Дар’я Рибальченко, Національна мережа розвитку локальної філантропії: «Часто донори вважають, що краще розуміють наші потреби»

Національна мережа розвитку локальної філантропії за десятиріччя своєї роботи та взаємодії з місцевими громадськими організаціями і благодійними фондами напрацювала алгоритми співпраці з громадами. Під час війни мережа ставить перед собою завдання підтримки лікарень, оснащення їх сучасним обладнанням, ліками, генераторами, втілює в життя проєкт створення гуртожитків  для переселенців, працює з молоддю. На головні питання про роботу організації відповідає її керівниця Дар’я Рибальченко — громадська діячка, фандрейзерка та консультантка з організаційного розвитку

— Дар’є, як давно працює ваша організація? Хто входить до її складу?

— Національна мережа розвитку локальної філантропії створена в 2014 році. Мережа як парасолькова організація змогла об’єднати 20 організацій, які працюють за моделлю фонду громад. Спочатку в нашій мережі було менше залучених громад, але з роками їхня кількість зростала. Ми створюємо нові сучасні форми громадської участі та співпраці. Щоби стати учасником мережі, раз на рік організації мають пройти відповідну процедуру. Для цього необхідно працювати за моделлю фондів громад, відповідати всім критеріям мережі та пройти певну підготовку, якщо необхідно. Учасники мережі не роблять внесків і їхня участь є партнерською.

— Як змінилася робота вашої громадської організації під час війни?

— З початку повномасштабного вторгнення Росії ми відкрили два напрямки гуманітарного реагування, за якими було найбільше запитів від фондів громад мережі: медичний напрямок та забезпечення житлом. Оскільки в українських містах на початку повномасштабної агресії Росії не було достатньо гуманітарних резервів, ми заснували для задоволення медичних потреб громад спецфонд MedAid. Він створений для оснащення лікарень, соціальних установ, допомоги людям необхідним медичним обладнанням, ліками та засобами аварійної підтримки лікарень. Також допомагаємо з відбудовою та оснащенням для переселенців двох гуртожитків. Незмінними напрямками роботи є допомога з розвитком  фондів громад та формування культури благодійності. Також далі підтримуємо Рух молодіжних банків України для просування культури філантропії та залучення молоді до громадянського суспільства.

— Чи є якісь історії успіху? Кому допомогли, що зробили?

— Одна з наших історій успіху — це фандрейзинг. Ми починали рік, маючи двадцять тисяч гривень на рахунку, що залишалися на закінчення проєкту з минулого року. Затвердженого фінансування не було, ми готували благодійний бал. На початку року змінилося керівництво організації й виникли проблеми з банком. Наші рахунки заблокували, й ми не могли нічого з цим зробити. Коли я стала директоркою, то майже з нуля будувала всі можливі комунікації, але ми змогли ефективно працювати. Грантове фінансування організації зросло до ста тисяч євро, що засвідчило нашу спроможність масштабувати ефективну роботу у фондах громад мережі.

— Розкажіть більше, як ви допомагаєте з житлом людям, які втратили дім через війну.

— Ми працюємо з двома громадами — Вознесенська на Миколаївщині та Березані на Київщині. У цих громадах багато переселенців, які потребували постійного житла. У Вознесенську ми знайшли гуртожиток на 40 людей, який погодилося надати Вознесенське навчально-виробниче підприємство Українського товариства сліпих для розселення переселенців та людей з інвалідністю. Цей гуртожиток потребував ремонту та облаштування кімнат всім необхідним для життя людей. В результаті облаштування гуртожитку необхідними меблями тут зможуть мешкати 75 людей або 15 сімей. Ми спілкувалися з Центром надання послуг, дізнавалися, хто втратив житло тут та в сусідніх громадах. Особливо актуальним питання житла стає напередодні холодів узимку. У Березані локальний бізнес погодився допомогти людям і віддати їм приміщення гуртожитку для чорнобильців, розраховане на 150 людей.

— Чи були якісь великі перемоги у проєкті щодо медобладнання?

— Одним із перших втілених гуманітарних проєктів мережі є придбання, встановлення та підключення генератора безперебійного живлення для гемодіалізного відділення Березанської міської лікарні. Це був дуже складний проєкт, адже потрібний генератор коштував близько сімнадцяти тисяч доларів. Цей проєкт успішно втілили завдяки ефективній співпраці фонду громад Березані, міської ради Березані та Національної мережі розвитку локальної філантропії. Ми довго комунікували з донорами, щоб донести важливість облаштування генераторами лікарень, тим паче під час війни. Завдяки генератору лікарня стала більш безпечною та доступною для лікування пацієнтів.

— Як в умовах війни ви знаходите фінансування дорогих проєктів?

— Ми співпрацюємо з міжнародними донорами — German Marshall Fund of The United States, Global fund for community foundations, Foundation de France, Cifers Foundation та інші. Також наші мережеві фонди громад залучають місцеві ресурси. Ми отримуємо підтримку й допомогу від Глобального фонду для фондів громад, що постійно знайомлять нас із неурядовими міжнародними фондами та організаціями, допомагають із пошуком контактів та необхідної гуманітарної допомоги. Тісна взаємодія міжнародних неурядових організацій та місцевих фондів через комунікацію Національної мережі розвитку локальної філантропії дає найбільший ефект для втілення гуманітарних проєктів і задоволення негайних та першочергових потреб українців.

— З якими проблемами стикаєтеся в роботі та чого потребуєте?

— Іноді донори дуже довго розглядають заявки, це може тривати до трьох місяців — це задовго, особливо під час війни, й заважає вчасно реагувати на реальні потреби людей. Дуже багато часу витрачаємо для написання звернень до міжнародних неурядових фондів та організацій для отримання допомоги, але не завжди є результат. Є проблема бюрократії щодо звітування, важко достукатися до організацій із потребами на локальному рівні. Також часто донори вважають, що краще розуміють наші потреби, не перебуваючи у громадах. Для розв’язання цих проблем 23 серпня Національна мережа розвитку локальної філантропії в кооперації з міжнародним рухом #ShiftThePower опублікувала відкритий лист до міжнародних неурядових організацій та донорів із закликом змінити свої підходи до допомоги громадянському суспільству України. На сьогодні ми зібрали понад 270 підписів.

— Чого ви хочете ним добитися?

— Ми закликаємо донорів та міжнародні організації якнайшвидше розглянути інший підхід до фінансування та підтримки українського суспільства. Підхід, ефективність якого вже доведена в інших країнах. Це допоможе сформувати поведінку, яка сприятиме зміцненню громадянського суспільства. Багато з наших колег у русі #ShiftThePower уже спробували цей підхід на практиці.

— Хто до підписання вже долучився?

— Нас уже підтримала більшість із фондів громад мережі та інші українські ГО. Також фонди громад інших країн (UK Community Foundations, South Yorkshire Community Foundation London community foundation тощо) та міжнародні організації, які підтримують демократію, права людини та загалом солідарні з Україною. У нас є підписанти з країн Африки, Індонезії, Китаю, США, Австралії тощо.

— Яка реакція на це звернення?

— Ми отримали декілька пропозицій співпраці та підтримки від донорів. Загалом міжнародна спільнота громадських організацій досить активно обговорює наші пункти. Найбільше дискусій викликав пункт щодо солідарності та нейтральності. Це лише початок роботи, але ми вже бачимо, що деякі донори почали змінювати свою думку або хоча б замислюватися над шляхами ефективної локалізації партнерств.

— Чи змінилися ваші організаційні комунікації з початком війни?

— Ускладнилася комунікація між командами через постійні повітряні тривоги, перебої зі світлом та інтернетом. Але знаходимо альтернативні способи  та час комунікації.

— Чи виникають проблеми при взаємодії зі ЗМІ?

— Багато медіа у відповідь на прохання щось опублікувати пропонують заплатити за це гроші. Наша мережа шукає можливості безкоштовної публікації, бо ми неприбуткові. Водночас існує багато ЗМІ, що готові публікувати та поширювати інформацію про громадську активність. Ми вдячні їм за співпрацю.

Фото: Darya Rybalchenko/Facebook