“Я – артист, моя зброя – музика”: український піаніст-віртуоз Євген Хмара в інтервʼю ТСН.ua

Євген Хмара – композитор, піаніст-віртуоз, музика якого лунає по всьому світу.

Так, Євген неодноразово презентував Україну у Білому Домі (США), Букінгемському Палаці (Велика Британія) у країнах Близького Сходу, Китаї та країнах Європи. А з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, музикант провів понад 100 благодійних концертів та зібрав на допомогу армії близько 1 000 000 мільйона доларів. Євген запевняє, що нині музика – наше знеболююче і заспокійливе, яке необхідне кожному.

У ексклюзивному інтервʼю ТСН.ua поспілкувалися з Євгеном Хмарою про феномен музикотерапії та її вплив на наш організм, чому в топ-чартах України й досі присутні російські виконавці, про те, як окупанти знищили найбільший рояль в Україні, на якому грали Елтон Джон, Кейко Мацуї та інші світові зірки, а також про майбутній концерт у Жовтневому палаці з симфонічним оркестром ЗСУ, який відбудеться вже 11 грудня. 1+1 media є медійним партнером заходу. 

Євгене, як війна вплинула особисто на вас та вашу діяльність? Чи були моменти, коли не хотілося продовжувати творити чи взагалі сідати за інструмент?

Безумовно, війна змінила життя кожного українця. Вона точно зробила нас глибшими, більш чутливими. Навчила цінувати буденні речі: ранкову каву, світло… На диво, з війною зʼявилося багато світлої музики. Сьогодні вона стала певним заспокійливим, антидепресантом. До речі, вже 24-го лютого я провів свій перший онлайн концерт. Люди дивилися та слухали його безпосередньо з бомбосховищ. Це дало розуміння, що музика нині необхідна. 

Як тільки ми з родиною виїхали на західну Україну, адже у той момент моя дружина була вагітна третьою дитинкою, я одразу почав давати концерти. Перший живий концерт відбувся просто посеред вокзалу, у Львові. Потім були полігони, виступи у госпіталях для військових, у пунктах прийому внутрішньо переміщених осіб. Також один із виступів у Львові ми організували зі співачкою Іриною Федишин. При чому у нас була всього одна, 30-ти хвилинна репетиція. У мирний час планували б подібні колаборації мінімум кілька місяців. 

Скажу відверто: під час перших концертів було дуже складно грати. Постійно виникало внутрішнє питання: “А чи потрібна музика сьогодні? Чи потрібна вона у той час, коли триває війна?”. Тоді самі люди й дали мені відповідь на ці питання. Вони говорили, що музика зараз, як ковток свіжого повітря, вона допомагає пережити складні емоції та почуття. Навіть люди, які втратили житло, близьких, – прагнули музики. Це мене дуже вразило. 

Музика є своєрідною терапією. Розкажіть, як саме вона впливає на стан людей та наші емоції. Можливо, маєте цікаві кейси чи історії, пов’язані з цим? 

Вплив музики на наш організм дивовижний. Ще у 50-ті роки японські вчені проводили експерименти, як звуки та музика впливають на воду. А людський організм на майже 70% складається з води. Відповідно, музика має прямий вплив і на нас. 

Я вже 6 років організовую концерти для особливих дітей. Є історія, яка просто притягла мене до теми музичної терапії. Ще у 2013 році я випустив свій перший альбом “Казка”, який був записаний у супроводі симфонічного оркестру. Його почали замовляти організації, які займаються особливими дітками, це і Німеччина, і країни Балтики. Відтоді мені почало надходити багато листів подяки та вражаючих історій, які щоразу розчулювали мене до сліз. В одному зі спеціальних закладів освіти, дитина, у якої відсутній слух, бавилася телефоном виховательки, де був записаний альбом “Казка”. В один момент дитина підбігає до виховательки та показує на вушко, а потім на телефон – вона почула мелодію. Диво! Коли читав цю історію, а це був лист на декілька сторінок А4 із вдячністю, не міг стримати емоцій. Після цього я зрозумів, що музика - має дуже велику силу. Почав більше вивчати цю тему, читати іншомовні статті, дослідження. Зрозумів, що музикотерапію активно застосовують в інших країнах, і що це не якась езотерика, а чіткий фізичний прояв того, як музика впливає на наш організм.

Коли я вперше вирішив зробити концерт музичної терапії для дітей, зіштовхнувся з багатьма непорозуміннями та складнощами в організації. Приміром, мене одразу попередили, що особливим дітям важко утримувати увагу більш ніж 20 хвилин. Тому саме протягом цього часу має тривати виступ. Тоді, на мій перший концерт, прийшло 800 глядачів, це були особливі дітки зі своїми батьками чи наставниками. Пам’ятаю свої хвилювання, коли вперше вийшов на сцену та відчув ту потужну енергію, що линула з залу. Я грав, і не міг стримати сліз. Проходить 25, 40 хвилин, а дітки слухають, посміхаються, танцюють, плачуть. Тоді концерт тривав півтори години, замість запланованих 20 хвилин. Більше того, ще десь годину після виступу, діти не хотіли мене відпускати. Ми говорили, фотографувалися, обіймалися.

У найближчих планах на 2023 рік – зробити новий формат музикотерапії для військових, людей, які пройшли шлях на передовій. Я дуже вірю в те, що це матиме потужну силу та відгук. Хочеться охопити кожен куточок нашої країни, щоб зарадити якомога більшій кількості людей. Та для цього потрібна потужна фінансова та технічна підтримка. Без партнерів та сторонньої допомоги втілити цей задум буде складно. Адже самі розумієте, навіть для того, аби пересувати рояль та інше обладнання країною, – потрібні певні ресурси.

У своїх соцмережах ви розповідали, що окупанти знищили ваш дорогоцінний рояль, на якому ви відіграли практично усі свої концерти, більше того, на ньому грали британський артист Елтон Джон та японська композиторка Кейко Мацуї. Як це сталося та які емоції ви тоді пережили?

Це був найбільший та найкрутіший рояль в Україні. На ньому грали Елтон Джон, Кейко Мацуї, коли приїжджали з виступами до Києва. Майже всі свої шоу, які проходили в столиці, я теж відіграв на цьому роялі.

Рояль, разом з іншою дорогоцінною технікою та інструментами, зберігався на складі у місті Буча. Це місто-герой, яке майже з перших днів війни потрапило в повну окупацію російських військ. Тоді на території міста відбувалися численні злочини, масові обстріли та справжній геноцид. Саме через ворожий обстріл будівлі, де знаходились інструменти, рояль згорів вщент. На жаль, відновити його просто неможливо. Це ще один доказ того, що росіяни - справжні варвари, які щоденно продовжують знищувати український народ та нашу історію. Але українці сильніші за це, ми обов’язково вистоїмо та переможемо!

Звичайно, я боляче сприйняв цю інформацію, адже згорів не просто інструмент – згоріла ціла історія. Проте робити з цього велику трагедію я просто не маю права. Адже рояль не зрівняється з болем тих українців, у яких росіяни забрали найдорожче: рідних, близьких, дім, щасливе життя… У такі моменти говорю собі: “Дякую, Боже, що грошима”.

Євген, наскільки відомо, за час повномасштабного вторгнення ви організували понад 100 благодійних концертів. Розкажіть про це детальніше. 

Під час благодійних концертів у різних куточках світу, мені вдалося зібрати понад 1 000 000 млн доларів, які були перераховані на фонд UNITED 24 та на прямі рахунки ЗСУ. Окрім благодійних зборів, головна місія моїх поїздок та виступів – презентувати Україну та розповідати правду про драматичні події та злочини, які чинить рф на нашій території. 

Побувавши в країнах, які продовжують перебувати під російською пропагандою, я зрозумів, що слово - дійсно потужна зброя. І що через творчість можна і треба доносити важливі речі. Вже під час повномасштабної війни, я давав концерт на центральній площі однієї з арабських країн. Перед виступом мене попередили, що на тему війни росії проти України не можна нічого говорити, бо посольство потім отримає за це на горіхи. А якщо вже дуже хочеш говорити про щось в розрізі війни – говори про мир. 

Проте, на сцену я виходив з чіткою місією – донести світу правду та позицію українців. Я – артист, моя зброя – музика. Від початку виступу я почав обережно, через музику, говорити про Україну.

Починав з банального: запитав, чи є серед присутніх українці – люди почали піднімати руки та гучніше підтримувати мене.

Потім я презентував одну з композицій приблизно так: “Друзі, зараз зіграю традиційну українську пісню, яка завжди лунає від Чернігова і до Криму, від Івано-Франківська до Донбасу.” У цей час бачив, як посольство та Міністр туризму цієї країни трохи “позеленіли”. Та по закінченню виступу всі глядачі були щасливі та задоволені. Навіть сам міністр подякував за такий крутий концерт, а у посольстві додали: “Гарно доніс інформацію – молодець!”.

11 грудня ви проанонсували великий концерт у “Жовтневому”, розкажіть про нього детальніше. На що чекати глядачам? Можливо, привідкриєте залаштунки про репертуар та програму заходу?

Я дуже довго вагався, чи варто робити подібні заходи зараз. Але сьогодні точно впевнений, що цей концерт необхідний і мені, і людям. 

Звичайно, це не буде класичне шоу, яке я зазвичай роблю, де багато світла, екрани, 3-D графіка, декорації, різні спецефекти. Не буде багато штучного світла, воно буде сяяти з наших душ та сердець, і, звичайно, з душ та сердець глядачів. Ми будемо освітлювати ним залу, Київ та всю Україну. Також, цього разу не буде колаборацій з артистами. Публіка звикла до того, що кожного року я роблю якість колаборації на сцені. Проте не зараз. Це певна концептуальна витримка цього концерту. 

Також, протягом шоу, всі композиції будуть лунати у супроводі симфонічного оркестру Збройних сил України під керівництвом Дмитра Антонюка. Концерт буде складатися з двох відділень. Перше відділення буде більш казково-різдвяне, світле та добре. Можна сказати – класичний концерт у супроводі оркестру. Друге – більш сучасне: поєднання стилів (елементи симфороку), колаборації з діджеєм. Але, повторюся, що, попри це, атмосфера заходу буде витримана.

Нагадаю, концерт відбудеться уже цієї неділі, 11 грудня, о 14:00 та о 17:00 у “Жовтневому Палаці” в Києві. Квитки можна придбати  за посиланням. 

Ви маєте теплі стосунки з зірками українського шоу-бізнесу, чи планують колеги відвідати концерт? Можливо, вже когось запрошували особисто? 

Нині українські зірки ведуть щоденну боротьбу на різних фронтах, наближаючи нашу Перемогу. Тому наразі важко сказати про зіркових гостей заходу, адже більшість колег зараз у роз’їздах, тому що теж влаштовують благодійні ініціативи та концерти в країнах Європи, розповідають світу про війну росії в Україні та збирають кошти на допомогу ЗСУ. 

Євгене, а особисто для вас, музика – це про що?

Музика – це найбільший прояв світла на цій планеті. Знаєте, є речі, які неможливо описати словами. Музика – ключик від наших сердець та душ. Це певний елемент, який здатен пробуджувати те, що давно забуте або закрито за замочками, які ми самі створили протягом життя. Ось такий феномен – музика.

Ви разом із дружиною виховуєте трьох прекрасних діток. Чи помічаєте у них хист до музики?

Музика – невід’ємна частина нашої родини, тому наші з Дашею діти живуть у музиці з самого дитинства. Якщо говорити за мирний період, про всі концертні тури в Україні чи за кордоном, ми відвідували їх разом. А ось чи будуть вони музикантами – це вже інше питання. Ми з дружиною за право вибору. Ким вони захочуть бути - тими і будуть. Але я впевнений, що музика на базовому рівні музичних шкіл дає багато бонусів у житті. Тому ми точно віддаватимемо дітей у музичні школи, а там, повторюсь, якщо це не буде приносити їм задоволення, - то будемо шукати нові захоплення.

У топ-чартах України, приміром, в Spotify та Apple Music, продовжують бути пісні російських виконавців. На вашу думку, як музиканта, чи можна цьому протистояти, і як?

Протистояти цьому точно не можна. Взагалі, забороняти будь-що людям – погана та недієва справа. Адже це завжди викликає зворотний ефект. Це стосується абсолютного всього – і музики, і мови в тому числі. Проте я впевнений, що всьому свій час. Дуже багато людей, які ніколи в житті не говорили українською, почали активно вивчати та розмовляти нею. Для них це принципова позиція, яка мені дуже відгукується. Така історія буде відбуватися й з тим, що ми слухаємо. 

Тішить, що нині з’являється все більше нових українських артистів, які створюють гідну музику. Нове покоління, насправді, багато працює над тим, аби якомога більше популяризувати українські треки. І це працює. А взагалі, не варто обмежуватись лише українськими треками. Перед нами весь світ. В Європі, США є купа чудової музики, яку теж можна слухати. До того ж, давайте будемо відвертими – якість російської музики сильно поступається українській. Я впевнений, що російські треки будуть поступово відходити самі, на це треба час. 

Знаєте, це коли вночі ти дивишся на яскраву лампу, і вона різко вимикається, то ти все ще продовжуєш її бачити, точніше, відблиски від неї. Та потім вони зникають. Так само буде з усім російським, що ми поглинали. Сьогодні це ще такий маленький відблиск в наших очах, який вже безповоротно згасає.