Ворог стояв бiля воріт, але ми встигли вивезти ембріони в безпечне місце. Як працюють репродуктологи у війну

Війна тривала уже тиждень.

На блокпостi зупинили машину для перевірки документів і вантажу.

– Що це? – здивовано запитав військовий, дивлячись на 40-літрові ємності, з яких йшов білий дим.

– Це наше майбутнє, – відповіла жінка-лікар.

Світлана Турбаніст, завідувачка відділення допоміжних репродуктивних технологій ISIDA clinic, вивозила з Києва у безпечне місце ембріони, що зберігалися в рідкому азоті.

Адже ворог стояв майже на порозі, за сім кілометрів від клініки.

Дуже важливо було зберегти цей цінний вантаж, адже це не тільки результат роботи великого колективу клініки, а й сподівання майбутніх батьків, які пройшли через багаторічні страждання, намагаючись народити дитину.

І ось запліднення відбулося in vitro, а тут – війна.

24 лютого життя клініки змінилося: воно стало напруженим, потік породіль збільшився, пацієнтки, що були задіяні в репродуктивних програмах, стривожено телефонували із запитаннями про подальшi дiї та безпеку ембріонiв.

Адже програма почалася, комусь потрібно робити пункцію, комусь уже створено умови для переносу ембріонів.

Лікарі приймали всіх, безкоштовно.

Приходили пацієнти інших репродуктивних клінік, які зачинилися в перший день війни.

– Диво, але практично всі ембріони, що були перенесені в той напружений час, прижилися, і ми зараз спостерігаємо за вагітністю у цих жінок.

А це значить, що через невеликий проміжок часу почнуть народжуватися дітки – наше майбутнє, – говорить репродуктолог.

Світлана Турбаніст, завідувачка відділення допоміжних репродуктивних технологій ISIDA clinic.

Коли ворог підійшов надто близько до Києва, питання “що робити?” виникало вже у лікарів.

Було вирішено вивозити обладнання і ембріони.

Куди? Туди, де безпечно.

Світлана Турбаніст супроводжувала вантаж.

Їхали в нікуди.

Уже в Ужгороді шукали придатне для розміщення Центру репродукції приміщення.

Лікарів з ISIDA clinic зустріли на Закарпатті радо.

Медичні центри почали направляти до них своїх пацієнток, які страждали на безпліддя.

Обласний перинатальний центр приймав вагітних жінок, які була на спостереженні в ISIDA clinic, а з початком війни переїхали на захід.

Жінки у більшості не хотіли виїжджати за кордон до пологів, хотіли народжувати в Україні.

Щодня лікарі приймали по 20-25 вагітних.

Була ще одна категорія жінок, які потребували особливого ставлення.

– Ні для кого не секрет, що ми займаємось сурогатним материнством, – повідомила Світлана Вікторівна.

– Потрібно було скоординувати агенції, з якими ми працюємо, щоб сурогатні мами їхали в Ужгород.

I ми мали змогу вести їхню вагiтнiсть.

Сурогатне материнство – це особливий стан.

Жінка відповідально ставиться і переживає за дитину, яку виношує.

Репродуктологи зробили все залежне від них, і жодна сурогатна мама не втратила вагітність.

Дітки народилися здоровими і були передані генетичним батькам.

А це не тільки українці, адже серед пацієнтів ISIDA clinic багато іноземців.

До України для участі в репродуктивних програмах приїжджали з багатьох країн світу.

У 106 країнах живуть дітки, що народилися завдяки українським лікарям.

Навіть у період війни, коли іноземні пацієнти дізналися, що відділення репродуктивних технологій переїхало у безпечне місце, продовжили співпрацю і отримали хороший результат.

Італійський гінеколог Алессандро Валдіссері приїжджав сюди вже двічі під час війни.

Він займається організацією лікування італійських пацієнтів в Україні за програмами допоміжних репродуктивних технологій, таких як донація яйцеклітин та донація ембріонів.

– На жаль, через початок війни я був останній раз у Києві у грудні минулого року.

Мав повернутись із пацієнтами навесні, але не зміг цього зробити через розпал військових дій.

Однак зараз я дуже задоволений можливістю знову приїхати на лікування з моїми пацієнтами до нового філіалу клініки в українському місті Ужгород, – каже лікар Валдіссері.

Люди почуваються в Ужгороді у безпеці, отже є можливість продовжувати співпрацю з ISIDA clinic.

– Я сподіваюсь на такі ж чудові результати, які ми мали у київському філіалі, – зазначає лікар.

Така довіра до клініки як і українських, так і іноземних пацієнтів дорогого вартує.

Коли в центрі уваги – жінка: куди звертатися, щоб вагітність і пологи пройшли без стресу.

– Ми позиціонуємо себе як експертна клініка, що береться за найскладніші випадки, – сказала Світлана Турбаніст.

Найчастіше до відділення Світлани Вікторівни потрапляють жiнки, які вже пройшли багато на шляху до народження дитини, але так і не змогли її народити через хромосомні захворювання, численні невдалі ЕКЗ, невиношування вагітності.

– У нас потужне відділення невиношування вагітності, – сказала лікарка.

– І ми відповідаємо не тільки за те, щоб жiнка завагiтнiла, а й зберегла свою вагiтнiсть.

Світлана Вікторівна згадала жінку, у якої було дві позаматкові вагітності.

Друга – iз сильною кровотечею.

Жінку реанімували і перелили кров.

Але у неї був резус-негативний фактор, а кров, припускає лікарка, влили з позитивним резусом.

Жінка вижила.

І не відмовилася від бажання народити дитину.

Але всі намагання це зробити закінчувалися або перериванням вагітності, або завмиранням через гемолітичну хворобу плода.

– Нам вдалося отримати резус-негативний ембріон.

Ми спостерігали цю вагітність і народили здорову дівчинку.

Зараз їй вже два роки, – розповіла Турбаніст.

На відміну від деяких країн, в Україні дуже м’яке і лояльне законодавство щодо репродуктивної медицини.

У багатьох країнах не дозволено сурогатне материнство або, як, наприклад, в Німеччині, заборонена передімплантаційна генетична діагностика, що дає змогу вберегтися від народження дитини з хромосомною патологією або завмирання вагітності.

Медицина за кордоном обмежена суворішим законодавством, тому деякі методи зі сфери допоміжних репродуктивних технологій не доступнi для пацієнтів.

– Ми проводимо таку діагностику, і маємо хороші результати, – каже лікарка.

Світлана Турбаніст розповіла, що у них є пара, над якою репродуктологи билися довго.

У подружжя складна генетична патологія.

Впродовж півтора року збирали ембріони, відправляли їх на передімплантаційну діагностику, щоб отримати здорові.

І ось наприкінці 2021 року вдалося отримати один єдиний ембріон без патології.

Але почалася війна.

– Коли ми повідомили батькам, що їхній дорогоцінний ембріончик у надійному безпечному місці, радості не було меж.

Ми плакали і сміялися від щастя разом з ними, – розповіла Світлана Турбаніст.

– Зараз він вже перебуває там, де і має бути – у лоні мами.

Заради таких моментів варто жити.

Як потрапити на програму.

ISIDA clinic надає послуги з репродуктивної медицини всім, хто звертається: за направленням лікарів чи самостійно.

У клініці проводяться тренінги та семінари для лікарів з регіонів.

Завдяки такій співпраці значна частина обстежень, моніторинг та стимуляція жінки проводиться за місцем проживання.

I тільки на пункцію та перенос ембріонів до порожнини матки пацієнтки приїжджають до ISIDA Медмiстечко (Київ), або ISIDA Ужгород.

Це економить і кошти, і час, і сили пацієнтам.

Соціальні програми.

Клініка запровадила спеціальні програми для військових.

Для родин військовослужбовців діють постійні скидки.

Працює програма збереження фертильності, яка дуже популярна в США, Європі, Канаді.

Коли жінка відкладає народження дітей.

Розуміючи, що з віком можуть виникнути проблеми із зачаттям, вона обстежується та зберігає яйцеклітини, щоб скористатися ними, коли буде готова до народження дітей.

Психологія і репродукція.

Так, лікарі-репродуктологи творять дива, використовуючи досягнення науки та маючи надсучасне обладнання.

Але трапляється і таке: пара 8-10 років не могла народити, а через короткий час після розмови з психологом жінка вагітніла.

– Так, існує психологічний фактор, – говорить репродуктолог.

– І ми не раз були свідками таких випадків.

Отже, психологічна підтримка бездітних пар, жінок – важлива складова роботи відділення.

Психологи клініки надають допомогу всім, хто її потребує.

Вони присутні на заняттях Школи молодих батьків.

Спостерігають за поведінкою вагітних, надають поради.

Особливо, це важливо у період війни.

Адже, як бачимо – життя не завмерло.

Жінки бажають народжувати, навіть, якщо для цього потрібні місяці обстежень і різноманітних маніпуляцій.

Жага подарувати нове життя перемагає.