«МедіаЧек»: «КиевВласть» і UBR.ua порушили етичний кодекс у матеріалах про проєкт майданчика для собак на Вирлиці

Видання намагались скомпрометувати активістів, звинуватити їх у розкраданні Громадського бюджету, не звернулись до них по коментарі й не назвали джерела інформації.

Громадські організації «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» пропонують механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугує для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики та Незалежну медійну раду.

ВИСНОВОК № 155

щодо матеріалів онлайн-видань «КиевВласть» та UBR.ua про ініціаторів проєкту майданчика для собак біля озера Вирлиця

І. Дані щодо скарг та оскаржених матеріалів

1. 23 лютого 2022 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшло дві скарги від громадянина на ці матеріали. Скаржник вважає, що в першому матеріалі подано недостовірну інформацію про нього. Сам матеріал він вважає замовним. Щодо другого матеріалу недостовірність скаржник вбачає в такому: подання проєкту громадського бюджету як шахрайської схеми; звинувачення в розкраданні бюджетних грошей у минулому; твердження, що він керує будівельною компанією. Щодо обох матеріалів скаржник написав, що в них без дозволу використали його фото та поширили персональні дані, а редакції не зверталися до нього по коментарі

2. Оскаржені матеріали:

2.1. Матеріал «Вирлицю хочуть зробити місцем для собак за бюджетні гроші: ЗМІ розповіли про нову схему екоактивістів» онлайн-видання «КиевВласть» опублікований 18 лютого 2022 року в рубриці «новини», автором зазначений Олексій Вєтров. На початку матеріалу подане фото сміття на березі водойми, а в перших абзацах тексту — гіперпосилання на подібного змісту матеріали «Апострофа» та UBR (дивіться нижче). Далі — скриншот зі сторінки сайту Громадського бюджету Києва щодо відповідного проєкту, на якій зазначені в команді проєкту Ігор Шатило і Анастасія Гмирянська, а також їхні невеликі фото. В кінці матеріалу — гіперпосилання на сайт «Наші гроші»;

2.2. Матеріал «Знову київські екоактивісти відзначились у шахрайській схемі — Вирлицю хочуть зробити місцем для собак за бюджетні гроші» Інтернет-видання UBR.ua опублікований також 18 лютого в рубриках «події», «новини України та світу», автором указаний Мирослав Душка. На початку матеріалу подане фото майданчика для собак, через кілька абзаців тексту — зображення посвідчення Ігоря Шатила, помічника-консультанта депутата Київради. Далі – гіперпосилання на сторінку з сайту Громадського бюджетуКиєва (зараз воно не працю.є), потім — скриншот сторінки з сайту Громадського бюджету, на якому вказано Ігоря Шатила як лідера команди і подане його фото, згодом — ще один скриншот звідти із такого ж типу зображенням Анастасії Гмирянської. Наприкінці тексту аналогічно подане посилання на матеріал «Наших грошей».

3. Розглядувані матеріали дещо різними словами, але з дуже подібним змістом розповідають про проєкт створення біля озера Вирлиця майданчика для вигулювання собак. А також про людей, які причетні до нього; загалом ця тема подається в контексті дій «псевдоактивістів, які вибивають гроші з забудовників».

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в ред. 2013 року):

«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи.» (п. 3);

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.» (п. 9);

«Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10);

«Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста. Журналіст не повинен використовувати службове становище в особистих цілях, з метою наживи, самореклами, у кар’єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам...» (п. 17).

Цивільний кодекс України (№ 435-IV):

«Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.» (частина 3 статті 296);

«Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи,..» (абзац 1 частини 1 статті 308).

ІІІ. Оцінка розглядуваних матеріалів

1. Переказ однобоких, неякісних журналістських матеріалів без намагання допрацювати тему вказує на просування через медіа певних суб’єктивних інтересів на шкоду аудиторії.

2. Жанр розглядуваних матеріалів і стандарт відокремлення фактів від коментарів. 2.1. Обидва розглядуваних матеріал вміщені в новинних рубриках, хоча за своїм змістом не виглядають як новини й підписані іменами авторів. Технічно вони для читачів позначені як новинні матеріали й повинні відповідати професійним стандартам журналістики щодо таких матеріалів, зокрема відокремлення фактів від коментарів.

2.2. Натомість матеріал видання «КиевВласть» містить такі суб’єктивні оцінки: «…спостерігалася паніка навколо озера Вирлиця – нібито місцеві жителі були проти легальної забудови…», «…"борців" із незаконною забудовою,..» «…схема столичного рекету,..» «…правоохоронці прикривають атаки тітушок…», «"екоактивісти" хочуть фактично у пустир закопати з міського бюджету 201 тисячу гривень!», «…сумнозвісна "активістка"…», «скандальної» тощо. Завершення розглядуваного матеріалу (передостанній абзац) подане як цитата з першоджерела з суб’єктивними оцінками, але не зрозуміло, де саме вона починається, бо лапки є лише в кінці цитати. При цьому Ініціатива не вважає обґрунтованим подавати в новинному матеріалі суб’єктивні оцінки іншого журналіста, хоч би вони й були запозичені з матеріалу-першоджерела. Це перетворює новинний матеріал на нав’язування суб’єктивної точки зору читачам.

2.3. Матеріал ресурсу UBR.ua буквально розпочинається з оцінкових суджень: «Весь рік була паніка навколо озера Вирлиця — нібито місцеві жителі були проти легальної забудови…» Та й заголовок пов’язує активістів із «шахрайською схемою». Далі подібних суджень теж зустрічається чимало в тексті: «…звичайна схема столичного рэкету, в якій активно задіяні депутати…», «…прикривають атаки титушок,..» «…за прикладом камікадзе кидаються…», «…такий собі "цирк шапіто"!», «…коли звичайні українці, патріоти думають про захист своєї Батьківщини, "ініціатори" просять зробити територію біля озера Вирлиця місцем для собак (ну хто не дає кому з собакою там вийти на прогулянку?), а просять на це майже 201 000 гривень!», «вдумайтеся, "екоактивісти" хочуть фактично у пустир закопати з міського бюджету 201 тисячу гривень! І за збігом обставин у цій "групі" присутня сумнозвісна "активістка"…», «…мають зацікавити працівників правоохоронних органів та дати імпульс меру Віталію Кличку. Кияни не такі дурні, як здається депутатам! Витрата бюджетних коштів на вигул тварин, коли країна вимагає грошей на оборону, це, ймовірно, злочин», «…Київ може залишитися без інвесторів, бо вони вкладатимуть у проекти, куди прийде галасливий "цирк шапіто", більше не будуть!» (орфографія збережена). У цьому нібито новинному матеріалі також нав’язується читачам думка автора з допомогою його оцінкових суджень і апеляції до емоцій.

2.4. Таким чином, в обох розглядуваних матеріалах технічно порушений професійний стандарт журналістики щодо відокремлення фактів від коментарів та оцінок.

3. Баланс. У жодному з матеріалів не подано коментарів Ігора Шатила і Анастасії Гмирянської, які згадані в них у негативному контексті. Як і не йдеться про спроби журналістів хоч одного з видань звертатися по такі коментарі й про відмови цих людей їх надавати. Отже, в розглядуваних матеріалах допущене порушення професійного стандарту журналістики щодо збалансованого подання інформації. Крім того, отримання таких коментарів було б додатковим елементом перевірки поданої в матеріалах інформації.

4. Достовірність (посилання на джерела інформації). Ініціатива «МедіаЧек» не має змоги й компетенції проводити якийсь аналог судового слідства для встановлення правдивості інформації в матеріалах, але може оцінити посилання на джерела інформації в них і адекватність викладу інформації в матеріалі тому, як подає її джерело.

4.1. Окремі невідповідності в розглядуваних матеріалах легко помітні. Зокрема в обох матеріалах Ігоря Шатила назвали директором будівельної фірми, хоча при переході за гіперпосиланням-джерелом такої інформації («Наші гроші») з’ясовується, що він указаний там як колишній директор (до 2019 року), тобто в розглядуваних матеріалах автори як мінімум не спромоглися точно передати інформацію з джерела, на яке посилаються, й перекрутили її.

У скарзі також ідеться, що в матеріалах Ігор Шатило описаний як отримувач коштів громадського бюджету, які згодом зникли. Безпосередньо в матеріалах сказано не зовсім так: нібито група, до якої входять Шатило й Гмирянська, отримувала гроші з громадського бюджету, які зникли. Але джерело цієї інформації не зрозуміле, оскільки в обох матеріалах сказано: «Якщо ви подивитеся публікації в Інтернеті..» Тобто джерело насправді не вказане.

4.2. Також в розглядуваних матеріалах є чимало інших відомостей, джерело походження яких не відоме. В обох матеріалах на початку зазначено, що кияни не довіряють «екопаркам» і борцям із незаконною забудовою, але не зрозуміло, на підставі чого зроблені такі висновки (дані соцопитування чи щось інше). Далі в обох матеріалах згадується «житель Дарниці» Сергій Шпак, але не зрозуміло, чи наведені в наступних реченнях і абзацах твердження повідомлені ним (а якщо не ним, то ким тоді? Джерела не уточнені й так майже до кінця тексту кожного з двох матеріалів).

4.3. Зважаючи на незрозумілість джерел значного масиву інформації, їх анонімність в окремих випадках та невідповідність між поданою інформацією і даними в джерелі, доводиться констатувати порушення професійного стандарту достовірності / посилання на джерела інформації в обох матеріалах.

4.4. Щодо тези з другої скарги про брехливість подання в матеріалі проєкту громадського бюджету як схеми з розкрадання грошей. Таке подання належить радше до категорії оцінок, про неприпустимість яких для розглядуваних матеріалів ідеться в пункті 2 цього висновку.

5. Повнота. Порушення професійних стандартів достовірності та балансу автоматично також являє собою й порушення професійного стандарту повного подання інформації.

6. Щодо стверджуваної замовності матеріалу видання «КиевВласть». Ініціатива бере до уваги, що за змістом цей матеріал загалом ідентичний матеріалам UBR.ua та «Апострофа», тобто журналісти відтворювали неякісний матеріал, не усували його недоліків та ще й розмістили новинній рубриці. Як констатовано вище, обидва розглядувані матеріали незбалансовані щодо Ігоря Шатила та Анастасії Гмирянської, містять масу оцінкових суджень, критичних до них, а джерела поданої інформації переважно не названі. Також звертаємо увагу, що раніше Ініціатива вже фіксувала упереджені матеріали щодо Анастасії Гмирянської в контексті озера Вирлиця (дивіться Висновок № 129). Тому Ініціатива «МедіаЧек» вважає розглядувані матеріали упередженими та створеними з метою догодити силам чи людям, які опонують проєкту громадського бюджету щодо озера Вирлиця (пункти 9 і 17 Кодексу етики).

7. Щодо розповсюдження персональних даних. У розглядуваних матеріалах згадується, що Ігор Шатило зареєстрований на сайті Громадського бюджету Києва з проєктом отримання фінансування під майданчик для вигулу собак, що він є помічником депутата Київради, а також в одному з матеріалів зазначені його по батькові та статус помічника — на громадських засадах. Зважаючи на те, що Цивільний кодекс дозволяє використовувати ім’я людини без погодження з нею, якщо це підтверджено документами, Ініціатива не вбачає в розглядуваних матеріалах порушень у розрізі розповсюдження персональних даних. Адже в матеріалах наведено документи — скріншоти зі сторінки сайту Громадського бюджету Києва та зображення посвідчення помічника депутата на ім’я Ігоря Шатила. Тобто поширені дані підтверджуються наведеними документами, достовірність яких не заперечується в скаргах, і не стосуються приватної сфери життя Ігоря Шатила.

8. Щодо поширення в матеріалах фото/зображень їхніх фігурантів. Наведені в розглядуваних матеріалах скриншоти містять невеликі за розміром зображення Ігоря Шатила і Анастасії Гмирянської, розміщені на сторінці сайту Громадського бюджету. Цивільний кодекс допускає використання фото чи інших художніх творів із зображенням людей за їхньою згодою. Закон передбачає певні винятки, але цієї ситуації вони не стосуються. Очевидно, що фото цих людей на сторінці сайту Громадського бюджету Києва були загальнодоступними, але вони були надані для використання саме на тій сторінці. Їхня загальнодоступність не означає згоду зображених людей з їхнім подальшим розповсюдженням на інших ресурсах, зокрема в такому контексті, як у розглядуваних матеріалах. Якщо виводити загальний принцип, не фокусуючись на цих матеріалах, то Ініціатива вважає достатнім згадування імені людини для інформування громадськості про її дії. Тому законодавче регулювання використання фотографій людини є вужчим порівняно з можливістю використання імені й у розглядуваних матеріалах таки є порушення абзацу 1 частини 1 статті 308 Цивільного кодексу. У цьому випадку медіа, роблячи скриншоти із сайту громадського бюджету, мали змогу прибрати з них зображення людей, наприклад, заретушувати їх. У Шатила і Гмирянської слід було спитати згоди на використання фото.

9. Ініціатива «МедіаЧек» вважає, що редакції онлайн-видань «КиевВласть» і UBR.ua у своїх матеріалах відповідно «Вирлицю хочуть зробити місцем для собак за бюджетні гроші: ЗМІ розповіли про нову схему екоактивістів» та «Знову київські екоактивісти відзначились у шахрайській схемі — Вирлицю хочуть зробити місцем для собак за бюджетні гроші» порушили пункти 6, 9, 10 і 17 (в частині догоджання певним силам) Кодексу етики українського журналіста і абзац 1 частини 1 статті 308 Цивільного кодексу, але не допустили порушень щодо поширення персональних даних.