Уельс — Англія. Історія протистояння

Уельс — Англія.

Історія протистояння.

ua спільно з Parimatch Ukraine представляють до вашої уваг історію зустрічей команд, що сьогодні зіграють на чемпіонаті світу, який проходить у Катарі.Сьогодні дві британські збірні закінчать виступи на груповому етапі ЧС-2022.

Parimatch Ukraine вважає претендентом на перемогу в матчі англійців і дає на їхню перемогу коефіцієнт 1,47.

Можливо, букмекери надихнулися якраз статистикою попередніх зустрічей.

Протистояння Уельсу та Англії займає одне з перших місць у рейтингу за кількістю зустрічей: сьогоднішня їхня гра стане 104-ю за рахунком.

Багатьох може здивувати, як це можливо: невже майже щороку грали якийсь товариський матч? Ні, все набагато цікавіше.

На зорі історії футболу, коли скрізь за межами Британських островів тільки-но починали освоювати правила, британські збірні змушені були вирішувати утилітарну проблему: з ким, власне, грати? Розрив у класі з командами за Ла-Маншем був величезний, і британці домовилися грати один з одним щороку.

Традиція проіснувала рівно століття: перший сезон Британського Домашнього Чемпіонату закінчився 1884-го, останній – 1984-го.

Звичайно, з перервами на війни та з поділом перемог між двома-трьома командами в екстрених ситуаціях.

Уельс за кількістю перемог дуже передбачувано посідає третє місце: на шанобливій відстані від Англії та Шотландії, перевершуючи Північну Ірландію.

Перемоги 1907, 1924, 1928, 1933, 1934 та 1937 років золотими літерами вписані в історію валлійського футболу – але в Англії перших місць набралося близько п'ятдесяти.

Оскільки донедавна єдиним великим турніром історія збірної Уельсу був ЧС-1958, з англійцями “дракони” зустрічалися або домашньому чемпіонаті, або у відбіркових групах.

Перша дуель у відборі відбулася на ЧС-1974, коли команди опинилися в одній групі із Польщею.

“Дракони” домоглися нічиєї на “Вемблі”, програли вдома, але це мало мало сенсу, тому що групу виграла “кадра”.

Тоді це здавалося величезним провалом англійців, але поляки на чемпіонаті світу виступили так … Втім, про це – за кілька днів.

Наступна зустріч у відборі відбулася перед чемпіонатом світу-2006.

Похмура команда Еріксона примудрилася забити в групі на 10 (!) м'ячів менше, ніж Польща, і навіть Азербайджану забила всього три голи у двох матчах, але з “драконами” не втратила жодного очка.

2:0 вдома, 1:0 на “Міленіумі” – й “три леви” їдуть грати на рівних із Тринідадом та Тобаго.

Нові зустрічі відбулися у чідборі до Євро-2012.

Замість Ерікссона біля керма англійців був Капелло, але суті це зовсім не змінило.

Боягузлива, захисна команда, яка через пару років відстоюватиме 0:0 у Києві, грала на утримання з абсолютним європейським аутсайдером.

Саме так – адже у 2011 році збірна Уельсу опуститься на найнижче місце у рейтингу ФІФА за всю свою історію.

Сто сімнадцятий рядок – зараз на ньому, наприклад, знаходиться збірна Сьєрра-Леоне.

І навіть із сьєрра-леоне версії 2011 року англійці грали, захищаючи рахунок.

В Уельсі вони забили два до 15-ї хвилини – і зупинилися, так і закінчивши; на “Вемблі” обмежилися перемогою 1:0.

Всього через два місяці після другого з матчів тренер валлійців Гері Спід накладе на себе руки.

Ну а остання – та, можливо, найголовніша в історії – гра даних суперників відбулася на Євро-2016.

На тому чемпіонаті Європи англійці, якщо хтось забув, постали повним посміховиськом.

Нічия з уже дуже слабким складом росіян (для них це очко стало єдиним на всьому чемпіонаті), нульова нічия зі словаками – і, як апофеоз, виліт в 1/8 від Ісландії.

І це – з дуже сильним складом; Годжсон був єдиним тренером, у якого вже був Кейн, але ще був Руні...

Без ганьби не обійшлося і у матчі з валлійцями: Бейл на початку гри прошив Гарта ударом зі штрафного.

Цей гол чомусь почали писати в найкрасивіші – статус дебюту валлійців на Євро, причому дебюту прекрасного мотивував прикрашати всі їхні успіхи – але там цілком очевидна помилка воротаря.

За всього бажання Гвардіоли перебудувати Ман Сіті цілком можливо, що саме провал воротаря на Євро став для тренера приводом терміново вимагати нового першого номера та розлучатися з англійцем.

Проте британське дербі стало для Англії єдиною перемогою в групі, а для Уельсу – єдиним невиграним матчем.

І для перемоги Годжсону довелося вдатися до гранично парадоксальних рішень.

Обидва м'ячі провели гравці, які вийшли на заміну – і якщо від Варді в сезон чемпіонства Лестера логічно було чекати на подвиги, то Даніель Старрідж виглядав останньою людиною у Всесвіті, хто може врятувати збірну.

Можна було б припустити, що команду врятує глибина складу, але більше збірна Англії не показала на ЧС ані голів “джокерів”, ані взагалі чогось хорошого.

Уельс дійшов до півфіналу.

З урахуванням Британського Домашнього Чемпіонату та товариських ігор Англія обігравала Уельс 68 разів, 21 раз грала внічию та 14 разів програвала.

Але всі матчі після 1984 року незмінно залишилися за старшим братом: шість ігор, шість перемог.

За фактом, навіть у момент найглибшого спаду Англії за всі 2010-ті та найкращої форми Уельсу, ймовірно, за всю історію сильнішими виявилися англійці.