Етичний розважальний контент у час війни. До чого тут «Холостяк»?

Чи доречний розважальний контент  на телебаченні в час війни, і якщо так, то яким він має бути? Це питання важливе і для аудиторії, яка, судячи з доступних даних, прагне дивитись розважальні програми, і для телевізійників, для яких розважальний контент — це можливість заробити на рекламі. Тож великі медіагрупи ризикнули запустити на телеканалах, які не транслюють спільний телемарафон «Єдині новини», розважальні шоу.

Шоу «Холостяк» на телеканалі СТБ було популярним із року в рік. Новий сезон завжди виходив навесні, й глядачі до цього звикли. Але навесні 2022 року було не до любовних шоу, тому дванадцятий сезон «Холостяка» відклали — він вийшов восени. 

Можливо, глядачі дуже скучили саме за цим улюбленим шоу, а може, просто за будь-яким розважальним контентом на противагу новинам і розмовам про війну. Дані телеперегляду на ОТТ-платформах, які нам доступні, свідчать про потужний успіх нового «Холостяка»: перший випуск мав частку 18%, другий — 21%, третій — 18% (аудиторія 4+, уся Україна).

«Детектор медіа» вже писав про головну проблему, яка виникла з «Холостяком». Це російська мова, якою говорить більшість учасниць і учасників шоу, знятого до 24 лютого. Як і в попередніх сезонах шоу:

Співвідношення доволі показове. Частина дівчат, які говорили в ефірі російською, були явно україномовними. Чи обирали вони російську з власної волі, чи це була рекомендація або вимога продюсерів? Я намагалася поставити це запитання учасницям шоу, яких удалося знайти, але продюсери шоу забороняють їм розповідати будь-що про внутрішню кухню. Тож відповіді на це питання ми точно не знаємо.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну російська мова на телебаченні стала фактично неприйнятною. Телеканалам, які восени вирішили випустити в ефір свій контент, знятий до 24 лютого, довелося шукати вихід. У випадку «Холостяка» обрали дубляж; він спричинив чимало критики, хоча, як на мене, якби програму випустили у переважно російськомовному оригіналі, реакція була б гіршою.

Інші проєкти пішли іншими шляхами. ТЕТ протитрував «Лігу сміху» українською; Новий канал зробив це саме з «Парою на мільйон»; у «Танцях» СТБ вирізав російськомовні репліки членів журі; те саме зробив ТЕТ із російськомовними піснями в «Голосі», додавши блоки про теперішню ситуацію та вплив артистів, а також збір пожертв. Можна припустити, що нові сезони та проєкти зніматимуться вже з урахуванням нових реалій, і українська мова в них пануватиме.

То чи на часі розважальний контент? Зазвичай моральну дилему розв’язують за допомогою твердження, що людям у час війни необхідно відволікатись від жахливої дійсності. Тож розважальний контент може бути порятунком для психіки. І експерти з цим погоджуються.

«Люди мають радіти, відпочивати, відволікатись під час війни — це дозволяє відновитись», — каже заступниця голови центру «Жіночі перспективи» й експертка організації European Women’s Lobby Марта Чумало. «Люди далі живуть, розважаються, кохаються і сміються попри все. Чи це робить їх поганими? Це повноцінне життя, у якому ми маємо право на звільнення від напруги й перманентного стресу, в тому числі — на розваги», — коментує співзасновниця ініціативи Artists Support Ukraine Катя Тейлор.

Якщо не показувати розважальний контент на телебаченні, люди шукатимуть альтернативу на цифрових платформах, де можна знайти будь-який контент. «Ви можете регулювати контент на телебаченні, але на ютубі чи стримінгових платформах, — каже Катя Тейлор. — Не можна заборонити людям розважатись. Вони будуть це робити, просто вам про це не скажуть».

Осуд на адресу телеканалів, які транслюють розважальні шоу, і людей, які їх дивляться, можна зустріти в соціальних мережах або побутових розмовах. Але насправді це було і є особистим вибором кожного. «Показувати можна все, що не заборонено законом, і людина сама обере, що їй дивитись, — каже голова ради громадської організації «Соціальна перспектива» Ганна Давиденко, — Не думаю, що дивитись розважальний контент — злочин. Можливо, для частини українців це шанс зберегти психологічне здоров’я в нормі». Катя Тейлор вважає, що рішення, чи показувати в час війни розважальний контент, «стосується лише етичних норм і політик каналу, його цінностей, місії і комунікаційної стратегії».

Водночас експерти кажуть, що розважальний контент під час війни доречно було би доповнити просвітницькою складовою. Зараз люди цікавляться українською історією і культурою, відчувають важливість саморозвитку. «Розважальний контент потрібен, або якщо він допомагає збирати гроші на армію, або якщо має освітню чи просвітницьку мету і є інвестицією у розвиток суспільства», — вважає керівниця харківського освітнього центру «Я і моя школа» Ірина Міньковська. У першу чергу, на її думку, слід розповідати людям про українську історію, культуру й мову. Це допомогло б відкинути комплекс меншовартості, який українцям століттями нав’язувала Росія.  Водночас Ірина розповідає, що її знайомі іноземці здивовані контентом, який показують українцям по телевізору — мовляв, «чи вам справді ця війна болить?»

І це доречне питання, адже багато сімей зараз у вимушеній розлуці, втратили рідних на війні чи внаслідок російських атак. Навряд чи правильно показувати людям безтурботні тусовки в час, коли люди на фронті віддають життя за Україну. «Варто показувати те, що викликає щирі емоції, радість, оптимізм, відчуття безпеки. Не варто жартувати про смерть людей, навіть ворогів, і насміхатись над людськими почуттями», — вважає Марта Чумало.

Телебачення в цей важкий час може стати для людей близьким другом. І саме зараз ми можемо сформувати звичку споживати новий український контент, а не адаптовані версії «Холостяка» чи «Сліпої» з вимушеною українською озвучкою або титрами. Авжеж, прагнення телеканалів не змарнувати програми, зняті до 24 лютого, зрозуміле. Але для них щонайменше варто зробити якісний український дубляж. Якщо українці пристосовуються до часу війни, то й медіа зможуть.

Фото: СТБ