Українці, не станьте нацією вандалів

Жахлива війна продовжується! І це війна не лише з реальним загарбником.

Триває війна світлого з темним, високого з низьким, благородного з ницим, святого з грішним.

У цієї війни немає лінії фронту, але є свої армії, свої цілі і завдання, своя тактика і стратегія, свої переможці і переможені.

Часто ті, хто вважає себе переможцем насправді програє, бо втрачає людяність і доброту, ступаючи за межу дозволеного, в зону темряви і абсолютного зла.

Вони мислять короткими і прагматичними цілями і думають, що відкривши скриньку Пандори і випустивши це зло задля перемоги, зможуть при бажанні запхати його назад у скриньку.

Але ні, так це не працює.

Наш інформаційний простір – це також сфера боротьби цих протилежних сил, дарма, що вони нині зараз перефарбувалися і всі стали під українські знамена, думаючи, що тепер їх не розпізнати.

Але «по справах їх розпізнаєте» вчить мудра Книга.

По справах – а не по благородних намірах, які вони ніби то декларують! Бо не можна досягти благородних цілей брудними руками і брудними словами.

Колись мені здавалось, що ця історія з «російським воєнним кораблем», який був посланий по фарватеру – здавалося якоюсь дикою випадковістю, виключенням з правил, яке допустили наші ЗМІ в екстремальних обставинах війни.

Тепер розумію, що ні – це було урочисте відкриття скриньки Пандори (не всі знають що це – погугліть!).

І це зло полетіло по країні, його підхопили навіть світлі і талановиті люди, використовуючи в своїх творах і ловлячи певний «хайп».

Не думаю, що робили вони це свідомо, аби підіграти злу.

Але зробили, що зробили.

І ось уже ми в епіцентрі вихору, чорні дементори цього духовного зла ширяють нашими вулицями, машини з матюкливими словами на капоті роз’їжджають по дорогах, входячи в свідомість наших дітей.

А в ефірах наших ФМ-станцій уже десятками лунають новітні «шедеври» з використанням нецензурної лексики, ніби то в благородних і патріотичних цілях.

Але низьке і потворне ніколи не буває благородним! Це аксіома! Якби ви хоч на мить задумалися про природу лайливих виразів – ви б вжахнулися від того, що в більшості вони є прямим словесним оскверненням Бога, Божого Сина, Богородиці.

Промовляти ці слова, особливо в піснях, це спосіб викликати гнів Божий на свої голови.

Втім, кому я це все кажу – більшість давно не має релігійної свідомості, не вірить у Бога, лише використовуючи ім’я Його або в політичній боротьбі, або в підриманні первних формальних ритуалів, за традицією чи за звичкою.

Але це не має жодного стосунку до Віри, до світогляду і до філософії нашого буття!.

В іудейській культурі існує легенда про Голема, істоту, яку з глини і піску створив равін, аби розправитись зі своїми ворогами.

Для оживлення цього Голема, Бог наказав равіну написати його ім’я на папері і вкласти в голову цьому глиняному монстру.

Голем почав убивати всіх – спочатку ворогів равина, а потім тих, хто потрапляв під руку.

Довелося забрати у Голема з голови його ім’я – і він розсипався на прах.

Дуже символічна легенда, яка багато про що говорить.

Зокрема, про те, що Україна нині воює саме з таким Големом, тупим і бездумним, який покірно виконує волю свого майстра-скульптора.

Але ж, аби перемогти цього бездумного і покірного монстра українцям зовсім не потрібно ставати таким же Големом – злобним, брутальним і агресивним.

Чи може навпаки, дуже потрібно!? Тоді кому і навіщо?!.

Тому, хто крок за кроком прибирає з інформаційного простору все благородне, культурне, традиційне, духовне і естетично прекрасне, заміняючи його брутальним, агресивним, низькопробним, бездуховним, матюкливим?!.

Хто робить наших кращих філософів хіпстерами, а класичних поетів зображує на плакатах у вигляді панків? Хто поміщає в оклади святих образів звірині обличчя шимпанзе і робить із цього гучні перфоманси?.

І хто врешті решт бере визнані шедеври української культури, такі як «Щедрик» Леонтовича, визнаний у всьому світі і перетворює його на інструмент жахливого інфернального абсолютного зла.

І ритуально оскверняє цей чудовий твір точно у рік його сторічного ювілею! Агов, де ви беретеся, виродки, і чи є у вас людська душа? Чи ви продали її за мить сумнівного хайпу?!.

На жаль, людей з початкової школи не вчать дуже важливим речам соціальної гігієни, не вчать, як захищати свою свідомість від страшних маніпуляцій, не наводять приклади таких страшних маніпуляцій і не говорять про їхню антигуманну, антилюдську сутність.

Складається враження, що ця війна паралельно використовується кимось, аби витравити в наших душах залишки нашої української сутності, нашої людяності, нашого глибинного зв’язку з культурою наших пращурів? Невже ми такі наївні, щоб не розуміти – цей ворог не тільки за лінією фронту, він не тільки окупує наші території – він окупує нашу свідомість, під вигдядом всіляких сумнівних новацій, реформ і модних трендів.

І ця окупація, можливо, ще страшніша!.

Бо може так трапитися, що вигравши війну з окупантами, ми безнадійно програємо її внутрішньому ворогу, який нищить нас ізсередини при кожному зручному випадку, розраховуючи на нашу наївність і недалекість.

Я не схильний таврувати конкретних людей чи певні спільноти, я просто нагадаю вам епізод зі Святої Книги про те, що коли хтось іде до Господа, аби отримати Святі Скрижалі Заповіту, інші відливають собі Золотого Тільця і влаштовують ритуальне поклоніння.