Ташева развеяла мифы о “российском” Крыме и объяснила необходимость его освобождения

Керченський міст, який було пошкоджено вибухом 8 жовтня 2022 року, має логістичне значення для Москви. Міст, який урочисто у 2018 році відкривав диктатор Володимир Путін, є важливою транспортною ланкою для перевезення військової техніки для російських солдатів, які воюють проти України.

Постійний представник президента України в АР Крим Таміла Ташева у статті для TIME Звільнення Криму є обов’язковим пояснила, чому Україна повинна звільнити півострів від російської окупації.

— Вперше після розпаду СРСР в Давосі відсутня російська делегація. Після року нерішучості Заходу нарешті вдалося відвикнути від спокуси дешевої російської енергії.

Україна показала світові, що російська армія не здатна навіть на найелементарнішу політичну та військову стратегію. Російські військові злочини розкриті, а їхня кампанія в Україні невибачна для будь-якого раціонального спостерігача, – пише Ташева.

Вона зазначила, що “рік кровопролиття цивільного населення та зруйнованої інфраструктури” завдав репутації Росії непоправної шкоди, і важко сказати, коли світ знову повірить Кремлю.

Ташева вказує, що після російської окупації Криму в 2014 році консенсус західних спостерігачів сформувався навколо ідеї засудження окупації, уникаючи реальних важелів впливу на РФ, що змусили б її поважати принцип недоторканності кордонів.

— Після нещодавніх успіхів української армії у звільненні Херсона, деякі провідні міжнародні ЗМІ почали обговорювати та публікувати перспективи деокупації Криму, здебільшого аргументуючи, чому Україна повинна триматися осторонь.

Але вільний Крим так само неминучий, як і відсіч російських військ від Києва. Оборона столиці була першим кроком, і похід триватиме, поки вся Україна не стане вільною.

Одним із найпоширеніших аргументів проти звільнення Криму Україною є глибоко вкорінене переконання, що “Крим завжди був російським” і що люди, які живуть на півострові, є росіянами, які хочуть бути частиною Росії.

— Це припущення ігнорує, коли і як російське населення прибуло в регіон. Претензії на “російський” Крим ігнорують багату історію півострова та його різноманітність, яка тривала століттями, поки Російська імперія вперше не анексувала та колонізувала його у 18 столітті.

Відтоді кількість кримських татар, тобто корінного населення, яке виникло і проживало на півострові сотні років до приходу росіян, почало зменшуватися через колонізацію, репресії та сталінську депортацію.

У кримськотатарського народу лише одна батьківщина — Крим, і цей народ не може співіснувати з Москвою, яка століттями намагалася їх знищити. Зокрема, після завершення депортації 1944 року тисячі порожніх будинків натомість заповнили російські колонізатори.

— Сьогодні Москва продовжує цю політику. Самоврядний і представницький орган Меджліс кримських татар заборонений, а його члени переслідуються. 109 зі 155 кримчан, ув’язнених на півострові та в материковій частині Росії за політичними мотивами, є кримськими татарами.

Окрім масового припливу російських військовослужбовців та їхніх сімей, окупаційних правоохоронних органів та держслужбовців, за різними оцінками, не менше 700 тис. російських цивільних осіб отримали підтримку для переселення до Криму після вторгнення 2014 року.

— Якщо Крим можна вважати “російським”, то це результат жорстокої насильницької колонізації, яка тривала століттями і триває сьогодні.

Ташева підкреслює, що анексія півострова у 2014 році була ретельно підготовленою військовою та розвідувальною операцією проти тимчасово ослабленої української держави, за якою послідував “референдум”, організований для легітимізації цієї окупації в очах міжнародної аудиторії.

Різниця в тому, що сьогодні сильна Україна, яка зухвало стоїть, змусила міжнародне співтовариство відкрити очі. У 2014 році було політично зручно словесно засудити дії Путіна, не ставлячи під загрозу доступ до дешевого газу.

Хоча претензії Росії на Крим повністю залежать від її імперської спадщини, тривалі зв’язки між Україною та Кримом сягають давньої історії. Суттєвий взаємозв’язок між материковою Україною та Кримом з точки зору географії, економіки, логістики та зв’язку розпочався не в 1954 чи 1991 роках. Саме цей зв’язок вплинув на рішення Хрущова віддати Крим тодішній Українській радянській республіці.

До окупації Росією Москва заявляла, що її військові та військово-морські бази в Криму є гарантами безпеки в регіоні. Зараз ці кораблі та обладнання запускають ракети по всій території України, знищуючи цивільну інфраструктуру та людські життя.

— Тепер очевидно, що окупація Росією була не волею людей, а першим стратегічним кроком для підготовки до повномасштабного вторгнення у 2022 році.

За словами Ташевої, український уряд працює над різними практичними аспектами реінтеграції: правом, відновленням державного управління, судової та правоохоронної систем, відродженням економіки, інфраструктури, навколишнього середовища, культурної спадщини.

Вона впевнена, що ці зусилля дозволять забезпечити мирний перехід назад під владу України: Нам доведеться відбудовувати і знову робити Крим гостинною, різноманітною та вільною землею.