Єдине, чого Катар не може купити за гроші

Єдине, чого Катар не може купити за грошіВалерій Пригорницький росказує про життя в Катарі під час ЧС-2022.Матеріал підготовлено за підтримки Parimatch Ukraine.

Parimatch Ukraine – народжена в Україні перша ліцензійна онлайн беттінг-компанія та найбільший інвестор у розвиток спорту.

Як можна радіти життю, коли стільки заборон?.

Не в грошах щастя.

Цей вислів якнайкраще описує катарців.

За три дні Мундіалю ще жодного разу не побачив посмішку на обличчі місцевих.

Здавалося, Чемпіонат світу з футболу – таке свято, раз у житті – радійте, посміхайтеся, веселіться, але куди там.

Однак мусульмани самі створили собі перешкоди.

Через суворі правила Корану.

Під публічною забороною: споживання алкоголю, відкритий прояв почуттів, навіть поцілунки, відкриті частини жіночого тіла, нецензурні висловлювання, фото- та відеозйомка людей без їхнього дозволу, прослуховання гучної музики, неповага до національної спадщини та релігії, демонстрація нетрадиційної орієнтації.

Жінки не можуть бути залучені до політичного життя країни і, як правило, більшість з них є неписьменними.

В університетах жіночі кампуси відокремлені від чоловічих.

Жінки в Катарі повністю закривають обличчя і тіло після весілля.

У мечетях жінки та чоловіки користуються різними входами.

Всі фільми у мусульманських арабських країнах цензуровані: вирізають усі сцени, де є якийсь дотик між чоловіком і жінкою, де є звичайні обійми.

У Досі є лише один театр.

У мусульманському світі театри непопулярні, адже це лицедійство, яке суперечить їхній релігії.

Місцеві віддають перевагу кінотеатрам, які є майже у кожному торговельному центрі.

Катар менший за Закарпатьску область.

У Катарі мешкає майже три мільйони осіб, понад два мільйони – чоловіки, жінок утричі менше.

Чистокровних місцевих катарців лише 15%, тому вони вважають самих себе національною меншиною.

Решта – ті, хто приїхали на заробітки з інших країн, найчастіше з Індії, Пакистану, Бангладеш, Непалу, Філіппін, Шрі-Ланки.

У Катарі не зустрінеш жодного жебрака.

Безхатченків немає від слова "зовсім".

Кожен громадянин, кожен іноземець – на долоні в уряду.

Кожен іноземець повинен мати спонсора.

У якості спонсора виступає зазвичай університет або роботодавець.

Нелегалів бути апріорі не може.

Наразі Катар – найбагатша країна світу, вона займає дуже маленьку площу, і на карті її знайти непросто.

Ще б пак – за площею вона навіть менша за Закарпатську область і трохи більша за Чернівецьку.

Катар четвертий у світі за запасами природного газу.

Катар експортує дуже багато нафти та нафтопродуктів.

Саме завдяки цьому країна здійснила великий стрибок уперед.

Усе необхідне для життєдіяльності людини Катар імпортує з інших країн світу.

Сільське господарство задовольняє лише 10% потреб населення.

До того, як до країни потекли нафтодолари, життя в Катарі було надзвичайно складним, чоловіки вирушали у море на довгий час задля небезпечного полювання за перлинами.

Ця робота забирала життя багатьох.

Тепер люди у Катарі живуть у розкоші, матеріально забезпечені.

Але такі ж нещасливі.

Бо щастя не купиш за гроші.

І цей вислів якнайкраще описує катарців.

Бідні сенегальці чи бразильці куди щасливіші за заможніших шейхів.

Ви б чули, як вчора упродовж двох годин без зупинки сенегальці відплясували на стадіоні.

Навіть діти не вміють радіти життю.

Потрапивши у караван джипів місцевих, що прямували на матч-відкриття, помітив декілька притаманних рис шейхів.

Від сидячого способу життя вони майже всі із зайвою вагою.

І з покерфейсами, наче життя над ними познущалося.

Тут навіть діти не вміють радіти дитинству.

Багатство не вирішило проблем катарців.

Так, вони пересіли з верблюдів на джипи, створили комфортні умови для життя, але природу не обдуриш.

Точніше, клімат.

Він де-факто і робить катарців такими, якими вони є.

Як би ти не облаштував все кондиціонерами та не обдував себе, людина вийшла з природи і має проводити час, дихаючи повітрям.

А в Катарі його обмаль.

І це єдина річ, якої не купиш за гроші.

Тому нам, українцям, треба радіти такому подарунку долі, як благодатний клімат.

Знаєте, я живу в Броварах поруч з лісом і мої легені переповнені киснем.

Опинившись у Катарі, я відчуваю себе рибою, яку винесло на берег.

Кисню постійно не вистачає, дихається надважко, рівень енергії вкрай низький.

Дякувати, в Катарі я лише гість на місяць.

Ось чому катарці без посмішок.

І саме в цьому причина, чому на арені «Аль-Байт» під час матчу-відкриття з Еквадором місцеві виглядали аморфними й змученими.

Вони просто не вміють радіти сонцю, так я роблять це бразильці чи еквадорці, які й створювали атмосферу на стадіоні в день відкриття.

У них сонце інше.

Не таке пекуче.

І приносить радість.

Катарцям сонце створює лише проблеми.

Заряджай на Чемпіонат світу разом із Parimatch Ukraine!.

Валерій Пригорницький з Ер-Райяну.