«Поглинання України почалося». Навіщо Росія вигадала фейк про намір Польщі анексувати західні області України

У російський День народної єдності 4 листопада Володимир Путін у черговий раз озвучив купу історичних міфів, що їх використовує російська пропаганда  і суспільство для виправдання нападу на Україну. Зокрема повторив тезу про наміри деяких західних держав загарбати частину української території. На думку російського диктатора, Угорщина, Румунія й Польща планують окупувати ті землі, які в минулому були частинами цих держав. А Росія перешкоджає їм це робити й насправді є «єдиним гарантом української державності та суверенітету».

Про «гаранта» — щось новеньке, а от меседж про «зазіхання» інших сусідів, у першу чергу Польщі, на українські території, російська пропаганда використовує вже багато років. Проте після початку повномасштабної війни аналітики, — наприклад, Центру протидії дезінформації, — зафіксували активізацію цього наративу. «Детектор медіа» теж фіксував поширення цього меседжу та появу його модифікацій. MediaSapiens розповідає, коли з’явився цей фейк і навіщо він Росії.

Коли все почалося

Міфу про «поділ України між сусідами» передувало поширення наративу про її внутрішній розкол. Пропагандистський наратив про принципові розбіжності між мешканцями заходу і сходу України існував іще з радянських часів. Але вперше активно використовувати цю тезу в політичному полі незалежної України почали в парламентській кампанії 2002 року. Це був рік, коли опозиційний Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» посів на виборах перше місце.  Під час президентських перегонів 2004 року, де зіткнулися Ющенко та Віктор Янукович, про «розкол» країни волали вже з кожної праски. Політтехнологи Януковича навіть створили мапу, де Україна була поділена вже на три частини або «сорти»: Захід — перший сорт, Північ і Центр разом із Києвом — другий, а Схід, Південь і Крим — третій.

Автором цього «поділу на сорти» називають політтехнолога Володимира Грановського, який працював потім і з Хорошковським на каналі «Інтер», і з тодішним власником каналу NewsOne Євгеном Мураєвим , аж поки у 2021 році  не став генеральним продюсером та співвласником телеканалу «Наш» з тим таки ж Мураєвим. Саме ця карта в майбутньому стане основою відомої карти поділу України між Росією та Польщею зі збереженням «нейтральної незалежної» частини зі столицею в Києві. ЇЇ, до речі, за даними «Вокс Україна», у 2014 році створили польські журналісти — для ілюстрації абсурдної ідеї.

Під час Помаранчевої революції відбулася перша спроба втілити розкол на практиці. З’їзд депутатів у Сєвєродонецьку в листопаді 2004 року оголосив про створення «Південно-Східної української автономної республіки», що в українських ЗМІ отримала глузливу абревіатуру ПіСУАР. Слово «автономна» у назві засвідчувала, що «республіка» залишається у складі України, але почали звучати голоси за приєднання «ПіСУАРа» до Росії. Майже відразу проросійські пропагандисти почали розмірковувати про анексію західних українських областей Польщею.

Ідея поділу України жевріла в російських та навіть українських ЗМІ, нагадуючи про себе час від часу, наприклад, за допомогою  улюбленого астролога російських пропагандистів Павла Глоби, який ще на початку двотисячних начебто передбачив розкол України.

У 2014 році після загарбання Криму і частини Донецької та Луганської областей фейк про поділ України між сусідами передбачувано активізувався. Російський політик Володимир Жириновський навіть офіційно надіслав урядам Польщі, Угорщини та Румунії листи з пропозицією поділити Україну разом із Росією. Ці держави назвали пропозицію «абсурдом», але Жириновський не відступився, постійно нагадуючи про неї у численних телешоу. Цього року Жириновський помер, а фейк про анексію Польщею частини України вибухнув із новою силою. Адже Росія почала свою загарбницьку війну. Й одна з ключових маніпулятивних тез, якими Путін виправдав агресію, власне, стосувалась «штучності» України як держави.

Хто та як поширює фейки про українсько-польські відносини

Зараз міф про Польщу, яка має намір приєднати частину України, просувають на різних рівнях. Окрім Путіна, про це говорили голова Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, секретар Ради безпеки Росії Дмитро Медведев, спікерка Міністерства закордонних справ Росії  Марія Захарова, секретар  Ради безпеки Росії Микола Патрушев.  Підспівував їм колишній нардеп від «Опозційної платформи — За життя» Ілля Кива, колишній прем’єр України Микола Азаров, «президент» Білорусі Олександр Лукашенко, а також численні блогери, воєнкори та «політологи», наприклад Юрій Подоляка та Яков Кедмі.

Фейк про загарбницькі наміри Польщі щодо України має варіації. Іноді йдеться про збройну окупацію, іноді — про політичне об’єднання, а іноді — про економічне підкорення, тобто перетворення України на сировинну базу. Механізми загарбання обговорюються різні в залежності від того, яку подію в житті України російська пропаганда вирішила використати для чергової хвилі дезінформації.

Наприклад, перший після початку вторгнення «вибух» фейка стався у березні 2022 року, коли Україну відвідала міжнародна делегація у складі прем’єрміністра Польщі Матеуша Моравецького та віцепрем'єрміністра, голови Комітету з питань національної безпеки та оборони Ярослава Качинського. Вони приїхали до Києва разом із прем’єр-міністром Чехії Петром Фіалою та прем’єрміністром Словенії Янезом Яншою. Що, на думку російських пропагандистів, іноземні гості могли тут робити? Звісно, готувати підґрунтя до «приєднання» західноукраїнських земель.

Коли у міжнародному полі не відбувається нічого, що можна використати як «доказ», російські пропагандисти вдаються до фальсифікацій. Наприклад, у травні поширили документ із начебто наказом командувача польської армії генерала Ярослава Міка «донести до особового складу певних підрозділів про готовність взяти під контроль стратегічні об’єкти двох областей — Львівської та Волинської». Дещо згодом телеграм-канали, пов’язані зі спецслужбами Кремля («Легитимный», «Сплетница», «ЗеРада» та інші) поширили фото білбордів, начебто розміщених у Польщі, з зображенням Ярослава Міки та цитатою «Час згадати історію». Пропагандисти запевняли, що ця фраза є закликом до анексії українських областей, які до Другої світової входили до складу Польщі. І наказ генерала, і білборди виявились фейком.

Найпоширеніший меседж про збройне загарбання виглядає так: Вашингтон та Варшава домовилися ввести в Україну польські війська без прив’язки до НАТО (щоб не провокувати конфлікт Росії та Альянсу), за що Польщі дозволили взяти під управління західноукраїнські території. «За розрахунками польської адміністрації, превентивне закріплення на заході України з високим ступенем ймовірності призведе до її розколу – при цьому Варшава по суті отримає під управління території, на які увійдуть польські миротворці», — заявив Наришкін. Лукашенко через такі заяви так розхвилювався за долю українців, що навіть запропонував допомогу. «Боюся, що українцям найближчим часом доведеться припинити будь-яку бійню з Росією та звернутися до нас, щоби захистити їх від цієї полонізації», — сказав Лукашенко.

Варіант «політичне приєднання» з’явився у травні, коли Україну відвідав президент Польщі Анджей Дуда. Він розповів про нову угоду про дружбу між Польщею та Україною, а Володимир Зеленський повідомив про можливість створення єдиного умовного кордону, коли Україна буде членом Євросоюзу. В Росії відразу ж заявили, що «Україна та Польща скасовують кордони» і зробили висновок, що «поглинання України почалося». Кожен, хто в останні місяці виїжджав з України на територію Польщі чи в’їжджав із Польщі сюди, підтвердить, що це нахабна брехня — кордони, черги й пропускні пункти як були, так і лишилися. Втім російська аудиторія не навчена перевіряти інформацію, тому проковтнула фейк.

Ще один епізод активізації фейків на цю тему стався, коли  у липні президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про особливий статус польських громадян в Україні, розроблений у відповідь на закон про допомогу громадянам України, ухвалений польським парламентом у березні. Хоча жодних положень, які б передбачали приєднання України до Польщі, у ньому немає, російська пропаганда побачила в назві документа прямий «доказ» захоплення України Польщею. 

У масиві фейків про політичне приєднання не обійшлося без фальсифікацій доказів. Наприклад, у липні пропагандисти поширили фейкове фото цінників із магазинів у Тернопільській та Львівській областях на базові продукти (гречку, яйця та капусту), де ціни вказані не лише у гривнях, але й у злотих. (Насправді щось подібне, можливо, й було б доречним до епідемії коронавірусної хвороби й великої війни, коли в Україну приїжджало багато польських туристів. Але зараз їх тут майже немає, тож нема для кого переводити гривневі ціни у злоті. ) У вересні росіяни почали публікувати фейкове фото бюлетенів для «референдуму» на Львівщині щодо приєднання області до Польщі.

«Економічне захоплення України» сталося в головах російських пропагандистів теж у вересні, коли Україна повідомила, що має намір разом із Польщею побудувати трубопровід для транспортування української соняшникової олії до польського порту Гданськ. Попри пояснення Міністерства аграрної політики та продовольства України, що необхідність у цьому проєкту викликана в першу чергу агресією Росії, через яку потрібно шукати нові шляхи продажу української агропромислової продукції, в Росії сказали, що Польща почала «економічне захоплення» України. А у жовтні Росія оголосила, що Польща будує енергоміст від Хмельницької АЕС до Жешова, тому що хоче захопити Україну.

Окрема історія з допомогою, яку Польща надає Україні у військовій, економічній та гуманітарній сферах. Російські пропагандисти систематично поширюють повідомлення, що знецінюють допомогу Польщі та провокують ворожнечу між поляками та українцями. За версією російської пропаганди, за все, що передала нам Польща — від зброї до гуманітарної допомоги — Україна повинна буде розрахуватися чи то землями, чи то сировиною, чи, може, рабами. До речі, українські біженці, які оселились у Польщі, теж, за версією росіян, для Польщі лише ресурс: жінок продають у сексуальне рабство, дітей чи то всиновлюють, чи то «продають на органи».

Найсвіжіший на сьогодні фейк на «польську» тему з’явився 14 листопада. Це варіант меседжа про повернення Польщею «своїх територій» за допомогою польських миротворців, але останніх замінили на польських найманців, які начебто воюють за Україну. Насправді, хоча в іноземному легіоні української армії є добровольці-поляки, йдеться про порівняно невелику кількість людей, які, навіть якби захотіли, не змогли б «узяти під контроль» цілі регіони. Проте російська аудиторія цього не розуміє, адже їй не перший місяць брешуть, що на боці України воюють «переважно іноземні найманці».

Навіщо це Росії

«Російські новини — це свого роду інформаційні ракети, які мають на меті викликати паніку», — прокоментував появу чергового фейка про загарбання частини України Польщею президент Володимир Зеленський на брифінгу для польських ЗМІ.

Росія любить звинувачувати інших у тому, що робить або має намір зробити сама. «Україна вісім років бомбила Донбас», «Україна катує мирних мешканців», «Польща хоче загарбати українські землі» — це заяви одного порядку, що начебто знімають з Росії відповідальність за агресію. Вони в першу чергу спрямовані на внутрішню російську авдиторію, але й на міжнародній арені інколи стають у пригоді. Наприклад, поповнюють арсенал прибічників Путіна в інших країнах.

Фейки про Польщу — це також спроба розладнати відносини України і її союзників,  дискредитувати одного з наших найближчих партнерів. У взаєминах України й Польщі є свої складні моменти, які стосуються минулого — не вигаданих Росією «територіальних претензій», а подій 1940-х років на Волині, примусового виселення українців тощо. Усі ці проблеми Росія добре знає й роздмухує вже не перший рік, зокрема й у польському інфопросторі.

«Російська пропаганда активізує інформаційну війну, щоб зламати волю і готовність союзників продовжувати підтримувати Київ, та вигадує надумані приводи для завдання ударів по об'єктах цивільної та енергетичної інфраструктури України», – заявив речник міністра-координатора спецслужб Польщі Станіслав Жарин. За його словами, російська пропаганда просуває ці меседжі у світовий інфопростір із наміром «зобразити Польщу як розпалювача війни та ізолювати Варшаву на міжнародній арені».

Польща першою у світі офіційно визнала державну незалежність України і з того часу не відхиляється від обраного курсу. Керівники цієї держави не раз заявляли про підтримку прагнення України стати частиною європейської і євроатлантичної спільнот,  збереження її територіальної цілісності й суверенітету. В березні уряд Польщі офіційно заявив, що наративи про ворожі наміри Польщі щодо України та нібито її бажання окупувати західні області України є частиною російської агресивної пропаганди та дезінформації, а в жовтні сенат Польщі визнав владу Росії терористичним режимом.

Крім того, що Польща є членом ЄС та НАТО, тобто повага до суверенітету іншої країни для неї є непохитною нормою, вона, на думку аналітиків, також чітко усвідомлює, що її безпека і стабільність напряму залежать від ситуації в Україні. Ще одним свідченням цього стала ракета, що впала на території Польщі внаслідок російського обстрілу 15 листопада.