Росія остаточно стає «Вагнерстаном»: дайджест пропаганди за 11 – 13 листопада

Москва радіє тому, що Лавров був в одному залі з Байденом і боїться вже не тільки Кадирова, а й Пригожина. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 11 – 13 листопада.

1. Санкції РФ у стилі «аналоговнет»
2. Лідер республіканців: «Путін – авторитарний заправник»
3. Радість пропаганди «країни третього світу»
4. Навіщо Пригожин оприлюднив «собачу смерть» Нужина

Санкції РФ у стилі «аналоговнет»

Західні санкційні жорна продовжують повільно, але невтомно перемелювати російську економіку. Напередодні саміту світових лідерів «G 20» США ухвалили рішення про позбавлення Росії статусу країни з ринкової економікою. Привід – її влада активно втручається в економіку країни. Це, звичайно, давно не новина, але зроблено демонстративно вчасно.

В американському відомстві зазначають, що тепер США отримали можливість використати всю суворість антидемпінгового законодавства для коригування спотворень ринку, викликаних дедалі більш масштабним втручанням російської влади у свою економіку. 

Ось, наприклад, як Путін ще в березні доручав не допустити зростання цін на товари.

НАСПРАВДІ, це означає, що якщо економіка країни кваліфікується як неринкова, то собівартість випуску продукції розраховується з прикладу вартості витрат на її виробництво «у третіх країнах», де вона може бути значно вище. Завдяки цьому можна легко довести, наприклад, що продаж товарів та послуг відбувається за штучно заниженими цінами, та запровадити антидемпінгові мита.

Вашингтон ще в березні забрав у Москви статус торгових переваг, який давав Росії рівні умови доступу до економіки США поряд з іншими країнами СОТ (крім країн, з якими Штати мають угоди про вільну торгівлю).

Наразі розслідується вже шість антидемпінгових справ проти російського імпорту в США. У підсумку, РФ може втратити доступ до ринків США. Антидемпінгові справи переважно стосуються металу та хімічної продукції.

Нагадаємо, до 7 березня 2022 Росія вже стала світовим лідером за кількістю санкцій, обійшовши Іран. 

До 22 березня кількість російських фізичних та юридичних осіб, які перебували під санкціями, досягла 7116. 

У травні спікер Держдуми Володін визнав, що «кількість санкцій – 10 128 санкцій, і це більше, ніж проти будь-якої іншої держави за всю історію їхнього існування».

Всього на даний момент введено 8 пакетів санкцій. Ось, наприклад, як вони практично вбили російську банкову систему.

–   запущено процес швидкого банкрутства і згортання діяльності «дочок» російських держбанків у Європі.

–   великі західні інвестфонди пішли з РФ і повертатись в токсичний фінансовий сектор РФ не планують.

–   Mastercard та Visa пішли з Росії навесні. Уряд РФ намагався замінити їх власною платіжною системою «Мир», до якої були залучені Туреччина та кілька країн пострадянського простору. Після того як Вашингтон заявив про можливі вторинні санкції, кінець російського «Миру» настав і там.

–   зараз понад дві третини російських банків відрізані від SWIFT.

–   активи низки російських державних фінустанов (у тому числі Центробанку), які знаходяться на рахунках в американських чи європейських банках, наразі заморожені.

І це ще не кінець. Частина санкцій, запроваджених проти Росії на тлі війни, збережеться і після неї. Про це 13 листопада заявила глава Мінфіну США Джанет Йеллен. За її словами, одним із наслідків санкцій, наприклад, може стати скорочення експорту нафти Росії до країн Заходу. «З урахуванням того, що сталося, ми вважаємо, що деяким санкціям, можливо, слід залишатися в силі», – зазначила вона.

Тому, єдине чого у просуванні свого улюбленого наративу «аналогонет» досягала Росія за цей час – це кількість санкцій. Тут їй дійсно аналогів немає. І ще довго не буде.

Лідер республіканців: «Путін – авторитарний заправник»

Очікування Росії щодо послаблення якщо не американських санкцій, то хоча б допомоги Україні з боку США на тлі проміжних виборів (на яких мали б перемагати республіканці) також не справдилися. І це досить важкий удар по Кремлю.

За підсумками виборів саме демократи отримали контроль у Сенаті. Президент Байден, який нещодавно казав, що «майбутні два роки будуть найтяжчі», уже заявив, що «задоволений результатами виборів».

А Дональд Трамп, який до цих виборів вважався найголовнішим кандидатом у президенти з боку республіканців, досить неочікувано зіткнувся з важким противником – губернатором Флориди Роном ДеСантісом.

Згідно з опитуванням, 42% республіканців і їх незалежних прихильників віддали б перевагу саме ДеСантісу як своєму кандидату в президенти 2024 році, тоді як Трампа підтримують 35%. І Трамп лютує з цього приводу. Чи буде ДеСантіс балотуватися, подивимось, але варто нагадати декілька його висловлювань з приводу Росії.

НАСПРАВДІ, ще 28 лютого він назвав Путіна «авторитарним заправником», і навіть розкритикував Байдена за м’якість щодо РФ.

Росію він вважає «порожньою країною», яка має лише енергоресурси і ядерну зброю, що залишилася в спадщину від СРСР. На думку ДеСантіса, Путін нарощував сили через «несерйозне ставлення США та Європи» до енергетичної незалежності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шість причин, чому республіканці будуть проти Росії

«Якщо ви хочете притягти Путіна до відповідальності – вдарте туди, де йому буде боляче. Вдарте по енергоносіях… Деякі санкції можуть мати ефект, але якщо ви вдарите по енергетиці, це буде нищівним ударом, це не сподобається олігархам, які підтримують Путіна» , – заявляв він.

І на всяк випадок нагадаємо, що у США вже ухвалено низку законів, які підтримують Україну, і які не можуть бути скасовані навіть республіканською більшістю. Вже був підписаний закон про фінансування уряду до 16 грудня 2022 року, що включає $12,4 млрд додаткової допомоги Україні та прийнятий закон про ленд-ліз, розрахований до кінця 2023 року. Конгрес також планує виділити $50 млрд до вступу на посаду нових сенаторів.

Події цього року в Україні підтверджують, що обидві американські партії перебувають у консенсусі щодо протистояння путінській агресії: наприклад, той самий закон про ленд-ліз був прийнятий переважною більшістю і демократів, і республіканців: із 435 представників нижньої палати проти проголосували лише десять.

Радість пропаганди «країни третього світу»

Тому Росії залишається тішитись хіба тим, що, наприклад, під час чергової нудної промови Лаврова на Східноазійському саміті у залі був присутній Байден. 

НАСПРАВДІ, якщо дійсно головна подія путінської пропаганди в тому, що сам Байден був у залі, де виступав Лавров, – це вже повний колапс і пропаганди і зовнішньої політики.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін підтвердив звання самозванця-історика

Хоча, якщо виходити зі слів «засновника сучасної України – Леніна» (за визначенням Путіна), «політика – це концентрований вираз економіки», то радість пропаганди з приводу того, що в залі був президент США, коли виступав міністр МЗС РФ, зрозуміти можна. 

Адже, частка Росії в світі на сьогодні складає: у ВВП – 1,7%, у торгівлі – 2,7%, у населенні – 1,8%, в інвестиціях – 1,9%, у патентах – 1,1%. Це радість пропаганди саме «порожньої країни» (за визначенням ДеСантіса) або країни «третього світу», але аж ніяк не «країни – лідера багатополярного світу».

Навіщо Пригожин оприлюднив «собачу смерть» Нужина

І наостанок, про дві новини, що з’явилися 13 листопада і які, на перший погляд, не пов’язані одна з одною. У соцмережах поширили відео скандалу з мобілізованими і кадровими офіцерами у підмосковному центрі «Патріот». Після скарг на «імітацію стрільб, навчань та стройового кроку, якому їх вчать замість бойової підготовки» мобілізований заявив, що їм дають бронежилети, які пробиваються наскрізь.

Після цього один з них ображав та принижував підполковника, пускаючи йому дим в обличчя. Згодом дійшло до невеликого рукоприкладства.

Пропаганда відразу ж обурилася. І зажадала порушення кримінальної справи за приниження офіцера.

НАСПРАВДІ, того ж дня, мабуть, ще більшого розголосу набуло набагато більш шокуюче відео зі стратою ексбойовика ПВК «Вагнер» Євгена Нужина тими ж найманцями. Нібито за зраду. При цьому сам засновник ПВК Євген Пригожин позитивно висловився про вбивство, заявивши: «собаці – собача смерть»

Це вже не перша відеострата від «Вагнера». У мережі й досі можна знайти жахливе відео знущань російських найманців над сирійським полоненим. У тому відео «вагнерівці» так само знущалися над ним за допомогою молота, відбиваючи йому кінцівки. Тоді це справило ефект бомби, адже було доказом військового злочину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Москві не хочуть світового «Вагнергейту»

Того разу пропаганда намагалася всіляко цей скандал зам’яти, генеруючи фейки про те, що це відео сфальшоване. Тепер Пригожин навіть не приховує страти Нужина. Ба більше, хизується цим.

Є й інший аспект цієї справи. Засновник відомого правозахисного ресурсу Gulagu.net Володимир Осєчкін звернувся до президента України Володимира Зеленського з проханням пояснити, як Нужин опинився в руках росіян.

На думку Осєчкіна, Україна відмовилася від програми забезпечення безпеки тим, хто здався в полон, результатом чого і стали такі жахливі наслідки.

НАСПРАВДІ, коли військовослужбовець потрапляє в полон, йому забезпечують права згідно з Женевською конвенцією про військовополонених. Україна забезпечила усі його права в рамках конвенції.

Україна віддала його, щоб звільнити своїх людей, дати їм свободу. З іншого боку, Росія віддала полонених українців, щоб здобути одного свого для того, аби жахливо його вбити, зняти на відео, розігнати по соцмережах і підтвердити на найвищому медійному рівні. Повідомлення про цю страту з відповідним коментарем Пригожина, наприклад, опублікували «Комерсант», «МК», РБК.  

І жоден навіть не пропагандист, а хоча б парламентар, політик, публічна особа не поставила жодного питання, щодо не просто позасудової страти, а взагалі страти в країні, в якій смертна кара заборонена законодавством. 

Натомість, за мобілізованих, які принижували офіцера за профанацію бойової підготовки, взялися одразу. Тепер питання лише у тому, коли «закони Пригожина» остаточно поширяться на всю Росію і вона уся стане «Вагнерстаном».

Те, що «русский мир» імені Пригожина таке виробляє зі своїми –  і є черговим доказом усього звірячого, що він творив з українцями в Бучі, Бородянці, Ізюмі та решті окупованих міст.