Правозахисники засудили вирок Ірині Данилович: «Не справедливий суд, а цинічне судилище»

Правозахисники засудили вирок громадянській журналістці та активістці Ірині Данилович, яку окупаційна влада Криму засудила 28 грудня до семи років ув'язнення та штрафу в розмірі 50 тисяч рублів за сфабрикованим звинуваченням у носінні вибухового пристрою. Вони навели докази політичної вмотивованості кримінальної справи, і вважають, що Ірина ув’язнена виключно за її громадянську активність та підтримку України, повідомляє ZMINA. 

Заступник голови Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін заявив, що справа проти Іри Данилович грубо сфальсифікована, починаючи від її фактичного викрадення співробітниками ФСБ Росії. 

«Все так зване слідство щодо неї базувалося на незаконних методах: після викрадення Ірину тримали у підвалі будівлі ФСБ та застосовували до неї різні форми тиску та залякування, навіть тортури – били та душили. Але фсбвці назвали це “добровільною явкою” для допитів», – сказав Чекригін.

Він додав, що на допитах Ірину змушували зізнатися у зв’язках з українськими спецслужбами, чого не могли довести, змусили її підписати порожні бланки, а потім підкинули в торбинку двісті грамів вибухівки. «Так званий “судовий розгляд” її справи повністю позбавив Ірину Данилович права на справедливий суд та був цинічним судилищем», – сказав Чекригін. 

Він додав, що всі очевидні факти фальсифікацій «суддя» Наталія Кулинська проігнорувала, як і заяви про тортури. Вона відмовила у допиті 15 свідків зі сторони захисту журналістки, допустивши допит лише одного такого свідка. Натомість зі сторони обвинувачення спокійно давали свідчення підставні та підконтрольні ФСБ свідки, які зачитували їх з листочка. За його словами, робили це зумисно, бо якби під час слухань говорили багато свідків, це б виявило багато невідповідностей у цій кримінальній справі. Також «суд» не вивчав речовий доказ – вибухівку – під час судового засідання. 

Чекригін вважає, що все це чітко свідчить про те, що Ірина ув’язнена виключно за її громадянську активність та підтримку України.

Заступник постійного представника Президента у Криму Денис Чистіков впевнений, що справою Данилович Росія ще більше хоче залякати українців в окупації: «Історія Ірини є яскравим прикладом дій окупаційної адміністрації після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року – спроба ще більше залякати громадян України, які проживають в тимчасово окупованому Криму, щоб вони не чинили спротиву. Російські силовики вчергове демонструють, що права людини для них лише набір слів, які не мають змісту». 

При цьому, додає Чистіков, при виборі методів тиску, зокрема фізичного, в окупантів немає розподілу на чоловіків та жінок. Він також висловив переконання, що деокупація Кримського півострова покладе край грубим порушенням прав кримчан на півострові. 

Голова правління ZMINA Тетяна Печончик вважає, що ця кримінальна справа нагадує справу позаштатного кореспондента видання «Крим.Реалії» Владислава Єсипенка. Вона нагадала, що правозахисні організації продовжують фіксувати незаконних «суддів» та «правозахисників», причетних до порушень прав громадян України в тимчасово окупованому Криму. 

Заступник генерального директора Українського інституту, член виконавчої ради українського ПЕН-клубу, амбасадор кампанії #SolidarityWords за звільнення Ірини Данилович Алім Алієв додав, що важливо боротися за звільнення Ірини, так само як і інших кримських політичних в’язнів, які перебувають у місцях позбавлення волі на території Росії та окупованого нею Криму.

Нагадаємо, сьогодні, 28 грудня, «Феодосійський міський суд» в окупованому Криму виніс вирок медсестрі, активістці та громадянській журналістці Ірині Данилович. Їй присудили 7 років колонії загального режиму та 50 тисяч рублів штрафу. Зі звинувачення виключили частину про придбання та зберігання вибухових речовин, залишили лише  носіння.

Напередодні представники російського держобвинувачення запросили для Ірини Данилович сім років позбавлення волі і штраф у розмірі 60 тисяч рублів (майже 31,5 тисяч гривень).

Повідомлялось, що «судове засідання» в окупаційному міському «суді» Феодосії перенесли на невизначений термін через різке погіршення стану здоров’я Данилович, до зали «суду»  їй викликали швидку. Перед засіданням вона встигла повідомити, що у неї розвивається отит і жодної допомоги у СІЗО їй не надають.

Данилович звинувачують у роботі «з вибуховими "речовинами"». За попередніми обвинуваченнями в незаконному зберіганні вибухівки їй може загрожувати від 6 до 8 років позбавлення волі та штраф до 100 тис. рублів (45 тис. грн).

Російські окупанти затримали Ірину Данилович 29 квітня по дорозі з Коктебеля у Феодосію, коли вона їхала з роботи. В її будинку в селі Владиславівка під Феодосією провели обшук, вилучили її телефон та ноутбук. Застосовуючи погрози, співробітники ФСБ змусили Данилович підписати чисті аркуші паперу. Щойно журналістка підписала їх, їй повідомили, що в її сумочці знайшли двісті грамів вибухівки. Після цього представники ФСБ відвезли Данилович до «суду» для обрання запобіжного заходу.

11 травня Кримська правозахисна група повідомила, що Ірина Данилович перебуває в СІЗО окупованого Сімферополя.

Українські правозахисні організації звернулись до ООН, Ради Європи та їхніх інституцій через викрадення Данилович. Ексомбудсманка Людмила Денісова також зверталася до Комісії ООН.

11 листопада у «КримSOS» повідомили, що співробітники ФСБ планують висунути Ірині Данилович ще одне обвинувачення у «державній зраді». Покарання за цією статтею 275 Кримінального кодексу РФ передбачає ув’язнення на строк від 12 до 20 років.

15 листопада правозахисні та медійні організації заявили, що судовий процес над громадянською журналісткою Іриною Данилович є політично мотивованим.

22 листопада Ірина Данилович написала листа, у якому розповіла про посилення тиску на неї у кримському СІЗО.

30 листопада на засіданні підконтрольного Росії міського суду Феодосії Данилович заявила, що співробітники ФСБ били її та душили.

Ірина Данилович працювала медсестрою, була журналісткою, висвітлювала проблеми системи охорони здоров’я в Криму та поширювала інформацію про війну в Україні. До початку повномасштабного вторгнення вона співпрацювала з кількома медійними й правозахисними ініціативами («InЖир-медіа», «Кримський процес») та вела власний проєкт «Кримська медицина без обкладинки», де поширювала інформацію про права медичних працівників.

Фото з особистого архіву Ірини Данілович