Болгарія таємно забезпечувала Україну зброєю та пальним на початку війни – Welt

Болгарія відома своєю позицією щодо небажання постачати зброю Україні.

Однак розслідування, проведене журналістами Welt, засвідчило, що у вирішальні місяці війни Софія активно підтримувала Київ боєприпасами і дизельним паливом.

Коли 28 квітня прем’єр-міністр Болгарії Кирило Петков вирушив до Києва, щоб запевнити президента Володимира Зеленського у своїй підтримці, йому не було чого запропонувати. Принаймні, не офіційно. Його партнер по коаліції в Софії, Соціалістична партія, суворо висловився проти постачань зброї із солідарності з Росією.

Коли Петков і Зеленський нарешті з’явилися перед камерами разом, вони оголосили про угоду, яка звучала досить дивно. Болгарія ремонтуватиме військову техніку з України. При цьому двоє чоловіків посміхнулися і взялися за руки, зазначають журналісти.

– Болгарія увійшла в історію своєю позицією єдиної країни НАТО, не рахуючи Угорщини, яка не постачає зброю. До сих пір. Чого не знала громадськість: під час поїздки до Києва уряд Болгарії вже ініціював процедуру надання всебічної військової допомоги Україні, – пише Welt.

За даними журналістів, щоб уникнути офіційних поставок зброї, боєприпасів та озброєння в Україну, вони потрапляли до українців опосередковано.

За даними Welt, часом Болгарія покривала третину потреб української армії.

– Але це ще не все: непоміченою Болгарія також експортувала дизельне пальне до України і таким чином забезпечила до %40 танків та автомобілів, необхідних київській армії в період з квітня по серпень, – пише видання.

Журналісти зазначають, що Болгарія на той час переробляла на своєму нафтопереробному заводі тільки сиру нафту з Росії.

Видання вказує, що уряд Болгарії, однієї з найбідніших країн ЄС, яка, будучи колишньою державою Східного блоку, довгий час вважалася під впливом Москви. Тепер Болгарія проявила мужність, яка показує іншим країнам приклад: незважаючи на залежність від Росії і побоювання з приводу агресії президента Росії Володимира Путіна, існують творчі способи підтримати Київ.

Як пише видання, за цим рішуче стояли чинний прем’єр-міністр Петков і міністр фінансів Асен Васілев з партії реформ “Ми продовжуємо зміни”.

Опозиційні політики Болгарії розповіли Welt про те, що відбувалося за лаштунками у вирішальні місяці. Журналісти пишуть, що саме болгарський прем’єр і міністр фінансів швидше за багатьох інших глав держав зрозуміли, що Європа не повинна гаяти часу. Болгарія також взяла на себе провідну роль у питанні санкцій ЄС і шляхів виходу із залежності від російських енергоносіїв.

Уряд у Києві підтвердив факт таємної військової допомоги у відповідь на запит Welt.

– Кирило Петков проявив чесність, і я завжди буду вдячний йому за те, що він використав усі свої політичні навички для пошуку рішення, – сказав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв’ю виданню.

За його словами, історія в принципі проста: тоді як деякі члени болгарської коаліції стали на бік Росії, Петков вирішив “бути на правильному боці історії і допомогти нам захиститися від набагато сильнішого ворога”.

Допомога Софії почалася з 25 лютого, лише через день після вторгнення Путіна в Україну, на неформальному засіданні Європейської ради в Брюсселі.

– Оскільки всі глави урядів ЄС виступають із промовою один за одним, зустріч затягується до глибокої ночі. Прем’єр-міністр Петков, як він розповідає, у ці години ходить від колеги до колеги, включно з Еммануелем Макроном і Олафом Шольцем. Він нагадує всім: президенту України Зеленському, можливо, залишилося жити менше ніж 48 годин, він перебуває у списках смерті Москви, Рада має ухвалити рішення негайно, – пише видання.

Пропозицією прем’єра Болгарії було відключити Росію від платіжної системи Swift і заморозити європейські облігації, випущені російським центральним банком. Багато глав держав висловлювали сумніви, але в підсумку Комісія ЄС підтримала цей крок.

Водночас міністр фінансів Васильєв відвідав зустріч міністрів фінансів країн ЄС Екофін у Парижі. Там теж була нерішучість, як він це описує. Усі ще перебували в шоці від нападу. Потім Васильєв виголосив промову. Не про цифри та економічні наслідки. Але про те, що Путін мав на увазі під “денацифікацією України”.

– Росіяни зробили те ж саме в Болгарії після Другої світової війни, вони вбили тисячі інакомислячих, професорів і священиків, – каже Васильєв.

Він також виступав за негайне ухвалення рішень. Учасники зустрічі підтвердили Welt, що болгарський міністр змінив настрій. Через два дні Брюссель запровадив ці заходи.

19 квітня, незадовго до поїздки Петкова до Києва, міністр закордонних справ України Кулеба відвідав столицю Софію. У цей час почалася друга, невизначена фаза війни. Українці відтіснили нападників з більшої території Києва і з півночі, але багато західних озброєнь ще не були доставлені. Бої були настільки інтенсивними, каже сьогодні Кулеба, що Україні терміново потрібно було поповнити свої запаси, особливо не вистачало боєприпасів радянського виробництва.

– Ми знали, що на болгарських складах є велика кількість необхідних нам боєприпасів, тому президент Зеленський послав мене з дипломатичною допомогою дістати необхідні матеріали, – розповідає Кулеба.

У своїй публічній заяві він не згадав про постачання зброї і похвалив той факт, що Болгарія прийняла багато українських біженців.

Видання пише, що попри це, за зачиненими дверима йшли інші переговори. Це було питання “життя і смерті”, пояснив Кулеба. Болгарія повинна була надати Україні “підтримку в галузі безпеки”, тому що в іншому разі росіяни захоплять більше сіл і міст і “вб’ють, замучать і зґвалтують” більше українців.

Петков відповів, за словами Кулеби, що його домашня ситуація “непроста”, але він зробить “усе, що в його силах”.

За словами прем’єра Болгарії, його уряд потім видав ліцензії на експорт посередникам. Не напряму в Україну, а в посередницькі фірми за кордоном.

– Наша приватна військова промисловість працювала на повну потужність, – каже він.

На квітневих кадрах видно, як “вантажні літаки, завантажені вщерть” боєприпасами, літають туди-сюди між Болгарією та Польщею.

Відомо лише те, що польський аеропорт Ржешув, розташований за 70 км від українського кордону і охоронюваний НАТО, є великим перевалочним пунктом.

– Ми подбали про те, щоб сухопутний маршрут через Румунію та Угорщину також був відкритий для вантажівок. За нашими оцінками, близько третини боєприпасів, необхідних українській армії на ранніх етапах війни, надійшло з Болгарії, – каже Петков.

США і Велика Британія оплачували поставки

Кулеба каже, що не може розповісти всі подробиці, але підтверджує проведення процедури. Він підкреслює, що не йшлося про те, щоб болгарський уряд безпосередньо надавав військову допомогу Україні, “а скоріше українським компаніям і компаніям з країн НАТО було надано можливість закуповувати необхідне у болгарських постачальників”.

За інформацією Welt, поставки були оплачені США і Великою Британією, що добре як для України, так і для болгарської промисловості.

Однак ситуація ускладнилася в червні, коли глава державної експортної компанії Kintex Олександр Михайлов був змушений піти у відставку після політичних розбіжностей і оприлюднив цифри – ймовірно, з метою повалення уряду. Михайлов говорив про експорт на суму “€2 млрд” з початку війни і згадав про постачання боєприпасів для реактивної системи залпового вогню Град.

Але це навряд чи викликало резонанс. Увага міжнародних ЗМІ в будь-якому разі була прикута до поставок західної зброї, включно з американськими ракетними установками HIMARS. А Соціалістична партія в уряді Болгарії знову і знову погрожувала розвалити коаліцію в разі прямої підтримки Києва.

Ще прихованіше від громадських очей Болгарія постачала дизельне паливо для української армії. Колишній міністр фінансів Васильєв розповідає про зустріч Світового банку у Вашингтоні у квітні. Там, за його словами, представник України сказав йому, що у них закінчується паливо. У Болгарії є нафтопереробний завод недалеко від Бургаса на Чорному морі, який управляється дочірньою компанією російської групи “Лукойл” і забезпечується нафтою танкерами з Росії.

Васильєв, як він розповідає, на той час підштовхував болгарську компанію Лукойл експортувати надлишки нафти в Україну. Реакція була позитивною, і робітники там також засудили війну Путіна, каже він.

За його словами, самій країні потрібно близько половини виробленого палива, а решту завозять в Україну. І знову ж таки поставками місцевих компаній займалися іноземні компанії-посередники. Welt пише, що офіційний Київ підтвердив виданню, що українські компанії отримували болгарське дизельне паливо під час критичної фази.

– Вантажівки і цистерни регулярно відправляли в Україну через Румунію, а в деяких випадках паливо також завантажували в товарні поїзди… Болгарія стала одним із найбільших експортерів дизельного пального в Україну, часом покриваючи %40 потреб України, – каже Васильєв.

Водночас сама Болгарія на сто відсотків залежить від російських поставок до кінця 2022 року і тому не бере участі в нафтовому ембарго ЄС. Складалося враження, що країну хвилює тільки власне постачання – але Петков і Васильєв дотримувалися цієї думки і відстоювали свою позицію в Брюсселі, пише видання.

Отримавши секретну допомогу, прем’єр-міністр пішов на великий ризик. Опитування в Болгарії показали, що 70% громадян побоюються бути втягнутими у війну і тому відкидають занадто велику підтримку України. Президент Румен Радєв із Соціалістичної партії підігрів ці настрої, заявивши, що Болгарія стане учасником війни, якщо їй постачатимуть зброю, – ця заява також прозвучала з вуст частини СДПН у Німеччині.

Про те, наскільки велика частина уряду підтримувала Росію, свідчить і позиція міністра оборони Стефана Янева. Він навіть прийняв путінський термін “спецоперація” на початку війни – і був швидко звільнений Петковим.

Тільки нещодавно закінчилася гра в хованки. З початку року нафтопереробний завод “Лукойл” у Бургасі повністю перейшов під контроль Софії, без зв’язку з головним офісом у Росії, і хоче спробувати отримувати нафту і з інших країн. Уряд Болгарії в листопаді офіційно звернувся до Комісії ЄС із проханням дозволити експорт дизельного пального, очищеного з російської нафти, також в Україну.

Welt зазначає, що знання Москви про те, що Болгарія постачала дизельне паливо для України, є малоймовірним. У будь-якому разі, нафтові танкери продовжували прибувати всі ці місяці. Від Кремля не вислизнуло, що Болгарія, за прем’єр-міністра Петкова і міністра фінансів Василева, активно підтримує Україну. Уже з травня місяця Москва покривала його країну кібератаками, каже Петков. На електропостачанні, на поштових відділеннях, подекуди не виплачувалися пенсії державним службовцям.

Кремль також намагався підкупити членів парламенту і впровадитися в органи влади. Деякі депутати проросійської партії Відродження отримали прямі вказівки з Москви. У період з березня по червень Болгарія вислала загалом 70 співробітників російського посольства в Софії за звинуваченням у шпигунстві.

Однак у Москві вирішили покарати Софію. На той момент було відомо, що Болгарія є найбільш залежною від російського газу країною в ЄС.

27 квітня Газпром став першою країною ЄС, яка відключила газ Болгарії.

– Але Софія не здавалася. Протягом 24 годин прем’єр-міністр Петков представив рішення, яке дасть змогу майже семимільйонному населенню Болгарії обходитися без газу з Росії. Він організував два танкери скрапленого газу зі США – за тією ж ціною за кубічний метр, що й Газпром, – пише Welt.

Зараз Петков також пояснює, чому Вашингтон був готовий піти на це.

– Я ясно дав зрозуміти на переговорах, що танкери – це політичний сигнал для всієї Європи, що завжди є шляхи виходу із залежності від Росії, – каже він.

Також було завершено підключення трубопроводу до Греції. Проте влітку уряд Петкова закінчився і парламент вийшов із вотумом недовіри до нього. Проросійські сили також внесли в це свою лепту. До осені Петков і Васильєв обіймали свої посади лише на тимчасовій основі. На виборах голоси були розподілені між безліччю дрібних партій, і відтоді країна метається між курсом реформ і поверненням до старих часів. Але ставлення до України дещо змінилося.