«Без світла і без вас». Як російська армія і пропаганда намагаються знищити енергетичну систему України

10 жовтня Росія завдала ракетного удару по енергосистемі України. Випустили близько ста ракет і численні іранські дрони-камікадзе. Загинули 23 людини, ще сто були поранені. Пошкодили десять важливих об’єктів інфраструктури. А за ще два дні менш інтенсивних обстрілів — 22 і 24 жовтня — 28 об’єктів.

Це не був перший удар по українській енергосистемі: коли росіяни втікали з Харківської області, 11 вересня вони намагалися зруйнувати Зміївську теплоелектростанцію та Харківську ТЕС-5: місто залишилося без світла, і вже тоді стало зрозуміло, що росіяни почнуть тероризувати цивільних. Цього із самого початку великої війни вимагала «патріотична» російська спільнота; Росія робила так і раніше, наприклад, у Сирії. Це було передбачувано — як і реакція українців на ці обстріли. Її сформулював у своїй промові президент Зеленський, і фраза «Без світла чи без вас? Без вас» стала мемом.

Наступний масовий удар 23 листопада призвів до масових аварійних відключень електрики по всіх регіонах, а також до першої в історії України зупинки  всіх чотирьох атомних електростанцій. Загинули семеро людей,  понад пів сотні були поранені.

Україна має потужну й розгалужену енергосистему, тому після перших хвиль обстрілів енергопостачання відновлювали швидко. Але з кожним разом це стає складніше: і через погодні умови; і через брак необхідного обладнання; і через зростання потреби в електриці, адже стає дедалі холодніше й темніше. Держава вже витратила на відновлення понад 5 мільярдів гривень.

З першого обстрілу — 10 жовтня — минуло два місяці, Україна пережила шість хвиль ракетних ударів і ще кілька локальних, останні з яких — в ніч на 10 грудня — залишили  без світла і тепла Одесу. Ситуація і далі гіршає; міністр закордонних справ Дмитро Кулеба припустив, що в Україні може статися повний блекаут. Одеські комунальники кажуть, що для повного відновлення системи їм знадобиться 2—3 місяці роботи — за умови, що не буде нових ударів.

При цьому ситуація в Україні унікальна: жодна країна в світі не  мала подібного досвіду,  і ніхто не може перебачити, наскільки міцною виявиться система. Але зараз вона тримається і відновлюється завдяки цілодобовим зусиллям енергетиків. А Росія намагається не тільки знищити її, а й підбурити людей, які втомилися і страждають без світла, а часто також без води і опалення,  до  протестів. Також  російська пропаганда вигадала новий термін — «удар возмездия». Кожен обстріл пропаганда прив’язує до якихось подій, і начебто у відповідь на них випускає ракети і дрони. У жовтні це був підрив Кримського мосту — і начебто у відповідь  російські ракети полетіли руйнувати теплоелектростанції й високовольтні лінії електропередач. Останні ракетні  обстріли прив’язали до вибухів на військових аеродромів глибоко в тилу Росії –  під Саратовом та Рязанню. Але російські  розслідувачі довели, що ніякі масовані  ракетні атаки не готуються за день чи два: військовим потрібно щонайменше тиждень, аби спланувати запуск десятків ракет. І тому всі розмови про «відплату» — вигадка російської пропаганди. Яка, на відміну від російської армії,  може запускати свої фейки кожен день і сотнями.

Як російська пропаганда дезінформує українців  щодо  енергетики України

Разом із ракетами Росія запустила шквал дезінформаційних повідомлень. «Детектор медіа» детально писав про фейкосупровід бомбардування України 10 жовтня 2022 року. Але це був лише початок масованої дезінформації. Спершу із «старих запасів» витягли фейки, що нібито на ніч потрібно вимкнути всі електроприлади — «стрибатиме» напруга. Цей фейк виник під час підключення української енергомережі до європейської системи живлення. І насправді у такий спосіб росіяни намагались дисбалансувати енергосистему за допомогою користувачів. 

Далі у соціальних мережах та проросійських телеграм-каналах поширювали фейки про аварійні відімкнення світла після обстрілів у певних регіонах; подекуди пропагандисти навіть плутали області. Також українців лякали масовим вимкненням світла, води й інтернету.

Згодом пропагандисти змінили тактику залякування й спробували використати «нелюбов» українців до влади. Для цього у твітері й вайбері запустили провокативний флешмоб із хештегом #LightOnZelenskyyOff. Його назвали флешмобом проти політики Зеленського та закликали користувачів соцмереж першого листопада максимально ввімкнути світло. Щоправда російських ботів викрили коментарі на кшталт «пів країни вже без електрохарчування, вже сечі немає терпіти ці пекельні борошна!» (механічний переклад із російської фрази «пол страны уже без электропитания, уже мочи нет терпеть эти адские муки!»).

Ще одним інструментом для поширення неправдивої інформації та панічних настроїв стали фейкові телеграм-канали, сайти й додатки. У мережі писали, ніби «Укренерго» створило додаток із графіком вимкнення електроенергії для споживачів у містах та селах. «Укренерго» — це  оператор системи передавання, який не працює зі кінцевими споживачами. Також у мережі виявили фейковий телеграм-канал «ДТЕК»; згодом їх з’явилося ще кілька.

На початку листопада пропагандисти знову почали використовувати тактику залякування й намагались ще більше дискредитувати українську владу. Для цього вони писали, ніби тимчасові вимкнення електроенергії взагалі не потрібні,  Одразу ж після обстрілу 15 листопада почали відверто насміхались з української системи протиповітряної оборони й поширювали меседжі, що вивести з ладу всю енергосистему України можуть 15 ракет. Насправді росіяни випустили більше 90 ракет та дронів-камікадзе під час атаки, й більшість не долетіла до цілі.

Ще більше налаштувати українців проти влади мали повідомлення, що українська влада не піклується про людей. Їх не попереджають про необхідність виїхати з великих міст. Також нібито через рішення Офісу президента пришвидшити подачу світла після обстрілів стало лише гірше. На додачу, ще й нібито в Україні запровадили новий податок на ввезення генераторів.

Після масованого ракетного обстрілу 23 листопада Україна вперше в історії мусила зупинити всі атомні електростанції, адже їм не було куди постачати електроенергію через руйнування мереж. Без електропостачання залишились не лише більшість областей України, а й частина Молдови. Подекуди українці залишились без світла на кілька днів. Росія ж намагалась використати наслідки обстрілів на свою користь і стверджувала, що обстріли енергосистеми України припиняться, якщо Київ виконає умови Росії. Зокрема йшлося про початок пермовин, звісно ж на російських умовах. 

Тактика Кремля не спрацювала, тож залякування посилились. Пропагандисти почали малювати картину «апокаліпсису» в українських містах, де грабують супермаркети, мародерять і вбивають.

«Приправити» всю цю «кремлівську кашу» вирішили черговою «зрадою» — мовляв, у той час як українці страждають без «світла, води й тепла», українська влада продовжує експортувати електроенергію за кордон і заробляти «у свою кишеню». Поширюють посилання на сайти, де начебто видно, що Україна надає електроенергію іншим країнами. Насправді на цих сайтах видно некомерційний (тобто цю енергію не продають і купують) обмін електроенергією з іншими країнами задля балансу.  Україна поєднана на кордонах із декількома іншими енергосистемами, і для нормальної роботи цих систем потрібно, аби в якийсь час Україна «закачувала» в систему сусідніх країн невеликі об’єми електроенергії. У відповідь такі самі об’єми ці країни надають Україні. Але більше за все російська пропаганда  просуває тезу, що Україна продовжує продавати енергію Молдові, яка зараз «живе за рахунок українців, що сидять без світла».

До речі, чому вимикається Молдова, якщо Україна туди не постачає електроенергію?

Щодо Молдови та її вимкнень після масованих обстрілів України поширили багато фейків, основа яких завжди повторюється: якщо сусідня країна вимикається, значить, Україна продає їй електроенергію. Насправді це не так. Україна та Молдова — в єдиному блоці регулювання. Це означає, що системи Молдови та України пов’язані між собою у шість разів міцніше, ніж, наприклад, Молдова з Румунією. Це зроблено, аби системам двох країн було простіше інтегруватися в загальноєвропейську енергетичну систему. У Молдови не так багато потужностей, які виробляють електроенергію, а один із найбільших виробників — Молдовська ДРЕС —  у Придністров'ї й працює під контролем російського «Інтер РАО». До 11 жовтня цього року Молдова купувала принаймні 30% електроенергії в України, але зараз не робить цього (попри всі заяви пропагандистів) і терміново уклала контракт з цією самою російською ДРЕС у Придністров’ї, тому тепер іще більше залежить від Росії. Також із 13 жовтня Молдова купує невелику частину  потрібної їй електроенергії у Румунії.

Але навіть коли у Молдови достатньо електроенергії, обидві енергосистеми працюють в тому самому єдиному блоці регулювання, і керує цим блоком Україна — грубо кажучи, вимикач у нас. І коли українська система після обстрілів вимикається, вона автоматично відключає й молдовську. Це зовсім не доводить, що Україна постачає Молдові енергію, але пропаганда використовує незнання людей про будову енергосистеми, аби посіяти сумніви та переключити увагу українців з власних злочинів на «несправедливі» відключення.

Пропагандистам вдається вплинути на українське суспільство?

Коротка відповідь — ні, але вони дуже стараються. Тому  російська пропаганда використовує блекаути для розпалювання протестних настроїв. Для цього використали не тільки погану обізнаність українців щодо роботи системи, а й невдоволення людей роботою влади та закиди на кшталт «у сусідніх будинках постійно є світло, а у нас вимикають». Мовляв, для чиновників є якісь «більш та менш важливі» будинки, вулиці, райони міста тощо; чиновники лише наживаються на проблемах людей і нічого не роблять. 

Також пропагандисти почали використовувати стару тактику розділення українців за регіонами, де вони живуть. Для цього у соціальних мережах і телеграм-каналах поширювали повідомлення, мовляв в Одесі нема світла, бо всю електроенергію «віддали Львову». Для підтвердження цих тез використовували фото освітлених вулиць Львова й новини про відновлення роботи кінотеатрів. Також у повідомленнях наголошували на тому, що ударів про енергетичних об'єктах в Одеській області не було, тож електроенергію вимикати не мають. Тут у нагоді стало нерозуміння багатьма людьми принципів побудови електромереж та сутності єдиної енергетичної системи. 

Підбурювання до протестів були й в інших регіонах. 30 листопада у Києві люди перекрили дорогу на знак протесту, що працюють трамваї, а в будинках немає електроенергії. Лунають заклики до протестів та вимоги звільнити керівників обленерго на Закарпатті, Полтавщині, Львівщині. Для поширення закликів використовують локальні фейсбук-групи, телеграм-канали і чати. 

Тим часом телеграм-канали з загальноукраїнською авдиторією поширюють меседжі про недолугість дій центральної влади, зокрема президента і прем’єра. Мовляв, саме вони «проспали» ситуацію, а тепер не можуть вдіяти нічого і намагаються «придушувати» незадоволення людей, а винними в проблемах з електрикою намагаються зробити ДТЕК та інших «стрілочників». Тож у такій ситуації людям залишається лише «взяти все в свої руки».

То як працює система?

Як і будь-яка енергетична система, українська складається з двох частин: тієї, що виробляє електроенергію, і тієї, що доставляє її до споживача. Те, що виробляє електроенергію – це АЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, СЕС та ВЕС —  станції, які за допомогою води, сонця, вітру або спалювання різного виду палива генерують електроенергію. Є ще ГАЕС — гідроакумулювальні станції, які потрібні для стабілізації роботи системи: така станція  «знищує» надлишки енергії, наприклад, уночі, коли споживання менше,  але за потреби виробляє її і повертає в систему.

Все інше — система доставки енергії та її розподіл: високовольтні лінії, трансформаторні підстанції ( найменші з них у народі називають «будками»), розподільні станції, системи керування, захисту й вимірювання. Від станції, які генерують енергію, вона передається високовольтними лініями 750 кВ і 330 кВ (так її транспортують із меншими втратами), а кінцеві побутові споживачі  отримують 220 В – тобто майже в чотири тисячі разів менше. Для зменшення напруги і потрібні трансформаторні підстанції — їх ціла низка на шляху до звичайної розетки.

Обидві частини стабільно працюють лише тоді, коли є баланс між тим, скільки було вироблено та доставлено  електроенергії,  і тим, скільки кінцеві споживачі використовують, тобто скільки заводів працює, скільки насосів качає воду в будинки, скільки пристроїв включено в розетки.

Система була побудована за часів Радянського Союзу, за часів незалежності додалися блоки на кількох атомних електростанціях, тому Україна має великі потужності генерації електроенергії. Її навіть  було забагато до початку великої війни, тому Україна продавала надлишки своєї енергії в інші країни. Зараз ситуація зовсім інакша. Оскільки Росія взялася знищувати енергетичну систему, вона руйнує не стільки генеруючі станції (розташування яких, на жаль, відомо росіянам), скільки систему доставки, тобто високовольтні лінії та розподільні та трансформаторні підстанції. Саме по них останнім часом росіяни б’ють найбільш активно, намагаючись розірвати зв’язок між генеруючими станціями і споживачами. За два місяці після першого масованого удару по електросистемі,  після восьми хвиль обстрілу, Україна втратила 40% об’єктів високовольтної мережі. Всі ТЕС і ГЕС (теплові та гідроелектростанції) постраждали.  Ще раніше були зруйновані або захоплені великі вітряні й сонячні станції, яких і так не було багато. Також захоплена й зупинена найбільша в Європі та одна з найбільших у світі Запорізька АЕС, яка не зазнала суттєвих пошкоджень, але зв’язок якої з Україною фізично зруйнували росіяни, розстрілявши високовольтні лінії  навкруги станції, якими  до війни транспортували енергію в систему.

Українська енергетична система зараз виробляє менше, ніж потрібно споживачам. Саме цей дисбаланс намагаються виправити за допомогою планових  відключень світла. А іноді система втрачає стабільність і потребує швидких рішень, які ухвалюють оператори в «Укренерго»,  буквально за секунди вручну вимикаючи ті чи інші ділянки системи, аби не стався блекаут.

Чи ефективні дії енергетиків? Чому разом із плановими є аварійні відключення? Чому в деяких будинках не вимикають світло, а деякі сидять годинами і днями без електроенергії? MediaSapiens поговорив про це із Віталієм Николаєнком, керуючим партнером компанії Voltage Group.

— Віталію, то хто винен у тому, що нема світла — олігархи, держава, місцева влада…?

— Не всі розуміють структуру енергетичної системи і різницю між розподільчими і магістральними мережами. Оператор об’єднаної енергосистеми  магістральних електричних мереж — НЕК «Укренерго». Це оператор системи передачі (ОСП). Всі магістральні лінії електропередач і їхні трансформаторні підстанції класу напруги 220-750 кВ належать саме «Укренерго». Вони займаються експлуатацією і управлінням цього великого енергетичного господарства. Це компанія, яка на 100% належить державі, хоч багато хто розганяє сьогодні «зраду» з закликами до націоналізації всіх мереж.

Власники розподільчих мереж  (клас напруги 0,4-6-10-35-110-150 кВ) — оператори систем розподілу (обленерго), якими справді переважно володіють олігархи. Рівень довіри і поріг чутливості в суспільстві до цих структур обґрунтовано низький. Тому й лунають заклики до їхньої націоналізації без розбору. Але зараз усі енергетики «Укренерго», обленерго і генеруючих станцій роблять свою роботу професійно і віддано. Треба поважати їхню титанічну роботу, бо лише завдяки їхній самовідданості ми ще зі світлом і теплом в своїх домівках.

— Хто ухвалює рішення про початок та завершення відключень?

— Погодинні і аварійні відключення, які виконує обленерго — це не їхнє рішення чи забаганка. Управляє всією енергетичною системою НЕК «Укренерго». Тільки диспетчер ОСП бачить усю реальну ситуацію в енергосистемі і віддає команду обленерго й генеруючим станціям, що робити. Завдання диспетчера ОСП — тримати баланс виробництва, передачі і споживання електроенергії в кожен момент кожного дня. Ніхто не знає достеменно, який і в якому регіоні є дефіцит або профіцит електроенергії, крім диспетчера електромереж. Потрібно йому вірити.

—  Чим відрізняються планові і аварійні відключення? Чому аварійні відключення бувають навіть без обстрілів?

— Графіки погодинних відключень або планові графіки, як у народі говорять, використовують, коли критична ситуація в об’єднаній енергетичній системі є прогнозованою, тобто відомо, скільки потужності не вистачатиме в певний час у конкретному регіоні.

А графік аварійних відключень застосовують у випадку термінової потреби знизити рівень потужності споживання електроенергії. Диспетчер «Укренерго» дає команду в обленерго на відключення певної потужності, потім на включення. Спрогнозувати термін знеструмлення неможливо. В «Укренерго» кажуть так: «Графіки аварійних відключень — це вимушене повернення пацієнта в реанімацію».

— Буває, що в місті на якихось вулицях регулярно вимикають світло в межах планових відключень, а є вулиці, де світло натомість майже не вимикають. Із чим це пов’язано?

 — Структура електричних мереж побудована так, що сусідні будинки можуть мати живлення від різних ліній і навіть різних підстанцій, які мають різні черги відключень. Тому і відключаються за різним графіком. Від деяких ліній одночасно заживлені житлові будинки і, наприклад, лікарні, які зі зрозумілих причин не повинні відключати. Комусь просто пощастило, якщо так можна сказати, бути заживленим із лінії, що живить критичну інфраструктуру. 

Чи можливо, щоб у людей була рівна кількість годин без електроенергії? Ні. Коли будували мережі, ніхто не розраховував на ситуацію з ракетними обстрілами. Енергосистема й так дуже непогано тримається в цих умовах. Так, звісно, має бути максимально справедливий графік і ніхто не повинен маніпулювати. Якщо такі порушення є, вважаю, що наглядові органи наведуть порядок. Міненерго вже ініціювало перевірки дотримання графіків відключення електроенергії в обленерго. Нікому не потрібно зараз підвищувати напругу в суспільстві, вона й без того висока.  

Що буде далі?

Точної відповіді немає. Як повідомляє джерело «Детектора медіа» в «Укренерго», яке воліло залишитись анонімним, за таких масштабів і кількості обстрілів, які є зараз, систему можна буде відновлювати майже без кінця. Повне  і тривале знеструмлення країни можливе хіба що за умови використання ядерної зброї. Але відновлення енергосистеми після «звичайних ракет» буде тривати довше і дорожче, бо власні запаси необхідних для цього матеріалів в України  закінчуються, а постачання обладнання з-за кордону не покриває потреби — співрозмовник називає кількості іноземної допомоги «гомеопатичними». Так само неможливо швидко отримати світло від Європи: можливості транскордонного постачання невеликі за потужністю, і потрібно її розбудовувати, аби мати світло із Європи. «В цьому напрямку робота є, але це ще триватиме дуже довго. Зараз діють договори тільки на надання аварійної допомоги», — каже працівник «Укренерго» і додає, що імпорт електроенергії також залежить від рішення іноземних партнерів більше, ніж від України.

Вже зрозуміло, що відновлення системи до довоєнного стану триватиме  роки. Деякі з  енергетичних об’єктів знищені вщент разом із будівлями та обладнанням. Деякі можна відремонтувати, але на це потрібні чималі гроші та зусилля. «Політики і ЗМІ вважають відновленням, коли відновлено живлення споживачів, — каже співрозмовник ДМ. — Але живлення споживачів може відбуватися і за рахунок резерву, який є зараз, а також можливості перевантажень. Після атаки залишається пошкоджене або зруйноване обладнання, і на ремонт і заміну потрібен великий ресурс і багато часу — місяці і роки. Обладнання, яке працює, з кожною атакою залишається все менше. Жодна енергетична система світу ще не зазнавала такої систематичної руйнації. Багато залежать від намірів і можливостей ворога, від того, скільки буде вкладено грошей і ресурсів у відбудову, яка буде політична воля і підтримка України».

Наразі ситуація  залишається такою складною, що прем’єр Денис Шмигаль вже запропонував Міненерго план пріоритетного постачання електроенергії.

• Перший пріоритет — це критична інфраструктура й лікарні.
• Другий пріоритет — підприємства та об’єкти військово-промислового комплексу.
• Третій пріоритет — бізнес, який виготовляє критично важливі товари та продукти.
• Четвертий пріоритет — житловий сектор.

Міненерго по всьому світу збирає генератори.  Франція вже передала 100 штук, ще триста пообіцяла  Словаччина. У листопаді Європарламент започаткував кампанію «Генератори надії», яка передбачає системні постачання електрогенераторів в Україну. Влада Тайваню передала мільйон доларів для закупівлі генераторів. Це допоможе людям і компаніям налагодити своє життя і роботу без постійного електропостачання, хоч і вимагатиме додаткових витрат.

Попри це, зима буде складною. Але є й хороша новина: до весни залишилося менше 80 днів.