Отруєні ідеологією РФ люди вірять у “священну війну” з дияволом: Євстратій Зоря про колаборантів

Ряса та духовний сан не можуть захищати людину, якщо вона є колаборантом, порушує закон та допомагає ворогу.

Так вважає речник Київської Митрополії Православної Церкви України, архієпископ Євстратій (Зоря).

В інтерв’ю для Фактів ICTV він розповів про нинішню ситуацію в українському православ’ї, конфлікти та скандали з УПЦ (МП), а також пояснив, чому серед священників і вірян саме цього релігійного об’єднання СБУ виявляє стільки колаборантів та прихильників “русского міра”.

Він звертає увагу, як на початку 1990 років замість українського екзархату Російської Православної Церкви була створена УПЦ МП.

Згідно із наданою їй грамотою, тодішнього предстоятеля РПЦ Алексія II, вона отримала права на самоврядування, але у складі Російської Православної Церкви.

Тому було б чесно у своїй назві вказувати, кому це релігійне об’єднання підпорядковується, наголошує Архієпископ Євстратій (Зоря).

— Це релігійне об’єднання повинно мати питому назву Московський Патріархат в Україні.

І це багатьом людям просто давало б можливість, якщо робити вибір на їхню користь — робити це свідомо.

Вони користуються тим, що 1992 року привласнили собі назву Українська Православна Церква.

І багато людей досі вірять, коли їм священник говорить, що ні, ми не російська церква, ми українська церква.

І ми нічого спільного з російською церквою не маємо.

Але насправді — це не так.

І хоча зараз, особливо від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, намагаються це ретельно приховувати, але ніякого реального розриву в підпорядкованості Москві у них нема, стверджує він.

За словами архієпископа, десятки років у середовищі цього релігійного об’єднання поширювалася ідеологія “русского міра” — це видно за брошурами, проповідями та святими, яких вони пошановують.

Ви заходите до храму Московського патріархату і дуже часто на одному з чільних місць можете побачити ікону останнього російського царя Ніколая II, самого чи з родиною.

А на Півдні України поширювали культ Ушакова — російського адмірала, де на його зображенні, яке вони шанують як ікону, взагалі написано, що “ці великі випробування будуть до слави Росії”.

Там взагалі нічого нема ні про віру, ні про Бога.

Але його проголосили святим саме для того, щоб поширювати зв’язок із московською історією та ідентичністю як щось священне.

Що Україна, Росія і Білорусь — це є свята Русь з центром в Московії.

І Російська Церква є представником і єдиним джерелом духовності для цього всього.

Речник Київської Митрополії Православної Церкви України звертає увагу, що від початку повномасштабного російського вторгнення держава Україна захищає себе у різних вимірах.

На передовій наші воїни — справжні герої, які щодня боронять нас від російських загарбників та поступово звільняють тимчасово окуповані території.

Також захищається українська економіка та інформаційний простір.

Відбувається і захист політичного простору – проросійські партії заборонені в Україні, наголошує Архієпископ Євстратій (Зоря).

— В усіх вимірах відбувається захист.

Чому? Росія в усіх вимірах здійснює агресію.

І тому не може бути релігійний вимір єдиним винятком.

Ми бачимо — що далі, то глибше з московського боку використовується релігійна мотивація для виправдання цієї агресії.

Ми бачимо, що такий діяч, як Медвєдєв, взагалі скотився в якийсь окультний маразм.

І ледь не щодня поширює думки, що нібито це взагалі боротьба ведеться Росією з дияволом, з його царством.

І так далі, що вони ледь не воїни Христові або Божі.

І це ледь не остання битва добра і зла.

Євстратій (Зоря) вважає, що на таку ситуацію насамперед мала б реагувати сама Російська Православна Церква.

Принаймні, згадуючи історію, такі випадки вже були.

Як приклад речник Київської Митрополії ПЦУ наводить XVI століття і російського митрополита Пилипа Количева, який не лише публічно виступив проти терору царя Івана Грозного, а й не дав йому благословення воювати з Новгородом.

За таку непокору митрополита вбили, а пізніше проголосили святим.

Але схоже, що у нинішній Росії, такої сміливості немає ні в кого.

— Російська церква мала б реагувати на те, що робить Путін і державна влада.

Тобто виступити проти людиноненависницького кровопролиття, кровожерливого тиранства, попри наслідки, які б це мало для них особисто.

Коли вони потурають гріху, благословляють гріх — то кров невинних українських жертв стікає і на їхні руки.

Якщо вони бояться зараз Путіна — то що вони скажуть, коли постануть на відповідь перед Богом? Але, на жаль, керівництво Російської Церкви є таке, яке воно є.

Слід розуміти: у 1943 році з наказу Сталіна була відтворена Московська Патріархія як керівний орган Російської Православної Церкви.

І відтоді вона була і залишається просякнута зв’язками з Кремлем.

Фактично — це департамент російського уряду.

Кирил Гундяєв і його оточення — це чиновники та підлеглі російської державної машини так само, як військові, представники спецслужб, пропагандисти й інші особи, які працюють на Кремль.

Речник Київської Митрополії ПЦУ переконаний, що наша держава мала б розірвати юридичний зв’язок між українськими православними та керівною російською структурою.

Россияне разграбили церковь в Энергодаре: вывезли старинные иконы.

Звісно, наголошує Євстратій (Зоря), чиновники не можуть втручатися у віровчення чи вказувати як саме проводити богослужіння.

Те, що нині в Україні серед священників і вірян саме цього релігійного об’єднання СБУ виявляє стільки колаборантів та прихильників “русского міра” має своє логічне пояснення.

Архієпископ Євстратій (Зоря) вважає таку ситуацію результатом багаторічної праці Росії та бездіяльності з боку України.

— Це і є наслідки.

Коли людям роками вкладається в голову, що Москва, “русскій мір” — це святиня, їх треба всіляко боронити, захищати, треба поширювати їхні ідеї.

А все, що є проти них — це є зло, прояв сатани, наближення антихриста.

Отруєні цією ідеологією люди піддаються впливу і починають працювати на ворога.

Вони щиро вважають, що коли спрямовують вогонь російської артилерії, ракети, бомби на українські об’єкти, то чинять добро.

Коли вони поширюють російську пропаганду, то начебто захищають святині, ведуть священну війну з дияволом.

Це результат десятиліть безкарної пропаганди “русского міра”.

І до цих фактів не ставилися так, як необхідно.

І якщо не змінити державну політику, яка була за усі роки незалежності, то ситуація лише погіршуватиметься, переконаний речник Київської Митрополії ПЦУ.

І навіть повідомлення Служби Безпеки України про порушення кримінальних проваджень не означає, що щось суттєво змінилося.

Доволі часто все лишається на рівні повідомлень у ЗМІ, до реального судового вироку справи так і не доходять.

Головним же має бути принцип рівності усіх перед законом.

Правоохоронним органам потрібно діяти рішучіше, не замовчуючи реальну ситуацію, вважає Євстратій (Зоря).

— Не може ряса та духовний сан захищати людину, якщо вона є колаборантом, порушує закон та допомагає ворогу.

Не треба думати, що ми не будемо на них впливати.

Можливо, вони виправляться, усвідомлять, змінять свою позицію.

Насправді вони все це сприймають, як показала історія, як слабкість.

Вони думають, що українська держава нездатна їм дати відповідь згідно з законом.

І тому продовжують робити те, що й робили.

Сміються в обличчя.

Вибачте, якщо офіційний речник церкви Московського Патріархату Миколай Данилевич у відповідь на слова виконувача обов’язків глави Служби безпеки України про те, що виявлено багато колаборантів в цьому середовищі, каже, а в середовищі СБУ виявлено ще більше.

Яке нахабство.

Вибачте, так є: і в Службі Безпеки України, і в прокуратурі, і правоохоронних органах, в органах влади, в представницьких органах є колаборанти.

Проте він запевняє, що українська держава їх знаходить, притягає до відповідальності за воєнні злочини та колабораціонізм.

— Але українська держава їх виявляє і карає.

Хоч один з тих явних колаборантів, яких можна бачити в засобах масової інформації, що вони зустрічаються з окупантами, що вони їх благословляють, підтримують.

Деякі з них їздили до Кремля на путінську промову, коли він проголошував анексію українських територій.

Хоч один з них покараний? Хоч один із них з церковної точки зору зазнав якихось наслідків? Вони кажуть: це не наша справа.

Толерантне ставлення і бажання не торкатися питань релігії провокує у саме таких послідовників Московського патріархату відчуття безкарності й навіть певного нахабства, переконаний Архієпископ Євстратій (Зоря).

Як приклад, він наводить відсутність повідомлень у ЗМІ про випадки колаборантства серед священників інших релігійних об’єднань.

— Чи може хтось навести приклади того, що вище духовенство Православної Церкви України чи Греко-Католицької Церкви, чи Римо-Католицької Церкви в Україні, чи протестантських об’єднань, юдеїв, мусульман будь-якого іншого релігійного об’єднання, крім церкви Московського Патріархату в Україні, було помічено в колаборантстві з ворогом? Не було у ЗМІ жодного подібного повідомлення.

Про духовенство Московського Патріархату таких повідомлень десятки.

Публічно благословляють окупантів, сприяють їм, освячують зброю, їздять на заходи.

Чи повинна бути реакція держави на це? Чи вони й далі прикриватимуться: а що ми можемо зробити? Якщо ви нічого не можете зробити — тоді розпустіться і скажіть, що ми неспроможні.

Якщо наші архієреї на окупованих територіях ходять до окупантів та їх благословляють, а ми нічого не можемо вдіяти, то ми не здатні керувати.

Якщо ви їх не караєте — цим самим ви їх підтримуєте.

І цим самим ви свідчите, що ви з ними однодумці.

Один із найпоказовіших прикладів ігнорування загальнополітичної ситуації в Україні та зміни суспільних настроїв — історія із перейменуванням Української Православної Церкви (Московського Патріархату).

Архієпископ Євстратій (Зоря) нагадує: ще у грудні 2018 року Верховна Рада ухвалила зміни до закону Про свободу совісті та релігійні організації.

Згідно з ним, всі релігійні організації, які належать до складу релігійного об’єднання, що має свій центр в країні-агресорі, тобто у РФ, повинні у своїй повній назві вказувати приналежність до цього релігійного центру.

— На жаль, в січні 2019 року виконання цього закону було заблоковане через рішення Окружного адміністративного суду Києва.

Цим рішенням було зупинене виконання розпорядження Міністерства культури.

Сам закон ОАСК не може зупинити, але виконання розпорядження, яке було видане на підставі цього закону Міністерством культури, зупинили.

І от з січня 2019 року це розпорядження не виконується, а справа не розглядається.

Коли вона буде по-суті розглянута – то буде зрозуміло, що ніяких підстав немає.

Дія закону буде розблокована.

Фактично, ми маємо справу з одним із видів відвертої судової корупції та використання судових повноважень з неналежною ціллю.

Якби цей закон був розблокований — то відповідно вже багато питань було б знято.

І це точно не про втручання держави у справи церкви, що у нас заборонено Конституцією, переконаний Євстратій (Зоря).

Це лише право визначати зовнішню юридичну діяльність релігійних організацій.

— Церква не втручається у справи держави, а держава не втручається у справи церкви.

Тобто вона не вказує, чи вірувати людям, яку релігію сповідувати і до якої конфесії належати.