Чумна територія. Що дасть Україні визнання Росії «державою-спонсором тероризму»

Черговий крок на довгому шляху до покарання агресора.

23 листопада Європарламент визнав Росію «державою-спонсором тероризму». Голосування відбулося під час щомісячної пленарної сесії у Страсбурзі. Резолюція, як повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, була схвалена переважною більшістю голосів: 494 «за», 58 «проти» та 44 «утрималися».

За два дні до цього схожу резолюцію прийняла Парламентська асамблея НАТО, а у жовтні те саме зробила Парламентська асамблея Ради Європи, ставши першою міжнародною організацією, яка ухвалила таке рішення. Окремо за останні місяці резолюції про визнання терористичної сутності Росії приймали парламенти Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії та Сполучених Штатів Америки.

MediaSapiens з’ясував, які юридичні наслідки мають ці резолюції й чого Україні не вистачає у ланцюжку цих міжнародних визнань.

Терорист на різний лад

Коли якась держава чи організація визнає Росію терористом, ми зазвичай кажемо: «визнали державою-спонсором тероризму». Але, якщо читати ці резолюції, можна з’ясувати, що саме таке формулювання є лише у резолюції американського Сенату; формулювання ж парламентів інших держав та організацій дещо інші. Наприклад, парламенти Литви і Латвії визнали Росію «державою, яка підтримує та чинить тероризм»; в Естонії назвали російський режим «терористичним», а Росію — «державою, яка підтримує тероризм»; Польща визнала владу Росії «терористичним режимом» та звинуватила Росію у «скоєнні актів державного тероризму», Чехія постановила вважати «чинний російський режим терористичним». А Парламентська асамблея НАТО та Парламентська асамблея Ради Європи прийняли резолюцію із закликом до союзників «чітко заявити, що російська держава за нинішнього режиму є терористичною». Навіть у резолюції Європарламенту «спонсор тероризму» фігурує лише в назві документу, а в тексті Росія названа «терористичною державою».

Справа в тому, що визначення «держава — спонсор тероризму» — це винахід США, де це поняття закріплене в законодавстві. Всі інші держави (крім Канади, яка слідом за США також офіційно визнала відповідний статус) та організації оперують лише поняттями «тероризм» та «терористична організація», тому вирішують, як позначити цілу державу, яка вдається до терору, на власний розсуд. «Кожна держава має свою законодавчу базу, на підставі якої і приймає рішення, чи дії певної держави відповідають терміну ”тероризм”. Тому на міжнародному рівні це суб'єктивний підхід, уніфікованого поняття “країна-терорист” у юриспруденції немає», — розповів політолог Дмитро Воронков в інтерв’ю «Главкому».

Крім цього офіційного визначення, Америка має покроковий план покарання для держави-злочинця, також прописаний в законодавстві.

Чому в Росії нема статусу держави-терориста в США

За визначенням Державного департаменту США, державою -спонсором тероризму є країна, яка «не раз надавала підтримку актам міжнародного тероризму».

До таких держав застосовують чотири основні категорії санкцій: заборона зовнішньої допомоги від США, заборона на експорт і продаж оборонної продукції, контроль за експортом товарів подвійного призначення (наприклад, технологій) й різні інші обмеження, зокрема, фінансові. Державам, які збережуть з державою-терористом будь-які відносини в заборонених галузях, загрожують вторинні санкції, які цілком можуть продублювати покарання для держави-терориста. Тож усі, хто торкається держави-вигнанниці, й самі стають «чумними».

США вперше використали цей механізм 1979 року, визнавши Сирію, Ірак, Лівію та Південний Ємен державами-спонсорами тероризму та запровадивши щодо них санкції. З того часу у переліку залишилася лише Сирія, а інші держави вилучили. Проте додалися три інші — Куба (у 1982 році), Іран (у 1984-му) та Північна Корея (у 1988-му). На деякий час Кубу та Північну Корею позбавляли тавра терористів, але потім вони отримали статус знов. Зараз у переліку США чотири держави.

Якби США визнали Росію державою – спонсором тероризму, питання її покарання за злочини, (принаймні часткового, але точно ефективного) було б швидко розв’язане. Завдяки механізму вторинних санкцій держава-терорист гарантовано потрапляє в ізоляцію на міжнародному рівні.

Проте Штати досі цього не зробили, адже резолюція Сенату є необов’язковою, а лише рекомендує Держсекретарю, який має повноваження ухвалити відповідне рішення, зробити це. Посаду Держсекретаря зараз обіймає Ентоні Блінкен, а він, разом із президентом Джо Байденом, проти.

Білий дім вважає, що проголошення Росії державою-спонсором тероризму з боку США може призвести до «послаблення підтримки України й нашкодити гуманітарним зусиллям».

«Визнання Росії спонсором тероризму може мати небажані наслідки для України і світу», – сказала речниця Білого дому Карін Жан-П’єр. Зокрема, на думку Вашингтона, це може вплинути на постачання допомоги в окремі райони України, зашкодити гуманітарним зусиллям із полегшення експорту продовольства — ускладнити виконання «зернової угоди». Також США бачить у такому визнанні загрозу для «процесу притягнення Володимира Путіна до відповідальності та здатності підтримувати Україну за столом переговорів».

Взагалі ж Білий дім наполягає, що суворі обмеження, вже накладені на Росію, відповідають рівню санкцій, який передбачає проголошення держави спонсором тероризму. Канада поділяє думку американських партнерів. Але Україна та її європейські партнери не вважають, що цього достатньо. Тому, поки винахідники звання держави-спонсора тероризму вагаються, Європа намагається перетворити Росію на вигнанку самостійно.

Завдання України — постійно нагадувати світові, чому це треба зробити. Цим займається окремо створена міжнародна санкційна група на чолі з керівником Офісу президента України Андрієм Єрмаком та директором Інституту міжнародних досліджень Фрімана-Споглі Майклом Макфолом.

Що пропонує Європарламент

Після свого створення Євросоюз майже 10 років не мав власного списку терористів. Він з’явився за кілька місяців після нападів 11 вересня 2001 року на США. Перелік ЄС, що регулярно переглядається, складається з людей, груп і організацій, які діють як у ЄС, так і за його межами. Держав у цьому списку досі не було.

Учасники списку підлягають замороженню їхніх грошей та інших фінансових активів у ЄС. Крім того, фізичним та юридичним особам ЄС заборонено надавати гроші людям і організаціям, включеним до списку. До деяких фігурантів застосовують обмеження, пов'язані зі співпрацею поліції та судових органів; їм також забороняють в’їзд до Євросоюзу.

У резолюції, що була узгоджена напередодні голосування, Європарламент оголошує Росію терористичною державою і визнає дії російського президента, уряду, парламенту та інших державних органів терористичними актами, через що всі офіційні органи Росії, зокрема президент, Міністерство оборони та російська армія, будуть розглядатися як терористична організація з усіма наслідками, що з цього випливають. Додатково Європарламент визнає терористичною організацією приватну військову компанію «Вагнер».

Кінцева мета резолюції Європарламенту — заохочення Європейської Ради та держав ЄС «визнати Росію терористичною державою та вжити ефективних заходів для її повної міжнародної ізоляції шляхом припинення будь-якої співпраці з Росією, заморожування контактів з її представниками та висилання російських послів, у тому числі з міжнародних організацій і форумів, таких як Рада Безпеки ООН і G20».

Резолюція, як зазначено в документі, «підкреслює необхідність оновлення офіційної політики ЄС щодо Росії та рамок співпраці з нею, щоб відобразити нову реальність, заохочує ЄС та держави-члени створити відповідний правовий механізм, який би дозволив визнавати держави терористами за вчинення терористичних актів, що передбачало б застосування суттєвих заходів проти таких держав, включаючи серйозні дипломатичні та економічні обмеження, а також заходи проти третіх держав, які співпрацюють із цими терористичними державами, адже такий правовий механізм суттєво посилив би спільну безпекову та оборонну політику ЄС і забезпечив би сильнішу координацію глобальних дій колективного Заходу, беручи до уваги, що таке законодавство вже існує в Сполучених Штатах і Канаді».

Отже, поки що правового механізму, що допоможе ЄС покарати Росію, не існує. Є лише план і щире бажання принаймні окремих держав ЄС добитися справедливості. Саме для цього ці європейські держави ухвалили резолюції про визнання Росії терористичною державою: це спосіб заявити політичну позицію і тиснути на міжнародні інституції, які мають зробити юридичні кроки.

Якщо згадати, що у випадку з агресією Росії Європа починала зі «стурбованості», то прогрес є. І, зважаючи на тенденцію, врешті питання буде вирішене на користь України. Але на це потрібен час, якого в нас, здається, обмаль.