Десять кроків до Перемоги

Я підтримую ініціативу президента, яку він озвучив на саміті G20, а віце-президент повторив у своєму інтерв'ю для The Economist, але хочу також запропонувати ряд кроків.

Оскільки, мир в Європі може бути виключно після української перемоги.

Завдяки запрошенню Юрій Федоренко вчора вдалося поспілкуватися з розумними людьми в УКРІНФОРМ.

І, у зв'язку з моїм болючим досвідом спілкування з українськими держорганами, мені здіється такий список є важливим.

Як конкретно виглядає українська перемога.

Вчора в дискусії Володимир Горбач вжив цікавий термін щодо пропозиції намалювати самим картинку перемоги: «хибно-цільове програмування».

Якщо я правильно зрозумів, то створюючи в уяві бажаний світ, ми віддаляємо себе від реальності.

Я згоден з двома словами з трьох, які він сказав.

Це – «цільове програмування».

Але, чому воно хибне? Тому що не співпадає з реальністю? Так, це є нормально.

Будь-яке наше бажання, проект чи мрія не співпадають з реальністю.

Так, якщо хочеш жити на Марсі – це, скоріше за все, невиконувана мета.

Однак, «цільове програмування» та «наративне регулювання» – це саме те, чим ми тут займаємося.

«Хибним» воно може стати тільки, якщо не матиме жодного шансу перетворити бажання на реальність.

Ми можемо і повинні придумати образ української перемоги.

Тому, якщо вважати поразку путіна перемогою України, то вона вже відбулася у свідомості світових політичних еліт.

Тепер питання в тому, скільки ми ще заплатимо, щоб перетворити це усвідомлення у реальність?.

Спочатку перемога стається у метафізичному сенсі, а потім в реальності.

Гарантування неповторення агресії проти Європи.

Росія може продовжувати існувати в будь-якому вигляді.

Але, той стан, в якому вона є зараз нікого категорично не влаштовує.

Як не влаштовує і мантра західних інтеллектуалів «росіяни самі будуть вирішувати майбутнє Росії».

Годі вже! Навирішували...

Продовження існування Росії, навіть, за умови зміни царя на Навального чи Ходорковського нічого не дасть.

Росія має перестати існувати як імперія і повинна бути перезаснована як децентралізована федерація з відповідними широкими правами суб'єктів.

В якій формі це буде – конфедерації чи співдружності незалежних державі – от це, якраз, питання до рісскіх, калмиків, дагестанців, чеченців, сибіряків, інгремландців та інших народів.

Це їхнє право стати тими, хто керує своїм майбутнім.

Але, в тому стані, який є на даний момент, Росія не залишиться.

І це розуміння є частиною картинки ПЕРЕМОГИ України.

Права людини і справедливість.

Завдячуючи нобелівській лауреатці Олександрі Матвійчук та іншим українським експертам, у медіа-простір західного світу внесено дуже просту, але непохитну ідею.

Ключовою цінністю західного світу, до якого себе відносить і Україна, є права кожної людини.

Права українців порушувалися, порушуються і будуть порушуватися на усіх окупованих територіях.

В тому числі, і в Криму.

Доки ці люди, які страждають від утисків та порушень їх невід'ємних прав не будуть звільнені, їх права не відновлено, а винні в порушення і злочинах не покарані – ми не можемо говорити про досягнення миру чи перемоги.

Боротьба буде продовжуватися.

Глиняні ноги колосса – Білорусь та Крим.

Путінська імперськість стоїть на двох стовпах – Криму та Білорусі.

Крим є ядром сенсів для внутрішньої аудиторії для Путіна.

Його втрата означатиме руйнацію, в першу чергу, семантичного поля і сакральності російської влади у свідомості.

Лукашенко забезпечує видимість міжнародної легітимації дій Путіна.

В тому числі, оце підлабузницьке надягання подарованого перстня, якраз свідчить про васальні відносини, до яких інші лідери країн не поспішають вдаватися.

Більше того, на зустрічах вже Емомалі Рахмон та Нікол Пашинян потрошку мокають Путіна у його ж гівно.

Україна зобов'язана мати чітку стратегію як по Криму, так і по Білорусі.

Оскільки, в обох випадках є союзники: киримли та білоруси.

Якщо для роботи по Криму створено Кримську платформу та експертний вимір кримської платформи, то масиву експертизи по Білорусі все ще немає.

Федеральні регіони.

Дуже складне питання.

Президент Татарстану Рустам Мінніханов повністю покірний Путіну і підтримує, так звану, «СВО».

Члени партії «Єдіная Рассія» становлять більшість у керівництві Татарстану.

Однак, зараз Мінніханов бореться за збереження свого статусу, який намагається відібрати Путін, порушивши суспільний договір між Кремлем і Казанню.

Для нас є вигідним успіх Мінніханова та якомога ширша автономія Татарстану як суб'єкта федерації.

Чи означає це, що ми могли б вести перемовини з Мінніхановим? Чи говорить це, що ми повинні вести перемовини з такими як він в інших регіонах, щоб сприяти їх відмові коритися кожному кремлівському наказу, зокрема про мобілізацію?.

Україні потрібні стратегії роботи на кожен російський регіон.

Так само, як для Білорусі та Криму.

Ядерна безпека Європи та світу.

Скільки всього боєголовок у Путіна? А скільки діючих? А яка кількість ядерного матеріалу у боєголовках вже досягла терміну напіврозпаду та більше не є небезпечною? А де воно все збергігається і хто має над місцями зберігання фізичний контроль? А що з тріадою і як побудовані управлінські зв'язки?.

Усе це питання воєнної розвідки, в які б не хотілося б влазити.

Але, стратегія денуклеаризації Росії є невід'ємною частиною загального бачення перемоги.

Навіть, якщо ця мета не досяжна – давайте сядемо і порахуємо, про що конкретно ми говоримо.

Стратегія економічного тиску.

В роботі вже 10-й санкційний пакет з боку Євросоюзу.

Масиви інформації по санкціях вже непідйомні.

А у нас все ще немає системи розуміння, які галузі російської економіки для нас є пріоритетними у створенні на них масивного тиску?.

Коли все відбувається хаотично та в ручному управлінні – досить легко «обілєчувать» російських пасажирів, які хочуть прокатитися на халяву.

Санкції проти Російської Федерації повинні бути прив'язані до вільних виборів в суб'єктах федерації на наступному електоральному циклі і з новим виборчим законодавством.

Доки в суб'єктах не відбудуться чесні вибори – не можна знімати жодні санкції.

Геополітичні наслідки ослаблення Кремля.

Захід має підтримувати не тільки Україну, а й українську перемогу.

Однак, у західних країн також багато питань і нюансів, що відбудеться з регіонами Кавказу та Середньої Азії після того, як центр тяжіння у вигляді Кремля зникне?.

Так, наприклад, у Емманюєля Макрона досить болючий конфлікт з Ердоганом та Алієвим, в тому числі через Вірменію.

Іноді, конфлікт використовують навіть у внутрішньополітичній адженді Франції.

Щонайменше два колишні кандидати у президенти Франції відвідували Вірменію.

І таких питань – сотні.

Звичайно ключовим з них є стратегіч по Китаю.

Нам потрібно: а) переконати захід в тому, що російська територія не перетвориться на чорну діру, а вже, по факту, і є чорною дірою; б) знайти бачення, яким чином ситуація не буде використана Китаєм для власного масивного посилення одразу в кількох регіонах.

Майже невиконувана задача.

Але, її теж треба вирішувати.

Робота з кожною цільовою аудиторією щодо української перемоги.

Нам не дають зброю з певних причин.

Іноді – це відсутність політичних чи реальних спроможностей.

А іноді – це відмова працювати з невизначеністю, яка настане з ослабленням кремлівського центру впливу.

Ослаблення кремля бояться усі.

Бо, ніхто не знає, у що може вилитися ослаблення кремля.

Тому Макрон продовжує наполягати, що Путін = злочинець, але кремлю треба дати гарантії безпеки.

Макрон взагалі досить дивний.

Але, інших у мене для вас немає.

Євросоюз виділив в цбому росі 6 мільярдів євро на переозброєння.

Не така вже й велика сума.

Але треба пояснювати, що прибрати проблему руками українців (дати їм зброю) буде дешевше і довгостроковіше, аніж фінансувати свої збройні сили і чекати доки Путін все одно нападе десь іще.

Нам необхідні стратегії сегментованої комунікації з політичними елітами західних країн, щоб переконати їх в тому, що невизначеність української перемоги для них є краще, ніж визначеність з кризою.

Слідування релігійним канонам Валерія Залужного.

В своєму інтерв'ю в The Economist головнокомандувач сказав, які дії щодо загарбників в ЗСУ практикують як релігію.

Фейсбук активно банить за цитування цих слів, тому я цього робити не буду.

Але ви і так все зрозуміли.

Потреби у зброї, які висловив Головнокомандувач повинні бути задоволені.

Західні країни мають надати зброю для перемоги.

Але, щоб вони прийняли рішення це зробити, ми повинні виконати 9 попередніх кроків, щоб вони перестали боятися ослаблення Кремля і повірили в те, що без російської імперії світ стане краще і більш безпечним.

Росія готується до довготривалої війни.

Що задумали окупанти.

Чи справді росіяни хочуть перемогти?.

Який вигляд повинна мати стратегічна перемога України.

Фейки Путіна про українську армію виявилися… правдою, але про російську.

Нас чекає важкий 2023 рік.

Ще один рік війни.

До чого готуватися українцям? Десять головних заяв Залужного.