518 українців у Варшаві надали інформацію для міжнародного розслідування воєнних злочинів росіян

Як «Опора» опитує українських біженців у Польщі, які можуть бути свідками в судових процесах над окупантами.

Злочини, які російські загарбники вчиняють в Україні проти цивільних, надто серйозні, щоб винуватці могли уникнути відповідальності. За міжнародним правом, розслідувати їх та виносити судові вироки щодо них може будь-яка держава. Це важливо ще й тому, що серед українських біженців, які втікали від війни, багато свідків злодіянь росіян. Тому з вересня 2022 року у Варшаві працює Центр сприяння документуванню воєнних злочинів, який відкрила Громадянська мережа «Опора». Українські біженці, які втікали від війни і стали свідками або постраждали від воєнних злочинів російської армії, повідомляють про ці події, юристи та психологи центру допомагають коректно оформити цю інформацію, оцифровують і перекладають її польською мовою. А тоді прокуратура Польщі починає офіційні процесуальні дії — розслідування воєнних злочинів Росії в Україні. Зараз у базі даних уже є відомості від 518 людей з України, які виїхали до Польщі, втікаючи від війни.

Воєнні злочини спрямовані безпосередньо проти цивільних людей. Вчиняються вони свідомо. Наприклад, це умисне вбивство, тортури, депортація; «живий щит» — розташування техніки в житлових кварталах; пошкодження об’єктів цивільної інфраструктури; застосування зброї масового ураження та отруйних речовин; використання загарбниками цивільного одягу, одностроїв української армії та інших служб, емблем гуманітарних і медичних установ.

Як працює центр

Юристи і психологи центру разом відвідують шелтери, де живуть українські біженці, і проводять інтерв’ю. Психологи допомагають під час цієї розмови та після неї, використовують різні техніки стабілізації психологічного стану людини. Юристи просять людину дуже загально згадати, що вона бачила, ознайомитися з переліком воєнних злочинів і відзначити, які саме з них стосуються її історії. Все це вони нотують, а потім переносять інформацію до бази даних.

Оцифровані відомості працівники центру перекладають польською мовою, щоб польські слідчі могли працювати з цією базою даних. Першу частину відомостей бази вже офіційно передали до Агентства внутрішньої безпеки (Agencja Bezpieczeństwa Wewnętrznego), яке здійснює процесуальні дії з розслідування польською прокуратурою військових злочинів Росії в Україні.

Ще на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Польща розпочала кримінальне провадження щодо розслідування воєнних злочинів росіян. Крім того, Польща входить до Спільної слідчої групи. 20 держав ініціювали розслідування і збір доказів воєнних злочинів Росії проти України. Національні органи всіх цих держав можуть збирати докази та завантажувати їх для обміну інформацією на спільну платформу.

Міжнародні злочини мають універсальну юрисдикцію, тому будь-яка держава або міжнародна організація може вимагати кримінального провадження над обвинуваченою людиною, незалежно від того, де був вчинений злочин, яке громадянство обвинуваченого й де він живе.

Ці злочини надто серйозні, щоб винуватці могли уникнути відповідальності через питання юрисдикції чи підсудності. Таким чином міжнародні злочини на території України може розслідувати та виносити судовий вирок щодо них будь-яка держава.

Чому центр не збирає свідчення, а лише формує базу свідків

Методологія роботи центру передбачає не запис розповіді людини як свідчень, а тільки проведення попереднього скринінгу (коли, де і що в загальних рисах пережила людина), щоб далі польські правоохоронці могли провадити офіційні слідчі дії. Адже для того, щоби свідчення людини стало офіційним доказом у суді, допит цієї людини має провести безпосередньо уповноважений правоохоронний орган. Тому завдання центру, заснованого громадською організацією, — юридично і психологічно допомагати українцям за кордоном, збирати інформацію про воєнні злочини росіян, встановлювати та фіксувати, чи були люди свідками певної події, чи знають про неї лише зі слів інших людей або з медіа, а також формувати й передавати базу даних для роботи польської прокуратури.

Психологічний аспект при виборі саме такого підходу до роботи центру також пов’язаний із тим, що проведення повторних опитувань людини може її ретравматизувати і призвести до втрати важливих фактів. Адже коли людина розповідає про подію вперше, вона згадує самі обставини того, що сталося, і може відтворити важливі деталі. А наступні рази згадує і переповідає вже свою першу розповідь про ці події. Тому важливо, аби першою розповіддю людини були саме свідчення компетентним правоохоронним органам, а не громадським ініціативам.

Радниця з юридичних питань Громадянської мережі «Опора» Ольга Коцюруба каже, що роль громадських організацій у контексті воєнних злочинів може полягати лише в пошуку для слідства потенційних свідків, а документуванням має займатися сам правоохоронний орган. «Дуже важливо, щоб робота громадських організацій була спрямована саме на сприяння і допомогу слідству та відбувалася за єдиним стандартом. Певні матеріали зі стандартизації такої роботи громадських організацій уже розробив Євроджаст (Європейська агенція зі співпраці у сфері кримінальної юстиції) і Міжнародний кримінальний суд. Проте зараз експерти спільно з Офісом Генерального прокурора України напрацьовують свій комплексний стандарт. Тут не важливо, чи громадська організація працює в Україні, чи за кордоном, головне, щоб ця її робота могла саме допомогти, а не нашкодити слідчим. Адже неправильно задокументований факт може потім бути взагалі втрачений для слідства», — зазначила вона.

З якими викликами стикається центр у своїй роботі

На початку роботи центру представники «Опори» мали гіпотезу, що інформаційна кампанія в польських медіа та на носіях зовнішньої реклами спонукатиме українців у Варшаві приходити на інтерв’ю до центру. Проте, як показала практика, українські біженці не дуже мобільні — поки вони мешкають у шелтерах, то мало пересуваються по місту, адже навіть 10 злотих на проїзд для них це значні витрати. Тому юристи та психологи змінили тактику і проводять виїзні інтерв’ю в шелтерах. Для цього представники центру встановили робочі контакти з посольством України в Польщі, польською й українською прокуратурами, пунктами прийому українських біженців.

Людей, які можуть бути опитані, зараз меншає, хоча кількість біженців від війни зростає через ракетні удари по інфраструктурі в Україні. Певна кількість людей уже просто змирилася з війною. Вони заспокоюються, занурюються в польське повсякденне життя і вже не так прагнуть притягнути Росію до відповідальності за вчинені злочини. Тож слід не лише мотивувати біженців і пояснювати їм, як важливо зафіксувати кожен злочин росіян, а й думати про розширення території охоплення роботи центру. У Польщі найбільше українських біженців. І попри те, що до столиці прибула найбільша кількість людей, є чимало пунктів прийому українських біженців в інших містах, де ще дуже багато людей, які можуть давати свідчення про воєнні злочини росіян.

Важливими елементами постійного вдосконалення поточної роботи є також системність передачі кожної наступної частини бази до Агенції внутрішньої безпеки; отримання зворотного зв’язку від Генеральної прокуратури України та інших уповноважених органів для покращення методології збору даних; постійне вдосконалення навичок юристів і психологів; пошук фінансування для наступного етапу роботи центру. Пілотний проєкт роботи центру завершується в кінці лютого.