15 днів, які перевернули «русский мир» на Херсонщині: дайджест пропаганди за 19 жовтня

Росія шукає пояснення «організованого переміщення» з півдня України та видає Суровікіна за «володаря неба». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 19 жовтня.

1. Що вигадають у Москві про Херсон
2. Як «Війна з фейками» розповсюджує фейки
3. ППО України проти цифр Суровікіна
4. Росіяни втомилися від відомства Гундяєва

Що вигадають у Москві про Херсон

15 днів. Саме стільки часу пройшло між тим, як Рада федерації 4 жовтня проголосувала за незаконну анексію Херсонської, Донецької, Луганської та Запорізької областей і затвердженням указу Путіна… ні,  не про «облаштування мирного життя на звільненій від нацистів нових територіях», а про запровадження в них воєнного стану.

Ще 17 жовтня колаборант Стремоусов обіцяв, що «незабаром по всій планеті Земля пройдуть народні референдуми возз’єднання з Росією», а вже 19-го він накивав п’ятами разом із російською окупаційною адміністрацією на лівий берег Дніпра. Її очільник Сальдо оголосив евакуацію цивільного населення. Назвавши це «організованим переміщенням частини населення» з правого берега на лівий.

НАСПРАВДІ, «русский мир», який прийшов на Херсонщину, дозволив взяти окупованим українцям із собою не більше 50 кг в одні руки. Більше, мовляв, катери не потягнуть. Так, фактично, на наших і всього світу очах закінчилась історія зі створенням «ХерНР» для однієї людини.

Далі пропаганда вигадає чергове виправдання про: «неможливість утримання міста», «небажання наражати мирних жителів на удари укронацистів» в тому числі і через «ймовірний теракт на Каховській дамбі, що призведе до підтоплення міста». «Воєнкори» розкажуть, що в «битві за Херсон ЗСУ втратили свої основні сили та засіяли херсонські поля та степи трупами» і тому подібні байки з серії «відступили на заздалегідь підготовлені позиції».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Єдина Росія» втекла з Херсону першою

Щодо України, то в Офісі президента відреагували на запровадження Путіним «воєнного стану» на окупованих територіях України спокійно, назвавши це «псевдолегалізацією мародерства та розграбування майна українців перед черговим «перегрупуванням». Для України це не змінює нічого: продовжуємо звільнення та деокупацію своїх територій», – заявив Михайло Подоляк.

Як «Війна з фейками» розповсюджує фейки

Далі діятимуть ЗСУ, які на відміну від окупантів, по об’єктах цивільної інфраструктури (тим паче української) не стріляють. Тому волання представників російської влади та пропаганди про удар по Каховській дамбі не мають нічого спільного з реальністю.

Нагадаємо, нещодавно начальник Національного центру управління обороною РФ генерал Мізинцев регулярно виступав в ролі «Кассандри», повідомляючи «куди готують напад українські нацисти».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кривава «соломка» генерала Мізинцева. Як працює роспропаганда під час війни

Там було багато чого: від «підриву цистерн з отруйними хімічними речовинами на сєвєродонецькому «Азоті» до «влаштування провокацій із загибеллю мирних громадян у західних районах України з метою звинуватити в цьому зс РФ».

НАСПРАВДІ, щодо тодішнього нагадування Мізинцева (який нещодавно «допрогнозувався» до посади заступника Шойгу) про те, що «ЗС РФ гуманно ставляться до мирного населення та не наносять ударів по об’єктах цивільної інфраструктури», варто нагадати наступне.

Росіяни своїми «високоточними ударами» потрапляють саме туди, куди ціляться. Точний приліт по будівлі «Укренерго» – прямий доказ того, що й удари по вокзалу в Краматорську, по торговому центру «Амстор» у Кременчуці, по пологовому будинку в Маріуполі тощо, не результат трагічних «промахів», випадковості, чи наслідок «кривизни російських ракет», а прямий усвідомлений теракт, бажання вбити якнайбільше дітей, жінок і старих.

Так само відбулось і 17 жовтня, коли російські Telegram-канали стверджували, що руйнація житлового будинку в центрі Києва — наслідок «непрацюючої української системи ППО», а відповідальність за це «намагаються перекласти» на Росію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нова стадія демонтажу України»: як змінилася риторика пропагандистів щодо ракетних обстрілів

Зокрема, провладний, створений наприкінці лютого Telegram-канал «Війна з фейками» за кілька годин після перших повідомлень про атаку повідомив, що дрон «не здатний заподіяти пошкодження такого масштабу».

На підставі об’єктивних відео доведено, що «Війна з фейками» розповсюджує фейк про нібито провину української ППО у трагедії в Києві. 

До того ж, цей канал мімікрує під фактчекінгові медіа, одночасно порушуючи основні принципи International Fact-Checking Network: пости публікують анонімні автори, які відкрито підтримують Росію і при цьому ніде не описують власну методологію, джерела фінансування та політику внесення виправлень.

Цей Telegram-канал призначений не лише для поширення неправдивих відомостей, але й для безпідставного перекладання відповідальності за російську брехню на українські офіційні джерела.

Такої ж думки про «Війну з фейками» дійшли і наші закордонні колеги з видання PolitiFact. Вони переглянули понад 380 перевірок фактів, опублікованих цією «фактчекінговою службою» англійською мовою з березня по липень і виявили, що вони буквально рясніють брехнею.

«Війна з фейками» наприкінці червня, виправдовуючи тодішній ракетний удар по Києву, взагалі видала «аналітику» про те, чому «ЗРК ЗСУ стали зброєю для знищення українських багатоповерхових будинків із мирним населенням».

PolitiFact показує, що «перевірка фактів» цим ресурсом насправді є частиною кампанії дезінформації, яка використовує  добре відомі прийоми російської пропаганди — непослідовність, велику кількість тверджень, повторення та висловлювання очевидної неправди.

Лукас Андріукайтіс, експерт з російської дезінформації та конфлікту в Україні з Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень Atlantic Council заявив, що «Війна з фейками» вписується в головну стратегію кремлівської пропаганди: переконати свою аудиторію, «що правда відносна» і «що ви можете створити свою власну правду».

За його словами, цей ресурс прагне довести, що «Росія не є єдиним винуватцем» конфлікту в Україні, додаючи певного релятивізму війні, яка була  широко засуджена міжнародним співтовариством.

ППО України проти цифр Суровікіна

У світлі атаки «шахедів», які Росія видає за свої «герані», «Війна з фейками» зокрема і пропаганда взагалі посилила свою роботу над наративом про нездатність української системи ППО протистояти дронам. Це вона пов’язує, як не дивно, насамперед із приходом до керівництва «СВО» генерала Суровікіна.

У своєму недавньому телесуфлерному інтерв’ю він, крім іншого, повідомив, що за майже 8 місяців війни в Україні російські ВКС виконали понад 34 000 бойових вильотів, в середньому 144-145 на день. І використали понад 7000 керованих ракет і бомб. Ці цифри, за задумом спічрайтерів Суровікіна, мали б подіяти як удав на кролика.

НАСПРАВДІ, один з головних наративів Москви полягає в тому, що вона чи то вже воює з НАТО в Україні, чи то готується до війни з Альянсом, а Україна – лише полігон.

Свідченням того, як вона воює (чи готується), а водночас – і найкращою оцінкою ефективності української системи ППО – можуть служити дані дій авіації під час військової операції США і країн-союзників проти Іраку в 2003 році.  

Лише за один (!) місяць з 19 березня по 18 квітня авіація міжнародної коаліції, за підрахунками військового аналітика Павла Лузіна, здійснила 41 404 вильоти (з них 38 358 вильотів – авіація США). З них 20 733 вильоти були бойовими (18 695 – авіація США).

За той же місяць витрачено: одних тільки керованих авіабомб LGB і GPS-JDAM – 15 160 штук; крилатих ракет «Томагавк» – 802 штуки. Всього було використано 19 948 одиниць керованої зброї.

Загалом у тій кампанії було задіяно 735 винищувачів (з них 655 – США) та 51 бомбардувальник (усі США), без урахування ударних вертольотів. 

У Росії винищувачів всіх типів (включаючи винищувачі-бомбардувальники Су-34) було трохи більше 600 штук. Плюс, 264 фронтових бомбардувальників Су-24 та штурмовиків Су-25.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Деградація російського озброєння: на землі та в небі

Таким чином, своєю переможною реляцією Суровікін фактично визнав, що перемогти Україну у військово-повітряній кампанії Росія була не здатна спочатку.

Всього із початку повномасштабної війни українцями збито:

· літаків – 269

· гелікоптерів – 242

· БПЛА оперативно-тактичного рівня – 1286

· крилатих ракет ‒ 323.

А зараз, коли до України надходять ще більш сучасні західні системи ППО – тим більше Росія не матиме переваги в небі. Так, її кампанія ракетного та дронного терору ще триває, але вона не здатна зламати волю українського суспільства до опору. А з іранськими БПЛА ми врешті-решт впораємося. 

Росіяни втомилися від відомства Гундяєва

А ось як впоратись РПЦ – одному з оплотів путінського режиму – з катастрофічним падінням рівня довіри до нього з боку звичайних росіян – невідомо.

Нагадаємо, відомство Гундяєва (патріарха Кирила) одразу перетворилося на рупор державної пропаганди і підтримало війну в Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Патріарх війни під санкціями

18 жовтня він, наприклад, заявив, що «Русь – це Російська Федерація, Україна туди теж входить».

НАСПРАВДІ, частка росіян, які визнають «суттєвий вплив» РПЦ на своє життя, скоротилася до мінімуму більш ніж за 10 років. Це показало опитування не якогось там «Левада-центру», а цілком підконтрольного Кремлю ВЦИОМ, результати якого було опубліковано 19 жовтня.

Якщо в 2010 році про «сильний» вплив церкви говорив кожен сьомий опитаний росіянин (15%), то на 2022-й таких залишилося лише 9%. Частка тих, хто визнає «несуттєвий» вплив РПЦ, скоротилася з 36% до 26%, а більшість (55%) взагалі заявили, що церква аж ніяк не впливає на їхнє повсякденне життя.

Зниження довіри до РПЦ відбувається навіть серед релігійних людей. Позиції РПЦ підривають спроби священнослужителів втручатися в життя суспільства та політику держави. Частка тих, хто хотів би більшого впливу церкви на ці сфери за 10 років скоротилася більше ніж вдвічі — з 23% до 12%. При цьому практично кожен третій росіянин (31%) вважає втручання РПЦ у політику надмірною, хоча 10 років тому таких було лише 19%.

Ось така доля спіткала Гундяєва – одного з головних ідеологів «русского мира». Хоча, чому вона має бути кращою, ніж у тих, хто намагався втілити цей «мир» в Україні іранськими дронами?