Сильний землетрус в Україні: яка ймовірність? Відповідає сейсмолог Сергій Вербицький

Світ трясе.

Страшний за своєю руйнівною силою землетрус, вірніше, кілька, силою до 8 балів – сталося у Туреччині, точніше – на турецькоо-сирійському кордоні.  Поштовхи були одночасно у двох різних епіцентрах на відстані 200 км. За шість годин – ще два сильні землетруси: по 7,5 балів. Як наслідок – майже 5 тис. загиблих, за даними на середину дня 7 лютого. Лише в Туреччині стихія зруйнувала майже 4,8 тисячі будівель, частково зруйнована стародавня фортеця Газіантепа зі списку ЮНЕСКО. Всесвітня організація охорони здоров'я попереджає, що кількість жертв може перевищити 25 тис. осіб.

Понад 24 тис. співробітників працюють у регіонах, які постраждали від землетрусів у Кахраманмараші. Пошуково-рятувальні групи до Туреччини направили США, Нідерланди, Пакистан, Косово та ще з десяток країн. Однак прибуття міжнародної допомоги ускладнюють зимовий шторм і закриті аеропорти в регіоні.

Землетруси сталися також в Узбекистані, епіцентр – за 60 км від Ташкенту, а вже сьогодні – на Далекому Сході у Росії.

Чому ці руйнівні землетруси сталися саме зараз і чи слід очікувати в Україні чогось подібного? На ці та інші питання в інтерв’ю «Главкому» відповів завідувач відділу сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України Сергій Вербицький.

Чому саме зараз сталися усі ці землетруси?

Я розумію, що усі бачать ці події у контексті війни, але тут зв’язку ніякого нема. Щодня у світі відбувається з десяток землетрусів. Наш Інститут геофізики фіксує їх по усьому світу: в Індонезії, Австралії… І я вам скажу, що землетрус не можна передбачити: десь сильніше тріснула тектонічна плита – там починає сильно «трясти».

Відбувається чимало землетрусів в Україні – просто вони незначні і майже невідчутні. На моїй пам’яті, а я тут працюю понад 20 років, в Україні був лише один сильний землетрус – у Микулинцях Тернопільської області (3 січня 2002 року, – «Главком»), коли у людей потріскалися хати.

На Закарпатті часто відчуваються підземні поштовхи, але вони не мають руйнівної сили.

Ваш колега Олександр Кендзера розповідав, що в Україні сильні землетруси можуть статися у Києві та у Криму…

…І не тільки там: ще у Чернівецькій та Одеській областях, які найближче до зони Вранча. Наш Інститут досліджує сейсмічну активність саме у цій зоні – вона охоплює румунські Карпати. А от Львів, наприклад, особливо не трястиме, бо місто стоїть на плиті.

Росію сьогодні також трясло. Чи можна там очікувати сильних землетрусів найближчим часом?

Трясло Курили. Росію трясе дуже часто – вона займає величезну територію, на якій постійно стаються землетруси, щоправда, чомусь поки незначні.

Ми постійно фіксуємо землетруси у Японії, там раз на місяць точно стається досить сильний.

Чи очікувати найближчим часом на сильний землетрус в Україні?

Це нереально спрогнозувати. В Україні може статися сильний землетрус, до семи балів за Ріхтером – це все завалиться. Але це може статися і сьогодні, і завтра, і через сто років.

Спусковим гачком для землетрусу не можуть бути зовнішні фактори. Хіба що якийсь підземний ядерний вибух – та й те, я не думаю, що він якось би суттєво вплинув. Усе залежить від тектонічних плит, а вони не є ідеально рівними, вони потріскані. Як і де трісне наступна плита передбачити неможливо. Частота та сила землетрусів залежать лише від геологічної специфіки місцевості.

У США та Японії ретельно відстежують і фіксують поштовхи, але ж це робиться не для передбачення землетрусу, а для надання рекомендацій будівельним організаціям.

У Туреччині, бачте, не спрацювало, висотки складалися як карткові будиночки…

Вочевидь епіцентр був під цими будівлями і конструкції не витримали. То все має визначати експертиза.

Японія враховує ці рекомендації. Згадайте: коли йшлося про руйнування внаслідок стихії на атомній станції Фукусіма. Так, вона дуже сильно постраждала, але не внаслідок землетрусу! Її зруйнували цунамі, які пішли після поштовхів, і які пішли саме у бік станції – цього не передбачала конструкція. Від землетрусу якраз станція була захищена.

Наталія Сокирчук, «Главком»