Архиєпископ ПЦУ Онуфрій: Святкувати Різдво кілька років будемо двічі

Традиція святкувати Різдво Христове 25 грудня в католиків та православних залишилася й досі. Однак роблять вони це, у значній своїй частині, за різними календарями. На Заході – здебільшого за григоріанським календарем, а в росії, Грузії, Сербії та Україні, наприклад, велика кількість віруючих відзначає його за юліанським. Насправді, і православні, і католики святкують Різдво Христове в один день – 25 грудня. Хоча ця дата народження Ісуса Христа – умовна. Ані в Біблії, ані в жодному документі її не знайти.

У цій ситуації важлива не стільки дата, як сам факт народження Христа

Після отримання томосу Православна Церква України дедалі більше орієнтується на світові православні церкви, насамперед на грецькі, які святкують Різдво 25 грудня. При цьому велика кількість українців все ще живе традицією. Зокрема, ті, хто належить до Московського патріархату і орієнтуються на російську православну церкву.

То коли ж православні християни святкуватимуть Різдво Христове цього разу? З цього запитання ми розпочали розмову з керуючим Чернівецько-Кіцманською єпархією, архієпископом Православної церкви України Онуфрієм.

10 помісних церков святкують Різдво 25 грудня

– На Буковині першою прийняла рішення про святкування Різдва 25 грудня парафіяльна громада Свято-Покровського храму у селі Мамаївці. Це було їх свідоме, добровільне рішення?

– Так, це було усвідомлене і добровільне рішення церковної громади, де служить митрофорний протоієрей Іоан Чокалюк. Хочу принагідно нагадати, що саме парафіяни цієї церкви першими на Буковині прийняли рішення про перехід під омоформ Української православної церкви Київського патріархату. Це ж стосується реформи календаря й переходу святкувати Різдво Христове 25 грудня. Надання Томосу Православній церкві України відкрило двері до спілкування зі світовим православ’ям. Вільно чи невільно ми замислилися про дубляж у святах, розходження у календарі, у часі святкування тощо. Ми знали, що 10 помісних православних церков давно відзначають свята за Григоріанським календарем. Тобто, 10 церков живуть в одній площині, крім РПЦ, Гризинської, Сербської та Єрусалимської церков. Хоча, до слова, в росії неодноразово намагалися провести реформу календаря. Щоправда, безуспішно. Перша спроба була за Петра Першого, але зробити це не вдалося через шалений опір духовенства. У ХІХ столітті теж було кілька спроб перейти на Григоріанський календар. Наступна спроба була з приходом до влади більшовиків. Тоді виданий був спеціальний декрет, який, між іншим, підтримала частина духовенства. Їх згодом назвали «обновленцями» і засудили. Такі речі мають вистраждатися, сприйматися добровільно, усвідомлено, а не насаджувати реформу багнетами і наганами.

– Отже, більшість людей не проти святкувати Різдво за Новоюліанським календарем, але на перешкоді стають традиції?

– Дуже велике значення мають традиції. Навіть у ХХІ столітті більшість буде розуміти, що правильніший календар Григоріанський, який по новому називають Новоюліанський. У Староюліанському і Новоюліанському – різниця у 13 днів. Саме через це є підміна понять. Коли окремі люди кажуть: «Ми віру не продамо». Вони елементарно не знають, що таке віра, навіть не розрізняють конфесії… Це все свідомо московські ідеологи перемішали, щоб віруючі опинилися у павутинні й соціальній безграмотності. Мотивація у намірах російських релігійних ідеологів користолюбства. Тут, я б сказав, навіть проглядається політичне користолюбство. Бо церковні проповіді підпорядковані російській політичній ідеології, що категорично не сумісне зі світовим православ’ям. Це розкол, порушення догматів церкви, заповідей Господніх. Як відомо, одна із заповідей гласить: «Не убий», а священики РПЦ благословляють загарбницьку війну. Прикро, що в цей час серед наших співгромадян є одурені люди, котрі не хочуть бачити і розуміти цього. Це стосуватиметься і календаря. Російські ідеологи вже підготували захист, імунітет до несприйняття реформи календаря. Появилися виправдання, що треба берегти «веру и старий стиль, поскольку в нем спасение». Але ж всі розуміють, що цей календар не точний, точних календарів взагалі не буває.

– Що ж послужило приводом реформувати календар?

 – Насамперед єдність світового православ’я. Другий фактор – єдність у європейському суспільстві. Адже ми вже інтегровані в європейську родину. Святкуємо разом чимало дат і подій з Європою. Щоправда, не завжди ці свята відповідають нашим традиціям. Ось у Європі святкують Хеловін, а у нас споконвіку святкували День урожаю. Українська церква, на жаль, досі не позбавилася московського впливу. І не випадково, адже російська церква три століття нахабно домінувала в українському православ’ї. Тому на Соборі ПЦУ з’явилася думка, що нам треба позбуватися московського впливу й бути зі всім православним світом. Тим більше, що є чимало протиріч. Наприклад, є календар світський, по суті він – Григоріанський. За ним 1-го січня святкуємо Новий рік. І отримуємо порушення передріздвяного поста. Як вийти з цієї ситуації? Це питання дуже делікатне, але вирішити його конче необхідно. Україна ніколи не була монолітною. На Буковині святкували Різдво Христове до 1940 року без усяких сумнівів 25 грудня. І нині частина буковинців, зокрема в місцях компактного проживання румуномовного населення, святкує Різдво 25 грудня. Дивно те, що вони належать до УПЦ московського патріархату, які не підтримують це. Наприклад, Владика Волинський Михаїл ПЦУ кілька років святкує Різдво зі своїми прихожанами 25 грудня. Його спочатку засуджували у нашій церкві. А він парирував, що нічого протиправного не вчиняє, бо того паства вимагає. Адже поруч польський кордон і європейська країна, де люди святкують Різдво 25 грудня.

Спочатку святкуватимуть Різдво двічі

– Після Свято-Покровської парафії ще кілька громад прийняли рішення про святкування Різдва по новому. Однак якщо одні захочуть святкувати Різдво 25 грудня, а інші 7 січня, то як діяти?

– Хай святкують, як вважають за необхідне. Гадаю, з часом ми прийдемо до одного знаменника. І на Буковині це легше пройде. Я, наприклад, з Волині. У нашому селі був монастир, який побудували князі Острозькі. Сьогодні там править московський патріархат. А є й козацька церква, підпорядкована ПЦУ. Колись у селі жили католики, євреї, православні. Ходили в гості один до одного. Святкували Різдво 25 грудня. Його так і називали «католицьким». А вже 8-го січня, на другий день Різдва православні запрошували католиків на свято до себе. Наведу приклад, як вели себе люди, котрі не святкували Різдво 25 грудня. Пам’ятаю у 70-80 роках минулого століття, коли римо-католиків і греко-католиків у селі не було, 25 грудня вже не святкували Різдво. Проте не дай Бог, щоб у цей день хтось наважився вивісити білизну сохнути, бо були окремі люди, які все ж таємно святкували Різдво в цей день. Не хотіли їхню віру поставити під сумнів, знехтувати нею. Не дозволялося дрова колоти, на дворі нічого не можна було робити, щоб не осквернити почуття сусідів. Отже так належить поступати й нам. Треба бути толерантними, не ображати почуття своїх сусідів односельців. Треба вчитися духовності. І не треба зупинятися. Перший крок зроблено – Синод прийняв рішення відслужити різдвяну святкову службу 25 грудня. Це порада, а не закон. Треба відслужити різдвяну службу. Побачити, скільки є прихильників. І нічого, що будуть колядники. І нічого, що частина буде святкувати, а інша частина не сприйме нововведення.

– Тут справді якось простій людині не второпати. Вони б хотіли знати, коли ж насправді народився Господь?

– Ніхто не знає, коли народився Христос. Прийнято по домовленості, що Христос народився напередодні нової ери 25 грудня перед першим роком. Коли святкувало людство 2000 років від Різдва Христового, то було багато досліджень. Проводили дискусійні клуби, на яких зустрічалися церковні історики, археологи, фахівці з розшифрування старописів, манускриптів, астрономи. Дійшли до одної згоди і підтвердили ранішу версію, що похибка у даті народження Ісуса Христа як історичної особи, фактичний день, може бути в чотири роки. Не в тринадцять днів, як це говорять, навіть не в один рік. Є факти, які дають нам приблизну дату народження Христа. Наприклад, Вифлеємська зірка, перепис населення, вбивство младенців після третього року. Ось ще один факт – йшли з далекого сходу волхви. Їх супроводжувала Вифлеємська зірка. Їх напрямок був відомий – у Вифлеєм. Прийшли на час народження Ісуса Христа. Світло зірки вказало їм дорогу до новонародженого. Історики знають час, коли впала ота зірка. Тому й називають приблизну дату народження Христа. Але тут важлива не дата, а сам факт народження Христа.

– Як цю ситуацію можуть використати ідеологи московського патріархату?

– Найреакційніше. В жодному випадку не пропустять. Вони будуть оперувати містикою, а вона не доказова. Тому, якщо хтось буде казати, що я завжди в цей день святкую – не варто перечити. Хай святкують.

– А в Храмі Різдва Христового як будете святкувати?

– Будемо святкувати однозначно 25 грудня. Мабуть, буде служба і 7 січня. Бо не всі люди зможуть водночас переламати своє світосприйняття. Гадаю, що так відбуватиметься кілька років. Однак прийде час, коли всі ми будемо святкувати величну подію Різдва Христового в один день зі всім світом – 25 грудня.

Анатолій ІСАК