Підсумки 2022 року в Іспанії: домінація Реалу, відродження Барселони та інші

Підсумки 2022 року в Іспанії: домінація Реалу, відродження Барселони та іншіFootball.

ua — про головне минулого року в Ла Лізі.Продовжуємо підбивати підсумки цього року.

Наступна зупинка – іспанська Прімера та інші турніри на Піренеях.

Команда року: Реал Мадрид.

Ви здивовані?! Мадридці просто тотально домінували не лише в іспанських, а й європейських турнірах.

Повернення до команди Карло Анчелотті на початку сприймалося виключно як спосіб законсервувати "вершкове теперішнє", не зламати ретельно вибудоване Зінедіном Зіданом.

Хто б міг уявити у реальності, що італієць зуміє витиснути з цього складу набагато більше.

Спершу коуч реанімував Вінісіуса, котрий створив фантастичний тандем із Бензема, потім стабілізував виступи команди, і в підсумку додав їй легкості.

Допомогла й мала кількість пошкоджень, що не дуже властиво клубу крайні сезони.

Впевненість Карло на бровці передавалася футболістам.

Реал став лідером минулого сезону у Європі за кількістю мінікамбеків.

У чемпіонаті можна згадати поєдинок проти Севільї, у Лізі чемпіонів – з Сіті, та інші.

У Прімері мадридці блискуче скористалися спадом Барселони та Атлетіко, проте й без цього виглядали стабільніше та потужніше за конкурентів.

Усього чотири поразки та фактично гарантований титул вже на екваторі сезону – це потужно.

Казку у головному єврокубку ви чудово згадаєте і без нашої участі.

Фактично лише у кубку стався традиційний провал, проте кого це цікавить.

Ба більше, цього сезону Мадрид встиг здобути Суперкубок УЄФА, готується поборотися за суперкубок та клубний чемпіонат світу, та й взагалі, таке враження, став сильнішим.

Лишень одна поразка в усіх турнірах, впевнена перемога у принциповому Класіко, та доволі сонячне майбутнє.

2022 пройшов під знаком колективу Анчелотті.

Прогрес року: Атлетік Більбао.

Відхід Марселіно згустив фарби над басками.

Тренер непогано зайшов у клуб, вигравши суперкубок, проте далі не склалося.

Команда топталася на одному місці, отже створити щось на кшталт хоча б своєї симпатичної Валенсії цьому спеціалісту не вдалося.

Заміну було знайдено практично моментально.

Ернесто Вальверде – культова фігура у місцевому вболівальницькому фольклорі.

Свого часу іспанець шість років грав за "левів", а потім працював асистентом і головним тренером.

Враховуючи це, можна сказати, що "Чінгурі" вчетверте увійшов до однієї ріки, абсолютно не відчуваючи жодних комплексів.

І Атлетік одразу розквітнув.

На даний момент команда знаходиться у зоні Ліги чемпіонів, демонструючи стабільну та солідну гру.

Якщо із топовими суперниками боротися поки що дещо важкувато (загальні 0:5 від Атлетіко та Барселони), то ось із рівними за силою чи аутсайдерами стається феєрія.

Більбао не лише вміє грамотно оборонятися, але й багато забивати.

В середньому команда забиває більше ніж 1,5 голи в середньому за матч, отже придивіться до них уважніше.

Лише одного разу у цьому столітті Атлетік зіграв у чемпіонській лізі – у сезоні-2014/15, за Ернесто.

Також саме за нього команда стала постійним учасником єврокубків, в яких після його відходу у Барселону грала практично шість років тому.

Регрес року: Атлетіко Мадрид / Севілья.

Від чемпіонства до п'ятого місця.

Приблизно так можна охарактеризувати підсумки року в виконанні мадридського клубу.

На контрасті з успіхами ворога Атлетіко виглядає блідо.

Здавалося, що здобуття золотих медалей повинно якось додатково підбадьорити команду та додати їй енергії, проте замість цього стався провал.

Влітку минулого року "матрацники" посилили склад, наприклад, де Паулем та Грізманном, а їхній ростер та якість складу дозволяли сподіватися на захист чемпіонства.

На практиці команда розпочинала сезон з натужних перемог, а в другій половині кампанії стабільності стало більше, проте усе одно занести собі щось у актив не вийшло.

Якби Севілья не почала буксувати на фініші й втрачати очки, мадридці зайняли б щонайменше четверте місце, те саме стосується й Бетіса, що не витягнув перегони за зону Ліги чемпіонів.

Цього сезону "зелено-білі" виглядають місцями навіть більш переконливо, є й інші конкуренти, отже розслаблятися не потрібно.

У головному єврокубку справи також складалися доволі неоднозначно.

Минула кампанія завершилася достойним вильотом від Манчестер Сіті у чвертьфіналі, проте не потрібно забувати, що Атлетіко ризикував вилетіти з турніру.

У групі ледве вдалося переграти Порту і Мілан, що дозволило обійти конкурентів і з двома перемогами в активі вийти далі.

Восени повторити трюк не вийшло.

Не сказати, що команда Сімеоне виглядала жахливо, ні, але 1 перемога у шести іграх та кульмінаційний виліт з Баєром, коли Феррейра Карраско не забив пенальті у доданий до другого тайму час, оформили виліт навіть повз втішний приз у вигляді плей-оф Ліги Європи.

Атмосфера в роздягальні прямо зараз викликає питання.

Дієго, котрий переживає екзистенційну кризу, конфліктує із Фелішем, команда виглядає втомленою від тренера та демотивованою.

В разі не потрапляння до четвірки у чемпіонаті є великі підозри того, що навіть доволі консервативне та виважене керівництво "кольчонерос" наважиться на тренерські зміни літом.

Проте прихід нового тренера не завжди є панацеєю від проблем.

Запитайте Севілью.

Хулен Лопетегі додав стабільності андалусійському клубу, регулярно грав із командою у Лізі чемпіонів, навіть боровся за золоті медалі.

Проте доволі закритий стиль та провальний початок цього сезону змусили "нервіонців" піти на рішучі зміни.

Хорхе Сампаолі мав додати того самого вогнику в очах, але наразі не все виходить.

Аргентинець колись тренував Севілью, і тоді гра колективу виглядала крутезно для нейтрального вболівальника.

Вона багато забивала і приблизно стільки ж пропускала, зараз подібні зміни точно б покращили мікроклімат всередині клубу.

Стабільність року: Бетіс / Реал Сосьєдад.

Мануель Пеллегріні знову будує симпатичний проект.

Цього разу "чилійський інженер" доводить до чудового стану Бетіс.

"Зелено-білі" минулої кампанії до вирішальних турів боролися за Лігу чемпіонів, проте остаточно втратили декілька важливих пунктів і змушені були знову грати лише у Лізі Європи.

Втім, провал Севільї робить четверту сходинку вакантною та полегшує задачу потенційним кандидатам.

Борха Іглесіас та компанія радують око гарним футболом, а склад точно дозволяє розраховувати на більше, ніж 5/6 місце.

Один чемпіон світу Фекір чого вартий.

Окрім того, команда також виграла перший трофей з 2005 року, здолавши Валенсію у Кубку Іспанії.

Від Сосьєдада очікували меншого.

У традиційному прев'ю наші міркування щодо перспектив клубу без травмованого Мікеля Оярсабаля та проданого Александара Ісака зводилися до питання – чи вдасться "чурі урдін" принаймні зачепитися за зону Ліги Європи.

Проте хлопці Іманола Альгуасіля продовжують приємно дивувати та запалювати у Прімері.

Наразі вони знаходяться на бронзовому місці у таблиці, багатенько пропускають, проте практично половина голів залітала у поєдинку проти Барселони та переможній перестрілці з іншими каталонцями – Жироною.

У нападі розкривається Серлот, функції голеадорів беруть на себе також інші футболісти.

Навіть втрата через розірвані хрести 20 мільйонного Умара Садіка та пропуск деяких поєдинків Момо Чо лише загартували хоробрих басків.

Не забуваймо, що попереду чекає також 1/8 фіналу другого за статусом єврокубка, бо свій квартет іспанці виграли, обійшовши фаворита Манчестер Юнайтед.

Словом, подібна команда не може не викликати шалену симпатію.

Перебудова року: Барселона.

Важелі активовано, Барсу врятовано.

Жарти жартами, проте каталонцям дійсно потрібно було щось робити із доволі складною ситуацією.

Фінансова безодня, залишена після Жозепа Бартомеу, невдалий період тренерської роботи Рональда Кумана практично призвели до катастрофи.

Команда, що штампувала чемпіонства та регулярно грала на пізніх стадіях плей-оф Ліги чемпіонів деградувала до натужних перемог над київським Динамо та розгромних поразок від Бенфіки, впавши до Ліги Європи.

Щастя каталонців, що нещодавно повернувся чарівник Лапорта.

Трансферна політика минулої зими вийшла раціональною (аж занадто для клубу, що декілька років тому віддавав більше сотні мільйонів за умовного Коутіньо), коли на допомогу новому наставнику Хаві прийшли Ферран Торрес, Пьєр-Емерік Обамеянг, Адама Траоре та Дані Алвес, за яких було заплачено лише 55 мільйонів, та й ті за одного лише футболіста Манчестер Сіті.

Нові придбання моментально додали якості команді, а вкупі з реформами тренера це почало давати свої плоди.

Барселона одразу почала стрімке піднесення нагору, непогано виступала й у Лізі Європи, де на пару із Дортмундом вважалася головним фаворитом турніру.

Проте у чемпіонаті було запізно на серйозну боротьбу з Реалом за чемпіонство (хоча феєричні 4:0 на Барнабеу важко забути), а в другому єврокубку фіналу Боруссії та "кулес" не вийшло, бо німці вилетіли в раунді плей-оф, а каталонці в блискучому стилі здолавши Наполі та в важкому протистоянні перегравши Галатасарай, впевнено поступилися Айнтрахту у чвертьфіналі.

Проте працю Хаві все одно заслуговувала численних компліментів, бо за короткий проміжок часу він зумів налагодити гру та врятувати вельми невдалий сезон.

Усі розуміли, що для повернення втрачених позицій одного лише очікування побудови системи малувато.

Прірва від Реала та європейських топів ризикувала вирости, отже потрібно було діяти негайно.

Втім, навіть в подібному контексті літня кампанія на суму понад 150 мільйонів євро виглядала фантастично.

Навіть сюрреалістично, бо повстало логічне запитання – звідки гроші? Виявилося, що президент "кулес" зумів знайти вихід з ситуації, активувавши декілька фінансових важелів, котрі допомогли придбати новачків, проте, фактично, це можна назвати щастям "в кредит", бо Барселона позбавила себе заробітку у майбутньому заради моментального успіху.

Хм, спірно, враховуючи, що команда знову провалилася у Європі, і якщо минулої кампанії можна було списати це на якість складу, втрату Мессі, слабкість Кумана, фінансові проблеми та інші сторонні фактори, то ось зараз виправдатися важкувато.

Тотальне фіаско.

Проте сезон можна врятувати за рахунок перемоги у Прімері.

Барселоні не підкорявся цей титул з далекого 2019 року, а чотири роки дуже вагомий проміжок для колективу подібного статусу та регалій.

Є незакінчені справи також у Лізі Європи, проте обіграти Манчестер Юнайтед буде складно.

Проте коротке "саммері" 2022-го у виконанні каталонців – нестабільно, проте дуже весело та цікаво.

Перебудова відбулася, а успішність нової стратегії побачимо у недалекому майбутньому.

Найкращий гравець року: Карім Бензема.

Минулого року Карім також отримав від нас нагороду найсильнішого футболіста і з того часу вніс ще більший вклад у результати мадридців.

Особливо яскраво француз засяяв у Лізі чемпіонів, де своїми хет-триками знешкодив Парі Сен-Жермен та Челсі (лондонцям також забив вирішальний голясо вже у додатковий час), забивав Манчестер Сіті.

Якби не він, навряд Реал забрав би собі трофей.

Окрім того, Бензема став найкращим бомбардиром турніру, взявши цю нагороду також у Прімері.

44 + 15, декілька трофеїв та абсолютно заслужений Золотий м'яч.

Не було в Іспанії, а то й в світі кращого та впливовішого гравця.

Найкращий молодий гравець року: Гаві.

Півзахисник Барселони увірвався до основи каталонців якось непомітно, проте одразу став її невід'ємним елементом, демонструючи зрілий футбол у центрі поля.

За свої виступи отримав нагороду Голден бой, скоріше авансом, проте якщо продовжить грати так надалі, може вирости в зірку європейського футболу.

Найкращий тренер: Карло Анчелотті.

Без коментарів.