Максим Прокопенко, Ілона Довгань, Тарас Кобзар розповіли, як готуються пережити цю важку зиму

Щодня ми чуємо про те, що ця зима буде важкою й затяжною, що на нас чекає блекаут і різні негаразди, і що краще поїхати кудись подалі.

Проте жоден із ведучих каналу «Київ», яких ми запитали про їхні плани цієї зими, не збирається їхати.

«Головне — настрій! Ворогу нас не зламати», — вони охоче діляться своїми лайфхаками та готуються зустрічати Новий рік-2023.

І променисто жартують!.

Ігор Сємьонич: «Я дружині натякаю, що треба скористатися нагодою й подумати про пацана».

Цьогоріч ми по-особливому готуємося до зими.

Наприклад, зараз до мене їде п’ять потужних ліхтарів.

Вони автономні, з датчиками руху.

Також я вже придбав акумулятори на гелевій основі, тому що я живу в багатоповерховому будинку, там не можна використовувати генератори.

Це гелевий акумулятор на 100 ампер, до нього має бути інвертор, так як у мене вдома опалення – від газового котла, щоб він запустився – там має бути чиста синусоїда (комусь це також стане, можливо, в нагоді).

Я думаю, що вже всі українці розуміють (усміхається), чому ця синусоїда треба – вона, власне, й запустить котел, особливо – нового зразка.

Це – надважлива функція, яка має бути в цьому інверторі.

Вже навіть діти розбираються в цьому, радять, що краще взяти.

Донька мені підказує, що «оця от штука дуже велика й вона буде в нас не дуже гарно виглядати».

Я це розумію, тому хочу оцю всю установку сховати за ялинкою.

У нас буде фактично енергобаза під ялинкою (сміється), тому вона ніколи не згасне! Нехай росіяни навіть не сподіваються — Новий рік не буде зіпсованим.

Також запаслися водою, вдома літрів п’ятдесят води в різних ємкостях зберігається.

Окрім цього, дякуючи нашим небайдужим співмешканцям кварталу й забудовнику, забезпечилися додатково кубами води.

Всі згуртувалися, й тепер у нас у будинку буде така можливість донабрати воду за необхідності.

З їжі нічого не закупляли, в нас є лише якісь невеликі запаси.

Я живу на шостому поверсі, тому тепер частіше гуляю по східцях.

Також із позитивного — ми тепер висипаємося.

Я дружині натякаю, що треба скористатися нагодою й подумати про пацана (сміється).

У нас є чудова ялинка, вона з 6 грудня вже прикрашена.

Вона – штучна, висока, з патріотичними українськими прикрасами, які ми родиною разом робили власноруч.

Кіт вже половину розідрав, але нічого, ми збираємо назад, клеїмо.

Отак-от однією «хвостатою» родиною, в принципі, готуємося до Нового року.

Я думаю, що буде затишно, й навіть якщо припаде екстрене відключення саме на новорічну ніч — нічого страшного.

Ми зазвичай на Новий рік полюбляємо з сусідами виходити надвір і святкувати разом.

Юлія Терлецька: «Така звичка в мене з’явилася: як тільки трапляється якийсь масований обстріл – коли я ловлю інтернет, то завжди доначу».

Моральна підготовка, в принципі, є, тому що досі триває оцей запал, який ми зловили 24 лютого, коли треба було мобілізувати всі свої моральні сили.

І немає зневіри, злості на країну, бажання, як цього дуже хоче росія, піти до Зеленського, стати на коліна й просити про капітуляцію.

Навпаки — є моральні сили жити навіть у таких надскладних умовах, є бажання працювати далі й лишатися на своєму робочому місці й тримати інформаційний фронт.

З приводу готовності фізичної — в мене вдома з’явився запас технічної та питної води.

Щодо їжі, то в цьому плані я не дуже готова, в мене завжди напівпорожній холодильник, але вже, принаймні, закупила сухі сніданки, які можна просто заливати йогуртом, сухофрукти, якісь продукти, які не псуються.

Купила собі павербанк.

Раніше вважала, шо мені це не потрібно, оскільки завжди мала змогу десь підзарядити телефон: по дорозі на зйомку в машині, на телеканалі або вдома.

Зараз ми трошечки перейшли в інший режим життя, коли, якщо ти маєш світло вдома — в будь-якому випадку приймаєш душ, миєш голову, тому що не знаєш, коли ти зробиш це наступного разу.

Вдома у мене все на електриці, але на випадок критичної ситуації в мене є можливість поїхати до батьків, які живуть під Києвом, у них є генератор, газ і запаси їжі.

Там і нагодують, і напоять, і обігріють (усміхається).

На випадок, коли в квартирі немає світла і зв’язку, я завантажую фільми на телефон.

А якщо завантажені фільми закінчуються — лягаю спати.

Я реально налагодила свій режим сну, й це справді класно.

Крім того, я стала медитувати й більше заглиблюватися в себе, переосмислювати якісь речі, думати про те, про що не встигаю думати в такому скаженому ритмі життя, коли постійно – робота, зустрічі, зйомки.

Зараз я сама собі психолог.

Я ставлю собі важливі питання, даю на них відповіді, й таким чином іде самоаналіз.

В тиші, в темряві.

Я включаю якусь легку музику, яка не відволікає від думок, запалюю свічки, гірлянду, яка працює від батарейок — і все, я наодинці зі своїми думками.

Зиму, звісно, переживемо — у нас немає іншого вибору.

До речі, от ще така звичка в мене з’явилася: як тільки трапляється якийсь масований обстріл – коли я ловлю інтернет, я завжди доначу ЗСУ.

Якщо раніше я робила це регулярно раз чи два на місяць, то зараз це регулярно раз чи два на місяць і плюс під час кожного обстрілу.

Я вже купила новорічні іграшки, але ялинки ще немає.

Планую купувати маленьку справжню, але зв’язану з гілочок.

Новорічний настрій є, але цьогоріч немає бажання святкувати якось, витрачати на це купу коштів.

Просто хочеться посидіти в сімейному колі з близькими людьми і згадати цей рік, згадати, наскільки важким він був, переосмислити якісь речі для себе, згадати, наскільки цінними для нас є дрібниці, згадати тих, хто вже не з нами зараз, тих, хто поліг під час цієї війни, захищаючи нас.

Олеся Турчин: «Дуже шкода, що зараз у мене не стоїть у квартирі фортепіано, тому що я б відновлювала свої навички гри».

Зиму ми переживемо, все буде добре.

Насправді, в мене немає паніки.

Чесно зізнаюсь: я нічого взагалі додатково не купувала.

В мене дуже багато свічок, бо я люблю свічки, в мене є кільцева лампа, яка має вихід usb і вмикається від павербанку.

Мені вистачає абсолютно! У мене два звичайні павербанки й один окремо під телефон.

У мене газ, у цьому плані все класно.

А погано — те, що якщо вимикається світло — одразу вимикаються опалення й вода.

Тому я зробила запаси питної й технічної води.

А от великих запасів їжі не зробиш.

І мені особливо сумно через те, що я люблю рибу, і вона в мене зазвичай лежить у морозильнику, а зараз я розумію, що не буду вже так її зберігати.

Є холодний балкон, відповідно, якісь овочі залишаю там.

А взагалі себе зловила на тому, що, схоже, до кінця зими стану частково сироїдом.

Тому що вже переходжу в харчуванні на щось таке, шо не треба гріти або довго готувати.

Електрочайником не користуюся зараз, він перетворився на ще одну посудину для води.

З опаленням складніше, але не так мені, як моїм орхідеям.

Одна з них уже померла — ці квіти не люблять зміни температур, протягів.

Знову ж таки, завдяки подарункам на Різдво, Новий рік, у мене є дуже тепла піжама, багато теплих шкарпеток, дуже теплий халат із вушками, кілька ковдр, пледів.

І, відповідно, коли був оцей найбільший блекаут, у мене не було опалення дні три, квартира вже вистигла, але при цьому я спокійно його пережила за рахунок одягу.

Про всяк випадок є ще туристичний спальник.

Я більше хвилююся за те, як переживатиме зиму моя мама, але дуже сподіваюся, що все буде добре.

Вона живе у приватному будинку, він газифікований, є вода, але якщо немає електрики — немає змоги увімкнути опалення.

Але в мами є собака, тому, в разі чого, це дуже хороша батарея (усміхається).

Мені здається, що насправді цю зиму ми зможемо пережити саме завдяки нашому настрою.

Ми навіть на роботі між собою говорили: хто біля кого живе, в кого є газ.

От я довідалася, що одна моя колега недалеко біля мене живе, і в неї є маленький син.

Кажу: «Слухай, ти можеш не їхати через увесь Київ до батьків.

Можеш прийти до мене, як мінімум газ у мене завжди є, відповідно, воду нагріти, щоб дитину помити чи щось дитині приготувати ти в мене зможеш».

Тобто відбувається отака колаборація.

Стосовно того, що роблю ввечері — основний світловий день я на роботі, й зловила себе на тому, що намагаюся на вихідних вдень навпаки піти погуляти, а всі справи зробити, коли вже сутінки.

В мене є електронна книжка, на телефон скачані кілька фільмів на найгірший випадок, тому що якщо вимикається світло — одразу зазвичай зникає й інтернет.

Єдине, про що я зараз думаю: дуже шкода, що в мене не стоїть у квартирі фортепіано, тому що я б відновлювала свої навички гри на інструменті.

Мені цього дуже не вистачає (усміхається).

Щодо ялинки — я для себе вирішила, що ялинці бути.

Я зазвичай купую із зібраних гілочок: і не спиляна, й водночас жива.

Тим паче, що, начитавшись фідбеків від екоактивістів, я розумію, що штучна ялинка шкодить природі набагато більше, ніж жива.

Тому такий вибір.

Я менше споживаю електроенергію.

В цьому плані я з тих людей, які будуть за тобою ходити по кімнатах і вимикати світло.

І взагалі я — за усвідомлене споживання ресурсів.

Принаймні, намагаюсь це робити.

Будь-яка зміна, хороша чи погана — це завжди висхідний рух.

І навіть ті ж блекаути — це можливість попристосовуватися, поекономити, навчитися чогось нового чи перелаштувати бізнес, наприклад, змінити спосіб життя, зрозуміти, що тобі не треба стільки електрики чи стільки води.

Це про усвідомлене споживання.

Це досвід, і це класний досвід!.

Я ніколи особливо не святкувала Новий рік, чесно зізнаюсь.

Для мене важливіше Різдво.

Тому я дуже сподіваюся, що в мене буде нагода поїхати додому, в Івано-Франківськ, на Святвечір.

Ілона Довгань: «Є пледи, теплі речі, ще щось, і вже з друзями говорили: якщо що — об’єднуємось!».

Щодо практичної підготовки до зими — в мене є велика селфі-лампа, вона дуже кльово світить і працює від павербанку, це дуже зручно.

Ще є лампа, яка заряджається, й лед-лампа настільна на прищепці, я її нещодавно купила, і теж із нею, якщо що, пересуваюся по квартирі.

В мене ще є гірлянди на батарейках: у коридорі повісила, у ванній, і коли вмикаю — приблизно вже все по квартирі бачу.

Ліхтарики є різні.

Ще цієї зими я накупила термобілизни: і на роботі, й так носити, щоб було тепло, теплий одяг дістала.

Придбала устілки нагріваючі у взуття, я вже їх використовувала, теж дуже прикольна штука.

Також купила світловідбивні стрічки собі й батькам.

Це все — лайфхаки цієї зими.

Оскільки пару тижнів тому в мене три доби не було світла, я зрозуміла, що з холодильником біда в таких випадках.

Тепер у мене є багато різних консерв, наприклад, гречка в консервах із м’ясом, просто м’ясо в консервах, тепер у мене є різні супи швидкого приготування, хлібці й усе таке.

Тобто вже навіть стиль харчування змінився.

У мене плита газова, тому мені з цим пощастило.

Я можу взяти з собою на роботу або чай/каву, або просто окріп у термос.

Ще я запаслася водою — є технічна вода у п’ятилітрових пляшках і два великі бутлі двадцятилітрові для пиття.

На випадок, коли немає світла й інтернету, я качаю собі тепер фільми.

Раніше дивилася в інтернеті просто на ноуті, а тепер я вже, поки є світло, качаю собі швиденько на наступний тиждень — це в мене обов’язково, там, скількись фільмів, які потім, коли немає світла, дивлюся.

Головне — бути в енергії, в тонусі.

Бо іноді після роботи вже виснажена емоційно.

Стала більше пити гарячий чай, причому, трав’яний: карпатський або з липи, яку я власноруч влітку збирала й сушила… і варення.

І те, що сама варила, й зараз усі дарують чомусь один одному варення, я не знаю, чому так (усміхається).

З чаєм узагалі зараз дуже заходить! Прям ритуал якийсь такий кльовий.

Є пледи, теплі речі, ще щось, і вже з друзями говорили: якщо що — об’єднуємось.

У мене, коли не було світла — не було й опалення, а в моїх друзів опалення не вимикали, й вони кажуть: «Наступного разу приходь до нас».

Намагаємось якось пристосовуватися до цього.

Й виходить, що зараз я більше часу присвячую собі.

Тобто це такий час для себе, занурення в себе.

Аби ще зв’язок був….

Дуже хочеться ялинки.

Причому, поставити її якомога раніше.

У мене є штучна, але я хочу поставити живу, можливо, в горщику.

Моя сестра купила таку, щоб потім висадити.

Це дуже красиво! Хочеться якогось свята, тому що купила ж гірлянди для освітлення — і вже якийсь інший настрій вдома.

Я беру відпустку після Нового року й або поїду до рідних, або, можливо, в Києві зустрінусь з усіма друзями, побуду трішки з собою.

Хочу трохи заземлитися.

Сподіваюсь, що буде все добре!.

Тарас Кобзар: «Якщо нема світла — переживемо, вже переживаємо цей місяць, якщо нема води – запаслися, а далі… буде сніг – будемо топити сніг…».

Я думаю, нас трішечки лякають якимись найжахливішими сценаріями, аби ми просто прорахували свої дії.

Морально, напевно, я готовий до зими.

Найбільше мене лякає відсутність опалення, тому що в нас у грудні народився малюк.

От якщо буде опалення, без води і без світла ми, думаю, проживемо.

Головне, щоб було тепло.

Ми з дружиною купили два обігрівачі, але якщо не буде світла, то тоді куди їх вмикати..

Але є у нас іще хитрий план: нам родичі пообіцяли дістати зарядну станцію.

Якщо раптом не буде ні опалення, ні світла, тоді ми просто до зарядної станції підключимо обігрівач і хоч якось зігріємось.

Але насправді, якщо буде зовсім погано, то, скоріш за все, дружина – Олеся Кобзар – із дитиною на час зими поїде в село на Тернопільщину до батьків, де можна опалюватися і дровами, й газом.

А я вже лишуся тут якось зимувати.

Буду періодично, звісно, туди навідуватися, але замерзати їх у Києві, її й малюка, точно не залишу.

Про запаси їжі й води ми подбали, причому, коли ще не було страшного дефіциту.

Закупили їжу швидкого приготування, консерви.

Сподіваюся, тиждень на такому можна буде протриматися.

Запас води теж є.

За стандарт беруть 20 літрів на людину – в мене зараз десь 30 літрів на людину на день, це з технічною водою.

Будь-які ємності, де може зберігатися вода — все заповнено водою (усміхається).

Періодично міняю, щоб не застоювалася.

До речі, подивився кілька тижнів тому відео про тернопільські свічки так звані, їх іще називають «вічні свічки».

Це коли світлодіод, дві батарейки, й можна їх або скотчем зліпити, або в коробку з-під сірників запхати — й воно світить.

І я цих штучок наробив ще десь у середині жовтня.

Ми з ними готуємо їсти, їмо, якщо наблизити прямо до книжки — можна навіть читати.

Їх можна вимкнути, але загалом вони можуть світити пів року.

І, звичайно, запас свічок є.

Є пара ліхтариків, але ми нечасто ними користуємося, тим більше, зараз іще розвішали гірлянди всюди на батарейках – вони теж дають класне світло.

От свічки — так, періодично поповнюємо запаси.

Коли немає світла — граємо в ігри (сміється).

В настільні, азартні.

Я знаю безліч азартних ігор із картами й не тільки.

Нещодавно десь вичитав слова дуже розумної людини, яка сказала, що коли ми якийсь великий страх розкидаємо на кілька, то тоді це вже не страх, а або ризики, або якісь застереження.

І от я подумав: що таке блекаут? Це коли нема світла, води й опалення.

Якщо нема світла — переживемо, вже переживаємо цей місяць, якщо нема води — запаслися, а далі… буде сніг — будемо топити сніг, якщо нема опалення — це найбільша проблема, але тоді родичів вивожу, а сам якось спробую перебути.

І якось заспокоївся.

Ялинку ми вже поставили й прикрасили.

У нас давно вже штучна, невеличка така.

У нас просто кицька — любителька всього яскравого.

І тому в нас невеличка ялинка, щоб можна було запхати її якомога вище, щоб кицька до неї не дісталася.

А так уже квартиру прикрасили, повісили гірлянди, різдвяні віночки.

Звісно, все залежить від питань безпеки, але цього року Новий рік і Різдво плануємо зустрічати в Києві, хоча раніше завжди їздили до родичів на Святвечір.

Сергій Смальчук: «Із їжі в мене у банках є головний стратегічний продукт — сало.

І це абсолютно не жарт, я — фанат сала».

На випадок, якщо в Києві буде повний блекаут, і людям доведеться евакуйовуватись, у мене є хатинка в Волинській області, де я встиг зробити величезний запас дрів.

І оскільки там є родичі, відповідно, запасу харчів, консервації там вистачає.

В Києві я ще, напевно, місяці два тому купив прекрасний теплий спальник українського виробника.

В мене є ліхтарики, також придбав лед-стрічку.

Збираюсь купити акумулятор і інвертор.

Із їжі в мене у банках є головний стратегічний продукт– сало.

І це абсолютно не жарт, я — фанат сала.

Й інша консервація теж є, наприклад, тушонка.

Не купував ще ні запасів гречки, ні макаронів, ні інших продуктів тривалого зберігання, тому що поки не бачу в цьому потреби.

Думаю, якщо дійсно буде загроза блекауту, то буде час підготуватися.

На зараз стоїть кілька баклажок води.

Як показав досвід, от особисто в мене вдома, в Ірпені, за весь цей час жодного разу вода не зникала.

В мене – газ, але газовий котел, який працює від електрики.

Але от ця історія з акумулятором та інвертором — вона дозволяє підключити котел і, відповідно, якщо є газ, якщо котел працює – то з цим проблем немає.

Світло вимикають щодня.

І тоді я міксую: або сон, що, однозначно, прекрасно, або книги при ліхтарику.

Звичайний невеличкий такий ліхтарик у мене є, причому, кілька штук.

Поки що не підводили.

Новий рік не є для мене якимось святом.

Відповідно, я зазвичай дуже спонтанно, буквально 31-го числа чи 30-го вирішую: де і з ким буду.

Для мене більш значущим є Різдво.

Але цього року й 25 грудня, і 7 січня в мене ефіри.

Ну, й Різдво — це таке сімейне свято, а цьогоріч в силу певних життєвих причин мені його не буде з ким святкувати, тому що батьки померли, а одна сестра за кордоном зараз, інша — на Волині, а в мене, як я вже сказав, ефіри.

Однозначно треба готуватись до найгіршого, сподіваючись на краще.

Мають бути хоча б найелементарніші речі, як тривожна валізка, про яку ми вже всі чули.

Я дуже приємно здивований узагалі співвітчизниками.

Ми настільки сприйняли оцю нову реальність, на вершині якої — смерть москалям і перемога в цій війні, що це не може не тішити.

І зараз я абсолютно впевнений, що ми реально переживемо оцей період, ми реально дочекаємося весни й перемоги.

Більше того, я впевнений, що пік цієї війни вже пройдений.

Тому треба просто трішки набратись іще терпіння, і вже, я сподіваюсь, наступного року ми дійсно будемо святкувати перемогу.

Євгенія Золотоверха: «У мене є собака, якщо що — нагріє.

Його можна покласти собі на ноги, й це буде грілочка, йому й мені».

Перше, що я зробила — це морально підготувалася.

Щодо практичної підготовки — наразі я придбала термобілизну, більше теплих речей, продумала, щоб було, що їсти.

Також у мене є великий запас води вдома.

Технічної — літрів за сто.

Коли з’явилася перша інформація з Маріуполя про те, що там люди зливають воду з батарей, п’ють із калюж, мене тоді дуже сильно це шокувало.

І я зрозуміла, що краще мати запас, мене це заспокоює.

Питної, звісно, набагато менше, але все одно час від часу я поновлюю запаси.

Потім, у мене є собака, якщо що — нагріє.

Його можна покласти собі на ноги, й це буде грілочка, йому й мені.

Я собі зараз ще хочу придбати зимовий спальний мішок, із яким люди сплять у походах.

Таким чином точно знатиму, що зігріюся.

Це запасний варіант.

А головне — це розуміння, що нам потрібно це пережити, нам потрібно вистояти, і перемога вже дуже скоро!.

російська федерація найбільше хоче, щоби ми стали депресивними, щоби ми зневірилися, щоб не бачили нічого радісного в цьому житті.

Але водночас мені хочеться підійти до тих людей, які кричать увесь час «Зрада!», і сказати: «А як ви собі уявляли війну? На секундочку, в нас — повномасштабне вторгнення, в нас ідуть обстріли, нас мали взяти за 3 дні, але не взяли…» Те, як зараз живе принаймні місто Київ – чесно кажучи, в умовах повномасштабного вторгнення ми живемо гідно, ми живемо! Так, є проблеми зі світлом, але воно є! Бувають проблеми з опаленням, але воно все одно є! Є проблеми з водою, але вона є! І завдання кожного з нас, окрім того, що хтось обирає донатити, хтось активно волонтерить, хтось допомагає, загальне завдання всіх українців — це прекрасно розуміти, що ворог якраз хоче нас зламати.

Але ми працюємо й, мені здається, ми навіть не на пів шляху — ми вже набагато ближче до нашої перемоги.

Коли я не в ресурсі, я просто завмираю в якийсь момент і кажу собі фразу Скарлет О’хари: «Я подумаю про це завтра».

Бо завтра щось зміниться.

Коли ти зовсім не в ресурсі, найважливіше — дати собі просто перепочити, щоб відновився ресурс, і тоді стане легше.

Максим Прокопенко: «Я встаю зранку — і йду рубати дрова.

Потім я біжу до річки, купаюся й біжу назад.

Мені не холодно вже апріорі».

Попри все, ми не можемо не пережити цю зиму, в нас немає варіантів! Ми ж не маємо права здатися! Сірники, сіль, патрони… (сміється) купив, звісно.

Якщо у вас немає, ким грітися, й навіть немає котика чи собачки — найпрекраснішим придбанням буде якраз-таки термоковдра.

В умовах навіть холодної квартири чи будинку ця штука просто створить атмосферу.

Я якось завжди думав, що просто так із 14-го року нічого не закінчиться.

Тому побудував собі будинок з укриттям, поставив там камін, який можна топити дровами, й котли, не залежні від зовнішніх енергоносіїв.

Вода в мене — автономна.

Тобто блекаут мені, в принципі, не страшний.

Але цей шлях може комусь не підійти, в когось може не вистачити коштів, комусь може це бути не на часі… Я рекомендую купити, як носять армійці, два комплекти термобілизни.

Перший — синтетичний, будь-який спортивний, який відводить піт, а другий — є такий тип тканини «вафелька», він у військових магазинах продається.

В мене – декілька комплектів.

Шкарпетки — трекінгові, але зимові.

Вони можуть коштувати досить дорого, але вони не натруть ноги й будуть відводити воду.

Якщо ви на них надягнете ще одні шкарпетки, не шерстяні — це дуже важливо, бо у вас будуть водянки потім на ногах, а звичайні х/б, то вам буде дуже теж тепло.

Це зі свого досвіду й із вишколів.

Я мрію про те, щоб в Україні були організації скаутингу для дітей.

Якщо у вас, наприклад, немає можливості відправити дітей за кордон із жінками, зробіть їм цю зиму як прекрасний квест.

Коли я був маленький, батько постійно влаштовував мені якісь квести.

Наприклад, ми купалися в ополонці, бігали до ополонки на лижах, потім звідти бігли так, тому що треба було лижі ще на собі нести.

Це морально й фізично загартовує, і для мене це був квест, тому що був якийсь приз завжди в кінці за те, що я це зробив.

Намагайтесь дітям теж розказати, що ця зима – це квест.

Якщо всі думають, що я сам собі закриюся вдома — ні, в мене є друзі, з якими я охоче поділюсь тим, що маю.

У нас буде таке ком’юніті, в якому ми розподілимо обов’язки.

Насправді, це дуже весело.

Об’єднатися навколо біди — це найкраще, що зараз може бути.

Якщо не буде зв’язку — вам ніхто не заважає купити радіоприймач на FM-частотах, купити китайські рації, в яких цей радіоприймач теж налаштований.

Ми це вже все купили.

Найлегше — це нити.

Не виникає поганих емоцій, якщо постійно щось робити.

Я встаю зранку — і йду рубати дрова.

Це емоційна розрядка.

Потім я біжу до річки, купаюся й біжу назад.

Це кожен ранок повторюється.

Мені не холодно вже апріорі.

Потім — постійно якийсь контакт із друзями, зі своїми, якщо не зайнятий роботою.

Ви не уявляєте, як це кльово! Ми от на цьому тижні затопили з друзями баньку, грали в настолки, у нас є улюблений брідж, у який ми граємо при світлі керосинки, й нам абсолютно все одно на блекаут, ми сміємося й так далі.

Бо нам – краще в цій ситуації, військовим — гірше.

А ми не ниємо, а робимо, що можемо.

Зранку встали — каву попили, на ЗСУ задонатили — все, молодці.

Поганого емоційного бекграунду не буде.

Читайте також.

Оце так тролінг: MELOVIN змінив пісню Алли Пугачової «Живи спокойно, страна».

«Дуже люблю»: Влад Дарвін знявся у різдвяній фотосесії з сином Рональдом і дружиною Христиною Марті.