Ідеологічна офензива

Ідеологічна офензива

Добити Росію її ж подарунками – наше завдання. Не лише зараз, а й на наступні роки. Як повернути росіянам сепаратизм у їхньому улюбленому форматі, я вже розповідав. Ідемо далі?

А далі в нас – важчі нарко… Закреслюю жарт. Усе дуже серйозно: перед нами масштаб робіт, який уже не вичерпає навіть створення проксі-держави на північ від Харківщини. Це повноцінний культурний фронт. Навіть ідеологічна офензива, якщо дозволите мені такий пафос. Ідеться про легалізацію русофобії. Так-так, це треба зробити якомога швидше.

Зараз принизити Росію можна суто в рамках агресії. Хочете на повну? Я ж знаю, що хочете.

Тоді потрібне серйозне підґрунтя. Точніше, знадобиться певна ідея, яка точно переживе нинішню війну. Танки можуть замовкнути. А наше моральне послання або продовжить виносити Росію з будь-яких позицій у вільному світі, або програє. І ось як я бачу наше ідейне тло наступних десятиліть. У повальному переслідуванні ворога.

Просто крикнути: «Росія нехороша!» – так собі ідея. Вона не дасть нам змоги продовжити дерусифікацію міжнародних відносин, щойно Москва підпише капітуляцію. Остання тим часом готуватиме зуби до нової бійки. Тому бити її треба одразу.

Все як із бійкою коло наливайки. Причину знаємо, потрібен довгограючий привід.

І тут стане в пригоді одна важлива концепція. Риторика, яку так звана РФ наслідує від СРСР, а той витягнув з-під руїн Російської імперії. Це панславізм.

Ідеологія, що формувалась навколо необхідності об’єднати слов’ян у певну національну та політичну фігуру. Автори відверто грались із картою ідентичності. Знайшли наївних лохів серед інтелігенції: так теорія отримала своїх корисних дурників, що витратили час на Велике Ніщо. Насправді нічого шукати не вимагалось. Метою стояло виправдання жлобської політики Росії в будь-якій ітерації. Так, один із варіантів.

Зараз панславізм відкрито використовує найбільш праве крило ворожої армії. Залишки «русской вєсни», що дивом не вийшли у вікно та не присіли на пляшку у в’язниці. Різноманітні Мільчакови, Янсени та їхні рими на «ху». Для них це прямо лайфхак.

Росія знищує когось? Ой, ну це ж не заради неї, це для всіх слов’ян. Свобода! Свобода слов’ян під мудрою рукою найбільш слов’янних слов’ян!

Для народів, що цікавлять Кремль, поки контроль не здобуде сам Кремль. Для лохів.

Радянський Союз грався в інтернаціонал, але все ж від ідеї не відчепився. Вона жодним чином не допомагала йому всередині держави – але розколювати схід Європи давала можливість на раз-два. І знову ж, назвіть мені хоч один слов’янський народ тих часів з окремою державою та реально незалежною (від Москви) політикою. Вийде? В мене не склалось.

Звісно, сам панславізм я вважаю повною маячнею. Тому раджу братись лише за той фрагмент, яким можна вколоти супротивника найбільш болюче. Це неославізм. Також маячня, але спрямована проти Росії.

Головна теза неославізму – слов’янам дійсно зручніше разом (фігня), але без російського домінування (о, це вже цікаво).

Зараз Росія виступає символом агресії. Потім, із нашої легкої руки, може стати узурпатором цілої групи народів. Вона тисне на всіх. А після програної Кремлем війни ніхто не завадить нам дописати до панславістів чималий вплив реваншизму.

Ні, не росіяни хочуть уберегти державу. Це панславісти. Вони марять новою імперією.

Ні, не Кремль зібрав чергову конференцію нафіг нікому не потрібних спільних ноток культури. Під балалайку намагаються скликати реваншистів.

Ні, це не «схожість». Це пошук приводів для вторгнення та загарбання.

Погодьтесь, Росія дійсно задовбала із цим. Схожість є в багатьох культур, та ніхто не намагався назвати німця французом через якийсь наголос. Ніхто не змушує іспанця слухати волинку. Взагалі нікому не потрібно витрачати на це час… Окрім однієї держави.

Тож, люба Європо, все вкрай просто. Ти хочеш нової війни від довбнів, які одного разу отримали по пиці та захотіли ще? Це дорого та криваво. Простіше дотиснути агресора до того стану, коли в нього опустяться руки. А щойно вони обвиснуть ганчіркою – на ці ненависні нам зап’ястки буде надіто кайдани. Дуже, дуже надовго.

Ідейне стримування росіян стане нашим спадком у цій війні. Бо, хто б там що не казав, Кремль свистів флягою із 2008 року, а всерйоз – із 2012-го. І ми нічого не зробили.

Далі були вторгнення й анексії, проксі-війна, згодом додалась повноцінна. Однак усе почалось з ідеї. Для так званої РФ вона стала зручним трампліном для об’єднання дебілів різних соціальних прошарків та їх утилізація на Донбасі. Щойно «ідейні новороси» лягли поспати й перегнити в чорноземі – в хід пішли вже імперські інструменти. Та нам від цього не легше.

Росію варто розколоти її улюбленим сепаратизмом і нагнути її коханим панславізмом. Натурпродукт, мейд ін раша. Сусіде, насолоджуйся!

Хочете, не хочете, ми маємо це зробити.