Чемпіонат світу-2022: збірна турніру за версією Football.ua

Чемпіонат світу-2022: збірна турніру за версією Football.

ua згадує тих, хто був на Мундіалі найкращим на кожній із позицій.

Чемпіонат світу-2022 став найкращим за останні кілька розіграшів.

Звісно, якщо дивитися суто на футбол як гру, а не на Катар як господаря змагань.

І фразу про "найкращий турнір" ми говоримо як уболівальники, а не як ті, які за рахунок цього "найкращого" стали жителями Катару.

Нещодавно ми підвели підсумки турніру, а буквально зараз довершимо їх нашою суб'єктивною символічною збірною.

Що цікаво, у ній лише два переможці Мундіалю — і це, на нашу думку, також свідчить про геніальність одного з них.

Воротар: Еміліано Мартінес (Аргентина).

Так, на цьому турнірі світ побачив одразу двох голкіперів, які зіграли величезну роль у виході їхніх не найбільш топових збірних до півфіналів.

А ще вкотре цей світ побачив Войцеха Щесни, і не тільки тому, що той промовив "Слава Україні", хоча за це йому величезний респект.

Але 30-річний голкіпер Астон Вілли та "альбіселесте" Еміліано Мартінес також виграв свої дві серії одинадцятиметрових (два відбитих у чвертьфіналі з Нідерландами, один – у фіналі з Францією), здійснив фантастичний сейв на 120+3 хвилині вирішального двобою.

До того ж Емі Мартінес дуже приваблював своєю харизмою.

Таке враження, що він, граючи на воротах, був ментальним лідером на полі (звісно, якщо взяти за дужки Мессі) й поза ним.

Постійні різкі інтерв’ю, висловлювання на адресу Мбаппе, жести, провокації… такий футболіст не завадить жодній команді.

Проблема лиш у тому, що коли ти вболіваєш за суперників, то починаєш такого гравця ненавидіти.

І, можливо, деякі витівки Емі будуть незрозумілі людям із нашим менталітетом, але це вже зовсім інша історія.

Правий захисник: Ашраф Хакімі (Марокко).

Дуже дискусійний вибір, адже хорват Йосип Юранович заслужив на відзнаку не менше.

Але у цій збірній просто не може не бути Ашрафа Хакімі – лідера і мотора найбільш сенсаційної команди турніру.

У кожній скромній команді, яка творить дива, має бути гравець, який може за рахунок свого досвіду та авторитету підняти рівень команди у психологічному плану.

Хакімі, який є беззаперечно основним у ПСЖ, – точно той гравець.

Навіть попри те, що його провину можна знайти у півфінальних провалах в обороні.

До слова, на рахунку 24-річного оборонця на цьому турнірі є й результативна дія.

Її він оформив у матчі проти Канади, асистувавши Ен-Несірі.

Правий центральний захисник: Гаррі Магвайр (Англія).

Гаррі грав на цьому турнірі лівого центрального оборонця, проте у нашій збірній буде логічно поставити правшу – правіше, а шульгу – лівіше.

Потроху складається враження, що Магвайр грає добре лише на великих турнірах у складі збірної Англії.

Головний тренер МЮ Ерік тен Гаг вже почав говорити слова, на кшталт, чекаємо також Магвайра і у клубі.

Втім, віриться у такий розвиток подій дуже важко.

На нашу думку, ледь не найкращим поєдинком 29-річного захисника на турнірі стала гра проти Сполучених Штатів, в якій Магвайр став справжнім королем другого поверху.

Протягом поєдинку можна було нарахувати шість поспіль кутових у виконанні американців, які головою знімав саме сер Гаррі.

Звісно, на додачу до інших вдалих дій.

Лівий центральний захисник: Ромен Саїсс (Марокко).

Оборону марокканців на цьому турнірі не відзначив хіба що ледачий, а її фундамент – це капітан.

Кар’єру Саїса з Анже, Вулвергемптоном (хоча не варто забувати, що певний час він був у складі "вовків" гравцем основи), а нині Бешикташем важко назвати примітною.

Але на цьому турнірі він, цілком можливо, дав собі шанс повернутися до топового чемпіонату у свої 32.

І це той випадок, коли можна застосувати просту математику.

Зі здоровим Саїссом на полі африканці пропустили лише один м’яч, і той – автогол його партнера Агєрда.

Без Саїсса або з травмованих Саїсом – чотири пропущених голи у двох матчах.

Це стержень, який був зламаний.

Лівий захисник: Тео Ернандес (Франція).

Людина, яка протягом довгого часу вражає у Мілані, приїхала на цей турнір сидіти у запасі під своїм братом Люкою.

Проте не було би щастя, коли допомогло нещастя.

На самому початку гри першого туру з австралійцями гравець Баварії отримав травму, і тому настав зірковий час іншого представника франко-іспанської футбольної родини.

У них і батько грав!.

Хтось може сказати, що Тео добряче помилявся в обороні, і як залізний приклад можна навести привезений пенальті на Маунті у матчі з англійцями.

Але Ернандес-молодший завжди належав саме до того типажу крайніх захисників, які набагато корисніші в атаці.

І там у нього знову все в порядку – асисти у поєдинках з вищезгаданою Австралією та Данією, а також гол у ворота Марокко.

До слова, важко заперечити, що у грі з африканцями Тео зіграв дуже надійно і позаду.

Опорний півзахисник: Соф'ян Амрабат (Марокко).

Перекусити центр поля одразу енної кількості топ-збірних (мова не тільки про Іспанію та Португалію — згадайте ще Хорватію та Бельгію на груповому етапі) може тільки гравець екстракласа.

Соф’ян Амрабат на цьому Мундіалі нагадав, що він ним є.

Чому нагадав, бо у Соф’яна був хороший період у Вероні, де той вже виконував роль ключового гравця центра поля.

У Фіорентині ж усе складається хаотично – власне, такою є й сама Фіорентина.

Але жоден із двох вищезгаданих клубів не приймає участі у матчах рівня чемпіонату світу.

І тому Амрабату – величезний респект.

Він виконав титанічну роботу, і дуже добре, що її помітили.

26 років – розквіт сил.

Застрибнути у топовий клуб і затриматися там років на 8-10 – цілком можливо.

Головне — зробити цей ривок тут і зараз.

Центральний півзахисник: Лука Модрич (Хорватія).

Важко збагнути, скільки сердець у людини, яка у 37 років проробляє такий об'єм роботи.

Проголосимо непопулярну думку: саме на нинішньому Мундалі Модрич доводить, що його Золотий м'яч у 2018 році був повністю заслуженим, а розмови про "гравця недостатньо високого рівня" — смішними і безглуздими.

А ще Лука став гравцем парадоксів.

На його рахунку нема результативних дій, проте важко не назвати його гравцем атакувальної ланки, який регулярно приносить команді багато користі.

Модрич – це і атака, і оборона в одній особі.

І людина, яка дає "шашковим" тримати підняту планку.

Центральний півзахисник: Антуан Грізманн (Франція).

Людина, яка на цьому чемпіонаті світу розкрилася у новому амплуа.

Тепер це не "десятка", яка грає виключно на атаку, а й "вісімка", котра тримає баланс у центрі поля.

Іноді, коли варто підстрахувати Чуамені, – навіть "шістка".

Символічно, що саме на нинішньому Мундіалі Антуану вдалося віддати три гольові передачі та стати найкращим асистентом в історії "Ле Бле", обійшови Тьєррі Анрі та Зінедіна Зідана.

Це досягнення дуже личить його новій ролі диспетчера.

Роль Грізманна залишилася трошки тіньовою через загальну гру Кіліана Мбаппе та голи Олів'є Жиру.

Але слід зауважити, що жоден із цих топ-футболістів не був би у збірній настільки сильним без другого.

Правий нападник: Ліонель Мессі (Аргентина).

Давайте одразу домовимося, що місце розташування Лео є доволі умовним.

Очевидно, що він у кожному з матчів діяв по всьому фронту атаки і точно не обмежував себе одним із флангів.

А по суті справи важко сказати щось нове.

Перемога Аргентини – це перемога генія Мессі.

Візначати Еміліано Мартінеса, Енцо, Ді Марію корисно і потрібно, але при цьому слід додавати, що 80% успіху "альбіселесте" — це індивідуальна майстерність і хоробрість взяти гру на себе від одного футболіста.

Тут можна згадати про голи у ворота Мексики та Австралії, прекрасний півфінальний перфоманс із хорватами, та і загалом про багато дрібних епізодів, на які іноді не звертаєш уваги протягом перегляду поєдинку.

Мессі став першим футболістом в історії, який став найкращим гравцем Мундіалю двічі.

І якщо у 2014 році це викликало безліч питань, то у 2022 це викликає хіба безліч конспірологічних теорій.

Та ми, вибачте, адекватні люди.

Центральний нападник: Олів'є Жиру (Франція).

Шість матчів (в одному з яких менше тайму) – чотири голи.

Це дуже контрастує з попереднім Мундіалем, коли Олів’є не відзначився жодного разу і на його адресу звучали виправдання про користь в "інших видах діяльності".

До слова, рекорд Тьєррі Анрі на цьому чемпіонаті побив не тільки Грізманн, але й Жиру.

Цього разу – за кількість голів у складі "триколірних".

У 36 років форвард Мілана переживає таке враження не другу, а двадцять другу молодість.

А ще є враження, що вона, молодість, у нього і не закінчувалася.

Все такі ж ефективні акробатичні стрибки, гольове чуття, прекрасна взаємодія та взаєморозуміння з партнерами у кожній із команд.

І це – за відсутності якоїсь феноменальної техніки.

Олів’є – це клас.

І крапка.

Лівий нападник: Кіліан Мбаппе (Франція).

Так, Жиру на чемпіонаті світу став найкращим бомбардиром в історії "Ле Бле", проте страшно навіть зробити прогноз, як швидко його наздожене цей парубок.

В Олів’є – 53 м’ячі у 36 років, у Кіліана – 36 м’ячів, та сьогодні він всього лиш святкує 24-річчя.

Хет-трик у фіналу чемпіонату світу, два фінали Мундіалю, один із яких виграний, голи в обох із них… У неділю на Лусаїл Айконік ми і справді бачили битву епох.

Таку собі передачу естафетною палички.

До слова, найкращим бомбардиром турніру з сімома голами став саме Мбаппе.

Проте його обличчя під час отримання нагороди дуже сильно натякало, що зірочці потрібно зовсім інше.

Головний тренер: Валід Реграгі (Марокко).

Власне, цей пункт ми детально описали у нашому підсумковому хіт-параді.

Людина за кілька місяців побудувати справді "клубну гру" у далеко не найбільш топовій збірній.

І довершити багаторічну роботи всієї країни, націленої на результати головної команди.

До речі, інтрига: а це Реграгі може продовжити кар'єру? Не знаємо як зараз, а влітку, коли команди активно мінятимуть тренерів, у нього точно будуть пропозиції з серйозних чемпіонатів, свою профпридатність на клубному рівні він у рідному чемпіонаті також довів.

А може не клуби, а така не чужа для Валіда Франція?! Звісно ж, якщо Дешам таки піде, а Зідан швидше знайде собі варіант із умовним Ювентусом.

Запасні: Яссін Буну (Марокко), Домінік Лівакович (Хорватія), Йосип Юранович (Хорватія), Рафаель Варан (Франція), Крістіан Ромеро (Аргентина), Нассер Мазрауї (Марокко), Каземіро (Бразилія), Енцо Фернандес (Аргентина), Джуд Беллінгем (Англія), Букайо Сака (Англія), Хакім Зієш (Марокко), Коді Гакпо (Нідерланди), Неймар (Бразилія), Рішарлісон (Бразилія), Хуліан Альварес (Аргентина).

У нас, як ви бачите, все за канонами.

26 людей у заявці, у запасі 2 воротарі, є по одному-двох виконавцях на кожну з позицій.

У дяких гравців не вийшло потрапити навіть до запасу, хоча до певного моменту ми хотіли їх бачити навіть у старті (Йошко Гвардіол — яскравий приклад), а деякі навпаки в останній моменти "продерлися" до нашого старту.

Найбільше з запасних шкода голкіперів.

Кожен із них заслужив бути на турнірі найкращим (Лівакович, як нам здається, навіть більше), проте Еміліано Мартінес у фіналі поставив занадто мацну крапку.

Гліб Скрипченко, Football.