Закон 5655 - і можна забути про історичну архітектуру

Ця реформа позбавить нас історії.

Скажете: «Він перебільшує».

А от і ні.

Давайте поглянемо, що саме заховали автори закону 5655 поміж численних правок у частині охорони культурної та історичної спадщини.

Про масштаб питання.

Місто Львів.

Уся його центральна площа Ринок є історичною пам’яткою.

Навіть не так: увесь Старий Львів є надбанням української архітектурної історії.

Не мало не багато, а площа історичного Середмістя – 141,5 га.

Це фактично 10% всієї території Львова.

А ще є ансамбль собору Святого Юра….

Загалом у Львові - понад дві з половиною тисячі офіційно визнаних пам’яток архітектури та культури.

І все це закон 5655 дозволяє трансформувати / забудувати / перебудувати в найближчому часі.

При чому для цього забудовникам не треба буде докладати якихось надзусиль.

Для історичного міста Львова закон 5655 – велика біда.

Зрештою, так само, як і для історичного Чернігова, Києва чи Чернівців.

Будівництво в історичному ареалі абсолютно вітається.

Якщо дуже коротко, то закон 5655 банально суперечить Закону про охорону культурної спадщини.

Той і так був далекий від досконалості та потребував якісних змін.

Хто з ним працював, точно знає.

Але закон 5655 «перевершив» усі очікування.

По-перше, він позбавляє органи місцевого самоврядування повноважень давати висновки щодо проектів реставрації пам'яток, проектів будівництва в межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історичних ареалів тощо.

По-друге, обмежує повноваження і державних органів охорони культурної спадщини, оскільки передбачає погодження лише документації на реставрацію та проектної документації щодо об'єктів, розташованих на територій об'єктів всесвітньої культурної спадщини чи їхніх буферних зон.

Хоча закон про охорону культурної спадщини передбачає погодження проектної документації щодо всіх архітектурних перетворень, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток, їхніх територій і зон охорони.

Можна порушити проектну документацію, збудувавши зайвий поверх або іншим чином.

А якщо приватний контролер не визнає це самочинним будівництвом, то в замовника буде час для внесення змін в проектну документацію - і все залагодиться.

Прекрасна опція.

Тобто будівництво в історичному ареалі абсолютно вітається! А органи самоврядування у питаннях охорони культурної спадщини загалом вилучили з процесу.

Наслідки – можуть руйнуватися пам’ятки архітектури.

Їх можуть розбирати, до них можуть прибудовувати, наприклад, балкон, обшитий вагонкою.

А чому ні, якщо закон дозволяє?.

«Фахівець з охорони культурної спадщини» - хто він?.

Закон 5655 дозволяє замовникові чи проектанту самостійно підтвердити на запит Реєстру будівельної діяльності факт знаходження (чи незнаходження) проектованого об'єкту в межах території пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історичних ареалів тощо.

Нова стаття 31дозволяє "погодження за замовчуванням" проектної документації на реставрацію пам'яток культурної спадщини як національного, так і місцевого значення.

Виняток - тобто за будь-яких підстав слід чекати "погодження" - зробили лише для об'єктів, розташованих на територій об'єктів всесвітньої культурної спадщини чи їхніх буферних зон.

Тобто закон прописано так: якщо забудовник здійснює реконструкцію (реставрацію) пам'ятки національного значення і подає в Мінкульт на погодження проект, то коли протягом 30 календарних днів не отримує ні заперечень, ні погоджень, то проект вважається погодженим.

Що таке 30 календарних днів для такої величезної бюрократичної машини, як міністерство? Це ніщо.

Тому припускаю, що більшість погоджень буде саме за замовчуванням.

Вивів закон на сцену і нових персон - стаття про експертизу проектної документації передбачає появу "фахівця з охорони культурної спадщини".

Саме так умовний «фахівець», а не орган охорони культурної спадщини одержує право робити "експертизу" проектної документації у разі нового будівництва у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників і заповідних територій тощо.

Хто цей «фахівець» - архітектор, історик чи будівельник? Найімовірніше, просто той, хто отримає якийсь папір – сертифікат чи ще якесь «добро» від міністерства.

Чули про «чорних» реєстраторів? Припускаю, це буде щось подібне.

Реєстрація права на будівництво замість дозволу.

Стаття 34 надає можливість на автоматичну реєстрацію у сфері містобудівної діяльності без розгляду заяви державним реєстратором.

Друзі, такого навіть для реєстрації нерухомого майна не передбачено.

Чому ж тут такі «пільги»?.

Ще один момент - оскаржити в адміністративному порядку до Мінрегіону можна лише "відмову в державній реєстрації" (стаття 46).

Утім водночас якщо є питання до здійснення реєстрації – дорога лише в суд.

"Беззубий" контроль, моніторинг та інші неприємності.

Громаду позбавляють контролю за будівництвом на її території і залучають приватних контролерів.

Але навіть приватні контролери обмежуються лише приписами! А штраф на замовника, підрядника може накласти винятково суд.

Про моніторинг без доступу на будівельний майданчик уже чули всі, правда ж?.

Якщо зареєстрував право на підготовчі роботи – прокладай шляхи, видаляй насадження, встановлюй споруди без участі самоврядування та дозволу на порушення благоустрою.

Історичний, столітній дуб – не чули, не знаємо.

Заважає будівництву – видаляємо.

Самочинне будівництво? Лише якщо його таким визнали рішенням, наприклад, "приватного контролера", та й взагалі не факт, що ми тепер цим терміном зможемо оперувати.

Адже контролер не зможе прийняти рішення про самочинне будівництво, якщо "хтось" вже встиг зареєструвати речові права чи обтяження на об'єкт будівництва (чи на його частину).

Загалом містобудівний нагляд асиметричний.

Тобто ініціювати перевірку щодо органів містобудування та архітектури місцевих рад можуть всі - замовник, підрядник, проектант, орган містобудівного контролю.

Натомість органи містобудування та архітектури місцевих рад не отримали права ініціювати нагляд щодо жодного учасника містобудівної діяльності.

Невтішні висновки для історії.

Отака-от у нас історія виходить.

Зовсім не історична, якщо чесно.

В історичних міст (а в Україні таких чимало) основний капітал - це історичні пам’ятки.

І основне призначення сучасників - це зберігати їх.

У законі 5655 цього зовсім не видно.

У разі вступу в дію він призведе до хаотичної забудови і знищить можливості місцевого самоврядування контролювати будівництво на своїй же території.