Люди з інвалідністю частіше страждають від насильства: як розпізнати, які є ризики та куди звертатися

На жаль, в Україні не проводились спеціалізовані дослідження на тему насильства щодо дітей з інвалідністю. Але світовий досвід показує, що лише від 10% до 20% випадків насильства щодо таких дітей фіксується поліцією або соціальними службами.

Діти з інвалідністю майже у чотири рази частіше страждають від фізичного насильства, ніж інші, про це свідчать результати дослідження Платформи із захисту дітей у південно-східній Європі. Бо вважаються "легкими цілями" для зловмисників та часто не можуть розпізнати неприйнятну поведінку.

Такі особи вразливі через свої вік, стать, стан здоров’я, залежність від інших, соціальну стигматизацію, недостатню обізнаність про свої права, або страх повідомляти про випадки насильства, обмежений доступ до інформації та служб підтримки.

Чому люди з інвалідністю більш уразливі до насильства, які бувають його види та куди звертатися, якщо воно вже сталося, у межах 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства, в ефірі "Сніданку з 1+1" розповіли громадські діячі у сфері боротьби проти насильства над людьми з інвалідністю, лідери громадської організації "Група активної реабілітації" Уляна та Віталій Пчолкіни та заступник голови Представництва Міжнародної Організації з Міграції в Україні Стівен Роджерс.

Чому люди з інвалідністю більш вразливі до насильства?

Так, за словами заступника голови Представництва Міжнародної Організації з Міграції в Україні Стівена Роджерса, є декілька причин.

"По-перше, люди з інвалідністю рідко знають свої права та способи їх захисту. Вони не завжди можуть усвідомлювати різницю між "своїми" та "чужими", не отримують відповідної сексуальної освіти та знань про особисті кордони. Також використовують пасивні комунікаційні стратегії – невпевнені в собі та поступливі перед іншими", – зазначає Стівен Роджерс.

Люди з інвалідністю частіше потерпають від насильства тому, що вони:

• рідко знають про свої права та способи їхнього захисту;
• не завжди усвідомлюють різницю між "своїми" та "чужими";
• не отримують відповідної сексуальної освіти та знань про особисті кордони;
• використовують пасивні комунікаційні стратегії;
• достатньо поступливі перед іншими через страх втратити соціальні контакти;
• менш здатні усвідомити небезпеку та як захистити себе.

Коли ми говоримо про осіб з інвалідністю, окрім загальних типів насильства (фізичне, економічне, психологічне і сексуальне) також є додаткові, які направлені саме на цю групу.

"Направду, люди з інвалідністю, ще потерпають від того, що вони мають інвалідність та ейблізм (ред. - дискримінація людей з хронічними захворюваннями та інвалідністю), коли ти не можеш фізично захистити себе. Це стигматизація людей з інвалідністю – те, що ми неспроможні, не маємо права на сексуальне життя. І тут людина сама себе не може захистити. Але найголовніше те, що людина може не усвідомлювати насилля. Якщо ми говоримо про людей з психічними порушеннями – це нерозуміння своїх кордонів. Наприклад, якщо дитину з аутизмом не навчити, що є сексуальним насиллям, вона цього не буде знати. Тобто над нею можна чинити насилля і вона не буде усвідомлювати, що це насилля", – пояснює лідерка ГО "Група активної реабілітації" Уляна Пчолкіна.

Вона також наголошує, що дуже багато насилля є під час лікування та на роботі, а найбільш вразливою категорією є люди, у яких є порушення ментального здоров’я, оскільки вони не усвідомлюють, що таке насильство.

Люди з інвалідністю страждають від таких видів насильства:

• дискримінація;
• сегрегація;
• непотрібні обмеження;
• насильство під час лікування;
• професійна експлуатація (понаднормова праця);
• маргіналізації і стигматизації.

До чого може призвести замовчування насильства

Замовчувати проблему – це сприяти її породженню і погіршенню ситуації з цією проблемою, переконаний заступник голови Представництва Міжнародної Організації з Міграції в Україні.

"Якщо про це говорити, то тоді є сприяння мінімізації чи вирішенню цього явища. Тому ця кампанія - 16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства і покликана підвищити обізнаність людей щодо цієї проблематики та заклику людей звертатися за допомогою якщо щось не так", – радить Стівен Роджерс.

Проте, що дуже важливо не мовчати, говорить і лідер ГО "Група активної реабілітації" Віталій Пчолкін.

"Дуже важливо говорити, звертатися на гарячі лінії, оскільки там є спеціалісти, які знайдуть правильний шлях і підберуть правильних фахівців, які зможуть повпливати на дану ситуацію і пришвидшити допомогу", – переконує він.

Як можна попередити насильство

Знову ж таки  - не мовчати і не замовчувати.

"Дуже важливо не дивитися на насилля і не спостерігати. Якщо ви знаєте, що над кимось вчиняють насилля – не замовчуйте це. Тому що дуже часто ми не втручаємося у проблеми наших сусідів. Але, будь-ласка, захистіть будь-кого – жінку, дитину, чоловіка. Не мовчіть", - закликає Уляна Пчолкіна.

Цьогорічна кампанія "16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства", до якої приєднався МОМ і "Сніданок з 1+1" має дві головні тези:

1. Про насильство не можна мовчати, не можна нехтувати, інакше воно триватиме і ще більше надаватиме шкоди як людині, так і суспільству в цілому.
2. Гендерна прірва та гендерні стереотипи часто є першопричинами насилля, і ми прагнемо допомогти розвивати нові цінності, де, приміром, жінка не має терпіти за замовчуванням і позиціонувати себе слабкою, а чоловік не буде соромитись звертатись за підтримкою в разі емоційних переживань.

Нові цінності, які мають сформуватися в нашому суспільстві мають включати в себе також і питання безпеки людей з інвалідністю. Що варто пам'ятати таким особам? 

Стівен Роджерс наголошує, що:

• Гуманітарна допомога завжди безкоштовна. У вас ніколи не повинні просити нічого в обмін на допомогу. Це соціальна підтримка, працевлаштування, продуктові набори, допомога одягом чи медикаментами.
• Якщо вас попросять зробити щось, що вам буде неприємно, повідомте про це.
• Ваші фізичний та психологічний добробути є важливими.
• Ви можете безпечно та конфіденційно звернутися по допомогу.
• Поділіться своїми проблемами з довіреними членами родини та/або друзями

Куди звертатися – телефони гарячих ліній підтримки та попередження насильства

• 0 800 211 444 – безкоштовна гаряча лінія емоційної підтримки МОМ;
• 116 123 – національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства;
• 15 47 – безкоштовна цілодобова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства.