Легендарний прощальний акорд Зідана, золотий вихід на заміну Гьотце: згадуємо фінали мундіалів цього століття

Легендарний прощальний акорд Зідана, золотий вихід на заміну Гьотце: згадуємо фінали мундіалів цього століття.

Перед головною стравою сьогоднішнього вечора пропонуємо згадати попередні вирішальні матчі за трофей головного турніру у футболі.Сьогодні футбольний світ дізнається нового тріумфатора чемпіонату світу.

Добре, нового/старого, бо Франція є діючим переможцем кубка світу, а Аргентина є дворазовим володарем золотого трофею, котрий може підкоритися команді з Південної Америки вперше з 2002 року.

У цьому матеріалі пропонуємо вам згадати усі фінали мундіалів цього століття.

Іньєста й його голясо у овертаймах, феєрія Мбаппе та інші.

Німеччина – Бразилія – 0:2, ЧС 2002.

Після провалу на Євро мало людей очікувало побачити німців у фіналі того чемпіонату світу.

Локальний успіх дещо затьмарив попередній провал, проте саме того періоду німці прийняли рішення реформувати футбол у країні, що призвело до нового покоління молодих талановитих гравців.

Можливо, успішне крокування по турніру було можливе за рахунок легкої сітки, проте кого це цікавить.

В Бразилії, наприклад, з топових суперників були лише англійці, котрих вдалося пройти у чвертьфіналі за рахунок легендарного голу Роналдіньйо зі штрафного та жахливої помилки голкіпера Девіда Сімена.

До фіналу Німеччина підходила без мегаважливого футболіста.

Мікаель Баллак диригував грою у атаці, а також забив вирішальні голи у ворота Штатів та Південної Кореї, суддівська казка котрої завершилася у 1/2 фіналу.

Вирішальний матч ж отримав додаткові сюжети.

Перший полягав на ренесансі легендарного Роналдо, який через овіяний легендами напад виглядав блідо у битві з французами за чотири роки до того, а також пережив декілька важких травм, що помітно загальмувало його клубні виступи.

Другий став ляпами Кана.

Німець дозволив бразильцю забити двічі, Бразилія офіційно стала п'ятиразовим тріумфатором мундіалів, "пенткампеонами".

Німеччина: Кан, Лінке, Рамелов, Метцельдер, Фрінгс, Хаманн, Єреміс (Асамоа, 77), Боде (Ціге, 84), Шнайдер, Клозе (Біргофф, 74), Нойвілль.

Бразилія: Маркос, Лусіо, Эдмілсон, Роке Жуніор, Кафу, Жілберту Сілва, Клеберсон, Роберто Карлос, Роналдіньйо (Жуніньйо Пауліста, 85), Рівалдо, Роналдо (Денілсон, 90).

Італія – Франція – 1:1 (5:3 пенальті), ЧС 2006.

Мундіаль у Німеччині став лебединою піснею золотого покоління французької збірної та особливо однієї дуже культової футбольної особистості.

Зінедін Зідан повернувся до національної команди та провів геніальний турнір, фактично ледь не в соло зупинивши Іспанію та Португалію.

Легенда внесла вирішальний внесок у локальний тріумф своєї команди, проте у фіналі сталося культове зіткнення із Матерацці.

Провокація італійця, який пізніше видасть книгу "Що я сказав Зідану", призвела до разючої відповіді, проте є інша сторона медалі, бо вчинок легендарного ветерана, котрий вразив ворота суперника у Берліні, зламав командний настрій й суттєво повпливав на ситуацію під час серії пенальті.

Італія зуміла підняти голови вище та виграти кубок світу!.

Італія: Буффон, Дзамбротта, Каннаваро, Матерацці, Гроссо, Каморанезі (Дель Пьєро, 86), Гаттузо, Пірло, Перотта (Де Россі, 61), Тотті, Тоні (Яквінта, 61).

Франція: Бартез, Саньйоль, Тюрам, Галлас, Абідаль, Вієра (Діарра, 56), Макелеле, Рібері (Трезеге, 100), Зідан, Малуда, Анрі (Вільтор, 107).

Нідерланди – Іспанія – 0:1, ЧС 2010.

Мундіаль у Південній Африці був піком тієї збірної Іспанії на чолі з дель Боске.

У 2008 році, ще за Луїса Арагонеса, було здобуто золото чемпіонату Європи, а разом з колишнім тренером Реалу й довгоочікуваний кубок світу, що дозволило "фурії росі" офіційно увійти до пантеону величних, скинувши з себе ярлик лузерів.

На весь світ тоді гриміла Барселона, стиль якої став фундаментом національної команди, а представники клубу разом з піковим Реалом формували кістяк колективу гегемону.

До фіналу у Йоханнесбурзі аж ніяк не традиційно видовищно було поконано Португалію, Парагвай та Німеччину.

Нідерланди також впевнено крокували турніром, здолавши Бразилію, та мінімально поступилися зірковому супернику.

Арьєн Роббен не реалізував декілька виходів із голкіпером, а Іньєста у овертаймах поставив на вуха мільйони шанувальників іспанського футболу, перегравши воротаря потужним пострілом у дальній, а потім відавши шану Дані Харке, гравцю Еспаньйолу, що загинув від сердечного нападу.

Нідерланди: Стекеленбург, Хейтінга, Матейсен, Ван дер Віль, ван Бронкхорст (Брафхейд, 105), ван Боммель, де Йонг (ван дер Варт), Роббен, Снейдер, Кюйт (Еліа, 71), ван Персі.

Іспанія: Касільяс, Пуйоль, Рамос, Піке, Капдевіла, Хабі Алонсо (Фабрегас, 87), Бускетс, Іньєста, Хаві, Педро (Навас, 60), Вілья (Торрес, 106).

Німеччина – Аргентина – 1:0, ЧС-2014.

Шляхи обох команд до вирішального матчу були сповнені різноманітних контрастів.

Німеччина розпочала свій крок турніром розгромом Португалії з гольовими подвигами Томаса Мюллера, продовжила не дуже впевненою нічиєю із Ганою, коли Мірославу Клозе ледве вдалося зрівняти рахунок.

Потім мінімально здолавши Штати колектив Йоахіма Льова дотиснув міцний Алжир лише у овертаймах завдяки голам Андре Шюррле та Месута Озіла, хоча африканці заслуговували на більше.

У чвертьфіналі за рівної гри було нейтралізовано французький бастіон (Матс Хуммельс), а в 1/2 фіналу сталася справжня гучна сенсація.

Ні, факт перемоги над господарями того мундіалю бразильцями не виглядав серйозною несподіванкою, а ось підсумковий рахунок справді шокував.

7:1! Розгром було оформлено до перерви, а в другому таймі німці лише трохи послабили хватку.

Звісно, після подібного перформансу колектив вважався фаворитом фінального матчу.

Аргентинці ж виграли усі матчі в групі, хоча в усіх поєдинках були близькі до втрати очок, далі мінімально переграли Швейцарію та Бельгію, лише у серії пенальті пройшли Нідерланди, коли героєм став голкіпер Серхіо Ромеро.

Вирішальна битва була дуже напруженою.

Маятник міг хитнутися в обидві сторони, проте остаточно справу вирішила погана реалізація "альбіселестес" та блискуча заміна від коуча "манншафт", який випустив Маріо Гьотце замість Міро Клозе.

Легендарний бомбардир, котрий стадією раніше побив рекорд Роналдо за кількістю голів на чемпіонатах світу, вдихнув в свого змінника впевненість, сказавши йому, що він точно заб'є.

Німецький талант одним дотиком прийняв сферу на груди після подачі від Андре Шюррле, а другим переправив її повз голкіпера.

Гонсало Ігуаїну та Родріго Паласіо точно сняться у кошмарах чудові нагоди, що були втрачені у матчі.

Німеччина: Ноєр – Лам, Боатенг, Хуммельс, Хьоведес – Крамер (Шюррле, 31), Швайнштайгер – Мюллер, Клозе (Гьотце, 88), Озіл.

Аргентина: Ромеро – Сабалета, Демікеліс, Гарай, Рохо – Перес (Гаго, 86), Маскерано, Білья – Мессі, Ігуаїн (Паласио, 78), Лавессі (Агуеро, 46).

Франція – Хорватія – 4:2, ЧС-2018.

Після фіналу домашнього Євро французи закономірно вважалися головними фаворитами турніру у країні-агресорі.

Колектив Дідьє Дешама розпочав мундіаль традиційно важко для багатьох топових команд, здолавши Австралію завдяки пенальті та автоголу, мінімально дотиснувши дуже симпатичний Перу й розписавши сумні нулі із Данією у найгіршому поєдинку тієї першості.

Прагматизм "Ле Бле" продовжився у й плей-оф.

До речі, поєдинок проти аргентинців завершився гольовою перестрілкою, що дещо суперечило загальній тенденції.

З уругвайцями та Бельгією все встало на свої місця.

Двічі були здобуті сухі перемоги.

Хорватія неймовірно виглядала на груповому етапі, де катком проїхалася по непростим суперникам, особливо болісно знищивши південноамериканців на чолі із легендарним Мессі.

Батарейки почали поволі закінчуватися далі, коли "ватрені" зіграли кожен поєдинок перед фіналом із додатковим часом.

Це дуже сказалося у протистоянні зі свіжою Францією, котра зуміла впевнено перемогти суперника.

В першому таймі симпатичний колектив Златко Даліча виглядав на рівних із суперником, навіть зрівняв рахунок зусиллями Івана Перішича, проте у другому таймі нічого не зміг протидіяти галлам.

Не забуваємо про доволі спірний пенальті наприкінці першого тайму.

Проте Франція дійсно заслужила виграти трофей.

Франція: Льоріс — Павар, Варан, Умтіті, Ернандес — Погба, Канте (Нзонзі, 55) — Мбаппе, Грізманн, Матюїді (Толіссо, 73) — Жиру (Фекір, 81).

Хорватія: Субашич — Врсалько, Ловрен, Віда, Стрініч (Пьяца, 82) — Брозовіч, Ракітіч — Ребіч (Крамаріч, 71), Модріч, Перішич — Манджукіч.