Газетна суміш, війна, місцеві громади та кримінал. Топтеми регіональних видань у вересні 2022 року

Частину моніторингу, присвячену матеріалам з ознаками замовності, читайте тут.

Повномасштабне вторгнення Росії продемонструвало, наскільки важливим є саме якісний регіональний контент. І хоча й до великої війни місцеві медіа України переживали не найкращі часи, все ж газети та онлайн-видання далі інформують читачів навіть у складних умовах. Імовірно, що після перемоги досвід роботи в надзвичайних умовах дасть змогу ще більше зорієнтувати тематичні пріоритети на потреби громад.

Поради, пресрелізи та оголошення далі витісняють важливий для суспільства контент зі шпальт деяких регіональних видань. Натомість воєнна тематика лишилася топтемою для онлайн-видань. Популярними були також життя місцевої громади та кримінал.

Жанрова палітра друкованих ЗМІ звична: переважали інформаційні жанри (майже 40%), оголошення, реклама на другому місці (11,1%), пресрелізи, офіційні звіти (8%), поради — 7,1%. Майже трапляються журналістські розслідування, листи у редакцію, рецензії, авторські колонки. 

У друкованих ЗМІ та онлайні власних публікацій більше — 47,8% та 59,3%. Запозичених — 29,5% та 32,3%. Не ідентифікованих — кожен п’ятий текст газет 22,7%. В онлайні ситуація краще — 8,4% таких публікацій.

Щодо тональності, то переважала нейтральна: 82,8% у газетах, 84,7% в онлайні. Позитивної було більше в газетах — 10,3%, ніж на сайтах (8,5%). І негативної однакова кількість — 6,9%.

Такими є результати моніторингу регіональних друкованих та інтернет-медіа, який із 19 по 25 вересня 2022 року провів Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні. Дослідження проводили у восьми регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Полтавській, Хмельницькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами.

У кожному з восьми регіонів експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання, якщо такі продовжували виходити, та чотири онлайн-видання, які вміщують суспільно вагомий контент, є популярними у своєму регіоні / районі. Загалом оцінили 924 матеріали у друкованих ЗМІ, 3154 — онлайн. Кількість онлайн-видань у вибірці була збільшена: якщо газети з якихось причин не виходили, їх заміняли на регіональні сайти новин.

Тематичні пріоритети видань можна порівняти на графіку нижче.

Газети

Теми

На першому місці категорія «інше» — 31,4%. У більшості регіонів майже третина контенту — оголошення / реклама, розважальний контент, привітання та некрологи. На Житомирщині рекорд — 45% такого контенту.

Так, видання регіону цілі шпальти присвячували різноманітним порадам. У «Житомирщині» дві тематичні сторінки — «Світ жінки» і «Будьмо здорові», в тижневику «Субота» поради й рецепти друкуються на кожній сторінці поряд із новинами та журналістськими матеріалами. Лише газета «Ехо» виокремила цей контент у додаток «Господарочка», який можна купити чи передплатити окремо від видання. «Місцеві газети ніяк не можуть відмовитися від гороскопів і різних пророцтв та передбачень. Таке “забивання” шпальт чим-небудь, можна пояснити нестачею журналістів у місцевих газетах, бо навряд чи ці матеріали піднімають рейтинг місцевої газети», — зазначає координаторка експертної групи Ірина Новожилова.

На другому місці життя місцевої громади — 16,5%. Найбільше цієї теми у виданнях Одещини, Дніпропетровщини та Сумщини. Експерти більшості регіонів зазначають, що зараз дуже складно відокремити тему життя місцевої громади від воєнної тематики. Адже так чи інакше вони переплетені. Воєнна тематика — 10,3%.

Майже у кожному номері газет — некрологи загиблих на фронті земляків. Газети писали, як у містах віддавали шану героям, дізнавалися про їхню біографію, друкували спогади друзів.

Але все ж у складні часи друковані видання намагалися піднімати дух своїх читачів. Експерти з Дніпропетровщини відзначили газету «Наше місто», яка вмістила розповіді про тих, хто творить сучасну історію міста: загиблого офіцера, колишнього працівника газети Андрія Ніколайчука; родину пресофіцерки Патрульної поліції Людмили Копиленко, яка стала на захист України; працівників паркового господарства, які впорядковують рекреаційні території міста; комунальників, які готують до зими міські магістралі.

Експерти з Сумщини звернули увагу на матеріал газети «Ворскла» «Назбираю грошей на пілота, щоб він полетів на небо і забрав звідти мою мамочку». «У центрі історії, яку розповідає нам журналістка Оксана Ковальова,  маленький Дмитрик. Його мама, Анна Коломієць, загинула на третій день війни. Вона працювала медсестрою у військовій частині Охтирки. 26 лютого росіяни розбомбили частину, у цей час Анна Коломієць надавала невідкладну допомогу пораненому бійцеві… Оксана Ковальова своєю публікацією порушує важливу проблему. Війна змінює обличчя українського суспільства, багато болю, шрамів — і з цим треба працювати послідовно, глибоко, уже зараз розробляти психологічні, соціальні, реабілітаційні, інклюзивні довгострокові програми і державного, і місцевого рівнів. Герої публікацій, яких ми побачили в найтрагічніші миті їхнього життя, не повинні зникнути з медійних радарів. Їхні історії мають тривати», — зазначила експертка Алла Ярова.

Соціалка — 6,2%. На Хмельниччині писали, якою буде зима, чи вистачить енергоресурсів пройти через анонсовану урядом «найважчу зиму» («Холод, блекаут чи вододефіцит?» — «Подолянин»), якими будуть тарифи та субсидії; чи вистачає укриттів у школах.

На Дніпропетровщині публікували фахові консультації із соціальних питань та охорони здоров’я. Запитували в містян, як вони готуються до зими, у традиційному для видання бліцінтерв’ю.

Поступово повертаються на шпальти видань спорт (5,4%), економіка (5,4%) культура (5%).

На Сумщині газети повідомляли про спортивні перемоги юнацтва за кордоном. «Ідеться про наших дітей, що змушені були залишити батьківщину через війну і виїхати до різних країн. З таких заміток дізнаємося не тільки про їх перемоги у різних іноземних змаганнях, а й робимо висновок про те, що діти адаптувалися до нового середовища, підтверджують належний рівень спортивної підготовки в Україні, добре представляють нашу країну», — зазначила координаторка сумської експертної групи Алла Федорина.

Найменше писали про релігію, корупцію, політику та коронавірусну хворобу.

Жанри

Інформаційних жанрів цього разу трохи менше — 39,4% (минулого разу 44,4%), хоча вони далі домінують на шпальтах газет. Порівняно із серпнем на тому ж рівні пресрелізи — 8%. Традиційно до топжанрів увійшли оголошення та реклама 11,1% та поради — 7,1%.

Художні жанри — 6,5%. На Сумщині вміщували життєві історії (переважно у двох виданнях: «Наш край», «Перемога»), так само на Дніпропетровщині. На Хмельниччині публікували такі потрібні життєві історії переселенців.

Потроху збільшується кількість розважального контенту: 5,7%.

Аналітичних публікацій мало (4,2% статей, 2,4% кореспонденцій). Однак у деяких регіонах їх набагато більше: на Одещині — 11%, на Львівщині — 9%.

На Одещині на шпальти газет повернулися рецензії. Це викликано пожвавленням мистецького життя. Журналісти писали рецензії на прем’єри та новинки: Роман Кракалія, «Торжество української музики» («Чорноморські новини», №73–74 від 22–24 вересня 2022 р.); Григорій Цимбалюк, «Прийдімо і припадімо… (Про книжку поезій Геннадія Щипківського «Поліття)» («Чорноморські новини», №73–74 від 22–24 вересня 2022 р.); Марія Гудима, «Катерина» («Вечерняя Одесса», №74–75 від 22 вересня 2022 р.).

Найменше приділяли увагу журналістським розслідуванням, рецензіям, авторським колонкам та листам у редакцію.

Походження

Власного контенту — 47,8%. Запозиченого 29,5%, неідентифікованого — 22,7%.

Найбільше власного контенту у виданнях Хмельниччини (72%) та Одещини (71%). Неідентифікованого — у газетах Дніпропетровщини (42%).

На Житомирщині також зафіксували зростання кількості неідентифікованого контенту. Експерти пояснюють це зростанням кількості розважальних матеріалів, порад, рецептів, анекдотів, авторство яких чомусь не вказується. «Одні видання, як “Житомирщина” та “Ехо”, виокремлюють їх у сторінки і рубрики із зазначенням, хто підготував добірку, інші, як “Субота”, не надають цьому значення», — зауважила координаторка Житомирської експертної групи Ірина Новожилова.

Тональність

Переважала нейтральна тональність — 82,8%, позитивної 10,3%, негативної — 6,9%. У порівнянні із серпнем на декілька відсотків зросла негативна тональність.

Сайти

Теми

На сайтах традиційно про війну пишуть більше — 26,2%. Найбільше на Одещині (38%), Львівщині та Хмельниччині (32%).

На Хмельниччині сайт «Вечірній Кам’янець» більшість матеріалів присвятив саме цій темі. Так виглядає оформлення сайта:

Проте в основному на сайті не авторські матеріали, а дайджести центральних видань. А от видання «Всі новини Хмельницького» та «Поділля News» не передруковують / не дублюють таку інформацію, а подають місцеву. Активно висвітлює події на фронті сайт «Є».

Також на Одещині видання стежили за подіями на фронті, подаючи хроніку війни, описували життя українців, що постраждали внаслідок повномасштабної російської агресії.

На Житомирщині деякі видання подавали тему не тільки у форматі новин, але й використовували інтерв’ю. Онлайн-видання «Житомир.інфо» започаткувало проект «Діалоги про перемогу». Місцеве видання «Новоград.city» розміщувало запозичені з інших ресурсів розповіді про військових та інтерв’ю з ними.

На Донеччині практично весь контент стосувався проявів війни. Медіаекспертка Тетяна Строй зазначила: «деякі медіа зосереджуються переважно на висвітленні впливу бойових дій на цивільне населення (“Східний проект”, “Знамя индустрии”), тоді як інші тримають у фокусі життя на передовій, історії захисників, діяльність волонтерів, які допомагають армії (“Вчасно”)». «Вільне радіо» традиційно розпочинало кожний день із «хвилини мовчання» — матеріалу, присвяченого людині, яка стала жертвою війни. На моніторинговому тижні серед героїв були і водій «швидкої» з Бахмута, і легенда українського балету з Києва. Так само щодня сайт Слов’янська публікував «хроніки великої війни» — добові зведення з декількох достовірних джерел. Щоденно інформував аудиторію про війну і сайт Маріуполя: «208 день повномасштабної війни. Все, що відбувається в країні, — онлайн».

На другому місці на сайтах — кримінал (16,3%). Найбільше на Житомирщині та Одещині (26% та 22%).

На Одещині окрім звичних інформаційних приводів (ДТП, побутові злочини) писали і про боротьбу з колаборантами, ухилянтами. Такі ж зміни відбулися і на сайтах решти регіонів. На Дніпропетровщині частина повідомлень про кримінал стосувалася воєнних злочинів. У повідомленнях «Кривбас.city» в тому числі йшлося про виявлення колаборантів, викриття ворожої агентури, організаторів «референдуму» на окупованих територіях, судові справи над російськими воєнними злочинцями.

На сайтах Донеччини подібного контенту значно менше — 9%. І тут, окрім повідомлень про злочини, були тексти про фіксацію поліцією руйнувань, спричинених російськими обстрілами.

Життя місцевої громади — 13,1%. Найбільше на Полтавщині, Сумщині, Житомирщині. Проте лише в деяких виданнях тему порушували із залученням власних джерел та власної інформації. Багато було й копіювання пресрелізів. На Полтавщині найглибше це питання висвітлювали сайти «Полтавщина» та «Ехо». Вони не обмежувалися пресрелізами, а зверталися до різних джерел про коментар. Трохи менше такого ексклюзиву було на сайті «Коло». На місцевого читача орієнтувалися й видання Дніпропетровщини, наповнюючи стрічки локальними подіями. Сайт «Павлоград.dp.ua», до прикладу, інформував, де, коли й кому видаватимуть гуманітарну допомогу. Подібні повідомлення вміщував і «Кривбас.city».

Чимало уваги — 10,5% — приділили темі переселенців. Однак тут є розбіжність у регіонах. Якщо на сайтах Житомирщини та Полтавщини таких текстів 1-2%, то у виданнях Донеччини та Дніпропетровщини цій темі була присвячена кожна четверта-п’ята публікація.

Найменше писали про корупцію, релігію, історію та краєзнавство, освіту та реформи на місцевому рівні (0–1,5%).

Походження

На сайтах більше власних матеріалів — 59,3%. Менше запозичених — 32,3% та не ідентифікованих — 8,4%. Експерти з Дніпропетровщини помітили, що на одному із сайтів було 100% підписаних матеріалів, проте автором їх виступала одна людина — Петро Щукін. «Серед цих матеріалів бракує власне авторських — усі вони зроблені за матеріалами інших ЗМІ, чи є своєрідними анонсами телевізійних програм чи відеоматеріалів на ютубі», — зазначає координаторка групи Наталія Назарова.

Щодо сайтів Донеччини ситуація залишилася стабільною — 52% запозиченого контенту. «Працюючи в екзилі майже неможливо використовувати місцеві джерела та створювати власний контент. Контент сайти запозичують у загальнонаціональних медіа чи на офіційних сайтах (сторінках в соцмережах) публічних людей чи установ. Єдиний сайт, де переважає власний контент, незважаючи на віддалену роботу редакції, — “Вільне радіо” з Бахмута», — коментує координаторка експертної групи Тетяна Строй.

Однак є й позитивні приклади. Експерти з Одещини відзначили видання «Думская.net» та «УСІ online», які оприлюднювали власний контент, серед якого багато якісних аналітичних, оглядових та репортажних матеріалів.

Тональність

На сайтах переважала нейтральна тональність — 84,7%. Негативної — 6,9%, позитивної — 8,5%.

Результати моніторингу тем, жанрів, походження та тональності публікацій регіональних ЗМІ показують, що видання в цілому змогли налагодити роботу в складних умовах повномасштабного російського вторгнення. Навіть ті ЗМІ, що працюють у прифронтових регіонах або ж у регіонах, що частково окуповані, далі виходять. І головне — деякі із них постачають якісний контент, глибоко інформуючи своїх читачів про важливі події.

Так, на Сумщині видання повернулися до звичного різнотем’я, журналісти використовували значну кількість жанрів. А також намагалися поширювати оптимістичні настрої. За інформацією експерта Володимира Садівничого, видання навіть збільшують кількість передплатників. Це означає, що регіональна журналістика важлива і є попит на якісні матеріали. Подекуди бракувало інформації на важливі теми, наприклад, про освіту. «Гарячою для обговорень є тема опалення — через руйнування обстрілами інфраструктури у багатьох населених пунктах це питання на порядку денному. Залишається не вирішеною проблема обладнання сховищ, адже обстріли продовжуються і постійно створюють загрозу для життя населення. Проте жодна з цих тем не згадана», — зауважили експерти Сумщини.

На тематичну палітру видань впливала і залежність деяких із них від пресрелізів та передруків. Інколи це не дозволяло повідомляти читачам повну картину того, що відбувається.

Проте все ж під час повномасштабного вторгнення видання креативно підходили до формування порядку денного. Експерти відзначають також зважену тональність текстів. «Не відходить на задній план і тематика, що забезпечує соціально-терапевтичний ефект. Медіа є добрими порадниками для своєї аудиторії: де емоційно відновитися після тривог, як підготуватися до зими, де отримати допомогу чи в який спосіб самому бути суспільно корисним», — повідомляють експерти із Дніпропетровщини.

Видання з вибірки ІДПО:

Донецька область: «Східний Проєкт» (Краматорськ), «Знамя индустрии» (Костянтинівка), «Сайт міста Донецька», «Сайт города Краматорска», «Сайт города Мариуполя», ІА «Вчасно» (Покровськ), «Вільне радіо» (Бахмут), «Сайт міста Слов’янська».

Сумська область: газети: «Білопільщина», громадсько-політична газета Білопільського району Сумської області; «Ворскла», Великописарівська районна газета; «Наш край», інформаційний тижневик, Липова Долина; «Перемога»; онлайн-видання: «Данкор онлайн», «Голос Конотопа. Незалежний інформаційний портал», «ШосткаNews.City», «Ямпіль INFO. Ямпільське інформаційне агентство».

Полтавська область: газети: «Зоря Полтавщини», «Лубенщина», «Вечірня Полтава», електронна версія газети «Кременчуцький телеграф», сайти: «Коло», «Полтавщина», «Новини Полтавщини», «Ехо».

Одеська область: газети «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Курьер недели», «Одесская жизнь»; сайти: «Думская», «048.ua», «Odessa.online», «Украинская служба информации».

Львівська область: газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі — Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград); сайти: «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал».

Хмельницька область: газети «День за днем» (Шепетівка), «Подільські вісті» та «Проскурів» (Хмельницький); електронна версія газети «Подолянин» (Кам’янець-Подільський); сайти «Вечірній Кам’янець», «Всі новини Хмельницька», «Є» та «Поділля News».

Житомирська область: газети: «Житомирщина», «Ехо», «Субота» та «20 хвилин»; сайти: «1zt.ua», «Ріа Бердичів», «Новоград Сіті», «Житомир.інфо».

Дніпропетровська область: газети «Наше місто» (Дніпро), «Берег надій» (Синельникове), сайти: «Нікополь.Інформатор», «Павлоград.dp.ua» (Павлоград), Gorod.dp.ua (Дніпро), «49000.com.ua» (Дніпро), «Событие» (Кам’янське), «Кривбас.city) (Кривий Ріг).

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика