Зберегти та розвинути антикорупційну систему

Сьогодні вкрай складно міркувати про майбутнє не у контексті війни. Перемога над ворогом – наш єдиний пріоритет. І я вірю в Збройні Сили України та волю нашого народу до перемоги і справедливості. А відтак подумки розширюю рамки очікуваного майбутнього за межі безпосередньо військових дій. Кожен наближає цю перемогу будучи дієвим та ефективним на своєму місці. Тоді перемога включає економіку і її відродження на абсолютно нових модерних засадах, освіту та культуру, що врешті позбуваються імперських і колоніальних рудиментів, міжнародну політику, в якій Україна відтепер по праву відіграватиме важливішу роль і багато-багато інших важливих речей. В тому числі й деяких неприємних фактів, які все ще залишаються нашим не до кінця невиконаним домашнім завданням. Ці завдання частково лежать у сфері законодавства, частково у сфері інституційної спроможності певних державних органів, а частково закорінені у давній проблемі суспільства – корупції.

Україна потерпала від тотальної корупції десятиріччями. Кожен українець пам’ятає неприємні зустрічі з її різноманітними проявами: у судах, установах, державних органах. Корупція завжди неодмінно фігурувала серед найголовніших проблем України, на які вказували українці у соцопитуваннях. 

Так, протягом президентства Януковича ситуація з корупцією у вищих ешелонах влади досягла піку. Але й через рік після Революції гідності Україна залишалася найбільш корумпованою країною Європи: за результатами вимірювання глобального Індексу сприйняття корупції 2014-го країна посіла 142 місце зі 175. Тож і досі, після багатьох років роботи суспільства та двох революцій, українці вказують: корумпованість політичної системи залишається ключовим викликом, що стоїть перед Україною. Напередодні 2022 року 50% респондентів вважали корупцію головною проблемою країни.

Однак не можна заперечувати, що Україна все ж таки почала ламати цей тренд і виходити на формування серйозної антикорупційної системи. Жалюгідний стан інституцій, які мали боротися з корупцією, був очевидний не лише для громадянського суспільства, а й для наших партнерів. За їхньої підтримки нам зрештою вдалося зрушити з мертвої точки процес створення дієвих антикорупційних органів, які б обмежували свавілля політичних гравців, держслужбовців та недоброчесних представників бізнесу. Втім, попри ці зусилля та потужний запит від суспільства ця робота зустрічала суттєвий спротив. Хоч і з новими обличчями, стара корумпована система дуже часто чинила опір, бо ж і досі мала вплив і ресурси.

Після низки спроб знайти дієві рішення для боротьби з корупцією, в Україні нарешті було ухвалено єдине правильне рішення: створити нові автономні органи поза системою існуючих правоохоронних структур, основною функцією яких стала б боротьба з корупційними злочинами. Так сформувалася структура спеціалізованих антикорупційних органів. Це Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) як спеціалізований орган досудового розслідування; САП – Спеціалізована антикорупційна прокуратура як спеціалізований орган прокуратури; та ВАКС – Вищий антикорупційний суд – як спеціалізований судовий орган.

Система не одразу запрацювала на повну. Процес стартував із запуском НАБУ на початку 2015 року. Невдовзі було утворено САП, який став автономною частиною Офісу Генпрокурора. Останнім у черзі таких інституцій – у 2019 році – став ВАКС, який розглядає справи за поданням Національного антикорупційного бюро.

Отже, перший з цих органів, НАБУ, існує вже майже 8 років. Це значний проміжок часу, який дозволяє підбивати певні підсумки про ефективність роботи Бюро.

Обсяги роботи антикорупційної системи зростають щороку після запуску НАБУ. Так, у 2017 році до суду було скеровано 107 обвинувальних актів та щодо 19 осіб обвинувальний вирок набрав законної сили. У 2018 році таких справ було 176, а засудили за ними 28 осіб. У 2019 році вже 245 справ опинилися в суді і щодо 38 осіб було винесено обвинувальний вирок. У 2020 році НАБУ передало до суду 300 справ та щодо 50 осіб обвинувальний вирок набрав законної сили.

Іншим, більш красномовним показником є обсяги відшкодованих збитків у результаті роботи НАБУ: у 2017 році вони становили 253,3 млн грн, через рік – 452,4 млн , у 2019 році – 601,6 млн, у 2020 році – 1 млрд 688,5 млн грн.

Упродовж перших двох місяців 2022 року «на гарячому» викрили народного депутата України, депутата Київради, посадовців Офісу генпрокурора. До суду скерували справи щодо заволодіння 131 млн грн посадовцями Одеської мерії, а також щодо завдання збитків «Укрзалізниці» на суму 93 млн грн.

Повномасштабна війна не стала перешкодою для роботи Бюро. Згідно з даними НАБУ, після 24 лютого жодне кримінальне провадження не було втрачене. НАБУ продовжило боротьбу з топкорупцією, і вже після початку вторгнення викрило махінації з ПЛР-тестами на «Укрзалізниці» та закупівлею автоматів для переробки вторсировини, розслідували заволодіння 4,7 млрд грн ПАТ «Реал Банк», корупційні схеми на таких держпідприємствах як «Укртелефільм» та «Держінформ’юст». Економічний ефект від діяльності НАБУ і САП у першому півріччі 2022 року дорівнює 1,5 млрд грн, а сума відшкодувань за весь період склала 4,55 млрд грн.

Нещодавно Бюро опублікувало звіт із результатами роботи під керівництвом Артема Ситника. Вказано, що за 7 років НАБУ притягнуло до кримінальної відповідальності 1 082 осіб, серед яких: 23 нардепи (чинних та колишніх), 13 керівників центральних органів виконавчої влади, 68 суддів, 113 керівників держпідприємств, 6 міністрів та їх заступників. До суду за цей час скерували 368 обвинувальних актів щодо 694 осіб. 73 вироки суду стосовно 89 осіб набрали законної сили, із них 18 вироків щодо 22 осіб із реальним ув'язненням.

Подібна робота не завжди є помітною для українців, але вона отримує визнання серед експертів та сприяє зближенню з партнерськими країнами та організаціями. Діяльність САП і НАБУ вивела боротьбу з корупцією в Україні на принципово новий рівень.

За словами голови Робочої групи ОЕСР з питань хабарництва в міжнародних ділових операціях і члена Конкурсної комісії НАБУ Драго Коса, Бюро не має рівних серед українських інституцій за якістю та ефективністю. «Немає жодної установи в Україні чи, якщо вже на те пішло, у Європі, яка б могла краще, ніж НАБУ, впоратися з викликами, які стоять попереду: розслідування звинувачень у корупції, неналежному управлінні та розкраданні державних коштів», – зазначав Кос.

Визначний британський філософ Джон Стюарт Мілль стверджував: «Поганим людям нічого більше й не треба для досягнення своїх цілей, аби лише добрі люди дивилися і нічого не робили». Я точно не хотів, не хочу і не планую бути такою хорошою людиною-спостерігачем. Я маю моральну відповідальність, теоретичне знання і практичне підґрунтя бути не пасивним глядачем, а активним учасником боротьби, яка має бути справою номер один на внутрішньому українському фронті – боротьбі з корупцією.

Всі ці роки я був не лише небайдужим спостерігачем за процесом створення ефективної системи боротьби з корупцією. На різних посадах і в різний час я мав честь брати участь у багатьох проектах антикорупційного спрямування.

У 2015–2016 роках разом із командою Михайла Саакашвілі ми працювали над реформою Одеської митниці, де існувала дуже серйозна корупція. Митники фактично були ляльками у руках корумпованих правоохоронців та кланів контрабандистів. Саме тому ми почали реалізовувати проєкт «Відкритий митний простір», метою якого було усунення посередників у всіх процесах митного оформлення. Цей проєкт передбачав також оновлення кадрів митниці. Окрім цього, було прийнято важливе рішення, яке дуже налаштувало проти нас систему: не допускати безпідставного зупинення вантажів,  в тому числі за зверненнями (так званими «орієнтуваннями») правоохоронців, які часто використовувались як інструмент для тиску на бізнес.

Схожого напрямку роботи я притримуюсь і на посаді голови ДІАМ – Державної інспекції архітектури та містобудування України. Організація була утворена, щоби замінити сумнозвісну Державну архітектурно-будівельну інспекцію, яку справедливо вважали одним з найбільш корумпованих державних органів.

Створення інспекції дало змогу встановити нові принципи роботи. Із самого початку переді мною постало завдання сформувати 30% штату новоутвореної установи. Домогтися того, щоби цей процес був максимально прозорим і відкритим, допоміг спеціальний Меморандум про співпрацю та обмін інформацією, який я підписав з керівником Міністерства розвитку громад та територій Олексієм Чернишовим і директором НАБУ Артемом Ситником. Довгостроковий Меморандум встановив, що НАБУ буде здійснювати перевірки кандидатів на посади в ДІАМ. Цей документ заклав основи того, що до інспекції буде відбуватися добір виключно доброчесних кадрів.

Крім цього, Меморандум націлений на забезпечення прозорості роботи усієї ДІАМ. Про близькість співпраці інспекції та НАБУ свідчить гучна антикорупційна історія, яка розвивається прямо зараз.

Через деякий час після запуску ДІАМ до мене звернулася особа, яка представляла інтереси одного зі столичних забудовників. На одному з об’єктів будівництва були не виконані певні важливі роботи, що унеможливлювало прийняття об’єкта в експлуатацію. Але за те, щоби закрити на це очі, він запропонував неправомірну винагороду – 120 тисяч доларів.

Одразу після такої «пропозиції» посприяти у видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, я звернувся до НАБУ. За моєю заявою розпочалося слідство. 1 лютого ця особа була затримана співробітниками НАБУ прямо у процесі передачі хабаря. Справа вже направлена до Вищого антикорупційного суду. Для усієї галузі архітектурно-будівельного контролю це було знаковою подією позитивних змін, адже це перший випадок тісної співпраці з антикорупційними органами з боку керівництва ДІАМ.

Я пишаюся тим, що долучився до викриття корупції. Будівельному ринку, який тривали час працював за корупційними правилами, було надано потужний сигнал: треба працювати чесно і відкрито.

Сьогодні я – кандидат на посаду директора НАБУ. Наразі ми є свідками початку нового, другого етапу існування Бюро. І вкрай важливо не лише зберегти те, що вдалося досягнути, а й розвивати антикорупційну систему далі.

Роль НАБУ, з огляду на те, що повоєнне відновлення потребуватиме трильйонів гривень, лише зростатиме. Для того, щоб відповідати на нові виклики, знадобляться нестандартні рішення. Саме це, на мою думку, НАБУ зможе дати нова людина, яка прийде з-поза системи, яка не має досвіду роботи у правоохоронних органах. Відсторонений аналіз процесу формування антикорупційних органів дав мені розуміння перспектив розвитку НАБУ.

Працювати є над чим – є кілька ініціатив, які мають бути реалізовані в рамках роботи Бюро. НАБУ і досі має значний потенціал у сфері забезпечення ще більшої незалежності від інших правоохоронних та державних структур.

Так, необхідно реалізувати можливість самостійної «прослушки» НАБУ. Законодавство це дозволяє,  але на практиці така можливість не реалізована. Власна «прослушка» зробить неможливим витік інформації під час здійснення негласних слідчих дій.

Необхідним кроком має бути і збільшення штатної чисельності працівників НАБУ. 700 осіб, які наразі складають граничну чисельність співробітників Бюро, не можуть покрити потреби усіх територіальних управлінь, яких за законодавством сім, але сформовано лише три. Збільшення кількості працівників НАБУ також забезпечить більш тісну комунікацію із викривачами та громадськістю. Це дозволить суттєво наростити присутність цієї інституції у регіонах, не кажучи вже про те, що це дозволить підвищити ефективність роботи і розслідувати більшу кількість злочинів.

У НАБУ також має з’явитися власна експертна служба. Практика звернень за проведенням експертизи до інших структур має один недолік: завжди присутній ризик впливу на експертів під час формування експертизи по кримінальним провадженням. Неупереджений підрахунок майнових збитків має ключове значення для кваліфікації і доведення вчинення злочину.

Впровадження нових технологій у діяльність слідчих підрозділів має продовжуватися – зокрема, у сфері обміну інформацією. Подібна цифровізація суттєво спрощує процедуру розкриття злочинів.

Я переконаний у важливості та необхідності ефективної антикорупційної політики та усіма своїми знаннями та вміннями готовий долучатися до цього процесу. Завдання номер один – не втратити наявні здобутки інституції. Завдання номер два – удосконалювати Бюро і всю антикорупційну екосистему навколо. Завдання номер три – одночасно зі збільшенням показників розкриття корупційних злочинів працювати в напрямку їх запобігання.