Лауреатка Нобелівської премії від України виголосила промову під час сесії Ради Європи. Повний текст

Під час розмови з парламентарями Олександра Матвійчук наголошувала на гострій потребі створити міжнародний трибунал з агресії та показовому ігноруванні міжнародного права Росією. Адже ворог використовує воєнні злочини як метод ведення війни в Україні. 

«Їхні дії — це наслідок тотальної безкарності, яку Росія відчуває протягом десятиліть, вчиняючи воєнні злочини в Молдові, Чечні, Малі, Лівії, Сирії», — цитує Матвійчук пресслужба «Центру громадянських свобод».

Правозахисниця зауважила, що Рада Європи як міжнародна організація має захищати права людини, цінності демократії та верховенства права та відігравати особливу роль у процесі відновлення справедливості.

«Зараз важливо підтримати ідею створення міжнародного трибуналу з агресії та продумати, як посилити національну правову систему, щоб вона була в змозі проводити ефективні розслідування та забезпечувати справедливість сотням тисяч потерпілих від воєнних злочинів», — додала правозахисниця.

Нагадаємо, у Страсбурзі відбулися термінові дебати щодо правових та правозахисних аспектів агресії Російської федерації проти України за участю голови Центру громадянських свобод  Олександри Матвійчук. Також під час зимової пленарної сесії Парламентської асамблеї Ради Європи розглядали чотири важливі для України резолюції. Олександра Матвійчук виступила перед делегатами. Ось повний текст її промови:

Я правозахисниця та документую воєнні злочини та злочини проти людяності у цій війні, яку Росія розпочала у 2014 році. Тоді Україна отримала шанс на швидку демократичну трансформацію після падіння авторитарного режиму. І щоб зупинити нас на цьому шляху, Росія окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей. Тому що Путін боїться не НАТО, Путін боїться ідеї свободи.

Після повномасштабного вторгнення ми зіштовхнулися із безпрецедентною кількістю воєнних злочинів. Російські війська цілеспрямовано знищують житлові будинки, церкви, школи, лікарні, обстрілюють евакуаційні коридори, координують систему фільтраційних таборів, проводять примусові депортації, викрадають, гвалтують, катують та вбивають людей на окупованих територіях. 

Це свідома політика. Росія використовує воєнні злочини як метод ведення війни. Росія хоче зламати спротив та окупувати країну через невимовний біль цивільного населення. Ми документуємо цей біль. Тільки за останні 10 місяців спільними зусиллями ініціативи "Трибунал для Путіна" ми задокументували 31 тисячу епізодів воєнних злочинів.

Я говорила із сотнею людей, які вижили в полоні. Вони розказували, як їх били, гвалтували, проводили струм через геніталії, виривали нігті, свердлили коліна, змушували писати власною кров’ю. Одна жінка розказувала, як їй виймали око ложкою. Таким діям немає жодного військового виправдання. Росіяни зробили це тільки тому, що могли. 

Я питаю себе: для кого ми це все документуємо? 

Ми зіштовхнулися із проблемою прогалини у відповідальності. Правова система України перевантажена кількістю проваджень щодо воєнних злочинів. Міжнародний кримінальний суд обмежить розслідування кількома вибраними справами та не має юрисдикції щодо злочину агресії в ситуації агресії Росії проти України.

Тоді хто має дати шанс на справедливість усім жертвам цієї війни? 

Я працюю із людьми, які пройшли через пекло, і точно знаю, що окрім зруйнованого життя, родини, бачення майбутнього, ці люди потребують відновлення віри в те, що справедливість існує. Бодай і відкладена в часі.

І це важливо не тільки для України. 

Бо це не війна двох країн, а війна двох систем — авторитаризму та демократії.  

Росія хоче довести, що демократія, верховенство права та права людини є фальшивими цінностями. Якщо вони справжні, то чому не можуть нікого захистити? Чому уся система ООН не може зупинити російські звірства? Чому я, humah rights lawyer, яка багато років використовує право для захисту людей, тепер на питання, як допомогти на окупованих територіях людям вижити, змушена відповідати: дайте Україні сучасну зброю?

Тому що зараз право не працює. Але я вірю, що це тимчасово.

У 20-му столітті цивілізований світ зробив вагомий крок до утвердження права та справедливості. На Нюрнберзькому трибуналі були засуджені воєнні злочинці нацистського режиму, який впав.

У 21 столітті ми маємо піти далі. Правосуддя не має залежати від того, наскільки сильний російський режим. Ми не маємо чекати. Потрібно створити спеціальний трибунал щодо злочину  агресії зараз та притягнути Путіна, Лукашенка та інших винних у цьому злочині до відповідальності.

Так, це сміливий крок. І це потрібно зробити, бо це правильна річ, щоб її зробити. Рада Європи як міжнародна організація, що відстоює демократію, верховенства права та права людини, має відіграти у цьому ключову роль. Цінності сучасної цивілізації потрібно захищати. 

І ще важлива річ. Окрім злочину агресії є інші міжнародні злочини — воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Ці злочини не мають лишитися тільки у наших архівах чи звітах міжнародних організацій. Війна перетворює людей на цифри. Масштаб міжнародних злочинів настільки великий, що неможливо розказати всі історії.

Але я скажу вам одну. Невдовзі після початку вторгнення 24 лютого 62-річний цивільний Олександр Шеліпов був убитий російськими військовими біля власного будинку. Трагедія набула широкого розголосу в ЗМІ лише тому, що це був перший судовий процес над російськими воєнними злочинцями після 24 лютого. У суді дружина Олександра Катерина сказала, що її чоловік був звичайним фермером, але він був для неї як цілий всесвіт і тепер вона втратила все. 

У цьому ключове значення справедливості. Ми маємо забезпечити справедливість усім жертвам міжнародних злочинів. Незалежно від того, хто вони, їхнього соціального статусу, виду злочину та жорстокості, якої вони зазнали, і чи цікавиться медіа та суспільство їхньою справою. Ми маємо повернути людям їхні імена. Бо життя кожної людини має значення.

Держави-члени Ради Європи мають допомогти правовій системі України, щоб вона була спроможна ефективно розслідувати та притягати до відповідальності за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Для цього належить залучити міжнародний елемент на рівень національного розслідування та правосуддя. Потрібно створити гібридний механізм, де національні слідчі здійснюють розслідування разом із міжнародними слідчими, а національні судді відправляють правосуддя разом із міжнародними суддями.

ПАРЄ має заявити про необхідність збільшення технічної підтримки та фінансування для зміцнення спроможності перевантажених українських правоохоронних органів, щоб у співпраці з міжнародними партнерами і громадянським суспільством розслідувати численні міжнародні злочини та забезпечити справедливість для кожного.

Сприяти досягненню справедливості мають Міжнародний кримінальний суд та національні суди європейських країн, які можуть розглянути багато справ в порядку універсальної юрисдикції.

Шановні делегати ПАРЄ! Ми дуже цінуємо висловлену багатьма країнами та міжнародними організаціями політичну волю притягнути до відповідальності політичне керівництво Росії та Білорусі за вчинений злочин агресії. Настав час трансформувати її у рішення, які дозволяють розпочати юридичні процедури. Боротьба за справедливість не має обмежуватися лише злочином агресії. Потрібна підтримка іноземних фахівців — суддів, прокурорів, детективів, щоб належно розслідувати та забезпечити судовий розгляд десятків тисяч міжнародних злочинів, відповідно до стандартів правосуддя, зокрема статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

Стійкий мир, який дає свободу від страху та довгу перспективу, неможливий без справедливості. Усі ці десятиріччя російські військові вчиняли міжнародні злочини у Чечні, Молдові, Грузії, Малі, Лівії, Сирії та лишалися безкарними. Вони повірили, що можуть робити, усе що хочуть. 

Ми маємо розірвати це коло безкарності. Не тільки для українців та інших народів, які вже постраждали від дій Росії. Але й для народів, які можуть стати наступною ціллю російської агресії. І на цей раз попередити її. 

Нагадаємо, що нині «Центр громадянських свобод» збирає історії людей, які вижили в полоні, історії від родин тих, хто постраждав, а також історії тих, хто став свідком воєнних злочинів. Це історії про незаконні ув’язнення, катування, сексуальні насильства та вбивства людей на окупованих Росією територіях, а також кримінальне переслідування кримських татар на окупованому півострові.

Нагадаємо також, що Нобелівську премію отримала організація «Центр громадянських свобод»‎, а також міжнародна організація «Меморіал» та білоруський адвокат й активіст Алесь Біляцький, який відбуває покарання у Білорусі. Олександра Матвійчук, керівниця організації, повідомила, що виставить медаль Нобелівської премії миру на благодійний аукціон. А українська організація «Меморіал», що отримала половину своєї частини премії, пообіцяла віддати її постраждалим у війні.

Фото: Центр громадянських свобод