«Мій язик спішить до вашої дупи!» Для кого «95 квартал» знімає серіал «Бункер»?

Твори «95 кварталу» належать до найбільш суперечливих явищ у нашій масовій культурі. «О боже, який несмак! Хто це дивиться?», — бідкаються одні. «Та це найсмішніше шоу на нашому тєліку! Кошовий — це краш», – захоплюються інші. І цих других — більше. І якщо у когось раптом з’явиться думка, що всі вони — позбавлені смаку й інтелекту бідолахи, негайно женіть її геть. Я роками із подивом з’ясовувала, що успішні менеджери, юристи, головні редактори пристойних видань, викладачі вишів, кардіохірурги й інженери вважають гумор «95 кварталу» смішним та з задоволенням дивляться їхні шоу. І вже зовсім іронічно, що безліч ненависників «кварталу» страх як люблять перекривлювати імена та прізвища: Спермоусов, Путлер, Гадя Савченко. А це ж один із найулюбленіших прийомів кварталівців поряд із фіксацією на гівні і сексі. Тому, як то кажуть, не все так однозначно.

Популярною є й думка, що гумор — справа інтимна, тож ми далеко не завжди можемо зрозуміти, чому когось смішать жарти, які нам видаються вкрай тупими. І тут навряд потрібно кидатися на людей та переконувати, що сміються вони неправильно і зараз ми їм розповімо, як слід робити це краще. З іншого боку, це стосується багатьох інших явищ і ми можемо щось явно погане означити саме так, без пересторог бути суб’єктивними. Усе ж вигадування жартів — це багато у чому механічний процес. Шведська школа композиторів прославилася своїми мелодійними піснями, які не виходять із голови, завдяки не лише винятковим талантам, але й певним часто математичним схемам написання хітів. Тому, якщо описувати нове шоу «Бункер» із цієї точки зору, то автори явно не демонструють талантів і креативності у створенні політичної сатири, та разом із тим успішно використовують усі випробувані схеми, які працювали раніше і не набридли глядачам донині. Що ж, якщо не надто якісний товар добре продається, то покращувати його немає сенсу.

Отже, що таке шоу «Бункер»? Перш за все, це сатирично-патріотична комедія, як її визначають самі автори. Вже місяць вона виходить на телеканалі ТЕТ і паралельно на ютуб-каналі «Студія Квартал 95 Online». Телевізійні рейтинги ми оцінити зараз не можемо, а ось на ютубі перша серія набрала 2,8 мільйони переглядів. Інші епізоди досягають позначки під мільйон. Головні герої: Путін, Шойгу, Кадиров, Медвєдєв, Симоньян, Конашенков, Соловйов, Лукашенко, Стрєлков а також подружжя Насті та Вані.

Виробники контенту часто стверджують, що у хорошій рецензії автор спочатку хвалить, аж потім насипає претензій. Тому без проблем та із задоволенням. Гримери на проєкті — великі професіонали. Одна з найбільших проблем українського кіно — грим, перуки та бороди. Прикладів можна наводити багато: «Заборонений», «Кріпосна», «Мир вашому дому». В останньому бороди персонажам навіщось крутили на щипці та гофре. «Бункерні» спеціалісти дійсно постаралися і зробили акторів максимально схожими на своїх персонажів. Особливо вдалося з Лукашенком, який міг би виконувати роль двійника білоруського диктатора.

Також треба визнати, що Кошовому, Пікалову, Великому та іншим акторам добре вдається пародіювання. Звісно, у фірмовому кварталівському гіперболізовано-фріковому стилі. Усі персонажі переважно спілкуються між собою скайпом і бояться Путіна, намагаючись приховати від нього, що «спецоперация» пішла не туди. Перша серія починається із самого задуму вторгнення в Україну, а остання на цей момент описує російську паніку з приводу потопленого крейсера «Москва». Мета шоу – показати російське військово-політичне керівництво як повних ідіотів; це авторам удається. Розберімо, в який саме спосіб це висміювання відбувається.

У першому епізоді Путін сере під «Калінку-малінку», камера показує його спущені штани, а далі ми чуємо голос самого диктатора: «Поменяйте чемодан!». І відразу переклад: «Поміняйте лайносховище, я всьо!». Взагалі, переклад — одна з головних фішок цієї комедії. Кожну фразу персонажів за кадром українською озвучує актор Юрій Ткач. Причому єдиного концепту немає: глядачі чують то інтерпретацію фрази, то коментар на неї. Наприклад, Шойгу вітається з Путіним, а переклад такий: «Олєнь слухає свого олєнєвода». Чи «Именно Шойгу сделал российскую армию второй в мире». Переклад: «Бо вміє рахувати лише до двох». Або фраза «Спецоперация шла по плану» і «переклад»: «А план був всратися».

Тема гівна у «Бункері» розкрита повністю. Путін каже Шойгу: «Всю ночь не спал (кривиться), размишлял». (Переклад: «Сірьожа, ледве добіг до валізи»). «Много думал». («Три кучі думок за ніч»). Або інше: Шойгу дзвонить Путіну, той відкриває під столом ігристе, Шойгу робить висновок, що Путін какає:

– Владимир Владимирович, добрий день! Я не вовремя? («Шо, ковбой, знов свій чемоданчик осідлав?»)

– Сергей Кужугетович, приветствую! Все нормально, слушаю вас. («Типу ти ніколи мені в туалеті доклад не робив»).

Інша їхня розмова починається так: «Владимир Владимирович, добрий день! Можете говорить?» («Ви там по-большому чи по-малєнькому?»)

Загалом жарти у цьому шоу складно описати так, щоб не образити ані авторів, ані аудиторію. Ось ще приклад — доповідь Шойгу: «Докладываю, на данный момент наши войска подошли к Киеву. Три дня и Киев — наш. Операция “Прыжок мангуста” идет строго по плану». («“Прижок мангуста”? А чого вже не пук свинособаки?»)

Впродовж усіх серій сценаристи не просто використовують свої стандартні прийоми, а й постійно повторюються. Наприклад, знов і знов жартують про чорні пакети, в яких російські військові поїдуть додому. Ледь не в кожному випуску ми чуємо фразу: «Боже, яке кончене»; здається, її тулять там, де просто не можуть вигадати нічого оригінальнішого.

Одні з героїв — подружня пара Настя і Ваня, вони втілюють усе найпаскудніше, що ми думаємо про російських військових та їхніх дружин. Він — тупий, вона сподівається на компенсацію і постійно невдоволена, що чоловік якимось дивом іще живий.

Постійно висміюються одні й ті ж риси персонажів, причому без особливих варіацій. Кадиров  недалекий і знімає тіктоки, Шойгу без військової практики і не вміє навіть стріляти. Був один порівняно смішний жарт, де російський міністр оборони хоче накласти на себе руки і читає книжку «Як застрелитися із пістолета». Лаврова постійно порівнюють із конем. Лукашенка виставляють любителем картоплі. До речі, не обійшлося без расизму, бо міністр закордонних справ їде з візитом в Ефіопію і його там їсть абориген у пір’ї та з кільцем у носі. За секунду ми пригадаємо, з якою програмою «Бункер» ріднить цей образ.

По-батькові Шойгу постійно перекручують (і це саме по собі вже неймовірний боян): Кожемякович, Крисоедович, Кожгалантереевич, Пакетович. Також перекручуються різні фрази  — на зразок «Отака мальня, хуята». Після жартів ми чуємо закадровий сміх і оплески. Якщо узагальнити, то такий гумор можна віднести до категорії «Скажи клей — выпей баночку соплей». Можна критикувати його скільки завгодно, але тупі жарти були завжди і навряд кудись дінуться.

«Квартал» цим шоу намагається підтримати бойовий дух українців і перекрити страх сміхом. І, так, їхній підхід не подобається багатьом, зокрема  військовим. Маю на увазі не стилістику, а сенси. Адже сценаристи гіперболізують і виставляють наших ворогів недоумками, як у мультику. А це знецінює роботу наших військових, які насправді протистоять не купці дегенератів, а потужній армії, яка має багато ресурсів. Але навіть військові мають різні погляди. І, напевне, «Бункер» знімають усе ж не для них, а для цивільних. Причому для таких, яким сяку-таку правду знати і не варто: вони мають жити у реальності, де нема страшних загроз. Зрештою, всім нам потрібно розуміти, що усе буде добре. І кожен із нас може впасти у зневіру чи паніку — хтось більше, хтось менше. А застиглі від страху чи втомлені від істерики люди навряд щось хороше дадуть цій країні. Тому хай краще дивляться «Бункер» і сміються над тіктоками Кадирова. Тим паче, що у цьому шоу кварталівці не використовують того, що ми бачили у іншому їхньому проєкті «Байрактар News», який теж роблять для висміювання росіян та зміцнення оптимізму в українців. У ньому автори також мочили політичних конкурентів «Слуги народу» і розхвалювали владу.  У «Бункері» такого майже немає. І ще важливо, що левова частина аудиторії на ютубі — росіяни й білоруси, це очевидно з коментарів під роликами.

Повертаючись до расизму. Епізоди із ефіопським людожером нагадали російську програму «Международная пилорама», яку веде чоловік Маргарити Симоньян Тигран Кеосаян. Там був епізод у схожому ключі, лиш замість пір’я й канібалізму був blackface. Нагадаю, це коли білому актору малюють «африканське обличчя» чорною фарбою. Із переосмисленям культурних традицій цей образ почали вважати одним із найбільш образливих, тому «Пилорама» навіть наразилася на міжнародний скандал. Та й загалом жарти в «Бункері», та й в інших проєктах «Кварталу 95» схожі та те, що робить Кеосаян із командою. Російська програма будується на кривляннях, специфічному і одноманітному висміюванні світових лідерів. Наприклад, щоразу зображають Байдена маразматиком,  Макрона і Трюдо оголошують закоханою парою і натякають, що Зеленський наркоман. І так у кожному випуску. Що ж, зважаючи на те, що «Квартал 95» роками працював на російський ринок, не дивно, що він увібрав їхні традиції. Як не крути, перевзування так швидко не відбувається — справжнє прощання з російським світом займе у нас роки навіть після перемоги.