Врятувати чиїсь життя: як пожертвувати свої органи для трансплантації після смерті

Владу 17 років. Вже півроку він живе у лікарні Охматдит та чотири рази на тиждень проходить гемодіаліз.

– Гемодіаліз очищує організм від токсинів. Без нього в організмі йде накопичення токсинів, що може призвести до порушення життєвих функцій, – пояснила завідувачка відділення інтенсивної терапії Ольга Бабич.

У хлопця в анамнезі пневмонія, лептоспіроз, набряк легень та сепсис. А зараз – ниркова недостатність. Єдиний шанс на життя без гемодіалізу – трансплантація нирки

Від рідних пересадити орган не можуть, тому він разом з мамою Наталею чекають на посмертного донора.

Зараз дивляться

– У мене група крові не підходить, а більше у нас немає нікого, хто може бути донором, – говорить мати Влада.

Таких як Влад в Охматдиті десятки, а в Україні – тисячі тих, хто живе роками в лікарні. Втім до операції не доживає половина.

– Приблизно п’ять тис. хворих в Україні потребують трансплантації, – повідомив хірург трансплантолог Олег Годік. – На сьогодні до трансплантації доживають відсотків тридцять.

А все через величезний брак посмертних донорів, бо кількість тих, хто згоден рятувати інші життя після власної смерті вкрай мало.

Донедавна процедура донорства взагалі була під забороною. А всі, хто потребував операції, їхали в основному до Білорусі. Законним в Україні це стало лише у 2019 році.

Тепер кожен повнолітній українець може за життя підписати згоду, згідно з якою після його смерті органи пересадять таким, як Влад, і врятують від трьох до 15 хворих.

– Серце , печінка, дві нирки, легені, підшлункова залоза. Якщо печінку можна розділити між реципієнтом дитячого віку та дорослим, то ми додаємо іще одного пацієнта, – порахував Олег Годік.

А коли взяти ще й роговицю, інші біоімпланти, то один донор може врятувати життя 10-15 хворим.

Коли можна забирати органи

Стати донором померлий може тільки у випадку констатації смерті мозку. Щоб уникнути помилки, діагноз встановлюють понад 10 фахівців.

Про смерть мозку говорять у випадках інсульту, ізольованої черепно-мозкової травми: проникаючої або закритої, які призводять до смерті мозку.

У цих випадках мозок гине, але його частина, що відповідає за біологічні функції: дихання, серцебиття ще є.

Тоді тіло кондиціонують, та попереджають про операцію рідних або уповноваженого представника.

Потім розпочинається процес забору органів, консервація їх спеціальними розчинами. Підбирається пацієнт, якому ці органи можуть підійти.

Дані співставляються у Єдиній державній інформаційній системі трансплантації (ЄДІСТ).

Туди включаються генетична сумісність, сумісність за групою крові, статус екстреності реципієнта: наскільки йому швидко потрібна трансплантація.

Кому пересаджують органи першочергово:

Неповнолітні реципієнти та діти, які перебували у черзі і досягли повноліття.
Ті, хто раніше сам був донором.

За весь цей процес, починаючи з підписання згоди і до узгодження з рідними, відповідає трансплант-координатор.

Він має доступ до ЄДІСТ. Для будь-кого іншого, навіть лікарів, ця інформація закрита.

Як стати донором органів

Підписати згоду на посмертне донорство можна, попередньо домовившись з трансплант-координатором.
При собі треба мати паспорт і код, або ж застосунок Дія.
Потрібно заповнити спеціальну форму.
Також можна визначити, які саме органи ви бажаєте пожертвувати після своєї смерті.
Якщо згодом передумаєте, потрібно написати нову заяву про скасування. І так необмежена кількість разів. Оскільки остання заява є вирішальною і нівелює всі попередні.
Якщо з певних причин подати письмову згоду не виходить, людина може повідомити про своє рішення рідних, які потім передадуть побажання трансплант-координатору.

Якщо в ЄДІСТ зареєстрована ваша згода або незгода, рідні заперечити її не можуть.

Аби спростити процедуру ще у 2022 році планувалося додати заяву у застосунок Дія. Але через війну така функція наразі недоступна.