Головні сенсації групового етапу Ліги чемпіонів: фіаско Барселони та Ювентуса, тріумф Бенфіки та Брюгге

Головні сенсації групового етапу Ліги чемпіонів: фіаско Барселони та Ювентуса, тріумф Бенфіки та Брюгге.

ua зібрав найцікавіші та найгучніші історії групового етапу чемпіонської ліги/Груповий етап Ліги чемпіонів позаду.

Щороку з’являються нові цікаві історії, котрі закарбовуються в свідомості вболівальників.

Сезон-2022/23 не став виключенням з правил.

У цьому матеріалі пропонуємо пробігтися по головним сенсаціям – і позитивним, і негативним.

Напевно, головна сенсація групового етапу.

Взагалі ви помітили цікаву тенденцію, що київське Динамо вилітає у кваліфікації Ліги чемпіонів від доволі цікавих колективів? У 2018 році був майбутній півфіналіст Аякс, зараз Бенфіка.

Вражає те, що на відміну від попереднього сезону зараз португальський гранд виступив доволі яскраво та не менш переконливо навіть без Дарвіна Нуньєса.

Головним архітектором успіху є німецький спеціаліст Рогер Шмідт.

Цього фахівця частенько недооцінюють і дарма.

Свого часу його Баєр виглядав дуже солідно у Німеччині, а ПСВ під його керівництвом минулого сезону також вражав своїм блискучим пресингом та стилем.

Не забуваємо, що саме він реанімував Маріо Гьотце та змусив спрогресувати багатьох інших футболістів.

У Лісабоні він зі старту почав перебудову команди і йому це круто вдалося.

"Орли" не програли жодного матчу у групі, паралельно підтвердивши своє реноме грози авторитетів.

Минулого сезону постраждала Барселона, цього разу на горіхи дісталося Ювентусу.

У домашньому матчі команда взагалі знищувала туринців 4:1, двічі не поступилася й Парі Сен-Жермен.

Ми міркували щодо подібного розвитку подій у матеріалі одразу після жеребкування, проте навряд чи могли уявити, що португальці виграють подібний потужний квартет.

До речі, стосовно цього.

До кінцівки у Хайфі гості перебували на другій позиції, проте взяття воріт авторства Жоау Маріу (доволі гарне) дозволило перебити показника парижан по голах на виїзді, бо взагалі-то за персональними зустрічами та різницею в команд повний паритет – чекаємо на вихід принаймні до 1/4 фіналу?.

Не дивлячись на те, що бельгійський колектив створив головну несподіванку, ми все ж вирішили написати про нього нижче Бенфіки, бо в 5 та 6 турах ефект казки дещо випарувався.

Складається враження, що локальний успіх колективу Карла Хуфкенса став кореляцією декількох факторів – провалу фаворитів та куражу.

Подібні обставини не завжди будуть товаришувати поруч, отже навряд можна очікувати від Брюгге продовження подібних звитяг у плей-оф.

Втім, потрібно ще скористатися зі своєї нагоди, а клуб це й зробив.

Розірвав на шматки майбутнього лідера Порту (4:0), а далі обіграв ще й Атлетіко (2:0).

Фантастичні контратаки в окремих епізодах змушували хапатися за голову, а організація та дисципліна в обороні вражали.

Перший пропущений Брюгге отримав лише у матчі-відповіді з португальцями, хоча й влетів аж 0:4 (гірка помста).

Враховуючи нульовку з Баєром у вівторок "чорно-сині" не пропускали у 5 з 6 матчів групи!.

Підпортити життя фаворитам у плей-оф вдасться, проте бельгійці будуть ласим шматочком.

Шахтар можна назвати сенсацією через обставини, котрі оточують нашу країну.

Весною та літом клуб втратив практично усіх легіонерів, за багатьох із них не отримав жодного євроцента, максимально оновив свій склад.

Не забуваємо, що команда також змушена була підтримувати форму лише у товариських зустрічах (як і деякі інші наші колективи), а також змінила головного тренера.

Було багато скепсису в сторону "гірників", більшість вважала, що вони не зуміють здобути жодного балу у групі чи максимально зуміють відібрати декілька очків в Селтіка.

Втім, Шахтар дуже приємно здивував усіх та змусив захоплюватись собою іноземних журналістів та вболівальників.

Команда Ігора Йовічевіча розпочала турнір з фантастичного розгрому Лейпцига у гостях, відібрала бали в Реала у Варшаві та могла зробити це й в Мадриді.

Багато новачків одразу застовбили місце у складі та почали приносити результат (а дехто, Михайло Мудрик, вразили та продемонстрували зрілі виступи).

Дещо підпортили враження нічиї з Селтіком та розгромна поразка команді Марко Розе, проте хтось взагалі вірив, що вони зуміють боротися за плей-оф Ліги чемпіонів до самого завершення групового етапу? Питання риторичне.

Ліга Європи у кишені, отже продовженню євровесни бути.

Атлетіко, Барселона, Севілья, Баєр.

Давайте коротко про проблеми андалусійців та леверкузенців, бо щодо них ми багато писали у оглядах турів місцевих чемпіонатів.

Севілья повністю провалила старту у Прімері та єврокубках, після погрому у домашньому матчі з Дортмундом змінила тренера (Хорхе Сампаолі замість Хулена Лопетегі), проте шанси поборотися за плей-оф були втрачені.

Навіть якби команда виглядала стабільніше – обійти Боруссію чи Сіті було завданням із зірочкою, та лише 5 пунктів й різниця голів 6:12 (половина м'ячів прийшла у 5 турі з Копенгагеном, і те з проблемами) – це провал.

Баєр борикався зі схожими проблемами.

Команда Херардо Сеоане виглядала жахливо, її зірки (окрім Фрімпонга та Діабі) провалили турнір, особливо голкіпер Лукас Градецкі, проте вони ще легко відбулися.

У їхній групі головним лузером виступив Атлетіко.

Команда Сімеоне, на хвилиночку, найбільш оплачуваного тренера у світі, зі складом вартістю понад 600 мільйонів євро, зганьбився на повну потужність.

Можливо, це трохи затерлося у голові після виходу до чвертьфіналу та достойного вильоту у протистоянні з Сіті минулого сезону, проте тоді мадридці також були за крок від катастрофи, коли спочатку все складалося наче непогано.

Обіграли Мілан завдяки голу Луїса Суареса у додані хвилини другого тайму (десь ми це бачили), далі не виграли жодного матчу і лише завдяки перемозі з Порту в 6 турі ледве заскочили у плей-оф.

Цього разу перевиконали план у негативному сенсі слова та втратили шанси ще у 5 турі після феєричної кінцівки з Баєром.

Ба більше, мотивований Брюгге відібрав очки в леверкузенців, проте команда Чоло програла португальцям та зайняла останню сходинку.

Може аргентинцю дійсно потрібно нарешті залишити мадридський Атлетіко.

З Барселоною все просто.

Про це багато розповідалося у численних програмах та матеріалах.

Каталонці задіяли знамениті фінансові важелі, фантастично посилили склад зірками, проте другий сезон поспіль вилетіли з третього місця у Лігу Європи.

Виправдань немає, бо тодішній колектив Рональда Кумана й близько не мав подібних ресурсів.

Не можна вішати усіх собак лише на одного бідолашного Хаві, проте й його фанатичні рішення, особливо постійні спроби інтегрувати у склад одночасно Рафінью та Дембеле, також призвели до падіння.

Барсі вдалося переграти у групі лише Вікторію, а з Інтером і Баварією сталося фіаско.

Не сказати, що в тих поєдинках команда була безнадійною.

У Мюнхені вона доволі якісно зріло пресингувала опопента та мала свої моменти, у Мілані господарям допоміг дещо фартовий голясо Чалханоглу.

Втім, праці в команди ще багато.

Головна сенсація зі знаком мінус.

До нерівних виступів Ювентуса ми вже трохи звикли, проте лише одна перемога у групі та сподівання на принциповість та мотивацію Бенфіки у турі номер шість – це взагалі що таке?.

Вражає поведінка клубної верхівки на чолі з Аньєлі, котра довіряє Массіміліано Аллегрі навіть після подібних ексцесів, що кидають велику тінь на імідж та престиж славетного колективу.

Деякі вислови італійця змушують задуматися, а чи підходить він взагалі у контекст сучасного футболу з можливостями біль якісної аналітики та статистики, котру він так не любить.

Навіть Маккабі, який зумів спортити нерви фаворитам групи, проте отримав повний пакет голів, зумів переграти "стару синьйору".

Якби втримали нічию з лісабонцями, взагалі опустили би суперника на останню сходинку у таблиці.

Поки що складається певне враження, що навіть у другому єврокубку не вдасться досягти якихось суттєвих успіхів.