Від «дітей Донбасу» до «проклятого Заходу». Як російська пропаганда використовує дітей з окупованих територій України

До лютого 2022 року в інформаційному просторі майже не було повідомлень про примусове вивезення дітей з окупованих українських територій до Росії. Натомість із перших місяців великої війни ці злочини почали фіксувати у місцях, які загарбала Росія. Аудиторію російського сегмента телеграма та користувачів окупаційних телеграм-каналів вели каскадним методом. Пропагандисти нашаровували і поєднували дезінформаційні й маніпулятивні тези, поки врешті їх не об’єднали в меседж «Війна — це помста за дітей Донбасу». 

«Детектор медіа» проаналізував майже дев’ять тисяч постів у російському сегменті телеграма і в окупаційних телеграм-каналах, щоб визначити, як російська пропаганда вела інформаційну підготовку до депортації українських дітей до Росії. Аналітики й аналітикині визначили головні методи, якими росіяни й колаборанти виправдовують примусову депортацію дітей з України, і з’ясували, як вони використовують дітей з окупованих територій для збільшення підтримки агресії проти України.

Чому саме діти?  

Одним з найвідоміших фейків російсько-української війни є історія про «розіп'ятого хлопчика в трусиках». Це вже стало певною класикою російської пропаганди, а також прикладом абсурдності дезінформації Кремля. Після цього Росія ще не раз поширювала інші фейки про нібито вбивства, ґвалтування, спалення дітей так званими «українськими нацистами». Вони не ставали такими ж впізнаваними й поступово кількість подібних історій значно зменшилася в українському інфопросторі. Однак на окупованих територіях і в Росії вони далі поширювались. Пропагандисти продовжують публікувати розповіді дітей про війну на Донбасі, їхні малюнки й світлини, натякаючи, що саме проти них буцімто воюють українці. 

Маніпуляції з використанням персоніфікованих «історій» мають потужніший вплив, аніж узагальнені тези, що не містять конкретики. Від використання дітей, як «головних героїв», цей ефект лише підсилюється. Маніпулюючи чутливими темами, легше викликати в авдиторії емоції та переживання, відповідно, пропагандистам стає легше просувати потрібні меседжі й наративи.

Стандартною практикою для російського агітпропу є поглиблення розколу й протиставлення Росії всім іншим — Україні, Європі, США, «колективному Заходу» та «англосаксам». Це основа концепції так званого «русского мира», у якій Росія постає «борчинею зі злом». За цією ж схемою працює дезінформація щодо вразливих груп: з одного боку, розповідають про «страждання та страхи» певної категорії людей, з іншого — називають «відповідальних» та «причетних». 

Хто такі «діти Донбасу»?

Тему захисту дітей з окупованих територій з початку повномасштабного вторгнення росіян позначили через пропагандистський термін «діти Донбасу», яких Україна начебто вбивала з 2014 року. Використання цього терміну у соцмережах дозволяло росіянам і їхнім прихильникам відгороджуватись від будь-яких аргументів, що повномасштабна російська агресія проти України не має під собою жодного підґрунтя, крім інтересів Росії розширити свої кордони. 

За версією російської пропаганди, агресор — не Росія, а Україна. Цей меседж також вписався в тезу, що, мовляв, українці — нацисти-карателі, які прагнуть знищити так званий народ Донбасу. Безжальність України намагалися підтвердити дописами про українських військових, які готові прострілювати ноги дітям на Донбасі. А ще аргументом, що «Україна вісім років убивала дітей Донбасу», збивали запал усіх, хто у Росії намагався звернути увагу на те, що від російського повномасштабного вторгнення в Україні страждають люди. Як «доказ» вини України наводили «Алею ангелів», яку відкрили в окупованому Донецьку, щоб показати, скільки дітей із 2014 року загинули «з вини України». Цю алею наводили як «доказ», що «Україна має заплатити за свої злочини». Окрім перекладання всієї провини на українську владу, у межах цієї тези розповідали власне про самі «злочини».

А як пропаганда пояснює викрадення українських дітей в Росію? 

«Нас бомблять, забери нас, будь ласка, до себе», — передавав один із пропагандистських телеграм-каналів слова начебто дітей з окупованої Донеччини. Такими повідомленнями російську аудиторію до і в перші тижні повномасштабного російського вторгнення готували до того, що «діти Донбасу» у біді й чекають порятунку від росіян. У березні 2022 року стали повідомляти про школярів, яких «евакуювали» на територію Росії. Зокрема, 11 березня російський телеграм-канал «ИА Красная весна» опублікував новину про понад 150 українських школярів, які вчаться у школах Волгоградської області. Тоді ж стали повідомляти про росіян, які дали притулок дітям, вивезеним з окупованих територій. На тлі цих повідомлень російська пропаганда починає поглиблювати протиставлення: буцімто в Росії безпечно, а в Україні — ні. Тоді ж, у середині березня, стали повідомляти про спрощення умов переїзду до Росії, пільги й виплати для українців, яких називали «біженцями». Такими повідомленнями створювали враження, що росіяни піклуються про українських «біженців» і мають лише гуманні мотиви.

Турбота про тих, хто залишився на окупованих територіях, була ще однією темою, якій приділяли увагу в окупаційних і пропагандистських телеграм-каналах. Ще восени почали поширювати повідомлення про російських волонтерів, які допомагають людям на окупованих територіях України. Наприклад, що «дітям Донбасу від дітей Підмосков’я» надали вантажівку морозива. Але більшість дописів про «допомогу росіян» була не про волонтерів, а про представників керівної з 2003 року в Росії партії «Єдина Росія».

Тобто Росія вважає «дітей Донбасу» своїми?

У продовження технології виокремлення вікової групи в окрему категорію російська пропаганда просувала тезу, що «діти Донбасу — це російські діти», у такий спосіб намагаючись пояснити «причини» війни проти України. Показово, що цей меседж просували переважно користувачі російського сегмента телеграма, тоді як окупаційні телеграм-канали його майже не використовували. Цей меседж наповнювали «прикладами» про так звану русофобію, «нацизм в Україні» й утиски російської мови. Буцімто «дітям Донбасу» забороняли вчити російську мову, тому вони «таємно вивчали російську мову» та «приховували свою проросійську позицію». З цього меседжу — не стільки в часі, скільки по суті — випливає інший меседж: «правильна російська освіта для дітей Донбасу», яка насправді є формою російської експансії в окупованих регіонах України.

З перших тижнів війни стало відомо, що російські окупанти знищують бібліотеки, палять книжки у школах на нещодавно загарбаних українських територіях. Російські медіа часто розповідали, що українських школярів буцімто вчили націоналізму. Також пропагандисти намагалися видати український закон про освіту за «дискримінаційний». Разом із цим, сама ж Росія почала запроваджувати на окупованих територіях російську програму навчання, завозити до цих регіонів російські підручники та вчителів, скасовувати вивчення української мови і літератури, переводити навчання на російську  мову. Отже, росіяни вкотре закидають українцям те, що роблять самі. Процес переходу на «російські стандарти» освіти розпочався задовго до незаконного «референдуму» на цих окупованих територіях. Головна роль у цьому належала представникам окупаційних адміністрацій і російським чиновникам від освіти. 

То, на думку Росії, війна потрібна, щоб захистити дітей?

Влітку в стражданнях «дітей Донбасу» стали звинувачувати «Захід», до якого ситуативно відносять різні країни Європи та США. На користь цього використовували два аргументи. Перший — держави заходу не звертають увагу на страждання дітей Донбасу. В цьому випадку писали не тільки про держави, які підтримали Україну, а й про міжнародні організації, зокрема ООН, які відмовились визнавати аргументи Росії на виправдання агресії проти України. Другий — Захід дає українцям зброю, якою вони вбивають дітей Донбасу: «Америка воює руками українців проти Росії», — йшлося в одному з постів.

Хоча російська пропаганда й дійшла до улюбленої радянської тези з часів холодної війни, що «Захід в усьому її утискає», проте поки триває війна проти України, агітпроп постійно мусить виправдовувати вторгнення Росії «благородними» мотивами. Тому меседж про «страждання дітей Донбасу» продовжує циркулювати в російському інфопросторі. 

Ці меседжі нашаровували та переплітали між собою, поки врешті їх не об’єднали в меседж «Війна — це помста за дітей Донбасу». Його використовують не лише, щоби «пояснювати причини» повномасштабного вторгнення, а й щоб «виправдовувати» всі супутні злочини, з ним пов’язані. Наприклад, «за вбитих дітей Донецька та Макіївки <…> завдали удару по позиціях українських військ» чи «снарядами з написом "За дітей Донбасу" вдарили по укріпленому району української армії на Донбасі». Тезами, що Україна заслужила мучитися після страждання дітей Донбасу, супроводжуються масовані ракетні обстріли міст та інфраструктури України. Наприклад, 10 жовтня, коли відбувся перший масований обстріл енергетичної системи, такі повідомлення активізувались в російському сегменті соцмереж і на окупаційних телеграм-каналах. 

Поширюючи дезінформацію щодо дітей з окупованих територій, російська пропаганда прагне дискредитувати Україну та українську владу в очах як власного, так і західного суспільства. Саме виокремлення «дітей Донбасу» в окрему категорію від решти мешканців окупованих територій уже є маніпуляцією. Тобто агітпроп навмисно експлуатує чутливу тему життя й безпеки дітей, щоби вплинути на емоції людей. Таку дезінформацію агітпроп використовує і як своєрідний стимул для підняття бойового духу росіян. А також тези про захист «дітей Донбасу» стають черговим виправданням для вторгнення Росії.