Один колір — одна любов: як португальські та нідерландські клуби набули звичного нам кольору

Один колір — одна любов: як португальські та нідерландські клуби набули звичного нам кольору.

Читачка Football.

ua Аліса Колпак поділилася цікавими подробицями з історії нинішніх грандів Прімейра-ліги та Ередивізі.Раніше ми розглянули історії вибору кольорів клубів з європейської ТОП-5.

Сьогодні ж пропоную завітати до Португалії та Нідерландів і познайомитися з причинами обрання клубного забарвлення грандів цих країн.

ФК Порту був заснований 28 вересня 1893 р.

місцевим торгівцем портвейну Антоніу Ніколау де Алмейда, який часто їздив у справах до Англії та захопився там футболом.

Але його дітище проіснувало недовго — лише до 1896 р.

Алмейда відійшов від клубних справ на прохання дружини, яка вважала футбол надто жорстоким.

Відродження клубу відбулося у 1906 р.

Саме тоді його вирішив повернути до життя інший ентузіаст, зачарований футболом під час навчання у Англії — Жозе Монтейру да Кошта.

Відроджена команда спочатку мала форму, яку можна охарактеризувати виразом "хто у ліс, а хто по дрова".

Восьмеро гравців були у білих футболках з червоними комірцями, ще двоє мали смугасті синьо-білі футболки, а один одягнувся у червоне.

Зрозуміло, що постійно так тривати не могло — треба було обрати єдиний для всіх колір клубної форми.

У 1907 р.

Монтейру да Кошта запропонував синьо-білу смужку — на честь тогочасних кольорів національного прапора.

Цей вибір виглядав досить дивно, адже президент Порту був переконаним республіканцем, а синій та білий в тогочасній Португалії вважалися кольорами монархії.

Оскільки в країні тоді панували дуже сильні антимонархічні настрої, клубом розглядалися й інші варіанти.

Наприклад, грати у кольорах міста (зелений та білий) або вибрати червоний на честь лондонського Арсеналу.

Але Монтейру да Кошта рішуче відмовився від цих пропозицій.

За його словами, кольори міста не могли бути обрані, адже Порту належало грати з іноземними командами від усієї країни: "Кольори повинні бути синьо-білими — на честь національного прапора, а не міста.

Сподіваюся, що у майбутньому клуб стане великим та буде гідно захищати честь міста і усієї Португалії у спортивних змаганнях з іноземцями".

Від кольорів Арсеналу відмовилися, тому що прийняття забарвлення британського клубу могло виглядати як прояв поклоніння перед Англією — країною, яка вважалася одвічним суперником португальців.

Таким чином, у 1909 р.

синій та білий були остаточно затверджені у якості основних кольорів Порту.

З того часу "Дракони" незмінно грають у смугастих синьо-білих футболках та синіх шортах.

Спортінг (Лісабон).

Історія лісабонського Спортінга розпочалася у 1902 р., коли двоє братів, Франсіско та Жозе Орта Гаваццо, заснували Belas Football Clube.

Але цей клуб зіграв лише один виставковий матч, після чого розпався.

Через 2 роки у братів знову виникла ідея створення футбольного клубу, яку вони й втілили в життя разом з іншим ентузіастом — Жозе Алваладе.

Новий клуб отримав назву Campo Grande Football Clube.

Незважаючи на назву, тут займалися не лише та навіть не стільки футболом.

Члени клубу активно грали у теніс, займалися бігом та фехтуванням.

Окрім цього, Кампу Гранде також організовував та проводив вечірки, пікніки та бали.

Така розпорошеність занять спортивного клубу не подобалася деяким його учасникам, що й вилилося у суперечку 12 квітня 1906 р., під час одного з пікніків.

Бунтівники наполягали, що клубу треба зосередитися виключно на заняттях спортом, інші ж вважали, що доречніше буде переключити свою діяльність саме на організацію різних суспільних заходів.

У результаті суперечки частина людей на чолі з Жозе Алваладе залишила Кампу Гранде, щоб заснувати власний спортивний клуб.

Його появі максимально посприяв дідусь Жозе Алваладе, Альфреду Аугушту даш Невеш Олтреман, який надав кошти на створення клубу.

Саме так 1 липня 1906 р.

був заснований Sporting Clube de Portugal.

З самого початку існування Спортінг грає у зелено-білому забарвленні.

Білий колір вирішили узяти від клубу Belas, а зелений був обраний Жозе Алваладе та іншими засновниками як колір, що символізує надію.

Спочатку форма лісабонських "Левів" складалася з футболок, вертикально розділених навпіл на зелену та білу половини, і білих шортів.

У 1915 р.

замість білих почали використовуватися чорні шорти.

Відома нині вболівальникам зелено-біла горизонтальна смужка на футболках гравців Спортінга вперше з’явилася у 1927 р.

Натхненням для такого, досить незвичного дизайну послугувала форма регбійної команди Спортінга.

На постійній основі горизонтальні зелено-білі смужки почали використовуватися з 1928 р.

З того часу цей впізнаваний дизайн залишається для "Левів" незмінним.

Лісабонська Бенфіка була заснована 28 лютого 1904 року групою футболістів-аматорів та студентів коледжу Real Casa Pia de Lisboa.

Зустріч влаштували у аптеці Farmacia Franco, яка розташовувалася на вулиці Белен у однойменному районі Лісабона.

Новостворений клуб отримав назву Sport Lisboa.

Але ця команда не проіснувала довго, адже через поганий стан футбольного поля, на якому вона грала, у 1907 р.

з неї пішли одразу 8 гравців (до речі, вони перейшли до Спортінга, що й започаткувало ворожнечу між цими столичними клубами).

За взаємною згодою клуб Sport Lisboa 13 вересня 1908 р.

був придбаний Grupo Sport Benfica, після чого змінив свою назву на звичну нам Benfica.

Кольори та емблема команди при цьому залишилися незмінними.

Клубне забарвлення "Орлів" було обране ще у 1904 р.

Вибором кольорів займався гравець команди Жозе да Крус В’єгас (до речі, він був одним із тих 8 гравців, які пішли до Спортінга у 1907 р.), який зупинився на червоному та білому.

Обрання саме цих кольорів, за однією з версій, було зумовлене тим, що вони символізували хоробрість та мир.

За іншою ж версією В’єгас вирішив вибрати червоний та білий, тому що саме вони привертали найбільшу увагу жителів району Белен, де тренувалася та грала команда.

Яскравий червоний колір, який асоціювався з радістю та бадьорістю, впадав у око перехожим, залучаючи їх до гри у футбол.

Таким чином, від моменту свого заснування Бенфіка незмінно грає у червоних футболках та білих шортах.

Амстердамський Аякс був заснований 18 березня 1900 р.

компанією друзів, що зібралися у кафе "Ост-Індія".

Це була вже друга спроба, адже перша завершилася невдачею — клуб Footh-Ball Club Ajax, створений у 1894 р., зник вже через 2 роки, у 1896-му.

Перша ігрова форма Аякса була повністю чорною з червоним поясом, який гравці зав’язували в себе на талії.

Досить швидко її замінили на червоно-білі смугасті футболки з чорними або білими шортами та чорними гетрами.

Ці кольори були обрані на честь традиційного забарвлення прапору Амстердама.

А ось всім відомий, унікальний дизайн футболок амстердамців з’явився вимушено.

Сталося це у 1911 р., після виходу Аякса у Перший Дивізіон чемпіонату Нідерландів.

Тоді у ньому вже грала роттердамська Спарта, яка носила таку саму форму.

У ті часи команди не мали виїзних комплектів, тому новачки були зобов’язані змінювати форму, якщо вона співпадала з забарвленням клубів, які вже грали у Лізі.

Білі футболки з червоною вертикальною смугою посередині були запозичені у Amsterdamse VVV (Veni Vidi Vici), який саме тоді був переформований з футбольного на крикетний клуб.

Саме футболісти VVV, які перейшли до Аякса, і запропонували обрати дизайн футболок їх колишньої команди.

Відтоді амстердамський клуб незмінно грає у відомих в усьому світі біло-червоних футболках та білих шортах.

ПСВ Ейндховен.

ПСВ з Ейндховена (Philips Sport Vereniging) був заснований як спортивна асоціація співробітників компанії Philips 31 серпня 1913 р.

Сталося це після проведення великої спортивної вечірки, організованої Philips на честь століття поразки французів у Наполеонівських війнах.

Кольори команди були обрані повністю випадково, але сталося це доволі незвичним способом.

Під час установчих зборів перший голова ПСВ Ян-Віллем Хофкес пив малиновий лимонад та записував те, що обговорювалося під час засідання, у свій блокнот.

Він помітив контраст між червоним кольором свого напою та білим папером, і це поєднання кольорів йому настільки сподобалося, що він вирішив обрати їх у якості основних для новоствореного клубу.

Саме так і з’явилися смугасті червоно-білі футболки Ейндховена.

Разом з чорними або білими шортами та червоно-білими у горизонтальну смужку гетрами вони стали для ПСВ основними.

У такому забарвленні команда грає весь час свого існування, окрім недовгого періоду з 70-х рр.

до 1989 р., коли смугасті футболки були замінені на повністю червоні.

Роттердамський Феєнорд в перші роки свого існування зазнавав частих змін як у назві, так і в забарвленні форми.

Перший клуб був заснований під назвою Wilhelmina 19 липня 1908 р.

та грав у червоних футболках з синіми рукавами та білих шортах.

Наступного (1909) року Вільгельміна об’єдналася з клубом Volharding, після чого змінила назву на HFC (Hillesluisse Football Combinatie).

Але ця назва також проіснувала недовго — після приєднання клубу до Футбольної асоціації Роттердама її знову довелося змінювати, адже там вже існувала команда HFC.

Так з’явився футбольний клуб RVV Celeritas, який на додачу до назви змінив і клубні кольори — тепер гравці виходили на поле у жовто-чорних в горизонтальну смужку футболках та білих шортах.

І лише у 1912 р.

клуб нарешті отримав відому нині усім вболівальникам назву Феєнорд.

Саме тоді RVV Celeritas перейшов до Нідерландської футбольної асоціації (KNVB), де вже грав клуб HSV Celeritas, через що роттердамцям знову довелося зазнавати перейменування.

На цей раз вони обрали Feijenoord — на честь району міста, у якому був заснований клуб.

Тоді ж було знову змінене забарвлення команди (на цей раз вже остаточно) — були обрані червоно-білі, вертикально розділені навпіл, футболки та чорні шорти з гетрами.

У таких комплектах роттердамський клуб грає і в наші дні.

На рахунок вибору саме цих кольорів Феєнорда (дивний збіг, але усі нідерландські гранди мають однакове, червоно-біле забарвлення!) не існує єдиної офіційної версії.

Але є декілька цікавих теорій походження клубних кольорів роттердамців.

За однією з них, нідерландці наслідували кольорами форму англійського клубу Болтон Уондерерз, який у певний період часу грав саме у червоно-білому забарвленні.

Ще одна версія — швачки, які займалися пошиттям футболок для двох різних клубів (яких саме — невідомо), не мали достатньої кількості тканини, щоб зробити окремо білі та червоні комплекти.

Тому вони об’єднали те, що мали, створивши таким чином впізнавані двоколірні футболки для Феєнорда.

Остання теорія також розповідає про можливість наслідування відомого англійського клубу.

У сезоні 1912/13 чемпіоном Англії став Сандерленд, який грав саме у червоно-білих кольорах.

Таким чином, досить реальним виглядає припущення, що гравці Феєнорда, дізнавшись з газет про чемпіонство клубу, який грає у цих кольорах, вирішили обрати для своєї команди саме їх.

Цю версію також опосередковано підтверджує той факт, що вболівальники Феєнорда та Сандерленда знаходяться між собою у дружніх стосунках.

Далі буде….

Колпак Аліса.