Погано світять фари: найпростіші способи виправити ситуацію

Нічна їзда набагато небезпечніша за денну.

І якщо водієві здається, що фари світять “якось не так”, необхідно терміново вживати заходів.

Особливо якщо вуличне освітлення відсутнє.

Швидкість, звичайно ж, знижується, а нерви напружуються.

У такі хвилини часто хочеться встановити додаткові фари, змінити галоген на ксенон або світлодіоди, а то й змінити машину… Але іноді можуть допомогти куди простіші рішення.

Можливо, ви давно не регулювали фари, а тому замість дорожнього полотна вони намагаються висвітлити або небо, або п’ятачок прямо перед машиною.

Рецепт очевидний: фари необхідно відрегулювати, причому й у горизонтальній площині також.

Адже якщо вони «косять» у бік зустрічної смуги, то засліплення зустрічних машин забезпечене.

А якщо «наведено» на узбіччя, то дороги вам не бачити.

Найбільш точне регулювання фар можна зробити на сервісі.

Перевірити регулювання фар автомобіля самостійно можна, встановивши його в темний час доби на рівному майданчику в п’яти метрах від якої-небудь стіни або воріт гаража.

Якщо автомобіль не завантажений, то регулятор висоти фар повинен перебувати в положенні «0».

Рулеткою вимірюємо відстань від землі до середини фари, позначеної точкою на її прозорому ковпаку.

Увімкнувши ближнє світло, ми побачимо на стіні дві характерні «галочки».

Верхні межі горизонтальних ділянок повинні бути приблизно на 50 мм нижче, ніж середини фар.

Якщо одна фара світить помітно вище або нижче за іншу, або обидві вони сильно розрегульовані, можна відновити правильне положення самостійно.

У всіх автомобілів доступ до регулювальних гвинтів досить зручний.

Хоча бажано перед процедурою ознайомитися з літературою, тому що іноді потрібні довгі ключі або викрутки.

Найважливіше – відрегулювати положення по висоті.

Якщо побачили сильне розрегулювання, то згадайте, з чим воно може бути пов’язане.

Це може бути наслідком заміни лампи з непопаданням в елементи кріплення або легкого тичка бампером в перешкоду, від якої зовнішніх пошкоджень не видно, але регулювання фар порушилося.

При великому розрегулюванні краще звернутися до сервісу.

Вентиляційні отвори часто закриті кольоровими пластмасовими ковпачками.

Знімаємо та оглядаємо, чи є під ними фільтри.

Якщо ні, можна вкласти невеликий шматочок вати.

Є ще простіший спосіб перевірити регулювання фар.

Він підійде для нічної подорожі, якщо вам здасться, що вони світять зовсім не туди.

На рівній горизонтальній дорозі треба підійти впритул до бампера автомобіля з включеними фарами та прикласти руку до штанів в тому місці, де проходить межа світла.

Потім слід відійти від машини метрів на п’ять і подивитись на взаємне положення межі світла і вашої мітки на штанах.

Лінія світла повинна опуститися на ті ж 50 мм.

Теж потрібно зробити й з другою фарою.

При цьому фару, яку зараз не перевіряємо, бажано чимось заслонити.

До речі, ситуація з освітленням зоряного неба замість асфальту можлива на автомобілях без автоматичного коректора рівня світлового пучка: мішок картоплі в багажнику тут задере ніс машини догори.

У таких випадках достатньо покрутити коліщатко регулювання положення фар – якщо, звичайно, автомобіль не зовсім вже стародавній.

А вони включені чи ні?.

Звучить наївно, але один з авторів нещодавно потрапив у смішну ситуацію відразу після відвідування фірмового автосервісу.

На вулиці стемніло, дощ почав накрапувати, а перед капотом – незвичні сутінки: це як? І тільки через кілька хвилин все прояснилося: сервісмени в процесі обслуговування перемикнути важіль управління головним світлом з «автомата» на денні вогні – ось фари й не включилися!.

Від ганчірки до полірування.

Брудна фара – погана фара.

Коли за бортом сльота і бруд летить з-під коліс усіх машин, будь-який водій час від часу використовує ганчірку і протирає фари.

Однак і в суху погоду фари можуть бути вкриті кіркою застарілого бруду, видалити яку вічно ніколи.

Пам’ятайте: протираючи фари «насухо», ми дряпаємо полікарбонатне скло.

В результаті під впливом сонячного ультрафіолету і протирок фара поступово стає каламутною і жовтуватою.

Зовнішню поверхню прозорого ковпака потрібно відполірувати.

Під час заміни ламп тримайте їх лише за цоколь, не торкаючись поверхні скла.

Сліди жиру швидко виведуть лампу з ладу.

Існує два основні способи полірування фар: механічний і хімічний.

При першому способі поверхню фари шліфують в кілька рухів дрібним наждачним папером, поступово зменшуючи її зернистість.

Потім полірують спеціальними препаратами – вони є у продажу.

Більш технологічно скористатися абразивними та полірувальними колами за допомогою дриля.

За цю послугу на СТО візьмуть від пари-трійки сотень гривень.

Другий спосіб заснований на розчиненні та самовигладжуванні зовнішнього шару пластику фари струменем розчинника, доведеного до пароподібного стану.

Процес швидкий, тому його люблять використовувати автосервіси.

При хімічному поліруванні видалити занадто глибокі подряпини на пластиці не вдасться.

Вони стануть малопомітними, але залишаться.

Після полірування можна нанести додатковий захист – лак або рідке скло.

Це подовжить нормальну працездатність фари.

При втраті герметичності фара може забруднюватись зсередини.

Видалити пил можна лише при демонтажі фари.

Треба визначити шлях проникнення пилу і прийняти кардинальне рішення: герметизувати фару або міняти.

Якщо просто втрачено ковпак, достатньо його встановити, а якщо тріснув корпус, то краще задуматися про заміну.

При очищенні фари в неї (без ламп!) заливають чисту воду, в яку можна додати мийний засіб (промивати при цьому доведеться довше).

Остаточне промивання – дистильованою водою.

Потім сушимо фару і перевіряємо наявність ковпачків і фільтрів дренажних отворів.

Міняємо старі лампи на нові.

Старі лампи світять гірше за нові — це факт.

Приблизний термін служби звичайної галогенової лампи становить близько 500 годин.

Причому до кінця життя світять лампи набагато слабше.

Колби темніють і починають поглинати світловий потік.

У наворочених ламп («плюс 50» та інших «покращених») термін життя в кілька разів менший.

Нагадуємо, що міняти лампи треба лише парами.

Крім того, категорично заборонено встановлювати лампи підвищеної потужності: вони сліпитимуть зустрічних водіїв і швидко виведуть з ладу фари.

Покращуємо живлення.

Такий готовий блок реле з проводкою сильно спрощує підкапотну «електричну» метушню.

Старі жгути автомобіля спричиняють великі втрати напруги на численних контактах.

Тому замість напруги батареї, рівної 14,2-14,4 В, на колодці включеної лампи часом виявляється менше ніж 11 В.

А розрахункова напруга виробники ламп приймають рівним 13,5 В.

Перебирати всю проводку старого автомобіля – справа невдячна і не цілком реальна.

Набагато простіше запитати лампи через додаткове реле короткими, товстими проводами безпосередньо від акумуляторної батареї.

При цьому штатний провід на лампу запитуватиме замість неї обмотку реле, силові контакти якого видадуть напругу через запобіжник відразу на спіралі ламп.

Деякі автоконцерни піклуючись (і рекламуючи) довгий термін служби ламп за допомогою регуляторів напруги, знижують напругу на лампах.

У деяких автомобілів групи Volkswagen виміряна напруга складає всього 11 У замість звичних 13,5 В.

Напруга можна перепрограмувати, але для цього потрібен або дилерський сканер, або з’єднувальний кабель зі вбудованою електронною начинкою, а також ноутбук з.

Тоді напругу можна збільшити програмно.

Не для всіх.

На деякі автомобілі можна встановити омивачі фар.

Якщо на вашій машині встановлені прості рефлекторні фари, можна вставити лінзовані модулі.

Іноді автовласники встановлюють лінзовані фари з розбирання від машин у дорожчих комплектаціях.

Деякі аналогічно встановлюють і ксенон від дорогих варіантів машин тієї ж марки, але до нього необхідний автомат регулювання кута нахилу світлового пучка.

Крім того, технічний регламент забороняє заміну джерела світла – або таке перероблення необхідно сертифікувати та вписати до документів.