз, Пол Скоулз, брати Невілл — бачили в ньому лідера.

"Так, але, як я вже говорив раніше, я хотів відчувати себе в дорозі, і я не хотів відчувати цю відповідальність бути прикладом.

Якщо ви попросите мене бути капітаном, я буду капітаном.

Але я не скажу про себе, що я "приклад", тому що я капітан.

Бути прикладом у світі футболу означає бути вівцею.

Іноді я реагував певним чином, що не подобалося більшості людей, і, можливо, вони мали рацію.

Але вони були не праві, коли казали: "Він був прикладом для мільйонів людей, він не може так реагувати".

Ні, єдиним обов’язком, який я мав, було наполегливо працювати та вигравати ігри, і якщо ти є прикладом, як кажуть люди, це тому, що ти вважаєш себе понад усе.

Здебільшого я дуже скромний.

Я жартую, що "я легенда" і таке інше.

Бо мені байдуже.

Я знаю, що ми живемо в цирку, тому я граю.

Я виконую роль клоуна, як і всі.

Я поводжуся так, як хочу.

Ніхто не вкаже мені, як поводитися.

Іноді, як у дружбі, з дружиною чи дітьми, іноді ми робимо неправильно.

Як ви вважаєте, чи всі чинять правильно? Як ви вважаєте, чи володієте секретом ідеальної освіти? Ви можете мати трьох дітей, але всі вони різні.

Ми щось говоримо, двоє це чують.

Інший знаходиться в кімнаті, але не слухає.

У нас немає секрету.

І це добре.

Я люблю цю невизначеність.

Ми не є роботами.

Я не робот, я просто людина.

Я також можу бути крихким".

Я вважаю, що футболісти все частіше повинні бути роботами.

Рідко трапляється, щоб вони були такими відкритими, як Кантона.

"Ви знаєте, коли я підписую контракт з брендом, мені кажуть, що є пункт (в контракті), згідно з яким я не можу висловлювати своє уявлення про політику.

Тож я кажу, якщо ви хочете, щоб я підписав, то забудьте про цей пункт.

Ви хочете працювати зі мною? Чому? Через те, ким я є.

Ви знаєте, який я.

Всі знають, який я.

Але ти хочеш працювати зі мною і хочеш, щоб я був кимось іншим? Ні.

"Нещодавно я почув, як люди кажуть, що футболісти мають бути соціально залученими, бути активними, як артисти.

Але артисти — 90% з них активні в легких речах, без жодного ризику.

Де є якийсь ризк, там нікого немає, тому що всі дешеві вівці.

Вони просто варяться у бізнесі, як і всі.

Вони кажуть, що вони проти того чи іншого, але це не завжди так.

Сьогодні це клімат, і це добре, але ви думаєте, що ви (хтось) справді зацікавлені, і хто ризикує, тому що ви говорите: "Ми повинні бути обережними щодо клімату"?".

"Ай Вейвей (візуальний художник, який критикував китайську державу).

Бенксі (художник графіті) – це сильні люди в мому розумінні.

У вас є люди в деяких країнах, які дійсно зайняті, де це ризиковано для їхнього життя.

Ми зняли кілька документальних фільмів про бунтівників футболу, але коли я говорю бунтарі, я не маю на увазі хлопців з татуюваннями та гелем у волоссі.

Вони фальшиві повстанці.

Я маю на увазі тих, хто піддає своє життя небезпеці, хто боровся за демократію, або як Карлос Касзелі в Чилі (футболіст, який виступав проти диктатури Піночета).

Чилійська влада забрала та катувала його матір у той час".

Він підсумовує: "Все легко.

Вони чекають, чекають, а потім кажуть: "Тепер я можу піти і щось сказати".

Сьогодні є багато речей, за які ви можете боротися.

Отже, боріться за палестинців.

Боріться за Ємен.

Боріться проти Саудівської Аравії та країн, які продають зброю Саудівській Аравії.

Поговоріть про це".

У січні 2022 року Кантона зайняв власну сміливу публічну позицію.

Він заявив про намір бойкотувати цьогорічний чемпіонат світу з футболу в Катарі.

"Справа лише в грошах і тому, як вони поводилися з людьми, які будували стадіони, це жахливо.

На будівництві загинули тисячі людей.

І все ж вболівальники готуються насолоджуватись цим чемпіонатом світу.

Особисто я його дивитися не буду".

Він припускає, що міг би покататися на мотоциклі по Південній Америці замість того, щоб дивитися турнір, або провести час з маленькими дітьми в бідних районах світу та бити м’яч разом із кимось з них.

Проте каже, що було б неправильно очікувати, що сучасні гравці також будуть бойкотувати катарський мундіаль.

"Якщо у вас є гравець, який каже: "Я буду бойкотувати чемпіонат світу», ви скажете "Браво".

Але ви не можете засуджувати 20-річного гравця, який має 10-річну кар'єру, який живе у світі, оточеним людьми з футболу 24 години на добу".

Але говоріть про федерації, говоріть про політиків, які мають владу сказати: "Ні, ми не поїдемо на чемпіонат світу".

Ми не можемо бути розчаровані, якщо гравці не хочуть бойкотувати мундіаль, тому що нагорі є політики, президенти, федерації, міністри, які займаються подібними питаннями…".

Кантона раніше зняв потужний документальний фільм, у якому він прослідковує іммігрантське коріння провідних французьких футболістів, таких як Зінедін Зідан.

Я запитую, чи є прогрес у тому, як ЗМІ та вболівальники виставляють футболістів із таких спільнот.

"Це тому, що ніхто не візьме на себе відповідальність.

Тож це завжди розглядається як провина "слабких", тому це завжди провина імміграції.

Коли в країні добре, ми говоримо, що це завдяки всім.

Але коли настають погані часи, у цьому завжди винна імміграція.

Сьогодні виглядає так, що великі країни зацікавлені у світовій війні.

Але замість того, щоб вчитися на помилках, ми повністю відтворюємо те, що було в минулому.

Сподіваюся, світової війни не буде.

Я на це сподіваюся.

Але з кожним днем ​​ми все ближче і ближче до цього".

21 грудня 1996 року Кантона різко розвернувся, обіграв трьох гравців Сандерленда в поєднанні з Браяном Макклером і нахабно, майже в сповільненій зйомці, перекинув м'яч над головою воротаря.

Святкування, роздуті груди, витягнуті руки, насолодження обожнюванням Олд Траффорд, є майже таким же знаковим, як і сам гол.

Коли нові гравці потрапляють на стадіон МЮ, вболівальники постійно задаються питанням, чи достатньо він великий для сцени Театру Мрій.

Але Кантона перевернув цю думку з ніг на голову, ледь не запитавши, чи сцена достатньо велика для нього.

Пізніше, під час вечері, Кантона дивиться кадри і виглядає трохи емоційним і враженим.

Він просить надіслати його дружині (у Кантони є лише старий телефон Nokia, від якого більшість із нас позбулася десятиліть тому).

Знову ж таки, чи може Ерік Кантона ще бути Еріком Кантоною?.

Журналіст запитує, чи усвідомлює він, наскільки особливими залишаються моменти, які він створив, для тих, хто спостерігав за ним — як миттєво їх можна згадати, де була людина, що вона відчувала, хто був присутній.

"Ми всі наполегливо працюємо, щоб створити такий момент", — каже він.

"Але якщо ви проживаєте його на порожньому стадіоні, це вже не те саме.

Тож якщо я дарував щось фанатам, вони також дарували мені щось пам’ятне.

Я ніколи раніше не думав, що буду святкувати подібний гол.

Ви бачите деяких гравців, які завжди святкують однаково, але гол – це унікальний момент.

Я хотів дати місце інстинкту.

Кожен момент у житті особливий і неповторний.

Ви не можете це повторити.

Зараз я, наприклад, займаюся театром і виходжу на сцену.

Я говорю з тими самими словами, але одна ніч і наступна ніч не однакові.

Іноді ви знаходите момент, який вам подобається, і ви хочете повторити його наступного дня, але це не працює.

Або це працює, але по-іншому, тому що люди перед тобою не ті, і енергія не та".

Кантона каже, що акторська гра дає йому "чудові відчуття".

"Я дуже щасливий.

Я все ще живу чудовими моментами в іншому світі, який, на мою думку, набагато кращий, ніж стати тренером або залишитися у світі футболу.

Я захоплююся Райаном Гіггзом або Паоло Мальдіні, які 20 років грали в одному клубі.

Я захоплююся ними, тому що я не зміг би це зробити, мені дуже швидко набридають ті чи інші речі, можливо, тому, що в мене є інші пристрасті".

У своєму новому житті Кантона живе в Лісабоні зі своєю другою дружиною Рачідою Бракні, яка є актрисою, а також їхнім сином Еміром і донькою Сельмою.

У Кантони є ще двоє дітей від попереднього шлюбу.

Пара вирішила переїхати до Лісабона після приємного відпочинку в португальському місті.

Оскільки Кантона поєднує фільми, телесеріали, документальні фільми та рекламні кампанії, футбол навряд чи коли-небудь повернеться до його послуг.

Він каже, що зараз мало дивиться футбол, але коли дивиться, "це Манчестер", і щодо Еріка немає потреби вказувати, чи має він на увазі Юнайтед чи Сіті.

А що стосовно родини Глейзерів?.

"Минулого року я запропонував клубу змінити свій шлях", — каже Кантона, пояснюючи, як він зустрівся з колишнім виконавчим віце-президентом команди до того, як Вудворд залишив свій пост наприкінці 2021 року.

Кантона каже: "Ед Вудворд чудово розбирається в маркетингу, але не в футболі.

У Юнайтед повинен бути голова, потім президент з маркетингу, а потім президент з футболу, який відповідає за всі рішення у футболі.

Тож я запропонував їм стати президентом футболу.

Відколи Фергюсон пішов у відставку у 2013 році, клуб подвоїв свої доходи, але майже нічого не виграв.

Тож уявіть, що якщо ви досягнете успіху у футболі, а також матимете чудових людей у ​​сфері маркетингу, тоді замість подвоєння доходу ви збільшите його втричі.

Але вони цього не розуміють.

Клуб витрачає великі гроші.

Але ви повинні витратити їх добре".

Колишній одноклубник Кантона Гері Невілл сказав, що Глейзерам час розлучатися із Юнайтед.

"Так, можливо", — каже він, трохи вагаючись.

"Я теж про це думав.

У цього клубу в соціальних мережах сотні тисяч фанів.

Якщо сьогодні вони створюють заявку про те, що 50% клубу можуть бути продані, то навіщо вам мати одну людину чи двох, які інвестують 500 мільйонів фунтів? Натомість у вас можуть бути сотні мільйонів людей, які витрачають 10 євро, 20 євро, 100 євро, 1000 євро, а 50 відсотків клубу належить справжнім уболівальникам Манчестер Юнайтед.

Зараз із соціальними мережами ви б зробили це так".

Він клацає пальцями, а потім комічно змахує руками в повітрі.

"Але вони не хотіли, щоб я був президентом клубу! Вони мене не хотіли! І вболівальники повинні знати, що я поїхав до Манчестера, щоб дати їм можливість досягти успіху в наступні десятиліття.

А вони цього не хотіли".

Кантона не є одним із колишніх гравців, яким Юнайтед платить за те, щоб він був офіційним послом клубу.

"Щоб бути амбасадором клубу, ви повинні займатися промоцією клубу.

А я… ну, якщо я хочу щось сказати, я це скажу.

Тоді народ буде незадоволений.

Більшість речей, які я говорю, є чудовими речами, але якщо я думаю щось, що не подобається людям із МЮ, я маю право це сказати.

Як посол ви втрачаєте власну свободу".

Кантона знову починає розповідати про свій туристичний бізнес.

"Ці поїздки спрямовані на те, щоб проникнути всередину пристрасті до футболу, зрозуміти історію клубу, як футбол використовується, а потім, як ви живете своїм життям.

Раніше ми говорили про мої улюблені футбольні стадіони, але тепер усі стадіони називаються Емірейтс або Альянц.

Ці арени втратили душу та історію клубу, як Арсенал і Вест Гем.

Я грав на старих стадіонах, таких як Хайбері та Аптон Парк.

Я спілкувався з фанатами Арсеналу, і вони ненавидять ці (нові) арени.

Вболівальники втратили душу своїх клубів.

На щастя, Олд Траффорд залишається Олд Траффорд.

Енфілд залишається Енфілдом".

"Але чи можете ви уявити, що Олд Траффорд стане новим стадіоном під брендом? Якщо одного дня вони це зроблять, мені шкода, але я більше не фанат Юнайтед.

І я кинув футбол назавжди!.

Проте, будь ласка, не називайте цей стадіон Nestle або Amazon, будь ласка.

Олд Траффорд є Олд Траффорд".

За матеріалами The Athletic.