Терористична співпраця «Герані» та «Shahed»: дайджест пропаганди за 17 жовтня

Москва відчайдушно намагається боротися з Україною за допомогою Ірану та проваленого імпортозаміщення. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 17 жовтня.

1. Як іранський БПЛА став «русским дроном»
2. Бізнес Тегерана на крові українців
3. В Ізраїлі бояться ядерного Ірану, а не українського Бандери
4. Російська оборонка: не можемо повторити

Як іранський БПЛА став  «русским дроном»

Київ зазнав чергової нової масованої атаки 17 жовтня. Це відбулося після того, як Путін три дні тому в Астані заявив «про відсутність необхідності у нових масованих ударах по Україні». Тоді ж, до речі, він вчергове допустив можливість проведення переговорів із Києвом за умови «міжнародного посередництва».

Путін зробив ці заяви лише через тиждень після того, як Росія завдала найпотужніших з початку вторгнення ракетних ударів по Києву та іншим українським містам – дії, що за словами Путіна, були відповіддю на вибух, внаслідок якого було пошкоджено Кримський міст.

Також в Астані, нагадаємо, Путін відповів негативно на запитання, чи є в нього якийсь жаль з приводу скоєного, сказавши, що «бездіяльність в Україні була б ще гірша».

НАСПРАВДІ, ще в 2014 році Путін у посланні Федеральним зборам щодо незаконної анексії Криму підкреслив: «Киев – это мать городов русских».

З того часу минуло 8 років. Син-терорист розстрілює свою матір за допомогою дронів, які придбав у інших терористів. Більш того, в нього вистачило цинізму перейменувати ці дрони, давши назву улюблених квітів, які стоять на підвіконні у багатьох матерів, як в Росії, так і в Україні.

На уламках збитих іранських БПЛА маркування позначено як «М214 Герань», але дрону з такою назвою немає ані в номенклатурі озброєння Росії, ані взагалі в природі. Тобто окупанти таким чином намагаються приховати факт купівлі БПЛА у країни, офіційно визнаної США спонсором світового тероризму.

В Росії іранський БПЛА називають «русским дроном», оперуючи поняттям «ми придбали – значить наш». Сам Іран, нагадаємо, також категорично заперечує продаж Росії своїх «Shahed». Але нема де правди діти: Росія торгує з країною-терористом, фактично ставши її спонсором та сама перетворившись на країну-терориста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РФ треба визнати державою-терористом чи спонсором тероризму?

Міноборони РФ підтверджує удари по Києву і звично стверджує, що вони відбулися по «об’єктах військового управління та системи енергетики України». Що саме з них розташовувалось у дореволюційному житловому будинку на вулиці Жилянській у Києві, де загинули мирні жителі, Конашенков, звісно, не уточнює. І це все, що потрібно знати і про «точні удари» і про те, як у Путіна «болить душа за те, що відбувається в Україні взагалі і в матері міст руських», зокрема.

Є й інший аспект терористичної співпраці Москви з Тегераном: Shahed-136 пройшли у Росії модернізацію. В останніх збитих апаратах були блоки управління російської системи ГЛОНАС. Завдяки цьому точність Shahed-136 значно підвищується.

Таким чином, одна країна-террорист взяла участь у покращенні характеристик зброї іншої країни-терориста. Міжнародному співтовариству варто звернути увагу і на цю важливу обставину у майбутньому обвинувальному акті щодо Росії.

Бізнес Тегерану на крові українців

Цілком вірогідно, що незабаром терористична співпраця Ірану та РФ перейде на більш високий рівень – ракетний. The Washington Post пише, що Тегеран збирається поставити Москві кілька сотень балістичних ракет малої дальності Fateh-110 та Zolfaghar.

Fateh-110: Максимальна дальність: 300 км. Маса бойової частини: 448 кг. Застосовувалися по двох об’єктах США в Іраку: авіабазі Айн-аль-Асад на заході країни та аеродрому в провінції Ербіль. Обстріли подавалися тегеранськими пропагандистами також як «удари відплати» після ліквідації командувача іранського спецпідрозділу «Аль-Кудс» генерала Касема Сулеймані.

Zolfaghar: Маса бойової частини 579 кг.

Речник МЗС Ірану Насер Канаані заявив, що його країна не бере участі у війні Росії проти нашої держави. Ба більше, офіційний Тегеран начебто не постачає жодної зброї ні РФ, ні Україні. Крім того, він додав, буцімто опубліковані новини щодо надання Іраном дронів Росії є політизацією. А також звинуватив у всьому Захід, мовляв, він веде пропагандистську війну проти його країни.

«Це гірка іронія, що країни, які експортують зброю на мільйони доларів одній стороні війни, почали пропагандистську війну проти Ірану», – сказав Канаані.

Крім того, на тлі війни в Україні Іран намагається оперативно взяти на озброєння свій аналог американських ракетних систем HIMARS. Нові іранські системи під назвою Fath 360 схожі на HIMARS, але їх швидкість ракет вдвічі вище. Ракети для наведення також використовують російську Глонасс.

Цілком можливо, що й ці ракетні системи зможуть у якийсь момент з’явитися на українському фронті. Американські військові експерти зазначають, що іранські озброєння мають свої недоліки, але їх основні плюси – простота конструкції та дешевизна.

НАСПРАВДІ, постачання озброєнь до Росії напевно призведе до нових санкцій з боку Вашингтону. Однак на тлі провалу переговорів щодо нової іранської ядерної угоди Тегеран може дозволити собі піти на такі ризики. Західні ринки для його нафти закриті.

Тому Іран продовжить орієнтуватися на Росію та Китай – а за рахунок війни в Україні спробує розкрутити репутацію своїх озброєнь, щоб посилити позиції на світовому ринку. Тобто для Тегерану – це лише збройовий бізнес на крові українців і нічого особистого.

В Ізраїлі бояться ядерного Ірану, а не українського Бандери

Ще 24 вересня президент України Володимир Зеленський заявив, що шокований відсутністю допомоги від Ізраїлю з початку повномасштабного вторгнення Росії.

І ось, нарешті міністр у справах діаспори Нахман Шай виступив за надання Ізраїлем військової допомоги Україні. «Стало відомо, що Іран передає Росії балістичні ракети. Більше немає сумнівів у тому, яку позицію має зайняти Ізраїль у цьому кривавому конфлікті. Настав час Україні отримати військову допомогу, як її надають США і країни НАТО», – заявив він.

Зараз важко сказати, чи виступить Єрусалим офіційно на боці Києва і чи надасть реальну військову (а не тільки медичну) допомогу нашій країні.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лавров втратив Землю Обітовану

Але екс-президент РФ Медвєдєв через потенційну військову (або технологічну) допомогу Ізраїлю Україні вже пригрозив розірванням дипломатичних відносин, зауваживши: «якщо українцям постачати зброю, тоді Ізраїлю час оголосити Бандеру та Шухевича своїми героями…».

НАСПРАВДІ, відомий український публіцист Дмитро Редько нагадує, що «лякати Ізраїль розривом відносин з боку Росії – смішно. Дипломатичні відносини з Ізраїлем вперше розірвав СРСР у 1953 році. Через півроку відновив. Вдруге це сталося у 1967 році, після того, як Армія оборони Ізраїлю вщент розтрощила арабські війська по всьому периметру своїх кордонів. Як розірвали, так і відновили, за Горбачова.

Вплив Ізраїлю не обмежується близькосхідним регіоном, єврейські діаспори мають його у багатьох країнах світу. То кому буде гірше, відомо наперед.

Отже, єдиний «аргумент» на користь подальшого невтручання Ізраїлю – міфічний «український нацизм» і прізвища Бандери та Шухевича.

Росіяни займаються ідеологічним окозамилюванням десятиліттями, розкидаючись звинуваченнями у націоналізмі на адресу всіх народів, які постраждали внаслідок великоросійського шовінізму. Ізраїльтян словом «націоналізм» не залякати, власне сіонізм і є різновидом націоналізму, спрямованим на відновлення своєї держави та збирання у ній усіх євреїв. В Ізраїлі дійсно неоднозначно ставляться до діяльності ОУН… Проте ізраїльтяни уміють розділяти історію і теперішній час. І зважати на те, що євреї в Україні здатні досягати найвищих посад у державі і користуватися підтримкою переважної частини виборців».

В Єрусалима в історії з відвертою допомогою Тегераном Москві також є надважлива ціль: недопущення отримання Іраном ядерної зброї. А цілком ймовірно, що Путін за Shahed розраховується ядерними технологіями і паливом. Звичайно, всупереч ембарго.

Отже, приводів допомогти Україні за останні 7 місяців у Ізраїля накопичилося вдосталь. Тим більше, що з початку війни в Україні відносини РФ та Ізраїлю – «Сохнут».

Російська оборонка: не можемо повторити

Вся ця історія з Іраном – фактично єдиним, хто погодився (принаймні, напівофіційно) допомогти Путіну – самопроголошеному вождю «світового антиколоніального руху», вчергове доводить два факти.  Перший: ніякого такого руху немає. До того ж, можливості друзів Кремля незрівнянно скромніші за міжнародний антипутінський рух на підтримку України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світ не погодився на «путінській світопорядок»

Другий (найголовніший) – російська армія та ВПК перетворилися на нікчемних жебраків.

Ще 20 вересня кремлівський диктатор на засіданні з питань розвитку ОПК висловив побажання «щоб в оборонній сфері було 100% імпортозаміщення».

Але «часткова» мобілізація та випрошування зброї в Ірану свідчать про дещо інше, окрім «ефективності».

Якщо про те, що мобілізація вкрай необхідна, стало відомо вже на початку повномасштабного вторгнення в Україну, то проблеми з озброєнням мають набагато глибше коріння.

НАСПРАВДІ, програма імпортозаміщення у ВПК РФ стартувала у 2014 році, а у 2019-му в Москві вирішили прискорити її реалізацію. Було навіть встановлено конкретні цілі, яких потрібно досягти до 2025 року. За шість років планувалося замінити імпортні технології, електроніку та важливу продукцію вітчизняними аналогами, у тому числі розробленими з нуля, створити нові ланцюжки постачань та стратегічний запас критичних запчастин. Було сформульовано план із заміни майже 640 компонентів, які російський ВПК отримував з України.

Ще три роки тому влада РФ встановила цілі з заміни західних компонентів у всіх системах — від радарів до сучасних підводних човнів та систем протиракетної оборони. Але перевірка, проведена Генпрокуратурою РФ у квітні 2021 року, довела, що жодної мети так і не було досягнуто. Інформація про проблеми стала відомою на Заході і потім була використана для підготовки санкцій, повідомляє Bloomberg.

Генпрокуратура РФ виявила масштабні провали в реалізації програми, розповіли джерела агентства з посиланням на підсумкову доповідь, де аналізувався прогрес із 177 058 компонентів для 278 типів російських озброєнь, техніки та обладнання. За планом, у 2020 році потрібно було замінити 18 047 компонентів у 43 видах техніки, але це вдалося зробити з 3148 компонентами лише у п’яти видах.

Наприклад, на контракти з імпортозаміщення для легкого багатоцільового вертольоту Ka-226 було виділено понад 230 млн рублів. За планом, у 2020 році потрібно було з нуля виготовити аналоги 4148 різних компонентів. Результат – нуль.

Міністерства не контролювали процес, а іноземні компоненти, включаючи хімікати, електроніку та спеціалізовані матеріали, таємно використовувалися в інших проєктах. Також у доповіді зверталася увага на затримки із підписанням майже 100 договорів на розробку власних компонентів із російськими НДІ з 2014 року.

До речі, з українських компонентів, які також підлягали імпортозаміщенню, у 2020 році вдалося замістити лише 212 для чотирьох видів техніки замість запланованих 260 у 12-ти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Деградація російського озброєння: на землі та в небі

До початку 2021 року так і не було розпочато роботи із заміни іноземних деталей російськими аналогами в:

• комплексах протиракетної оборони «Нудоль» (30 компонентів);
• мобільних радіолокаційних станціях «Небо-СВУ» та «Небо-УМ»;
• комплексі радіоелектронної боротьби «Мурманськ-БН», де налічується не менше 111 компонентів з країн ЄС та НАТО.

Москва спромоглася забезпечити два роки тому стратегічні поставки запчастин лише для третини з 7244 передбачених проєктів, і лише у п’яти із 484 проєктів, де потрібно було змінювати ланцюжки поставок, було досягнуто прогресу.

І хто знає, можливо третя авіакатастрофа винищувача-бомбардувальника Су-34 протягом трохи більше ніж місяця (11 вересня – Крим, 9 жовтня – Ростовська область, 17 жовтня – Єйськ) пов’язана саме з цим.

Це вже десята небойова втрата у російській військовій авіації за неповні вісім місяців війни в Україні.

• 24 лютого: Ан-26, Воронезька область
• 8 квітня: МіГ-31, Ленінградська область.
• 17 червня: Су-25, Бєлгородська область
• 21 червня: Су-25, Ростовська область
• 24 червня: Іл-76, Рязанська область
• 11 вересня: Су-34, окупований Крим
• 1 жовтня: неназваний військовий літак, окупований Крим
• 9 жовтня: Су-34, Ростовська область
• 9 жовтня: Су-25, Ростовська область (другий за один день)

Отже, російська перенапруга всього і вся на українському напрямі не минає без наслідків. Окупантів наздоганяє карма. А її імпортозаміщенням (до того ж проваленим) не обдуриш.