Підбори Ганни Маляр, дитячі травми Лачена і сльози президента. Олексій Суханов запустив своє шоу на ютубі

Колишньому ведучому «Говорить Україна» варто відійти від телевізійної естетики — для ютуба це «крінж» — і обирати простіших героїв.

Соціальні шоу на нашому телебаченні зазвичай ходять під руку з цинізмом. Під виглядом допомоги у розв’язанні складних життєвих ситуацій перекопати всю брудну білизну героїв, маніпулювати, провокувати, ставити занадто особисті запитання — все це обов’язкові складові. Це, звісно, не новина, але цікаво ось що. Ведучий одного з найпопулярніших таких шоу, Олексій Суханов, зумів створити позитивний імідж. І не лише серед глядачів, а і в телевізійній тусовці. Зазвичай колеги про нього відгукуються як про людину доброзичливу, привітну і співчутливу. Хоч і розуміють специфіку його проєкту.

Шоу «Говорить Україна», нагадаю, припинило своє існування через закриття телеканалу «Україна». І ось нині — переродження. Олексій із командою перейшов на ютуб, аби робити проєкт із назвою «Говорить Суханов». Ведучий наголошує, що для нього було важливим зберегти колектив, а не податися кудись наодинці. Назва начебто обіцяє глядачам формат, схожий з попереднім, але це не так. Можливо, після перемоги Суханов знов вестиме великі студійні шоу з гостями та коментаторами, але це потім. А зараз — інтерв’ю. Маємо вже чотири випуски програми, головними героями яких стали заступниця міністра оборони Ганна Маляр, військовослужбовець Михайло Діанов, блогер та волонтер Ігор Лаченков та прессекретар Володимира Зеленського Сергій Никифоров.

Поки що ці інтерв’ю не мають якоїсь однієї форми — автори вигадують окремі підходи до кожного героя. З Ганною Маляр було багато динамічної зйомки і різних локацій, Лачена запросили до студії з оголошенням, так, як це зазвичай роблять у телевізійних шоу, і ввесь час були лише там. У випуску з Діановим маємо багато кадрів його перебування у США на лікуванні. Ця різноманітність є радше перевагою. Тим паче, що спільний стиль у всіх цих розмов, безумовно, є. І це доволі дивакувате поєднання душевності та жовтизни. Найяскравіше воно проявилося у випуску з Лаченом: явного інтроверта вирішили публічно розібрати на молекули за допомогою психолога-фізіогноміста. Але про це далі.

У Олексія Суханова, поза всяким сумнівом, є свій яскравий, напрацьований роками імідж, який чудово сприймала аудиторія шоу «Говорить Україна». Тому зрозуміло, що ведучий і команда розраховують саме на її увагу, тим паче шоу «Говорить Суханов» виходить на базі ютуб-каналу попереднього проєкту, на якому був понад мільйон підписників. Перші випуски нового шоу набрали 168 тисяч (Ганна Маляр) і 206 тисяч переглядів (Михайло Діанов). Лачен поки що зібрав 34 тисячі, а Никифоров – 37.

Відштовхуючись від суб’єктивного враження і коментарів під відео, можу зробити висновок, що колишніх глядачів команда може задовольнити, а ось чи привабить нових?. Програма «Говорить Україна» була розрахована на жіночу аудиторію, не надто вибагливу і, скажімо так, доволі просту. Це були пані, які вечорами прагнули розслабитися під вражаючі історії чужого скандального особистого життя. Героями шоу ставали прості неосвічені люди, нерідко з неблагополучного середовища; вони сварилися в студії з родичами, сусідами, а запрошені зірки та експерти давали їм поради. Олексій Суханов звик роками — його програма виходила на «Україні» десять років — спілкуватися саме з такими персонажами і там це працювало. Він звертався до них спокійним, розміреним тоном, ніжно, і головне — як би це делікатніше сказати — поблажливо. Хоча до біса делікатність: ми говоримо про українське соціальне шоу. Ведучий говорив зі своїми гостями щонайменше як із людьми несповна розуму. Мені це завжди нагадувало стереотипові діалоги в анекдотах між психіатром і пацієнтами. І це бісило навіть тоді, коли поруч із ведучим на диванчику сиділи пані і пан із глухого села, які прийшли заявити на всю країну, що їхня невістка — шльондра. Але, якщо перенести ці інтонації на розмову із, наприклад, заступницею міністра оборони, виходить вже зовсім фейспалм.

Загалом випуск із Ганною Маляр добре ілюструє поширену ситуацію, коли жінки твердять, що не відчувають на собі упереджень, пов’язаних зі статтю. І говорять вони це, безпосередньо перебуваючи під зливою із таких упереджень. Впродовж інтерв’ю ведучий без кінця наголошував на тому, що пані Ганна — жінка. І начебто що у цьому поганого? Ну, не чоловік же вона. Проте розмова, нагадаю, із заступницею міністра оборони. І ось уже на шостій хвилині вона розповідає, що 24 лютого прийшла на роботу і мусила кілька тижнів жити у бункері разом із колегами. З’ясувалося, що там було лише дві жінки, решта — чоловіки. Отже, Олексій вирішив запитати: «І що, ви їх годували, прибирали за ними?». Маляр відповіла, що ці питання самі вирішувалися. Але ведучий уточнив: «Заступниця міністра взяла на себе ще і жіночі обов’язки?». Співрозмовниця відповіла, що у неї немає бар’єру, пов’язаного з побутовими питаннями, але все ж миттям тарілок займалися зовсім інші люди.

Далі Олексі запитує, з ким вона чергувалася на канапі. «З Залужним?». І посміхається. Далі він говорить, що розмова переміститься у кабінет Маляр, там має бути багато цікавого, «бо вона жінка все ж таки». На цьому заступниця міністра вже майже починає закочувати очі. У кабінеті на нас чекають розмови про дзеркало, парфуми й лак для нігтів. Маляр прозоро, хоч і делікатно натякає, що це доволі особисті речі і вона не хоче, аби хтось порпався у них. Але ніхто не зупинить ведучого, який прагне знайти сенсацію. Закінчується все тим, що пані Ганна зауважує: «ця посада не поєднується з особистим життям і жіночою природою». Звісно, якщо під «жіночою природою» мати на увазі лише догляд за собою, то бажання заступниці міністра дистанціюватись від такої «природи» зрозуміле. Але всі її намагання це пояснити наштовхуються на стіну, бо Суханов починає цілу серію питань про туфлі на підборах. Мовляв, як було добре, коли вона їх носила, так було красиво. Маляр щоразу відповідає, що зараз не бачить себе у таких луках і, ймовірно, не буде їх носити далі, бо відчула суттєві зміни у собі. Але ведучий вперто не хотів приймати такої «гіркої» правди і явно засмучувався.

І вже в самому кінці розмови героїня не витримує. Ведучий запитує її, як вона почувається жінкою у середовищі військових. Вона відповідає, що, звісно, воно дуже консервативне та існують стереотипи, але в Україні ситуація не найгірша у світі. Запевняє, що на свою адресу проявів сексизму не чула, до неї ставляться серйозно, бо і сама вона поводиться серйозно. Щоправда, у випадку з цією програмою схема дала збій. Можливо, заступниця міністра сама це зрозуміла, тому сказала прямо: «Якщо я бачу, що людям цікава саме оця жіноча сторона, чесно кажучи, у мене навіть немає бажання на це відповідати. Тому що я так вважаю, що не треба робити на цьому акцент — ми однаково працюємо, чоловіки і жінки. Людина сама, незалежно від статі, формує те, як до неї ставляться».

Вочевидь інтерв’ю задумувалося як таке, що розкриває людину у владі не лише як професіоналку, але в результаті ми бачимо постійні, ще й стереотипові, акценти саме на статі. І стає зрозумілим, чому так багато жінок намагається постійно відхреститися від цієї ідентичності: бо до неї занадто прискіплива увага, це затуляє професійні якості, і доводиться якось із цим боротися. Тут ми маємо людину з силового блоку, яка повинна мати сильний, надійний образ, а не фіфи на підборах, яка радує око своєю красою. Було очевидно, що героїні некомфортно чути всі ці запитання і репліки про «жіночність». Як і, зрештою, інтимні питання щодо першого кохання і зауваження, що якось вона пізно почала.

Але минула робота дається взнаки. На шоу «Говорить Україна» Олексій Суханов, хотів чи ні, а мусив порпатися у чужій білизні. Нехай він робив це порівняно з колегами коректно, наскільки це взагалі можливо у такому форматі, але теперішній підбір гостей явно вимагає цю звичку змінити. І це ми яскраво бачимо у випуску з Ігорем Лаченковим.

Взагалі герой справляє враження людини стриманої, не надто щедрої на емоції та розповіді про особисте. На відміну від героїв соціальних шоу, він не схильний вивалювати життєві чи любовні перипетії на публіку. Отже, автори знайшли чудове рішення: долучити до випуску фізіогноміста, який сидів поза кадром і коментував, а що ж насправді відчуває гість у цей момент. І висновок його був однозначний: Лачен — інтроверт, якому некомфортно у певних ситуаціях. Тому ведучий його у ці ситуації постійно ставив. Змушував танцювати і співати під Степана Гігу, наприклад. Не зовсім зрозуміло, чому розкривати героя потрібно лише у такий спосіб? Сам Лачен на це реагував або зніяковілістю, або здивуванням. Особливо коли Суханов завзято намагався знайти у його житті якусь драму.

— Коли ви приносили двійку, наприклад, як батьки реагували?

— Та погано, сварили

— Ременем карали?

Не діставши потрібної відповіді, він продовжив:

— То просто відлупцювали одного разу так сильно?

— Та не сильно

— Плакали?

Далі пішла черга драм любовних:

— А що на особистому фронті?

— Нічого (починає грати сумна музика).

— Перший поцілунок вже був? Коли?

Була спроба знайти якісь психологічні травми і у цілеспрямованості гостя, який назбирав сам потрібну суму на одному зі зборів і відкидав спроби допомогти. Бо щось тут явно не так, це щось із дитинства, не все так добре із цим хлопцем, він явно хоче всім щось довести.

Цей випуск привабив багато нетипової для цього каналу аудиторії і за коментарями дуже помітно, що молоді люди такий стиль не сприймають — у коментарях багато разів трапляється слово «крінж». Зокрема і через манеру розмови Суханова, яка здалася глядачам награною. Зазвичай інтерв’ю на ютубі зовсім інші: більш природні, без театральних пауз і нагнітання. Це телевізійний стиль, стиль окремих токшоу, який «заходить» саме тій аудиторії, яку я описала на початку.

Щось схоже, але у меншій концентрації, відбувалося під час розмови із Сергієм Никифоровим.

Ведучий теж шукав драми і запитував, чи плаче президент і чи самотній він. Сповнене суму обличчя Олексія Суханова різко контрастувало з дещо здивованим обличчям гостя, який усім виглядом показував, що з Зеленським все норм, він не ридає вночі у подушку та не страждає від самотності, і до чого тут взагалі ця трагічна обстановка?

Ведучий запитував у прессекретаря президента, перуть йому (президентові) сорочки, чи вони одноразові? Чи контролює Олена Зеленська, як годують її чоловіка? Обговорювали промови і з’ясували, що посили, тези дає сам верховний головнокомандувач, а «дуже талановитий хлопець допомагає оформити». Розбиралися, чи досить хороша охорона у кабінеті президента і чи є шанс у прибиральниці (яка може бути завербована ворогами) поцупити якийсь документ. Дійшли висновку, що країна наша нині бореться зокрема і за демократію, щоб не в кабінетах визначали, приміром, хто піде на ту чи іншу посаду. Звучить іронічно, зважаючи на постійні скандали з кулуарними і не зовсім зрозумілими призначеннями. До речі, з Сергієм Никифоровим ведучий розмовляв хоч і своїм фірмовим тоном, але значно серйозніше, ніж із Ганною Маляр.

Найбільш вдале, з моєї точки зору, інтерв’ю поки вийшло із Михайлом Діановим. Воно було по-справжньому душевним, хоч у Михайла теж випитували про колишню дружину і чому вони знову не зійдуться. Для військового ця тема вочевидь була травматичною, але він таки відповідав.

Причому мама Діанова відмовилася це коментувати і сказала, що не лізе у ці справи, бо «добрый совет может навредить». Це справді була розмова, яка торкалася як професійних аспектів, так і особистих. Показали родину Діанова, розповіли, як його сприйняття речей трансформувалося впродовж років. Герой сказав, що коли буде треба і стан здоров’я дозволить, знову піде на війну. Не хоче жити на пенсію, а планує відкрити бізнес. Повністю припинив спілкування з рідними бабусею та дідусем, які живуть у Росії та вважають його нацистом.

Узагальнюючи, можна зробити висновок, що Олексію Суханову поки не вдається попрощатися із темним телевізійним минулим та перебудуватися на особливості ютубу та формату інтерв’ю. Тут територія, яка не терпить штучності, ще й такої показної. Тон ведучого наче переносить нас на якесь дитяче свято, де аніматор намагається запитати у п’ятирічок: “А хто скаже, де тут намальований зайчик?”. Розмовляти так із дорослими людьми – це дивно, м’яко кажучи. І, судячи з реакцій гостей, вони таким підходом дещо ошелешені. Як і неймовірним градусом драми, яка зазвичай створюється абсолютно з нічого.

Коли вже автори вирішили змінювати формат, то варто, перш за все, зробити рішучий крок геть від естетики лінійного телебачення — ютубу вона не пасує. Хоча Суханов, як ми знаємо, нікуди від лінійного телебачення не втече — незабаром широка аудиторія побачить його на якомусь із каналів групи «1+1» у шоу «Говорить вся Україна».