Катування та грабіж. Інтерв’ю російського офіцераСюжет

Російський військовий, який воював в Україні та втік із РФ, дав інтерв’ю іноземним журналістам.

Костянтин Єфремов – перший російський офіцер, котрий погодився на відкрите інтерв’ю для західної преси. За допомогою фотографій та військових документів, наданих ним, видання ВВС підтверджує, що Єфремов на початку війни справді був в Україні, зокрема у місті Мелітополь Запорізької області.

Чоловік розповів, що багато разів намагався звільнитися з російської армії за власним бажанням, але зрештою через відмову воювати в Україні звільнили його. Тепер він утік із РФ.

Єфремов був у званні старшого лейтенанта і командував взводом розмінування 42 мотострілецької дивізії, дислокованої в Чечні.

“На цій посаді я убув на навчаннях, на той момент ми тільки це знали, що це навчання. 10 лютого 2022 року я прибув до Криму на полігон. Ніхто не вірив, що буде війна. Усі вірили, що будуть навчання. Навіть старші офіцери, я певен, не знали”, – розповів він.

Як почалася війна

Єфремов уточнив, що перебував у Джанкої.

“Рано вранці 24 лютого почули гуркіт артилерії. У всіх зникли всякі сумніви: війна почалася”, – додав він.

Костянтин розповів, як російські військові наносили білою фарбою букву Z на техніку і перемотували скотчем ногу і руку як розпізнавальні знаки.

Як повідомляє ВВС, Єфремов під час інтерв’ю переконував журналістів у своїй антивоєнній позиції. 24 лютого він нібито зрозумів, що не хоче бути учасником війни та потрапив до начальника штабу у Криму.

“Начальник штабу мене відчитав, обізвав зрадником, боягузом. Сказав, що прострелить мені ногу. Я його вислухав, розвернувся і пішов. Зброю свою я залишив своєму безпосередньому командиру, сів у таксі і поїхав. Я вирішив… прибути до розташування в частину, яка знаходиться у Грозному, написати рапорт на звільнення та пройти процедуру звільнення. Але не встиг я виїхати далеко, як мені зателефонували мої товариші по службі. Вони сказали, що полковник вистроїв весь особовий склад і оголосив їм про мій вчинок, пообіцяв посадити мене у в’язницю від семи до 10 років за дезертирство і сказав, що передав мої дані в поліцію”, – розповів російський офіцер.

Потім, за його словами, він повернувся до Джанкою і написав рапорт про звільнення за власним бажанням. Але командири відмовилися його ухвалити.

“Я три роки перед цією війною займався розмінуванням чеченської землі, яка пережила дві війни. Я любив свою роботу, я вважав, що приношу користь”, – додав він.

Крали все

Не зважаючи на протест, за словами Єфремова, його поставили тимчасово командувати стрілецьким взводом у зведеному батальйоні. 27 лютого він отримав наказ висуватися у бік материкової України.

“Ми сіли в машини і рушили колоною у бік кордону, перетнули його і, не зупиняючись, рухалися до самого Мелітополя”, – розповів він.

Наступні 10 днів Єфремов провів на військовому аеродромі, захопленому російськими військами.

“Там я побачив перші випадки мародерства. Солдати та офіцери тягли все поспіль. Бачив, як вони облазили всі літаки, підсобні приміщення. Один військовослужбовець звідкись виніс газонокосарку і сказав гордим голосом: “От віднесу додому, будемо біля казарми траву косити. Тягли весь мотлох непотрібний, цебра, сокири, велосипеди, запихали це все у свої Камази”, – додав Костянтин.

Потім близько півтора місяця йому доручили охороняти підрозділ російської артилерії у Запорізькій області.

“Ми спали на вулиці весь цей час. Голодували, полювали на зайців, фазанів. Воду економили. Ну, в такі тяжкі умови потрапили”, – згадує колишній військовий.

Допити українських військових

У квітні підрозділу Костянтина доручили охорону “штабу тилу” у місті Більмак Запорізької області. Там, за його словами, активно допитували полонених українців.

“Одного дня туди привезли трьох українських військовополонених. Один із них зізнався в тому, що він снайпер. При цих словах у полковника загорілися очі. Він бив його, спускав штани, запитав, ти одружений? Той відповідає, що, мовляв, так. Полковник каже, несіть швабру, зараз ми з тебе зробимо дівчинку і відправимо відео твоїй дружині”, – розповів Костянтин.

“Одного разу полковник запитав полоненого, назви мені націоналістів, кого ти знаєш у своєму полку, зводі. А хлопець не розуміє питання, ми, каже морська піхота Збройних сил України. За це полковник побив його, вибив кілька зубів”, – згадував колишній російський солдат. .

За його словами, російський полковник приставляв пістолет до голови хлопця, який мав пов’язку на очах, і казав: “Я зараз порахую до трьох, а потім прострілю тобі голову”.

“Рахував, потім стріляв поруч із головою. Ліворуч чи праворуч від голови. Вистрілить поряд з одним вухом, потім іншим. Він його оглушив, і той не чув, які полковник ставить запитання. А він кричати починав. Я кажу, товаришу полковнику, він вас не чує, ви його приголомшили. Він мені каже: він обманює. Ось ці допити, тортури тривали тиждень. Щодня, або ніч, іноді двічі на день приводили”, – розповів він.

Полонених утримували в гаражі і давали їм лише воду та хлібці.

Виїзд із РФ

За кілька тижнів Костянтин повернувся до своєї роти з розмінування до Криму. Але, як виявилось, ненадовго.

“Шість чоловік і я прийняли рішення (звільнитися з армії – ред.). Виїхали прямо з лісу, де ми були дислоковані, в Джанкой. А далі самотужки. За мною приїхав друг з Владикавказу, він мене забрав. 27 травня я прибув у свою військову частину в Грозному, в Ханкалі, і написав рапорт… Мене стали переконувати… Офіцери, які жодного дня не були в Україні, розповідали мені, що я боягуз і зрадник… Не дали мені звільнитися за власним бажанням, підвели під звільнення за невідповідність займаної посади”, – розповів він.

Журналісти ВВС повідомили, що Єфремов показав їм листи військового керівництва, в одному з них він звинувачується в “ухиленні від виконання обов’язків військової служби” та невиконанні наказу повернутися до України. Це описано як “вчинення грубої дисциплінарної провини”. В іншому документі йдеться про “дострокове звільнення з військової служби… у зв’язку з невиконанням умов контракту”.

Після оголошеної у вересні 2022 року “часткової мобілізації” Єфремов зрозумів, що йому спокою не дадуть.

“Співробітники військкомату спеціально приїжджали, чергували, чатували мене біля мого будинку. молодик ходить туди-сюди. Я знав випадки, коли хлопці ховалися, а сусіди викликали поліцію, щоб їх забрали. Я не хотів ховатися як загнаний собака”, – розповів він.

Тому Костянтин зв’язався з правозахисним гуртом Gulagu.net, який допоміг йому виїхати з Росії.