Вертолет мог разделиться еще в воздухе: очевидцы и эксперты о трагедии в Броварах

Авіакатастрофа у Броварах забрала життя керівництва МВС, і одразу почались питання про те, що такі катастрофи не бувають випадковими.

У середу, 18 січня, гелікоптер разом з керівництвом МВС на борту прямував в одну з гарячих точок російсько-української війни. Зі свідчень очевидців відомо, що гелікоптер летів з північної частини міста, з житлового масиву Троєщина, політ відбувався на невеликій висоті посеред житлової забудови.

Рух гелікоптера пролягав з Києва до Харківської області. Над Броварами він несподівано втратив висоту, прямо над житловим кварталом. І на розі вулиць Петлюри та Незалежності – впав. Основна частина гелікоптера впала на дитячий садок, а гвинтову відкинуло на кілька сотень метрів подалі.

Місцеві жителі кажуть – вранці у Броварах був густий туман. Відтак, припускають свідки трагедії, пілоти могли просто не помітити якусь доволі високу будівлю.

На шляху гелікоптера вирізняються три багатоповерхівки – біло-жовта, жовто-коричнева, біло-зелена. Вони виділяються на тлі загального ансамблю, саме їхні верхні поверхи було закрито туманом.

Авіаційний експерт Богдан Долінце каже –в умовах низької висоти це дійсно ускладнює політ.

— Погодні умови можуть змінюватися навіть під час польоту, тобто на момент коли ухвалювалося рішення про виліт, в точці вильоту і прильоту могли бути дозволені умови, але потім могли погіршитись, – каже експерт.

Відомо, що екіпаж гелікоптеру був дуже досвідченим. Один з пілотів був інструктором, а наліт членів екіпажу налічував тисячі годин, що більш ніж достатньо.

Одне з перших питань, яке виникає з огляду на місце катастрофи – навіщо міністр, його заступник, та держсекретар міністерства кудись летіли, якщо можна їхати.

Експерти кажуть, що повітряну ціль легше вразити, ніж автомобіль. Тим паче, що на місці аварії є зачіпки, що можуть підтверджувати цю версію.

Якимось чином кілька загиблих людей на борту разом з гвинтом гелікоптера впали на під’їзд житлового будинку, це в кількох сотнях метрах, від падіння основної частини гелікоптера, там, де знаходиться кран. Велике питання – чи сталося розділення судна ще в повітрі, чи вже на землі.

Зазвичай великий розліт уламків вказує якраз на те, що судно могло розділитися ще в повітрі. А якщо так, то ймовірність зовнішнього фактору дуже і дуже висока. Утім, остаточну відповідь мають дати хімічні та металознавчі експертизи.

— Треба вилучити і знайти всі обломки, потім їх зберуть в ангарі, щоб зібрати їх і зрозуміти, яким чином все відбувалося, як повітряне судно руйнувалося, – каже Долінце.

Проте, не виключено, що гвинт продовжував певний час обертатися, так би мовити, по інерції вже після падіння. А відтак – і пролетів ті кількасот метрів. Тим паче, очевидці вказують на те, що чули лише один вибух, після падіння гелікоптера. А не два, якби його збили у небі.

Міністр Денис Монастирський не вперше летів на гелікоптері у відрядження, каже його давній соратник і радник Вадим Денисенко. Він спілкувався із ним за кілька днів до загибелі.

— Денис, і його заступник, Євген Єнін, часто виїздили у відрядження, зокрема на схід, на південний схід. В мене немає даних, що от 30% те, чи 30% те. Але вони часто і літали, і виїжджали, – каже Денисенко.

Для того, щоб ускладнити ураження гелікоптера, вони летіли на наднизькій висоті. Буквально проходили поміж будинків. Авіаційний експерт Валерій Романенко пояснює: це робилося, щоби вертоліт неможливо було виявити.

— Якби гелікоптер летів на висоті понад 3 тис. метрів, його бачили б радари як з території Білорусі, так і Брянської області. Вони можуть, більше 200 км.

Але якщо він летить над міською забудовою, то його відрізнити важко, якщо він летить на малій висоті. У військовий час, чим ближчий ти до землі, тим менше у ворога можливість уразити тебе ракетою, – каже Романенко.

Один із свідків катастрофи каже, що у повітрі вертоліт мав дуже дивний звук мотора. Чоловік служив в авіації, а тому почувши це, запідозрив, що з машиною щось не так.

Теоретично у небі могла статися поламка. І, хоча, сучасна техніка ламається не так часто, але з цим гелікоптером, як виявилося, не все так просто.

Версія про технічну несправність не така вже малоймовірна, як може здатися. Виявляється, що цей гелікоптер, Super Puma – доволі аварійний, і через кілька серйозних катастроф від нього відмовилися одразу кілька країн.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов звертає увагу на кілька випадків.

— Питання до цих гелікоптерів почалися ще 10 років тому – і не в Україні. Питання поставили норвежці, які закупили ці гелікоптери для доставки працівників на бурові платформи, і один з цих гелікоптерів впав у море. Від нього відлетів гвинт.

Тоді загинуло 13 людей. Причиною стало руйнуванні шестерні в редукторі несучого гвинта. І саме через це Норвегія, а потім і Польща, відмовились від машин.

Україні ці гелікоптери поставила Франція, вони були не новими. Але перед відправленням – пройшли модернізацію у Румунії, і ретельно обслуговувалися вже у нас.

— Україна замовляла обслуговування цих гвинтокрилів, проводила закупівлі через Прозорро, 60 млн… Самі пілоти кажуть, що це чудова техніка, їм зручно та комфортно, – каже Ніколов.

Ці гелікоптери літали в Україні упродовж кількох років. І проблем не виникало. До всього, кажуть авіаексперти, їхня надійність – не йде у порівняння з радянськими аналогами.

Керівництво МВС та екіпаж гелікоптеру провели в останню путь в центрі Києва у суботу. В лікарнях після авіатрощі досі залишаються понад 20 постраждалих. Жертв могло б бути і більше, якби жителі навколишніх будинків не кинулись одразу рятувати малечу в дитсадку.

Що саме сталося під час того фатального рейсу – встановить слідство. Наразі серед основних розглядають три версії: людський фактор, технічна несправність і зовнішнє втручання.