Мета одна – Перемога. Як живе студентський і учнівський спорт під час війни

“Як у спорті, так і на війні, мета одна – Перемога. По-іншому бути не може”. Це слова українського військового Дмитра Стеценка, який у вересні став чемпіоном з самбо на Кубку світу серед студентів з єдиноборств (2022 FISU University World Cup Combat Sports).

Дмитро зізнається: це були одні з найскладніших змагань у його житті. Адже в країні війна, і всі думки - далекі від спорту. Причому таку ситуацію хлопець переживає вже вдруге: вперше це було у 2014-му.

"Я пам’ятаю, як одного дня прокинувся і побачив, що над моєю рідною Горлівкою на Донеччині висить російський прапор. Це був шок, невимовна злість і нерозуміння, як таке може відбуватися… Внутрішній стан був жахливий. Але я доклав усіх зусиль, аби зібратися і перемогти на змаганнях того року. Так відбулося і цього разу".

Для студентського і учнівського спорту 2022-й був насиченим на події. Але 24-го лютого, зрозуміло, ніхто не думав про спорт, про змагання, відбудуться вони чи ні.

Завдяки злагодженій роботі комітету, спортивної студентської спілки України, Української федерації учнівського спорту, керівників та тренерів спортивних федерацій з видів спорту, ректорів, тренерів та представників закладів освіти, а також фінансовій підтримці міжнародних організацій та організаторів, потужної підтримки Міністерства освіти і науки України наша команда зуміла-таки взяти участь у найбільших стартах.

У травні українці вибороли 48 медалей на Всесвітній Гімназіаді у Франції. В липні взяли 62 нагороди і посіли друге загальнокомандне місце на Європейських університетських іграх, де змагалися представники 400 університетів.

І зрештою у вересні наші хлопці та дівчата вибороли 66 медалей на Кубку світу серед студентів з єдиноборств – 19 золотих, 25 срібних і 22 бронзові. Загалом Україну представляли 108 спортсменів з 50 університетів з 19 регіонів. Нагороди різного гатунку здобули студенти 34 “вишів”.

Ці змагання мали відбутися в росії. Звісно, за словами голови комітету фізичного виховання і спорту МОН України Вадима Стеценка, українська команда не планувала на них їхати:

“Після початку повномасштабного вторгнення міжнародні федерації учнівського і студентського спорту ухвалили рішення відсторонити російських і білоруських спортсменів від участі у змаганнях, а проведення захотів на території країни-агресора – перенести. Це була відповідь на наші офіційні звернення, від комітету, від українських федерацій учнівського і студентського спорту. Коли змагання перенесли до Туреччин, почали готуватися”.

У підсумку, Україна була представлена в усіх видах спорту: боксі, карате, таїландському боксі Муей-тай, самбо, вільній і греко-римській боротьбі та ушу.

Один з наших чемпіонів Дмитро Стеценко згадує непросту підготовку до турніру. Адже крім того, що Дмитро - студент 5-го курсу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і навчається за спеціальністю правознавство, ще він – військовий. Бо пообіцяв собі зробити все, аби Україна перемогла у війні. Задля цього й пішов у ЗСУ. Зараз він офіцер науково-організаційного відділу.

"Тренування доводилося поєднувати з військовою службою. Тому я домовлявся в керівництвом і колегами, що, наприклад, сьогодні піду з роботи на пару годин раніше, але потім усе відпрацюю. На щастя, мені йшли назустріч. На тиждень у мене було близько 10 занять по півтори години кожне: спаринги, фізпідготовка і таке інше. А під час зборів ми робили по три тренування на день. Загалом підготовка до турніру займає кілька місяців. Так, це нелегко. Але таке життя спортсмена. І спорт – це своєрідний наркотик: від нього отримуєш кайф. Я щасливий, що присвятив йому 20 років свого життя, і сподіваюся, далі буде".

Каже, спорт дуже допомагає мені в роботі військового:

“Організованість, уміння аналізувати, орієнтованість на результат – усе це те, чого я навчився, займаючись самбо. Як у спорті мета одна – перемога, так і у війні мета одна – перемога! І інакше бути не може".

Дмитро добре пам’ятає кожну мить своїх переможних поєдинків. Налаштований був рішуче.

"У мене було дві зустрічі. Перша – з представником Туреччини. А друга – з представником Грузії. Це був дуже серйозний суперник. Але в мене була абсолютна впевненість, що я неодмінно виграю. Інших варіантів бути не може – такі в мене були думки. Спершу рахунок був 1:1. Проте потім я впав. І рахунок став 1:5 не на мою користь. Та після падіння я відразу перейшов на один зі своїх коронних больових прийомів - "важіль коліна". Так я переміг. Це була дострокова перемога. Втім відчуття щастя не було. Навпаки – я злякався, що дуже травмував суперника, бо я чув тріск у його коліні. І от уявіть: мої тренери тріумфують, вся наша українська делегація захоплено кричить і радіє. А я стою і розгублено дивлюся на травмованого суперника. Не витримав, підійшов до нього, підтримав. Бо важливо завжди залишатися людиною. На щастя, лікар сказав, що з його коліном усе добре, перелому немає. І я видихнув, заспокоївся, і вже потім нарешті усвідомив, що перемога - моя".

Усього участь у турнірі взяли близько 1200 студентів 344 університетів з 50 країн світу. Але трибуни незмінно, на рівні зі своїми турецькими спортсменами, підтримували саме українців.

"Найбільше на турнірі запам’ятався наш бойовий дух. І підтримка глядачів, – каже Дмитро Стеценко. – Навіть коли ми просто йшли вулицею, до нас підходили люди і питали: "О, ви з України?" Говорили нам слова підтримки, що вони дуже вболівають за нас і переживають. Це надихало".

Настільки потужний виступ українських спортсменів став несподіванкою для організаторів і представників міжнародних організацій: їх дивувало, як в умовах війни вдалося так добре підготуватися.

Результат збірної, яка пропустила вперед тільки значно чисельнішу збірну господарів, – підтвердження високого рівня студентського спорту в країні, каже Вадим Стеценко:

“Перемоги наших атлетів особливо цінні у цей важкий для Держави час. Попри війну, попри усі проблеми під час підготовки до змагань, команда зуміла вчасно вийти на пік і вкотре показала світові всю силу українців, нашу міць і незламну волю. Я вдячний кожному спортсмену, тренеру, всім, хто доклав зусиль до цього успіху!”.

Попереду у студентів і учнів  – так само насичена спортивна програма. Вже 16 листопада розпочнуться Всеукраїнські Cool Games. Це інноваційний проект, започаткований в Україні: змагання серед команд учнів в унікальних естафетах, які не потребують спеціальної фізичної підготовки, але довзоляються учасникам проявити і вдосконалити швидкісні якості, витримку, координацію, взаємодію в команді.

Cool Games мають і культурну складову. Вони покликані масово залучати учнівську молодь до рухової активності задля популяризації здорового способу життя та створення неординарних і цікавих уроків фізичної культури.

Цього року участь у змаганнях візьмуть діти Захисників України з усіх регіонів.

На початку наступного року, 12-22 січня, відбудеться Всесвітня зимова Універсіада в американському Лейк-Плесіді, а 11-19 лютого – Всесвітня зимова Гімназіада в турецькому Ерзурумі. Попри все – підготовка до цих змагань триває. Синьо-жовтий прапор і далі підніматиметься у всіх куточках світу.

Вікторія Ярижко