У Херсоні знов ходить «Гривна». Як українські медіа повертаються у звільнене місто

Херсон уже місяць вільний. Місто щодня обстрілюють, і хоча електропостачання й залізничне сполучення відновлюють, жити в Херсоні зараз загалом некомфортно й небезпечно. З медіа в Херсон і звільнене правобережжя першими повернулись газети. Хоча влада відразу повідомила про відновлення трансляції українських телеканалів і радіостанцій, на практиці забезпечити повне покриття не так легко: зруйновану росіянами телевежу неможливо відновити.

«Згодом ми будемо будувати нову вежу, але зараз через обстріли не можемо розпочати навіть проєктування», — сказав «Детектору медіа» технічний директор концерну РРТ Сергій Семерей. Будівництво такої вежі, яка була в Херсоні (двісті метрів заввишки) і в Ізюмі (двісті сорок метрів), коштує сотні мільйонів гривень, і будувати їх будуть довго. Поки що концерн планує замінити їх тимчасовими спорудами, які швидко монтують і за потреби переміщують.

Зараз телебачення в Херсоні доступне на 44-му каналі: тут транслюють спільний телемарафон «Єдині новини». За інформацією пресслужби Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, відновили мовлення радіостанції «Українське радіо» на частоті 105,6 МГц та «Радіо НВ» на частоті 103,7 МГц. Крім того, сигнал першого каналу «Українського радіо» можна приймати і на частоті 100,6 МГц «завдяки пересувній мобільній радіостанції, наданій британською телекомунікаційною компанією Arqiva за підтримки уряду Великої Британії». Також концерн РРТ включив сигнал на Херсон із Миколаївської області («Українське радіо» на 92,0 МГц та Суспільне на 31-му ТВК в цифрі). Радіо «Байрактар» холдингу TAVR Media найближчим часом має почати мовлення на частоті 104,8 МГц: обладнання вже є, але радіостанція чекає на Starlink, щоб забезпечити зв’язок.

Забезпечити теле- і радіоефіром села і містечка правобережжя Херсонщини (і шматочка Миколаївщини) буде складніше. Як уже писав «Детектор медіа», Український державний центр радіочастот прораховує і розглядає можливості збільшення потужності передавачів, щоб сигнал міг покривати звільнені території.

Херсонська філія Суспільного поки що не готова відновити роботу в місті. Менеджер філії Михайло Сваричевський розповів, що працівники компанії змогли потрапити в приміщення редакції після того, як сапери не знайшли на території мін. «У нас усе розграбовано, техніки немає, залишились столи і шафи, — розповів Сваричевський. — Пошкоджені вікна і двері. Будівлю ми законсервували, але через вибухи постійно вилітають вікна. Наша філія на самому березі, й перед нам навіть немає будинків, які б нас захищали». Херсон обстрілюють із лівого берега Дніпра, й перша лінія будинків біля річки — найбільш вразлива. За словами Михайла Сваричевського, електрики в будинку філії немає. Щоб оцінити збитки, треба провести інвентаризацію, але зараз це не на часі. Кілька працівників філії намагаються працювати в місті, але більшість виїхала і працює в першу чергу на цифрові платформи.

З місцевих приватних мовників, за інформацією регулятора, мовить тільки «Херсон+» — у ютубі. Компанія готова відновити мовлення в ефірі, але не має на це грошей і обладнання. Ще один канал, який мовив у Херсоні раніше, — «ВТВ плюс» — співпрацював із загарбниками: «Детектор медіа» аналізував його ефір. Проросійські сюжети, в яких «военнослужащие» загарбницької армії «захищали» територію Херсонщини від «нападів» української армії, виходили на ютуб-каналі «ВТВ плюс» до кінця листопада. У перші місяці окупації представники каналу заявляли Нацраді та Національній асоціації медіа, до якої раніше входив «ВТВ плюс», що компанію «віджали»; однак, за свідченням херсонських журналістів, власниця каналу Тетяна Каменська та інші колишні працівники й далі працювали в ефірі та за кадром. Напередодні звільнення Херсона, за інформацією джерел «Детектора медіа», працівники «ВТВ плюс» виїхали в окупований Крим. У Нацраді з питань телебачення і радіомовлення кажуть, що триває слідство, офіс зачинений, а слідчі чекають, поки його обстежать сапери, щоби провести обшук.

У листопаді херсонські журналісти, які зараз працюють дистанційно, підготували два спецвипуски місцевих газет — «Гривни» і «Нового дня». Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення Олег Наливайко розповів, що «Новий день» надрукували 17 листопада накладом десять тисяч примірників, а «Гривну» — 28 листопада накладом двадцять тисяч. Випуск «Нового дня» підтримала Національна спілка журналістів України та японські благодійники. Головний редактор «Нового дня» Анатолій Жупина розповів «Детектору медіа», що в період окупації більшість працівників газети виїхали з Херсона. «Допомагали один одному з транспортом, шукали перевізників. На жаль, досі на окупованій території лишаються наші журналісти. Ми тримаємо зв’язок, за можливості намагаємось підтримати грішми», — розповів Анатолій. Сам він із сім’єю виїхав у березні після того, як росіяни кілька разів приходили його шукати.

Частину техніки «Нового дня» вдалося врятувати, решту захопили загарбники, які облаштували в редакції «міністерство внутрішніх справ Херсонської області». Запас паперу «Нового дня», який залишався в міській друкарні (понад тридцять тонн), росіяни змарнували на друк своїх пропагандистських газет. Коли втікали, вивезли і техніку, і частину меблів. «Але всього ми ще не знаємо, бо в редакцію досі неможливо потрапити — вона зачинена, а замки вороги замінили. До всього, приміщення може бути заміноване, а сапери зараз працюють на важливіших напрямках», — розповів Анатолій.

У спецвипуску «Нового дня» — розповідь про приїзд Володимира Зеленського у звільнений Херсон, багато довідкової інформації, інтерв’ю з керівником Херсонської обласної військової адміністрації і з директором обласного музичного драматичного театру, який був у полоні окупантів. Газета вийшла на чотирьох шпальтах. Надрукували її у Львові у видавничому домі «Високий замок». «Нам дали досвідченого верстальника, який допоміг зробити газету. Видання робили на ентузіазмі — фактично нам оплатили лише друк», — каже Анатолій Жупина. Останні пів року журналісти «Нового дня» живуть за рахунок грантової допомоги, наповнюючи сайт і сторінки в соцмережах.

Зараз команда готує другий випуск — уже на восьми шпальтах. «Далі хочемо вийти на вихід двічі на місяць. Поки що НСЖУ допомагає нам вийти зі скрутної ситуації, — розповідає Анатолій. — Військові адміністрації пішли назустріч і розвезли газету територіальним громадам. Бо на місцях інформації обмаль. Коли звільняли Херсон, багато хто з людей не вірив, що це справді відбувається. Тому газета зараз дуже на часі».

Анатолій Жупина і його заступниця Оксана Павленко

Спецвипуск газети «Гривна» друкували у видавничому домі «Кераміст» у Запоріжжі. За словами Олега Наливайка, плануються ще чотири спецвипуски, які фінансують донори за ініціативи Міністерства культури й інформаційної політики. Видавець «Гривни» Михайло Новицький розповів «Детектору медіа», що команда газети виїхала з Херсона навесні. Кілька людей осіли в Миколаєві, інші — в Білій Церкві, Івано-Франківську, Житомирі й за кордоном. Михайло Новицький із сім’єю оселився в Рівному. «Через коронавірусну епідемію ми давно налагодили дистанційну роботу. Під час окупації далі робили матеріали для соцмереж і сайта», — розповідає Михайло Новицький.

На обладнанні «Гривни» росіяни під час окупації готували свої газети — («Комсомольская правда» і «Надднепрянская правда»). За словами Михайла Новицького, ці видання робили не херсонці, а приїжджі з Росії. «Їх називали москвичами, — розповідає Михайло. — Вони робили мільйонні тиражі й роздавали їх безкоштовно. Але це не діяло на херсонців, бо вони знали, хто є хто. Відсоток колаборантів дуже незначний».

Редакційну техніку окупанти, втікаючи, вкрали — як і все цінне, що змогли вхопити в Херсоні. У свою квартиру Михайло Новицький не зміг потрапити, бо в ній жили росіяни й поставили нові замки. «Я приїжджав у місто на два дні. Там постійні обстріли, сотні прильотів. Рятує, що 90% херсонців виїхали з міста, й квартири, у які влучають снаряди, переважно порожні. Після влучань часто зникає електрика. Всі чекають, щоб росіян відтіснили до Криму, і можна було вертатися в Херсон», — каже Михайло.

Перший випуск «Гривни» наповнили корисною інформацією для херсонців — про роботу комунальних служб, налагодження зв’язку тощо. Але не без актуальних проблем. «Наприклад, у нас був великий матеріал про екологію Херсонщини. Росіяни наробили стільки лиха, що лише на розмінування підуть десятки років. Ліси і поля спалені, заміновані», — каже видавець.

Найбільша проблема для відновлення друку газет — папір. Він удвічі-втричі дорожчий, ніж був до 24 лютого, адже раніше більшість паперу в Україну ввозили з Росії. Тепер треба заплатити 1200 євро за тонну паперу, а мінімальна вартість друку невеликого тиражу виходить 30–50 тисяч гривень. До того ж, є проблеми з розповсюдженням і роздрібним продажем. Спецвипуск «Гривни» безкоштовно розвозили й роздавали військові.

Херсон, школа №56. Жінка читає «Гривну» в Пункті незламності

«Нам розповіли, що херсонці дуже зраділи нашій газеті, бо інформації мало, — розповідає Михайло Новицький. — До того ж, у Херсоні лишилося багато літніх людей, які не мають ґаджетів і інформацію беруть саме з газет». Зараз редакція «Гривни» намагається отримати новий грант для оплати праці й думає, як фінансувати випуск видання надалі. Заробляти на газеті поки що неможливо — її проблематично продати, і не всі херсонці мають гроші, аби її купити. Та й ходити по газету херсонськими вулицями поки що небезпечно.