СМИ раскрыли правду о гибели украинских героев

Також об'єднання дружин та рідних 116 ОБрТрО направило звернення до головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

23 січня 2023 року, на сторінці бригади у соціальній мережі Facebook було опубліковано звернення командира 116 ОБрТрО Олександра Чахлова до голови те депутатів Полтавської міської ради, в якому він зазначає, що :

"Майже всі потреби нашого військового підрозділу, які ми озвучували у своїх зверненнях минулого року — було задоволено.

Наразі наша бригада боронить Україну на бахмутському напрямку. Це один із найскладніших відрізків фронту. Тому є необхідність у подальшій підтримці військових полтавською громадою, яку ви представляєте.

На порядку денному вашої роботи — сесія міської ради, яку заплановано на 27 січня.

Цього дня, просимо вас ухвалити всі необхідні рішення для підтримки військових, а відповідно — для нашої спільної Перемоги!

Батальйони нашої бригади розраховують на вашу допомогу щодо їх матеріально-технічного забезпечення, згідно поданих нами листів".

У своєму зверненні Олександр Чахлов не зазначає, які саме потреби 116 ОБрТрО, озвучені підрозділом у зверненнях до Полтавської міської ради, не були задоволені.

Командир 116 ОБрТрО зазначає, що батальйони бригади потребують допомогу у матеріально-технічному забезпеченні.

Фактично Олександр Чахлов визнає, що його підрозділ перебуває на бахмутському напрямку без належного матеріально-технічного забезпечення.

Ситуація із 116 ОБрТрО набула значного суспільного резонансу. Прокоментувати її вирішив і очільник Полтавської ОВА Дмитро Лунін.

Він заявив, що: "згідно з отриманими листами від командування тероборони, ми допомагали їм автівками, квадрокоптерами, раціями, генераторами, одягом, взуттям".

Також Дмитро Лунін зазначив, що: "разом з ОДА за власні кошти купує і купував, зокрема, хімічні грілки, рації".

"Я не маю військової освіти та і не уповноважений надавати оцінку моральному стану чи військовій підготовці. Але я досить часто проговорюю питання щодо потреб з командирами, чи не щодня направляємо їм допомогу", - зазначив очільник Полтавської ОВА.

Але слова Дмитра Луніна не збігаються з реальним станом справ у 116 ОБрТрО.

Також Дмитро Лунін зазначив, що: "разом з ОДА за власні кошти купує і купував, зокрема, хімічні грілки, рації".

"Я не маю військової освіти та і не уповноважений надавати оцінку моральному стану чи військовій підготовці. Але я досить часто проговорюю питання щодо потреб з командирами, чи не щодня направляємо їм допомогу", - зазначив очільник Полтавської ОВА.

Але слова Дмитра Луніна не збігаються з реальним станом справ у 116 ОБрТрО.

Дмитро Лунін зазначив, що: у Полтаві залишились офіцери бригади, які зустрічаються й навіть зобов’язані зустрічатися з матерями та дружинами військових, щоб не було несправедливого ставлення до матерів та дружин.

Про те, як офіцери бригади ставляться до матерів та дружин військовослужбовців можна побачити у наступних відео:

На відео ми бачимо спілкування офіцера 116 ОБрТрО Жаріна Миколи Анатолійовича з рідними воїнів 116 бригади.

Жарін Микола Анатолійович

Це з ним, за словами Дмитра Луніна, мають спілкуватися рідні бійців 116 бригади.

Саме таке ставлення має бути до дружин військовослужбовців, які перебувають у самому пеклі війни?

Очільник Полтавської ОВА публічно визнав, що він не має військової освіти та і не уповноважений надавати оцінку моральному стану чи військовій підготовці.

А на що він тоді уповноважений ? На розкрадання обласного бюджету ? Для чого Полтавщині такий очільник ОВА, щоб викладати у соцмережах фото напівоголених жінок ?

Якщо Лунін ні на що не уповноважений, то може Роману Яровому слід перестати ховатися у "Палаццо" та замінити Луніна ? Повноважень у Ярового значно більше.

І проблема не лише в Луніні, якому посада очільника ОДА (ОВА) дісталася у спадок від свого давнього друга та бізнес-партнера іллі киви Олега Синєгубова.

Чого лише вартує голова Полтавської РДА Дмитро Романов, який працював на "Сан Моторс Полтава" у радника Синєгубова Віталія Деркаченка, а потім помив гарно машину Олегу Синєгубову, за що отримав посаду у Полтавській РДА.

Ні Лунін, ні Романов, ні інші чиновники не змогли налагодити належне забезпечення 116 ОБрТрО. У зв'язку з цим, та недолугими діями командування бригади, підрозділ зараз зазнає колосальних втрат на фронті.

Вся ця історія з роздачею посад друзям, кумам та сватам привела до того, що очільники районних та обласних військових адміністрацій показали свою повну некомпетентність під час повномасштабної війни.

Днями голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький також вирішив попіаритися на крові, та заявив, що:

"241 млн грн з обласного бюджету у 2022-му році було витрачено на оборонні цілі та забезпечення наших військовослужбовців. Зокрема на 116-ту бригаду тероборони.

Ми замовляли й передавали однострої, взуття, бушлати, модульні й житлові казарми, генератори, вантажівки КрАЗ та багато іншого...

Рації чи тепловізори за бюджетні кошти придбати було складно – ми допомагали власними ресурсами.

З початку цього року вже отримали запитів від військових на 142 млн грн і крок за кроком плануємо провести відповідні закупівлі.

Адже підтримка військових, об'єктів критичної інфраструктури та медичної галузі залишаються незмінними пріоритетами для обласної влади", - зазначив Біленький.

Як бачимо, Дмитро Лунін та Олександр Біленький поспішають розповідати байки про допомогу 116 ОБрТрО, і це відбувається в той час, коли бригада зазнає колосальних втрат, не маючи ні підготовки, ні найнеобхіднішої амуніції.

Дмитро Лунін та Олександр Біленький

Біленький, як і Лунін, - мародери й зрадники, які дізнавшись про колосальні втрати 116 ОБрТрО, почали розповідати байки про 241 мільйон допомоги, от тільки ми не бачимо звітів про те, куди ці гроші витрачалися.

Кому передавалися тепловізори, генератори, дрони, рації та автомобілі ? Може вони передавалися ДФТГ Криворучка, яке підпорядковане 116 ОБрТрО та імітує бурхливу діяльність в тилу?

Єдиною "заслугою" Олександра Біленького є те, що він вивів обігові кошти з обласного КП "Полтавафарм" та довів його до банкрутства.

У той час, коли рідні бійців 116 ОБрТрО збирають гроші на автомобілі для бригади, Олександр Біленький вирішив купити (за гроші платників податків) електромобіль для Обласної ради.

У тендерній документації йдеться, що предметом закупівлі є Hyundai Kona Electric TOP 2-tone з літій-іонною батареєю на 64 кВт.

Сам Олександр Біленький пояснив це тим, що : "новий електромобіль дозволить заощадити кошти на бензині, а також оновити застарілий автопарк".

За ці кошти можна було б придбати 5-6 пікапів для 116 ОБрТрО, але в Полтавської обласної ради інші пріоритети під час війни.

Тут варто зауважити, що це не перший електромобіль придбаний Полтавською обласною радою.

Два роки тому Полтавська обласна рада придбала перший електромобіль Hyundai Kona 64 kW за 1,2 млн грн.

«Я користуюся особисто. Я вважаю, що цей автомобіль та інші, це майбутнє. По місту це абсолютно той цикл, міський цикл, він є абсолютно економічним. За ним майбутнє. Я всіх закликаю користуватися такими автомобілями», – зазначив Олександр Біленький під час брифінгу.

Чомусь Біленький посоромився зізнатися, що автомобілем користується не лише він. Ним користується співмешканка Олександра Біленького Аліна Титаренко, порушуючи при цьому ПДР, та викладаючи відео порушення у свій Instagram:

Тож виникає питання: хто буде користуватися новим автомобілем, і для яких потреб його купують.

Попри заяви Луніна й Біленького про те, що вони допомагали бригаді, рідні та близькі бійців 116 ОБрТрО збирають на: автомобілі, квадрокоптери, тепловізори, рації, акумулятори для рацій, генератори, грілки для рук та тіла.

Не зрозуміло, кому Дмитро Лунін та Олександр Біленький постійно допомагають та купують : автівки, квадрокоптери, рації, генератори, одяг, взуття ? Для кого вони "за власні кошти" закуповували: хімічні грілки та рації, якщо на все це рідні бійців з різних підрозділів 116 ОБрТрО збирають кошти?

Як Олександр Чахлов відправив своїх бійців на передову без необхідної техніки обладнання та амуніції ?

Самі воїни 116 ОБрТрО пишуть, що Олександр Чахлов відправив їх "на м'ясо" у саме пекло лише зі стрілецькою зброєю проти танків.

Натомість пресслужба 116 ОБрТрО повідомляє, що Полтавська окрема бригада територіальної оборони ЗСУ виконує бойові завдання у повному складі на Бахмутському напрямку. Цьому передувала активна робота з укомплектування бригади та посилені заняття з бойової підготовки. Всі військові продемонстрували високий морально-бойовий стан та вирушили на схід виконувати завдання зі стримування окупантів.

Рідні та близькі воїнів продовжують поширювати інформацію про те, що відбувається зі 116 ОБрТрО, щоб люди знали правду, а не ту пропаганду, якою нас годують з телемарафонів.

Розповідають правду про вбитих, про поранених, про зниклих безвісти... про людське горе:

Вся ця історія свідчить про те, що бійці 116 ОБрТрО були не готові до таких боїв. Їх одразу, без підготовки, кинули на передову без адаптації, належного спорядження та військової техніки. Саме це привело до колосальних втрат у бригаді, одразу після потрапляння у зону бойових дій.

Бойовий дух у бійців був, але вони не мали відповідної підготовки, навичок та злагодження. Чим займалося командування бригади та підрозділів впродовж 10 місяців після повномасштабного вторгнення? Чому бійці бригади не мали належної підготовки, амуніції та техніки? Хто перевіряв боєготовність бригади? Чому небоєготовий підрозділ було відправлено на передову?

У засобах масової дезінформації та у "Зелемарафоні" нам розповідають про те, що командування окупаційних військ московії використовує своїх людей в якості "гарматного м'яса". Але трагедія 116 ОБрТрО показує, що на десятому році війни в Україні залишилися такі командири, що готові покласти життя сотень своїх воїнів задля того, що вислужитися перед вищим командуванням.

Керівництво області намагається запевнити, що винних немає і "не все так однозначно". Але ці заяви не заспокоять рідних та близьких полеглих та поранених героїв, яких послали у саме пекло війни без належної підготовки, амуніції, техніки та озброєння.

Також ми не бачимо реакції вищого командування на те, що відбувається зі 116 ОБрТрО.

Натомість керівництво 116 ОБрТрО публічно погрожує тим, хто намагається розповісти правду.

І ми цьому вже не дивуємося. Адже під час війни Верховним Головнокомандувачем ЗСУ є особа, котра чотири рази проігнорувала повістки від військового комісаріату.

Про яке ефективне керівництво може йти мова, якщо під час війни до ставки Верховного Головнокомандувача ЗСУ, окрім Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного входять: командувач НГУ, командувач ДШВ, командувач сил територіальної оборони ЗСУ, командувач ССО.

Ми маємо на це реагувати, щоб запобігти наступним проявам злочинної бездіяльності та некомпетентності, які приводять до загибелі тисяч українських воїнів. Якщо ми будемо мовчати, то ситуація зі 116 ОБрТрО буде повторюватися.

Допоки у нас не буде проукраїнської влади, яка захищає українських захисників, все це буде продовжуватися.

"Очільники" області від Оманського і луганських колаборантів, командир бригади, та його заступники, продовжують демонструвати своє відношення до ввірених їм героїв, не тільки ігноруючи запити дружин, дітей, батьків, які із заломленими руками намагаються будь що знайти своїх близьких. Ні координаційного штабу, ні служби соціальної підтримки, де родичі захисників могли б в режимі реального часу отримати своєчасну інформацію про статус та стан своїх близьких ці недолугі "керманичі" не спромоглися зробити.

Як приклад, редакція "Останнього Бастіону", маючи набагато більші можливості, ніж у переважної більшості батьків, жінок, дітей військовослужбовців, більше 4 діб намагалася дізнатися статус свого воєнкора Валерія Пальчика, якого командування "втратило" у запеклих боях на лінії Соледар - Бахмут.

Поки що ми не розкриваємо "секрет" геніальності командування 116, не піддаємо аналізу відсутність не тільки стратегічного бачення, але і навіть примітивних тактичних завдань, які визначали напрямки розвитку бойових можливостей бригади, та її підрозділів.

Самозакоханість у власний полководницький талант та відсутність адекватного сприйняття бойової інформації, стали однією з причин втрат особового складу у не пройшовших бойового злагодження підрозділів, яких, без належних підрозділів вогневої підтримки, кинули у саме пекло сучасної війни.

Наглядним показником у відношенні до тих, чиїми успіхами "полководці" здобувають собі звання, ордени, та медалі, є присутність їх у госпіталях, лікарнях серед пораненних бійців. Ні Луніни, ні Біленькі, ні різноманітні сіренькі не демонструють своєї поваги та участі до військовослужбовців, які зазнали уражень на полі бою.

Показовим прикладом для командування було відвідування поранених бійців командиром ДУК ПС Андрієм Стемпіцьким у закладах охорони здоров'я.

Військовий талант головнокомандувачів не вимірюється в сотнях тисяч загиблих, в десятках тисяч поранених, покалічених.

Військові стратегії визначають характер і долю війни.

На жаль, Україна не має сьогоднішніх Манергейма і Сунь Цзи, хоча на їх лаври претендує вся верхівка як Банкової, так і ГШ.