Чи можна власноруч зробити надійне бомбосховище

Масовані ракетні обстріли, до яких віднедавна вдається ворог, загострюють питання нестачі бомбосховищ.

Так, українці мають мапи із розташуванням офіційно зареєстрованих схронів. Однак, під час повітряної тривоги не всі мають можливість до них дістатися – через далеку відстань чи-то неможливість швидко залишити власні квартири в багатоповерхівках, адже під час тривоги не можна користуватися ліфтами. Тож українці намагаються облаштувати власні бункери в багатоквартирних будинках. Наскільки це безпечно і на що звернути увагу, аби замість сховища не потрапити в місце підвищеної небезпеки?   

Бомбосховище в середмісті Києва стало відомим після того, як пережило удар російських ракет.  

 “Підвал нашої “сталінки” витримав приліт двох “калібрів”, що впали поруч. Всі, хто був всередині, не постраждали”, – розповідає мешканка цього будинку Тетяна Коваль.

Своє укриття сусіди почали облаштовувати ще з жовтня минулого року. 

“До нас в будинок 2016 року переселилась родина з Донбасу, яка ще тоді пережила всі ці жахи, – пригадує Тетяна. – Голову родини Миколу Шевцова за його компетентність в багатьох господарських питаннях обрали керівником активу будинку. Саме завдяки йому ми почали готувати бомбосховище. Коли ще в вересні-жовтні минулого року в медіа почали говорити про можливу війну, він запропонував привести до ладу наш підвал. Казав, про всяк випадок. Якась чуйка в нього була, чи що?”.  

Зібравши гроші на ремонт, сусіди вивезли з підвалу сміття, почистили стіни від грибка, привели до ладу підлогу та санвузол – унітаз,  умивальник. Перевірили електропроводку, зробили вентиляційний відвід. 

“Наш підвал відповідав усім стандартам ДСНС. Там була вентиляція, не було газових труб, якихось інженерних комунікацій чи обладнання, був доступ до водопостачання та водовідведення. І було два виходи. Наскільки це важливо, ми відчули на власній шкіри – коли стався вибух, одні двері завалило,” – згадує Тетяна. 

Також приміщення було розділено на блоки: господарчий, санвузол, головний (“залу”) та окремий блок для тварин.

“В господарчому блоці в нас стоять електрочайник та електроплита – коли тривога була тривалою, сусіди готували на ній їжу, – каже Тетяна Коваль. –  Звичайно, баклажки з технічною та питною водою, свічки, сірники, сіль, цукор, ліхтарики, батарейки, та аптечка – про неї треба окремо поговорити”.  

Коли вибуховими хвилями було зруйновано стіни, вікна і дах будинку, їхні уламки травмували людей, які були поза межами бомбосховища. 

“Сусіди заходили до нас закривавлені, і ми намагалися, як вміли, надати їм першу допомогу, поки не приїхали ДСНС і “швидка”, – пригадує жінка. – В аптечці в нас були бинти, медичні серветки, жарознижувальні, серцеві препарати і дві банки перекису. Так от, перекису не стало за одну хвилину. Тому я раджу мати в аптечці більше перекису або рідини, якою можна обробляти рани.”     

Сховище може вмістити близько ста осіб. В головному блоці є лавки, крісла, стільці, матраци.

"Після початку війни в “залі” ми постелили на бетонну підлогу палети, а зверху поклали картонні коробки, також великими картонними коробками обшили стіни, Люди позносили туди спальники, простирадла, подушки, крісла, стільці, розкладушки, в кого що було,” – згадує Тетяна.

Під час війни дуже страждають домашні улюбленці, які не розуміють, що відбувається, і через це відчувають сильний стрес. Про них теж подбали: у кожної тварини була своя клітка з усім необхідним – лежанками, мисочками для води та корму. "Собаки, коти, птахи – кого тільки в нас не було, – згадує Тетяна. – Одного разу я вночі прокинулася від дивного звуку і насторожилася: що воно таке? А виявилося, що то сусіди ще бурундучка принесли, і він колесо крутить!”      

Невдовзі укриття стало популярним і серед людей з сусідніх будинків. Та й не тільки. В перші місяці війни там ночували друзі мешканців будинку з інших районів та родичі з Київської області. "Ми приймаємо всіх, бо розуміємо, що найголовніше – це життя, і нам, українцям, потрібно берегти себе! - наголошує Тетяна. – Ми, українці, дуже вміємо гуртуватись і допомагати один одному”. 

Однак, не всі підвали можна використовувати як укриття. ДСНС застерігає, що не можна переховуватися в підвалах будинків, де є  інженерні системи: опалення, водопостачання та каналізація, або системи електропостачання. Також підвальні приміщення без вентиляції та димовидалення не можуть забезпечити тривале перебування великої кількості людей. Крім того, важлива наявність кількох входів до підвалу – якщо він один, у разі завалу люди не зможуть евакуюватись. 

У серпні президентом Зеленським було підписано законопроєкт №7398,  згідно якого всіх забудовників зобов'язують проєктувати і будувати бомбосховища в усіх нових житлових спорудах. Тут нам може бути корисним ізраїльський досвід. Одеситка Ніна Нуделіз вже тридцять років мешкає в Ізраїлі і добре знає, як там влаштована система цивільної безпеки: "Бомбосховища є скрізь – в будь-якій споруді, незалежно від її призначення, якщо там є люди. Зупинки громадського транспорту теж укріплені настільки, що можуть слугувати сховищами для тих, хто опинився під час обстрілів на вулиці.  Дуже важливим є навчання населення чіткого алгоритму дій на випадок обстрілів, і воно починається в дитячому садочку. У нас навіть маленькі діти добре знають, що робити в разі повітряної тривоги". 

Більше того, під час будівництва квартир та будинків ізраїльські стандарти безпеки передбачають, що одна з кімнат може бути сховищем на випадок ракетної атаки. 

“Це такі наче звичайні кімнати, тільки з дуже міцними стінами. Вони стоять одна над одною, такий собі стояк бомбосховищ. На звичайному вікні є міцна заслінка, яку в разі тривоги можна закрити. Двері дуже масивні й міцні, з широкою резинкою по краях, яка при закриванні герметизує їх, що дає можливість витримати вибухову хвилю. Люди часто роблять в таких кімнатах дитячі спальні, аби не будити дітей вночі, якщо тривога. У моєї дочки там гардеробна, а на підлогу кинуті матраци”, – розказує Ніні Нуделіз.  

Тож, маючи агресивного сусіда, ми мусимо всіляко пристосовуватись до нинішніх реалій. На жаль, збудувати в короткий термін сучасні бомбосховища по всій території країни неможливо. Тож, питання нашої з вами безпеки та вміння її облаштувати – це спільна справа українців, які живуть далі з вірою в перемогу.